Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/22445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/22445/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маріо-Інвест (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Сантрейд (м. Київ)

Про стягнення 1144971,61 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Коваленко Я.В.

Від відповідача: Янчик М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маріо-Інвест (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сантрейд про стягнення 1144971,61 грн., з яких: 356400,00 грн. штрафу, 432171,61 грн. штрафної неустойки, 356400,00 грн. штрафної неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не поставив позивачу товар, що зумовило нарахування останнім штрафних санкцій та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.17. порушено провадження у справі № 910/22445/17 та призначено її до розгляду на 18.01.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.18. суд дійшов висновку розгляд справи № 910/22445/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15.02.18.

12.02.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав неукладеності контракт № 16/50 на поставку насіння соняшнику від 21.12.16., вказує на неповідомлення позивачем в якій саме кількості він бажає поставку товару за контрактом, як і не направлено претензій щодо не поставки товару, чи вимоги його поставити. Крім того відповідач вказує на неможливість застосування пунктів 7.3, 7.5 контракту, заперечує щодо одночасного нарахування штрафної неустойки та штрафів, їх розміру та порядку нарахування, та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.18. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, відкладено підготовче засідання на 01.03.18.

26.02.18. від відповідача надійшли письмові пояснення та перерахунок штрафних санкцій.

28.02.18. та 01.03.18. від позивача надійшли письмові пояснення та відповідь на відзив.

01.03.18. позивачем подано відповідь на відзив.

01.03.18. в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 15.03.18.

15.03.18. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/22445/17 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.18. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.18.

В судовому засіданні 03.04.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.05.18.

В судовому засіданні 10.05.18. оголошено перерву до 24.05.18.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.05.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.16. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріо-Інвест" (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" (надалі - постачальник/відповідач) укладено контракт № 16/50 на поставку насіння соняшнику (надалі - контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2016 року, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 3.1. контракту постачальник поставляє товар на умовах СРТ перевезення оплачено до (місце зазначене) Філія ТОВ "Олсідз Блек Сі" Олійно-екстрактний завод , Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 2-ий км автодороги на морський торгівельний порт "Южний" буд. 2 "б" (ст. Берегова Одеської залізниці, код станції 400502) (надалі - склад покупця), згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р., за винятком застережень прямо передбачених договором.

У п. 3.2. контракту зазначено, що товар за даним контрактом постачається залізничним транспортом. За письмовою домовленістю сторін товар за цим контрактом може поставлятись автомобільним транспортом. Товар за даним контрактом постачається окремими частинами (частина товару) в строк з 21.12.2016 року по 31.12.2016 року включно. Кількість кожної окремої частини товару дорівнює кількості товару прийнятого покупцем на складі покупця протягом 1 календарного дня.

Кількість товару становить 150,00 (сто п'ятдесят) метричних тонн (надалі - МТ) +/-10% за вибором покупця (п. 4.1 контракту).

Загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 1620000,00 грн., з ПДВ +/-10% (п. 4.3 контракту).

Згідно з п. 9.1 контракту, даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом. При цьому положення пп. 9.10. та 9.11. даного контракту діють протягом трьох років з дати поставки товару.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до п. 3.6. контракту право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару.

За доводами позивача, на виконання умов контракту відповідач не поставив погоджений контрактом товар. Вказане не заперечується сторонами.

Позивач в позовній заяві зазначає, що за вибором покупця вказана кількість товару становить 165,00 МТ, таким чином, непоставленим є товар у вказаній кількості 165,00 МТ на загальну вартість 1.782.000,00 грн. з урахуванням ПДВ та нараховує штрафні санкції на вказану суму.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.3 контракту, у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами даного контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту, за кожен день прострочення.

У п. 7.5 контракту сторонами визначено, що у випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20 % від вартості товару визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту.

У випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх обов'язків за контрактом постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару за контрактом, визначеної згідно з п. 3.2 та п. 3.3 контракту.

Отже, позивач з посиланням на п. 7.3 контракту нарахував відповідачеві штрафну неустойку у розмірі 432 171,61 грн. за період з 01.01.17. по 04.12.17., на підставі п. 7.5 контракту штраф у розмірі 356 400,00 грн., на підставі п. 7.6 контракту штраф в розмірі 356 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, кінцевий строк поставки товару встановлений пунктом 3.2 контракту датою - 31.12.16. включно. Таким чином, позивач знав і міг знати, що на вказану дату відповідач недопоставив йому товар відповідно до умов контракту.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що будь-якого повідомлення про порушення умов договору щодо кількості товару в частині кількості необхідної поставки та не поставки, чи вимог щодо поставки відповідачеві не направлялось.

Однак, сторонами встановлено строк повідомлення про порушення умов даного контракту щодо кількості та/або якості товару який складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару. Вказаний п. 6.3. контракту строк не містить відсилочних посилань на будь-які інші пункти контракту.

Судом, також враховано, що характер товару який має властивість з часом втрачати якісні показники, зазначені в розділі 2 контракту, яким є насіння соняшнику врожаю 2016 року і та те, що позовна заява подана тільки в грудні 2017 року, тобто через рік після спливу строку поставки товару.

Зважаючи на викладене вище позивачем не дотримано ані вимог п. 6.3. контракту ані вимоги ч. 1 ст. 688 ЦК України.

При цьому подані позивачем до матеріалів справи докази неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яка надходить від позивача, не приймаються судом, оскільки з наданих ксерокопій конвертів не вбачається яка саме поштова кореспонденція направлялась позивачем відповідачу і коли.

Суд зазначає, що в частині посилання позивача на ч. 2 ст. 688 ЦК України зазначене у вказаному пункті статті стосується невідповідності вже переданого товару, вимог щодо невідповідності якого матеріали справи не містять, при цьому, товар за контрактом позивачу відповідачем не поставлявся.

При цьому покупець жодним чином не повідомив постачальника про те, на яку саме кількість товару за контрактом він розраховував на власний розсуд .

Факту відмови відповідача від виконання своїх обов'язків за контрактом відповідачем не доведено, а судом не встановлено, з огляду на що приписи п. 7.6 контракту застосуванню не підлягають.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що п. 7.3. та 7.5. контракту не місять інформації щодо вартості товару, оскільки п. 3.2., цитований вище, врегульовує яким транспортом та в які строки здійснюється поставка та п. 3.3. встановлює визначення остаточної якості товару. Сторонами не оспорюється дійсність вказаних пунктів контракту однак сторонами не заперечується, що зміни в п. 7.3. та 7.5 контракту сторонами не вносились.

Доводи відповідача про те, що Контракт № 16/50 від 21.12.16. є неукладеним є юридично неспроможними, оскільки оглянутий судом оригінал такого контракту підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

_ Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову в задоволенні позову клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Крім вказаного, суд звертає увагу на непослідовність правової позиції відповідача щодо пред'явлених позовних вимог в межах даної справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 17174,57 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.06.18.

Суддя Т.М. Ващенко