Постанова

від 30.05.2018 по справі 920/1147/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Справа № 920/1147/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Вітер В.М. - догов. № 36 від 23.05.2018,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №636 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2018 у справі № 920/1147/17

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектросервіс", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", м. Суми,

про стягнення 2 009 060,79 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Техелектросервіс", м. Київ, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", м. Суми, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 009 060,79 грн, з яких: 1 882 301,00 грн основного боргу, 10 057,13 грн 3% річних, 22 587,61 грн інфляційних збитків, 94 115,05 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 21-07/2014 від 21.07.2014, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.03.2018 у справі № 920/1147/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектросервіс" 1 882 301,00 грн основного боргу за договором № 21-07/2014 від 21.07.2014 та 28 327,79 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог провадження у справі № 920/1147/17 закрито. В задоволенні усного клопотання Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про відстрочення виконання рішення у даній справі відмовлено.

Відповідач, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що на момент звернення до суду позивач не мав права на позов про стягнення оплати за товар, а отже був відсутній предмет спору. Також, апелянт вважає, що оскільки за умовами договору товар мав бути оплачений у повному обсязі до його передання (передплата), та, з огляду на ту обставину, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати за товар, застосуванню підлягала ст. 693 Цивільного кодексу України, яке не надає права покупцеві вимагати оплати товару. На думку відповідача, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту, суд мав відмовити у задоволенні позову, застосувавши вимоги ст.693 Цивільного кодексу України.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що відповідач є таким, що прострочив оплату товару, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підлягали задоволенню.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в дане судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2014 між НВТРВ "Техелектросервіс" та ПАТ "Сумське НВО" було укладено договір поставки № 21-07/2014, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, іменовану надалі "товар". Ціна, терміни поставки, кількість товару для відповідної партії зазначено в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору якість товару має відповідати вимогам ГОСТ або ТУ або іншим нормативним документам (стандартам) належать до виробів даного типу, і вказується в специфікаціях.

У відповідності до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями, погодженими у специфікаціях до договору. Партія товару - обсяг поставки, зазначений в конкретної специфікації до цього договору. Поставка партій товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах: DDP м Суми, вул. Воровського, 20, "Нова пошта" відділення № 5. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Якщо умови договору суперечать ІНКОТЕРМС - 2010 діють умови договору.

Датою поставки конкретної партії товару вважається дата передачі такої партії товару покупцеві, зазначена в товарно-транспортної накладної на дану партію товару (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору вартість договору становить 360 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 60 000,00 грн, і визначається як загальна вартість товару, поставленого згідно специфікацій договору, включає в себе вартість товару, упаковку, маркування та виготовлення технічної документації.

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2015 сторони погодились змінити п. 3.1 договору, згідно якої вартість договору становить 960 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 160 000,00 грн, і визначається як загальна вартість товару, поставленого згідно специфікацій договору, включає в себе вартість товару, упаковку, маркування та виготовлення технічної документації.

Додатковою угодою № 3 від 04.12.2015 сторони погодились змінити п. 3.1 договору, згідно якої вартість договору становить 8 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 1 400 000,00 грн, і визначається як загальна вартість товару, поставленого згідно специфікацій договору, включає в себе вартість товару, упаковку, маркування та виготовлення технічної документації. Загальна вартість договору визначається сукупною вартістю специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Пункт 3.2. договору передбачає, що умови оплати вказуються у специфікаціях.

В п. 3.3 договору визначено, що після передоплати ціна на оплачений товар фіксується і зміні не підлягає, крім випадків передбачених цим договором. Підставою для направлення рахунку постачальником покупцеві є письмова заявка покупця, в якій вказується найменування і кількість товару відповідно до специфікації договору.

В додатковій угоді № 1 від 29.05.2015 пункт 3.3 договору викладено в наступній редакції: оплата за товар може здійснюватися покупцем шляхом повної або часткової (попередня + повна) оплати вартості товару. Після попередньої оплати ціна на оплачений товар зміні не підлягає, крім випадків передбачених пунктами 3.5 та 3.6 договору. Підставою для направлення постачальником рахунку-фактури на оплату покупцеві є заявка, підписана і скріплена печатками сторін.

Відповідно до п. 3.4, п. 3.5 договору форма розрахункових документів - платіжне доручення. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника. У разі невиконання покупцем зобов'язань по оплаті товару протягом більш ніж 30 календарних днів, щодо передбачених цим договором (специфікаціями) термінів оплати, постачальник має право змінювати ціну відповідної партії товару.

Пункт 3.8 договору встановлює, що перерахунок (зміна) сум належних до сплати за товар, сторони здійснюють шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Додатковою угодою № 4 від 14.12.2016 дію договору поставки було продовжено до 31.12.2018.

Як свідчать матеріали справи, на підставі складеної сторонами специфікації № 9 від 14.03.2017 до договору відповідач замовив у позивача 54 шт. механічних фільтра від масляного туману MW-2/ SP і 54 шт. витяжних вентиляторів FUА-2100В/SР на загальну суму 3 764 602,01 грн, в т.ч. ПДВ - 627 433,67 грн.

Згідно специфікації № 9 від 14.03.2017 покупець здійснює передоплату в розмірі від загальної вартості товару, а другий платіж (остаточний розрахунок) в розмірі 50% вартості товару оплачуються протягом 5 банківських днів після отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність до відвантаження товару по даній специфікації.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000111 від 21.03.2017 на 54 шт. механічних фільтри від масляного туману MW-2/ SP і 54 шт. витяжних вентиляторів FUА-2100В/SР на загальну суму 3 764 602 грн, в т.ч. ПДВ - 627 433,66 грн.

24.03.2017 покупець платіжним дорученням № 17807 здійснив передоплату 50 % вартості партії товару по специфікації № 9 в сумі 1 882 301 грн.

Згідно з досягнутими між сторонами домовленостями постачальник за видатковою накладною № 111 від 12.07.2017 здійснив відвантаження на адресу покупця 30 шт. механічних фільтра від масляного туману MW-2/ SP і 15 шт. витяжних вентиляторів FUА-2100В/SР на загальну суму 1 424 690,46 грн, що підтверджується видатковою накладною № 111 від 12.07.2017 та товарно-транспортною накладною № 111 від 12.07.2017.

Листом № 979 від 06.07.2017 позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження і попросило здійснити остаточний розрахунок в сумі 1 882 301 грн.

Вказаний лист-повідомлення ПАТ "Сумське НВО" отримало 18.09.2017, тобто згідно специфікації № 9 від 14.03.2017 відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу 1 882 301,00 грн до 25.09.2017.

Однак, відповідач обов'язок по остаточному розрахунку в розмірі 50% вартості товару не виконав, у зв'язку з чим з 26.09.2017 у ПАТ "Сумське НВО" наявне прострочене грошове зобов'язання перед НВТ ОВ "ТЕС" в сумі 1 882 301 грн.

Позивач зазначає, що він звертався до ПАТ "Сумське НВО" з претензією № 1032 від 06.11.2017, в якій просив терміново сплатити заборгованість по специфікації № 9 від 14.03.2017 до договору.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "Сумське НВО" на користь НВТ ОВ "ТЕС" 1 882 301,00 грн основного боргу за договором № 21-07/2014 від 21.07.2014, виходив з того, що відповідачем отримано товар після повідомлення позивача про готовність до відвантаження товару та не здійснено оплату у погоджений сторонами строк, тому відповідач є таким, що прострочив оплату товару, у зв'язку чим позовні вимоги в частині стягнення 1 882 301 грн боргу є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Так, за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо Договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У даному випадку сторони у специфікації № 9 від 14.03.2017 до договору № 21-07/2014 від 21.07.2014 встановили інший строк оплати товару, а саме: другий платіж (остаточний розрахунок) в розмірі 50% вартості товару оплачуються протягом 5 банківських днів після отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність до відвантаження товару по даній специфікації.

Матеріали справи свідчать, що відповідач звернувся до позивача з листом № 8-4/901 від 07.12.2017, у якому зазначив, що ПАТ "Сумське НВО" визнає наявність основного боргу перед НВТ ОВ "ТЕС" в сумі 1 882 301 грн по кінцевому розрахунку в розмірі 50 % вартості товару згідно специфікації № 9 від 14.03.2017 до договору № 21-07/2014 від 21.07.2014 та зобов'язується його погасити (а.с. 41).

Також, 08.12.2017 сторони уклали між собою додаткову угоду № 6 до договору № 21-07/2014 від 21.07.2014.

В п. 1 додаткової угоди № 6 від 08.12.2017 сторони визначили новий строк поставки товару по специфікації № 9 від 14.03.2017, а саме, внесли зміни до абзацу 3 специфікації № 9 від 14.03.2017 та виклали її в такій редакції: Строк поставки товару - 15.12.2017.

12.12.2017 та 14.12.2017 позивач передав, а відповідач прийняв 24 шт. механічних фільтра від масляного туману MW-2/ SP і 39 шт. витяжних вентиляторів FUА-2100В/SР, що підтверджується довіреністю № 7187 від 07.12.2017, видатковими накладними № 111-1 від 12.12.2017 та № 111-2 від 14.12.2017, товарно-транспортними накладними № 12-12/17 від 12.12.2017 та № 14-12/17 від 14.12.2017, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання по специфікації № 9 від 14.03.2017 по поставці продукції на загальну суму 3 764 602 грн.

У пункті 6 вказаної додаткової угоди № 6 від 08.12.2017 до договору поставки сторони домовились, що ПАТ "Сумське НВО" визнає позовні вимоги НВТ ОВ "ТЕС" по специфікації № 9 від 14.03.2017 в частині стягнення основного боргу в сумі 1 882 301,00 грн у повному обсязі, що розглядаються в господарському суді Сумської області по справі № 920/1147/17, та не заперечує проти їх задоволення. Тобто, ПАТ "Сумське НВО" визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 882 301,00 грн.

П. 1. ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Ч. 1 ст. 191 ГПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем отримано товар після повідомлення позивача про готовність до відвантаження товару та не здійснено оплату у погоджений сторонами строк, тому відповідач є таким, що прострочив оплату товару, у зв'язку чим позовні вимоги в частині стягнення 1 882 301 грн боргу є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на момент звернення до суду позивач не мав права на позов про стягнення оплати за товар, отже був відсутній предмет спору.

Однак, таке твердження відповідача є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем поставлено товар, а відповідачем цей товар отримано та не здійснено оплату в погоджений сторонами строк, а також, відповідачем визнано заборгованість за спірним договором, тому, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ст.ст. 691-692 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 10 057,13 грн 3% річних, 22 587,61 грн інфляційних збитків, 94 115,05 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 21-07/2014 від 21.07.2014, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 08.12.2017 до договору поставки вбачається, що сторони домовилися, що зобов'язання по сплаті 3% річних, інфляційних та пені, які виникли до підписання цієї додаткової угоди, та частина яких є предметом позовних вимог у справі № 920/1147/17, є такими, що припинилися, відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, яка передбачає припинення зобов'язань за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність предмету спору щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 057,13 грн - 3 % річних, 22 587,61 грн інфляційних та 94 115,05 грн пені та закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Щодо усного клопотання відповідача - ПАТ "Сумське НВО" про відстрочення виконання рішення у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі та відмову в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими і такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2018 у справі № 920/1147/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.03.2018 у справі № 920/1147/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 04.06.2018

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.