Постанова

від 31.05.2018 по справі 820/130/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/130/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018р. (суддя Бідонько А.В., повний текст складено 22.02.2018 р., м. Харків) по справі №820/130/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2017 р. форми П № 0002841411, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46 ), яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 300 000,00 грн.;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2017 р. р. форми Р № 0002851411, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46 ), яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 349 835,00 грн. (за податковим зобов'язанням 279 868,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 69 967,00 грн.);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2017 р. форми В4 № 0002861411, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46 ) яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 53 466,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0002841411 від 12.12.2017 року, № 0002851411 від 12.12.2017 року та № 0002861411 від 12.12.2017 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" (код ЄДРПОУ 36647332, адреса: проспект Науки, 9, 61166) сплачену суму судового збору в розмірі 10549,52 грн. (десять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 52коп.) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументом учасників справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклала свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.09.2017.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено Акт № 21623/20-40-14-11-11/36647332 від 28.11.2017 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення ТОВ "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" вимог податкового законодавства:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, а саме підприємством завищено збиток (фінансовий результат) за 1 квартал 2017 року на суму 300000 грн.;

- п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201,10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 279868 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ за вересень 2017 року у сумі 53466 грн.

За результатами перевірки були винесенні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002841411 від 12 грудня 2017 року, яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 300 000,00 грн.;

- № 0002851411 від 12 грудня 2017 року, яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 349 835,00 грн. (за податковим зобов'язанням 279 868,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 69 967,00 грн.);

- № 0002861411 від 12 грудня 2017 року, яким ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 53 466,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення № 0002841411 від 12.12.2017 року, № 0002851411 від 12.12.2017 року та № 0002861411 від 12.12.2017 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 21623/20-40-14-11-11/36647332 від 28.11.2017 року підставами для висновку про завищення збитку (фінансовий результат) та заниження позивачем податку на додану вартість стало твердження податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень (Замовник) та ТОВ "РЕДЕЙЛ ПРОМ", а також між ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень (Замовник) та ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП".

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень (Замовник) та ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП" (Виконавець) 01.06.2016 року укладено договір № МЦ-06/29, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах Договору виконати роботи. Загальна вартість та порядок оплати згідно договору наведено у "Протоколі погодження договірної ціни".

Згідно "Протоколу погодження договірної ціни" вартість робіт по Договору № МЦ-06/29 від 01.06.2016 року складає: 833333,33 грн. та сума ПДВ 166666,67 грн. Сплата суми здійснюється у наступному порядку: шляхом повної сплати вартості робіт в розмірі 1000000,00 грн. до 31.06.2016 року.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "ДЕЛІВЕРІ ГРУПП" до матеріалів справи надано акт здачі-прийому робіт від 31.06.2016 року до Договору № МЦ-06/29 від 01.06.2016 року.

Також, у матеріалах справи містяться податкові накладні, оформлені та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також, між ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень (Замовник) та ТОВ "РЕДЕЙЛ ПРОМ" (Виконавець) 21.02.2017 року укладено договір № МЦ-21/02, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах Договору виконати роботи. Загальна вартість та порядок оплати згідно договору наведено у "Протоколі погодження договірної ціни".

Згідно "Протоколу погодження договірної ціни" вартість робіт по Договору № МЦ-21/02 від 21.02.2017 року складає: 833333,33 грн. та сума ПДВ 166666,67 грн. Сплата суми здійснюється у наступному порядку: шляхом повної сплати вартості робіт в розмірі 1000000,00 грн. до повного виконання умов Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "РЕДЕЙЛ ПРОМ" до матеріалів справи надано акт здачі-прийому робіт від 10.03.2017 року до Договору № МЦ-21/02 від 21.02.2017 року.

Також, у матеріалах справи містяться податкові накладні, оформлені та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія судів зазначає, що зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Виконання усіх вищезазначених угод підтверджується актами приймання-передачі робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які є в наявності в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вони є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 по справі № 820/130/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Зеленський В.А. Калиновський Повний текст постанови виготовлено 04.06.2018 року.