Рішення

від 23.05.2018 по справі 922/4372/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р.м. Харків Справа № 922/4372/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Свято - Іллінський машинобудівельний завод", 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 69/15, код ЄДРПОУ 37695759;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська індустріальна компанія", 61066, м. Харків, проспект Московський, 269, код ЄДРПОУ 21217005;

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 183880,53грн.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Саприкін О.В., довіреність №746/17 від 29.01.2018

відповідача - Литвиненко А.С., договір про надання правової допомоги № 06/03/18 від 06.03.2018 року

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свято - Іллінський машинобудівельний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом № 992 від 18.12.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська індустріальна компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки №01/04 від 12.04.2016 у розмірі 225054, 33 грн, в тому числі 67482,00 грн. неустойки та 157 572,33 неодержаного прибутку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2018 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2018 о 11.00 та встановлено 15-и денний строк для .

07.03.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №6232 від 07.03.2018), який у підготовчому засіданні 07.03.2018 був долучений до матеріалів справи.

28.03.2018 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх. №8314 від 28.03.2018), в якому останній просив замінити пункт 3 позовних вимог, а саме: стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свято - Іллінський машинобудівельний завод" з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська індустріальна компанія" розмір штрафу за наведеним розрахунком на 19 560,00 грн. та розмір пені за наведеним розрахунком на 6 748,20 грн., в обгрунтування вказаного клопотання зазначив, що підставою для стягнення неустойки (штрафу, пені) є п. 5.4 договору поставки №01/04 від 12.04.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, таким чином, позивач просив зменшити позовні вимоги на 41 173,80 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2018 клопотання позивача про зменшення позовних вимог (вх. №8314 від 28.03.2018) прийнято до розгляду та надано відповідачу 3-и денний строк з дня отримання ухвали про прийняття до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог від 03.04.2018 для подання до суду відзиву на позовну заяву з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог позивача.

Таким чином, враховуючи клопотання позивача про зменшення позовних вимог (вх. №8314 від 28.03.2018) предметом позову є вимога позивача стягнути з відповідача на підставі ч.1, 2 ст.224, ст. 225 ГК України та ст. 4 ЗУ Про захист прав споживача вартість неодержаного прибутку від простою обладнання, який за розрахунком позивача становить 157 572,33грн., а також пеню, яка розраховується позивачем на підставі п.5.4 договору поставки №01/04 від 12.04.2016 у розмірі 6 748,20грн. та штрафу у розмірі 20% від вартості неякісної продукції, що становить 19560,00грн..

Протокольною ухвалою від 16.04.2018, суд на підставі ст. 185 ГПК України закриває підготовче провадження та у зв'язку з відсутністю представника відповідача призначає розгляд справи по суті на 23.04.2018 о 10.30.

27.04.2018 через канцелярію господарського суду Харківської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 15.05.2018 (вх. №11268 від 27.04.2018) та відзив на позов (вх. №11271 від 27.04.2018).

У судовому засіданні 15.05.2018 судом винесено на обговорення клопотання відповідача про відкладення судового розгляду (вх. №11268 від 27.04.2018).

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що відповідачу було надано можливість організувати явку свого представника у судове засідання та наполягав на розгляді справи по суті.

Суд, протокольною ухвалою відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та на підставі ст. 202 ГПК України продовжує розгляд справи.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, виходячи з принципу розумності строків судового розгляду, змагальності та рівності, вважає за можливе продовжити розгляд справи по суті без участі представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 15.05.2018 на підставі ст. 207 ГПК України залишає відзив відповідача без розгляду та зазначає про те, що подальший розгляд справи буде відбуватися без урахування відзиву відповідача.

Встановивши можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача, суд 15.05.2018 відкрив розгляд справи по суті та заслухав вступне слово позивача.

Повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить стягнути з відповідача вартість неодержаного прибутку від простою обладнання у розмірі 157 572,33грн., а також пені у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за договором поставки №01/04 від 12.04.2016 у сумі 6 748,20грн. та штрафу у розмірі 20% від вартості неякісної продукції, що становить 19560,00грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12.04.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №01/04 згідно якого відповідач зобов'язується поставити, а позивач оплатити та прийняти обладнання, оснащення та інструменти. Номенклатура, кількість, ціна, термін і умови поставки товару згідно договору обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невідємною частиною договору. 12.04.2016 року, відповідно до умов договору, сторонами була підписана специфікація № 1 до договору на поставку кривошипного пресу К2130С (верстат відновлений б/у) в кількості 1 шт. на загальну суму: 97 800,00 грн. Відвантаження устаткування було проведене 14 листопада 2016 року. Про факт виходу з ладу обладнання відповідача було сповіщено в телефонному режимі 21 серпня 2017 року, а 07 вересня 2017 року, у зв'язку з ігноруванням відповідачем прохання позивача про сумісний, тобто в присутності представника відповідача, огляд поламки обладнання, на адресу відповідача було відправлено офіційного листа щодо необхідності направлення на адресу позивач представника відповідача за для підтвердження поламки обладнання, фіксації несправностей та встановлення терміну усунення поламки. У зв'язку з ігноруванням повідомлень 18 вересня 2017 року на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою безоплатного усунення недоліків товару у чотирнадцяти денний термін. 18.10.2017 року сторонами був підписаний Акт огляду вузлів пресу КА-2330, згідно з яким відповідач зобов'язався замінити обладнання, що вийшло з ладу на нове (виготовлене відповідачем) до 10.11.2017 року. Станом на момент розгляду справи обладнання, що мало бути виготовлене відповідачем, згідно Акту огляду вузлів пресу КА-2330 від 18.10.17, до 10.11.2018 повернуте позивачу лише 03.04.2018. Таким чином, у зв'язку з простоєм пресу, який повинен був бути відремонтований відповідачем згідно умов договору, позивач поніс збитки у вигляді неотриманого прибутку, що складає 157572,33грн.. Крім цього, позивач зазначає, оскільки відповідач після подання позову до суду все ж таки полагодив поставлений прес, що свідчить про визнання вини відповідачем, відповідач визнав факт постачання неякісної продукції позивачу, а тому згідно п. 5.4 договору поставки зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісної продукції, що становить 19560,00грн. та пеню за кожен день прострочення усунення недоліків у розмірі 0,1% від вартості продукції, що становить 6748,20 грн.. У зв'язку з чим, позивач вважає, що його права, як споживача, згідно до ЗУ Про захист прав споживачів та покупця за договором поставки №01/04 від 12.04.2016 порушені, а у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово позивача, суд, на підставі ст. 206 ГПК України, оголосив перерву у судовому засіданні до 22.05.2018 о 11.00.

У судове засідання 22.05.2018 з'явився представник відповідача, який, у свою чергу заперечував проти задоволення позову, свою позицію обґрунтовуючи тим, що неотримання позивачем прибутку у розмірі 157572.33грн., у зв'язку з простроченням строків поставки відремонтованої продукції у відповідності з проведенням гарантійного ремонту згідно договору, укладеному між позивачем та відповідачем не можуть вважатися підставою для стягнення збитків, оскільки згідно договору поставки продукція належної якості позивачу була поставлена в строк, а те що зі спливом часу вийде зі строю складова частина пресу відповідач не міг знати, позивач приймав на себе певний ризик та був обізнаний з умовами виконання такої продукції, а тому відповідач вважає, що матеріалами справи в обгрунтування вимоги щодо стягнення неодержаного прибутку, позивачем не доведено вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке повинно складатися з наступних елементів: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача. Також представник відповідача зазначив, що позивачем долучено до матеріалів справи лист від 01.02.2018 року Шахтуправління Покровське , договір № 1000 від 20.01.2016 року та додаткові угоди до нього в якості доказів щодо стягнення з відповідача суми неотриманого прибутку, але на думку Відповідача це жодним чином не підтверджує факт наявності збитків, адже договір з Шахутправлінням Покровське було укладено раніше, аніж договір з відповідачем, лист від Шахтуправління Покровське було надіслано Позивачу після того, як Відповідач направив відремонтоване обладнання. Відправлення було здійснено 04.01.2018 року, позивач отримав відправлення за довіреністю № 1 від 03.01.2018 року, що підтверджується доданими до відзиву копією ТТН Нової пошти про відправлення та копією довіреності. Щодо позиції позивача про визнання відповідачем вини, представник відповідача зазначив, що відповідач вчинив дії передбачені п. 1.4. договору, яким встановлено обов'язок для відповідача щодо гарантійного обслуговування поставленої згідно договору продукції. Окрім цього, відповідач, щодо вимог позивача по сплаті штрафу у розмірі 20% від вартості неякісної продукції, а також компенсації усіх збитків, завданих покупцю зазначає, що у відповідності до п. 4.2 договору № 01/04 від 12.04.2016 року укладеного між позивачем та відповідачем Приемка Продукции по количеству и качеству осуществляется в соответсвии с условиями настоящего договора. Продукция считается поставленнім Поставщиком и принятім Покупателем: - по количеству - согласно даннім товарно-транспортной или расходной накладной, которая подписівается Поставщиком и уполномоченным представите лем Покупателя. - по качеству - согласно данным входного контроля комиссией Покупателя, результаты которого оформляются актом о приемке в соответсвии с требованием настоящего договора. Поставка була здійснена вчасно, жодних актів, зауважень щодо неякісної або некомплектної продукції не складалось, тому підстав вважати що відповідачем поставлено неякісну продукцію немає та позивачем не доведено. Разом з цим, відповідач зазначає, що п. 5.4 даного договору передбачено, що за поставку некомплектной Продукции или несоответствующей ГОСТам, ТУ и иным требованиям к качеству Поставщик уплачивает штраф в раз мере 20% от стоимости некомплектной (некачественной) Продукции, а также обязан возместить все убытки, причиненные Покупателю в связи с поставкой или использованием некачественной продукции. В случае нарушения сроков, установленных Покупателем для замены Продукции, устранения недостатков или возмещения затрат, Поставщик уплачивает пеню в размере 0,1% от стоимости продукции за каждый день просрочки. Пунктом 5.5. договору передбачено, що стороны согласовали, что при передаче (поставке) некомплектной Продукции или ненадлежащего качества Покупатель имеет право, по своему усмотрению, требовать пропорционального уменьшения цены Продукции, безвозмездного устранения Продавцом недостатков родукции, возмещения затрат Покупателя по устранению недостатков Продукции (в течение 3-х дней с даты получения требования и подтверждающих документов от Покупателя), замены Продукции на качественную (срок устранения недостатков не может превышать 10-ть календарных дней с даты получения требования от Покупателя) либо отказаться от договора и требовать возврата уплаченной стоимости Продукции . Таким чином, відповідач вказує на те, що позивачем застосовано норму яка діяла лише на поставку продукції та не доведено що продукція в момент поставки не відповідала вимогам покупця, а отже відповідач вважає, що по пунктам договору, які узгоджені сторонами та не заперечуються жодною зі сторін, позивач застосував санкції, що не можуть буди застосовані, якщо продукція була поставлена належної якості. З яких причин вийшло з ладу обладнання після 8 місяців експлуатації позивачем, а ні того, що воно було неякісно полагоджене, а ні того, що воно використовувалось неправильно, що призвело до поламки, позивачем не доведено. У зв'язку з чим, відповідач вважає доводи позивача щодо стягнення неотриманого прибутку, пені та штрафу необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку нарахування штрафних санкцій позивач здійснює за 69 днів, як вказує позивач простою устаткування , разом з цим у розрахунку позивача не вказано дати початку та закінчення відліку строку нарахування штрафних санкцій, стягнення яких є предметом даного позову. У зв'язку з тим, що представником позивача не надано чіткого обґрунтування термінів вказаних у розрахунку, за для надання можливості позивачу підготуватись до судового засідання, суд на підставі ст. 216 ГПК України оголошує перерву у судовому засіданні до 23.05.2018 о 10.30.

23.05.2018 через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем подано пояснення до розрахунку, який визнаний судом як такий, який немає жодного доказового значення, а лише дає можливість суду встановити строки початку нарахування штрафних санкцій стягнення яких просить позивач, а тому судом долучено його до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.05.2018 позивач пояснив, що початком нарахування відшкодування вартості неотриманого прибутку, пені та штрафу є закінчення строку на усунення недоліків зазначених у претензії від 18.09.2017, а саме 09.10.2018, а кінцевою датою нарахування є 17.12.2017 включно, як останній день перед направленням позову.

У свою чергу відповідачем зазначено про те, що строки вказані позивачем є необґрунтованими, оскільки у претензії від 18.09.2017 позивачем було висунуто вимогу виключно немайнового характеру, а саме полагодження пресу у гарантійний строк, жодних вимог щодо стягнення пені, штрафу чи неотриманого прибутку у претензії не міститься, у зв'язку з чим, відповідача заявив про те, що вимоги позивача є безпідставними.

З'ясувавши обставини необхідні для розгляду справи та дослідивши докази у судовому засіданні представники сторін заявили про можливість переходу до стадії судових дебатів.

У судових дебатах повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив стягнути з відповідача вартість неотриманого прибутку у розмірі157 572,33грн., а також пені у розмірі 6 748,20грн. та штрафу, що становить 19560,00грн., а також окрему звернув увагу суду на те, що відповідачем визнано свою вину, оскільки після подання позову все таки надав відповідачу відремонтовану продукцію.

В свою чергу представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі та вказував на необґрунтованість позиції позивача, а також зазначав про те, що пункти договору, які послугували підставою для нарахування пені та штрафу застосовуються виключно при поставці продукції, а не до прострочення гарантійних обов'язків.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між позивачем та відповідачем 12.04.2106 укладено договір №01/04 від 12.04.2016, згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти, згідно умов Договору обладнання, оснащення та інструменти. Номенклатура, кількість, ціна, термін і умови поставки Товару, згідно умов договору, обумовлюються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.4 договору на обладнання, що постачається, Постачальник надає гарантію. Термін гарантії обчислюється з дати відвантаження обладнання та становить один рік. З вищезазначеного випливає, що гарантійний термін на поставлене позивачу обладнання закінчується 14.11.2017 року.

Відповідно до п. 4.2 договору приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з умовами договору. Продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем:

- по кількості - згідно данних з товарно-транспортних накладних або розрахункової накладної, яка підписується постачальником та уповноваженою особою покупця;

- по якості - згідно даних вхідного контролю комісією покупця, результати якого оформлюються актом про прийнятті у відповідності до вимог даного договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що в акті приймання по якості повинні бути включені наступні дані: дата складення (або затвердження), найменування бракованої продукції і її виробника, детальний опис недоліків, виявлених при прийманні, підписи осіб. Сторони згодні, що акт про приймання, складений у відповідності до даного договору, є належним доказом про фактичну якість продукції поставленої постачальником.

У відповідності до п. 1.1 договору, 12.04.2016 сторонами була підписана специфікація № 1 до договору на поставку кривошипного пресу К2130С (верстат відновлений б/у) в кількості 1 шт. на загальну суму: 97 800,00 грн..

Згідно п.8.4. договору, цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 року.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору №01/04 від 12.04.2016, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами справи на виконання вказаного договору згідно з накладною №УК 01/11 від 14.11.2016 та подорожнього листа №00557 від 14.11.2016, було проведене відвантаження кривошипного пресу К2130С 14.11.2016 року, разом з цим, акт приймання кривошипного пресу К2130С, який відповідно до умов договору підтверджував би поставку продукції та в якому повинні були бути відмітки про кількісний і якісний критерій продукції, ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не долучався.

Як стверджує позивач, у серпні 2017 року поставлений відповідачем прес КА2330 вийшов з ладу, що було зафіксовано створеною на TOB СІМЗ комісією та складено акт огляду обладнання від 21.08.2017 року. Разом з цим, позивачем зазначено, що листом вих. №657 від 07.09.2017 повідомлено відповідача про вихід з ладу пресу, а у зв'язку з тим, що відповіді на лист від відповідача не надійшло, позивач 18.09.2018 на адресу відповідача направив претензію вих. 700 від 18.09.2018 про безоплатне усунення недоліків продукції протягом 14 днів, згідно якої, як вважає позивач, у відповідача виник обов'язок усунути недоліки пресу, а тому сплив 14-и денного строку вказаного в претензії є підставою для початку розрахунку пені, штрафу та вартості неотриманого прибутку, який згідно п. 5.4 договору повинен відшкодувати відповідач.

Таким чином позивач зазначає, що розраховує пеню зі спливу 14 днів після надіслання претензії від 18.09.2017 відповідачу, а тому, як вказує позивач, днем початку нарахування пені є останній день строку встановленого для відповідача у претензії від 18.09.2017, саме 09.10.2018 а кінцевою датою нарахування пені позивач вважає день направлення позову до суду, саме 17.12.2017, окрім цього, позивач нараховує штраф у розмірі 20% від вартості продукції. Таким чином, на підставі п.5.4. договору позивач нараховує пеню у розмір 0,1% від ціни договору та штраф у розмір 20% від ціни договору, за прострочення відповідачем строків встановлених позивачем для усунення недоліків продукції на строк 69 днів.

В свою чергу відповідач, зазначає про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 5.4 договору є безпідставними та не доведеними, оскільки, виходячи з тлумачення та аналізу п. 5.4. договору, дана норма стосується відповідальності відповідача у випадку поставки неякісної продукції і ніяким чином не може застосовуватися при виході зі строю кривошипного пресу в майбутньому, як то сталось у даному випадку.

Разом з цим, 18.10.2017 року між сторонами був підписаний акт огляду вузлів пресу КА-2330, згідно з яким відповідач зобов'язався замінити обладнання, що вийшло з ладу на нове (виготовлене відповідачем) до 10.11.2017. Таким чином, позивачем разом з відповідачем було домовлено строк протягом якого, відповідач зобов'язаний провести гарантійний ремонт передбачений п. 1.4 договору поставки.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та підверджується сторонами, зокрема клопотанням позивача про зменшення позовних вимог, відповідач, не зважаючи на строки домовлені для усунення недоліків кривошипного пресу КА2130С в спільному акті огляду вузлів пресу КА-2330 від 18.10.2017, після подання позовної заяви позивачем усунув недоліки кривошипного пресу К2130С, які були отримані позивачем 03.01.2018 за довіреністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 5.4 договору, за постачання некомплектної продукції або такої яка не відповідає вимогам ДСТУ, ТУ та іншим вимогам до якості постачальник виплачує штраф у розмірі 20% від вартості некомплектної (неякісної) продукції, а також зобов'язаний відшкодувати всі збитки, спричинені у зв'язку з поставкою чи використання неякісної продукції. У випадку порушення строків встановлених позивачем для заміни продукції, усунення недоліків або відшкодування витрат, відповідач виплачує пеню у розмірі 0.1% від вартості продукції за кожний день прострочення.

Аналізуючи п.5.4 договору, суд дійшов висновку про те, що підставою для нарахування штрафу є постачання відповідачем некомплектної продукції або такої, яка не відповідає вимогам ДСТУ, ТУ та іншим вимогам до якості продукції. Таким чином, наслідком порушення вказаної умови договору є застосування до відповідача, як міри відповідальності штрафу в розмір 20% від вартості некомплектної продукції, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про поставку неякісної продукції, відомості про що повинні бути вказані в акті приймання продукції згідно вимог встановлених п. 4.3 договору.

Разом з цим, оскільки позивачем у відповідності до ст. 74 ГПК України не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували поставку неякісної продукції позивачем, враховуючи, що акт приймання продукції, передбачений п. 4.3 договру, відсутній в матеріалах справи, встановити факт поставки неякісної продукції неможливо, а тому суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність вимог позивача щодо стягнення на його користь штрафу у розмірі 20% від вартості продукції.

Що стосується нарахування пені, суд виходячи з аналізу п.5.4 договору вважає, що підставою для нарахування пені є порушення відповідачем строків встановлених для позивачем для усунення недоліків.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до акту огляду вузлів пресу КА-2330 від 18.10.2017, позивачем та відповідачем узгоджено строки для усунення недоліків, оскільки вказаний акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а жодних доказів щодо його не достовірності сторонами не надано, суд вважає, що даним актом сторони в письмовій формі у відповідності до ст. 205 ЦК Ураїни встановлено обовязок останнього усунути недоліки пресу до 10.11.2017.

Приписами п. 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами відповідач виконав зобовязання щодо усунення недоліків пресу 03.01.2018, що свідчить про те, що відповідач прострочив виконання зобовязання встановленого актом огляду вузлів пресу КА-2330 від 18.10.2018, чим порушив умови договору, а відтак повинен нести відповідальність передбачену п. 5.4 договору у вигляді пені з 11.11.2017 (день з якого повинна нараховуватись пеня) до 17.12.2017 (дата вказана позивачем), що становить 37 днів прострочення, а тому позов в цій частині є обгрунтованим і підлягає задоволенню. З огляду на вищевказане та беручи до уваги факт порушення відповідачем строків встановлених позивачем для усунення недоліків, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості продукції за 37 днів прострочення, що становить 3716,40грн..

