Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/22445/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 910/22445/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Коваленко Я.В. ( ордер серія КВ 088863 від 29.12.16);

від відповідача: Янчик МІ. ( довір. від 18.04.18);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо - Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018

у справі № 910/22445/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо - Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд"

про стягнення 1 144 971, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. у справі №910/22445/17 у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що кінцевий строк поставки товару встановлений пунктом 3.2 контракту датою - 31.12.16. включно. Таким чином, позивач знав і міг знати, що на вказану дату відповідач недопоставив йому товар відповідно до умов контракту. У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що будь-якого повідомлення про порушення умов договору щодо кількості товару в частині кількості необхідної поставки та не поставки, чи вимог щодо поставки, відповідачеві не направлялось. Однак, сторонами встановлено строк повідомлення про порушення умов даного контракту щодо кількості та/або якості товару який складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару. Вказаний п. 6.3. контракту строк не містить відсилочних посилань на будь-які інші пункти контракту.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що умови контракту не містять жодного посилання на те, що відповідач може звільнятись від виконання взятих на себе зобов'язань за контрактом або звільнятись від застосування до нього заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань умов контракту у зв'язку з неповідомленням позивачем відповідача про порушення ним умов контракту.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Андрієнка В.В., Власова Ю.Л. від 05.07.2018р. відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.08.2018р., встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, письмових пояснень, заяв до 02.08.2018р.

Розпорядженням від 06.08.2018, у зв`язку перебуванням суддів Андрієнка В.В. та Власова Ю.Л., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустці, у справі № 910/22445/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 справа № 910/22445/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

06.08.2018р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.08.2018р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанов Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018р. у справі №910/22443/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/555/18 з аналогічних спорів.

Зазначені додаткові документи залучаються до матеріалів справи а отже клопотання позивача задовольняється.

В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився відповідача, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.08.2018р.

21.08.2018р. у судове засідання з'явилися представники сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

21.12.16р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріо-Інвест" (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" (надалі - постачальник/відповідач) укладено контракт № 16/50 на поставку насіння соняшнику (надалі - контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2016 року, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 3.1. контракту постачальник поставляє товар на умовах СРТ перевезення оплачено до (місце зазначене) Філія "ТОВ "Олсідз Блек Сі" Олійно-екстрактний завод", Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 2-ий км автодороги на морський торгівельний порт "Южний" буд. 2 "б" (ст. Берегова Одеської залізниці, код станції 400502) (надалі - склад покупця), згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р., за винятком застережень прямо передбачених договором.

У п. 3.2. контракту зазначено, що товар за даним контрактом постачається залізничним транспортом. За письмовою домовленістю сторін товар за цим контрактом може поставлятись автомобільним транспортом. Товар за даним контрактом постачається окремими частинами (частина товару) в строк з 21.12.2016 року по 31.12.2016 року включно. Кількість кожної окремої частини товару дорівнює кількості товару прийнятого покупцем на складі покупця протягом 1 календарного дня.

Кількість товару становить 150,00 (сто п'ятдесят) метричних тонн (надалі - МТ) +/-10% за вибором покупця (п. 4.1 контракту).

Загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 1620000,00 грн., з ПДВ +/-10% (п. 4.3 контракту).

Згідно з п. 9.1 контракту, даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом. При цьому положення пп. 9.10. та 9.11. даного контракту діють протягом трьох років з дати поставки товару.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначає про те, що кінцевий строк поставки товару встановлений пунктом 3.2 контракту датою - 31.12.16. включно, таким чином, позивач знав і міг знати, що на вказану дату відповідач недопоставив йому товар відповідно до умов контракту. Будь-якого повідомлення про порушення умов договору щодо кількості товару в частині, кількості необхідної поставки та не поставки, чи вимог щодо поставки позивачем відповідачеві не направлялось. Однак, сторонами встановлено строк повідомлення про порушення умов даного контракту щодо кількості та/або якості товару який складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару, отже позивачем не дотримано ані вимог п.6.3 контракту, ані вимог ч.1 ст. 688 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктом 6.3. контракту сторони встановили, що строк для повідомлення покупцем постачальника про порушення постачальником умов даного договору щодо кількості та/або якості товару складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов невірного висновку щодо наслідків невиконання позивачем обов'язку щодо повідомлення відповідача про порушення умов контракту відповідачем, а саме п.6.3 контракту, та недотримання позивачем вимог ч.1 ст. 688 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами контракту судова колегія зазначає, що сторонами не визначено порядок та спосіб повідомлення покупцем (позивачем) постачальника (відповідача) про необхідність поставки продукції у кількості, передбаченій пунктом 4.1 договору та наслідки не направлення такого повідомлення на адресу відповідача. Визначення остаточної кількості продукції фактично покладено на розсуд покупця (позивача) - за його вибором, тому відповідає умовам контракту вимога позивача про поставку продукції у загальній кількості 165 метричних тонн (+10%) на суму 1782000грн.