Враховуючи те, що позивач не надав доказів надсилання претензії від 18.09.2017 відповідачу, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача в обгрунтування дати початку нарахування пені, яка відповідно до претензії встановлювалась зі спливом 14-ти денного строку, а саме з 09.10.2017, є недоведеними та безпідставними.

Що стосується відшкодування вартості неотриманого позивачем прибутку у зв'язку з простоєм пресу, суд зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями статті 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У господарських правовідносинах під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.

Як зазначено у п. 3 листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи основним доказом, яким позивач підтверджує завдані збитки з вини відповідача є договір купівлі-продажу №1000 від 20.01.2016 згідно з яким позивач зобов'язується передати устаткування і продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, кількість, якість, ціна, строк, і умови поставки якої оговорюються сторонами у додаткових договорах (специфікаціях), які є невідємною частиною договору. З доповнення від 28.12.2016 до договору купівлі-продажу №1000 від 20.01.2016 та додаткової угоди від 31.12.2017 до договору купівлі-продажу №1000 від 20.01.2016 вбачається строк дії договору купівлі-продажу №1000 від 20.01.2016 продовжено до 31.12.2018.

Додатковими угодами №178 від 02.08.2017, №181 від 10.08.2017, №185 від 18.08.2017, №189 від 23.08.2017, до договору купівлі-продажу №1000 від 20.01.2016 позивачем було обумовлено виготовлення та передачу контрагенту за договором обладнання, устаткування та іншої продукції. Як вважає позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем було поставлено неякісну продукції, позивач не зумів виконати умови договору №1000 від 20.01.2017 та поставити виготовлену продукцію, а отже поніс збитки з розрахунку виробничої потужності кривошипного пресу КА-2330.

Проаналізувавши та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що договір купівлі-продажу №1000 від 20.01.2017 було укладено раніше, аніж договір з відповідачем, а тому виконання вказаного договору позивачем не залежало від наявності чи відсутності у позивача пресу.

Як вбачається з розрахунку поданого позивачем, позивач нараховує збитки за 69 днів простою пресу, таким чином, виходячи з режимом роботи пресу у 2 зміни та потужністю виробництва продукції з розрахунку 1% рентабельності, як вважає позивач, ним було недоотримано 157572,33грн..

В свою чергу жодних доказів виготовлення даної продукції конкретно на пресі поставленого відповідачем, а також неможливості виготовлення даної продукції іншим устаткуванням, позивачем не наведено. Окрім цього, в матеріалах справи відсутня також технічна документація та інструкція щодо експлуатування пресу, що унеможливлює встановлення судом необхідного причинно-наслідкового зв'язку між збитками та діями відповідача щодо поставки неякісної чи некомплектної продукції, згідно договору поставки №01/04 від 12.04.2016.

Виходячи з вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено склад господарсько-правового правопорушення вчиненого відповідачем, як підставу застосування до відповідача господарсько-правових санкцій у вигляді стягнення неотриманого прибутку та відшкодування вартості завданих збитків, з огляду на доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо поставки неякісної продукції за договором поставки №01/04 від 12.04.2016, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які безпосередньо б вказували на понесені позивачем збитки внаслідок простою пресу з вини відповідача суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості неотриманого прибутку.

Беручи до уваги факт прострочення відповідачем строку встановленого позивачем для усунення недоліків, згідно п. 5.4 договору поставки №01/04 від 12.04.2016, що, згідно договору є підставою для стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості продукції за 37 днів, що становить 3716,40грн., приймаючи до уваги безпідставність вимог позивач про стягнення штрафу у розмір 20% від вартості продукції у зв'язку з поставкою відповідачем неякісного чи некомплектного пресу, з огляду на недоведеність позивачем вимог по стягненню збитків у вигляді вартості неотриманого прибутку, виходячи з встановлених обстави справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначає позивач, загальна сума сплаченого судового збору становить 4975,81 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач змінював позовні вимоги, судовий збір, виходячи з кінцевих позовних вимог з врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх. №8314 від 28.03.2018), які становлять 183880,53грн., повинен дорівнювати 1.5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2758,21грн..

Таким чином, позивач зайво сплатив судовий збір в сумі 2217,60грн., який підлягає поверненню останньому після звернення до суду з відповідним клопотанням.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 55,75грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська індустріальна компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свято - Іллінський машинобудівельний завод" пеню у розмір 3716,40грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 55,75 грн..

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.06.2018.

Суддя Н.А. Новікова