Сукупність доказів по справі вказує на те, що відповідач знав про невиконання свого обов'язку - непоставку ним товару на користь позивача за контрактом в кількості яка передбачена умовами п.4.1. договору, а тому неповідомлення позивачем про порушення умов договору не має істотного значення для правильного вирішення даного спору.

Згідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230, ч.4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на користь позивача є підставою для застосування пунктів розділу 7 ( відповідальність сторін) контракту.

Відповідно до п.7.3 контракту, у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами даного контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту, за кожен день прострочення.

Судова колегія зазначає, що зважаючи на умови п.7.3 контракту, штрафна неустойка в розумінні даного пункту є пенею.

Керуючись п.7.3 контракту позивач нарахував відповідачеві штрафну неустойку (пеню) у розмірі 432 171,61 грн. за період 01.01.2017р. по 04.12.2017р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.7 контракту сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного контракту, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним контрактом. Штрафна неустойка сплачується постачальником до повного виконання ним своїх зобов'язань за даним контрактом.

Враховуючи положення п.7.7. контракту, яким збільшений строк нарахування та сплати неустойки ( до повного виконання зобов'язань) штрафна неустойка у вигляді пені підлягає нарахуванню та стягненню з відповідача на користь позивача за період більше ніж шість місяців, з 01.01.2017 по 04.12.2017р. у розмірі 432 171,61 грн.

Згідно п.7.5 контракту у випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20 % від вартості товару визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту.

Керуючись п. 7.5. контракту позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 356 400,60 грн., та просить його стягнути.

Проаналізувавши положення п.7.5. контракту, судова колегія прийшла до висновку, що даний пункт не може буди застосований та штраф не підлягає стягненню на користь позивача, оскільки даним пунктом передбачена відповідальність відповідача за поставку неякісної продукції, несвоєчасної поставки, та/або в меншій кількості, але , як вбачається з матеріалів справи, відповідач обумовлену контрактом продукцію на користь позивача зовсім не поставив.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача, відповідно до п.7.6 контракту, штраф у розмірі 356 400,00 грн.

Пунктом 7.6 контракту передбачено, що у випадку односторонньої відмови постачальника, відповідача по справі, від виконання своїх обов'язків за даним контрактом постачальник додатково сплачує покупцю, позивачу по справі, штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару за даним контрактом, визначеної згідно з п.п.3.2,3.3 даного контракту.

Розмір штрафу за перерахунком суду є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому за односторонню відмову від виконання своїх обов'язків за контрактом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 20% від вартості товару в сумі 356 400,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі та відмовляючи в позові місцевий господарський суд, крім іншого, зауважив, що зміни в п.п.7.3.,7.5,7.6 контракту сторонами не вносились.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, що укладаючи та підписуючи контракт № 16/50 від 21 грудня 2016 року сторонами була допущена технічна описка в пунктах 7.3, 7.5., 7.6. замість п.п. 4.1. та 4.3. було зазначено п.3.2. та п.3.3 відповідно.

Дійсно, як вбачається з умов контракту, в пунктах 4.1- 4.3 зазначено, що кількість товару становить 150,00 (двісті) метричних тонн +/- 10 % за вибором покупця. Ціна однієї МТ товару, що постачається згідно з даним контрактом, складає 9 000,00 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 1 800,00 грн., разом з ПДВ 10 800,00 грн. Загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 1620 000грн.00коп. +/- 10 %.

Отже, технічна описка в п. 7.3., 7.5., 7.6. контракту не впливає на можливість ідентифікувати ціну та вартість товару за договором, ці дані зазначені в п.4.1- 4.3. відповідно.

Судова колегія проаналізувавши вказані пункти контракту та його виконання сторонами прийшла до висновку, що кількість непоставленого товару, за вибором покупця, відповідно до умов пункту 4.1, становить 165,00 метричних тонн (сто шістдесят п'ять МТ), вартість непоставленого товару складає 1782 000,00 грн.

Вказані дані були покладені в розрахунок штрафу в сумі 356 400,00 грн. та пені 432 171,61 грн. За перерахунком суду, нарахування штрафних санкцій позивачем проведені відповідно до умов контракту, арифметично зроблені вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо - Інвест" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 р. у справі № 910/22445/17 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" (01004, м.Київ, вулиця Крутий узвіз, будинок 6/2-А; код ЄДРПОУ 37663292) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Маріо - Інвест" ( 04080, м.Київ, вул.. Вікентія Хвойки, будинок 15/15/б ЛІТ.1, офіс 407; код ЄДРПОУ 39077437) 432 171,61 грн. штрафної неустойки, 356 400,00 штрафу. В задоволенні решти повних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" (01004, м.Київ, вулиця Крутий узвіз, будинок 6/2-А; код ЄДРПОУ 37663292) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Маріо - Інвест" ( 04080, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 15/15/б ЛІТ.1, офіс 407; код ЄДРПОУ 39077437) судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 27 399 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/22445/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 23.08.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай