Рішення

від 25.05.2018 по справі 383/976/17

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/976/17

Номер провадження 2/383/107/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Замши О.В.

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача газети Кіровоградська правда - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бобринецького районного споживчого товариства до ОСОБА_2 та газети Кіровоградська правда про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 районне споживче товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та газети "Кіровоградська правда" з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 13.11.2017 року на офіційному сайті https://www.pravda-kr.com.ua/, а 24.11.2017 року у №84 газетою "Кіровоградська правда" опубліковано статтю під заголовком "Меру ОСОБА_5 побили вікна. Через децентралізацію?" Автор статті ОСОБА_6. Цитата в публікації викладена наступного змісту " Триває боротьба з ОСОБА_4 райспоживтовариством, щоб передати у громаду землю у центрі міста (нині там знаходиться ринок - "КП") і стягувати з нього орендну плату до міського бюджету. Райспоживспілка користується державним актом 1997 року на земельну ділянку, створила там комунальне підприємство "Ринок". Але у 2015 році суд визнав, що земля втратила межі і райспоживтовариство не може розпоряджатися нею. Підприємці, які мають там ятки, звернулися до міськради зі скаргами, що їх систематично залякують, - продовжує ОСОБА_2. Як тільки оприлюднюється рішення з цих питань - щось трапляється. Побили вікна, торік підпалили машину. На думку міського голови, саме через це йому побили вікна".

Позивач стверджує, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, її поширення ганьбить честь гідність та ділову репутацію позивача. Порушення права на недоторканість ділової репутації полягає, на думку позивача, в розповсюдженні неправдивих відомостей про юридичну особу, а саме те, що ОСОБА_2 надав суспільству неправдиву інформацію про те, що райспоживтовариство не може розпоряджатися землею на підставі державного акту на право постійного користування землею № ІІ-КР № 000300, виданого 06.06.1997 року. Вказане твердження є недостовірним, оскільки в результаті тривалих судових розглядів протягом 2016-2017 років у справах між ОСОБА_4 міською радою та ОСОБА_4 районним споживчим товариством щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року скасовані незаконні рішення міської ради та підтверджено правомірність користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_4 РСТ.

Відповідно до викладених підстав, просив суд: 1) визнати, що поширені ОСОБА_2 відомості в газеті "Кіровоградська правда" не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію Бобринецького районного споживчого товариства; 2) зобов'язати ОСОБА_2 у строк 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену інформацію шляхом оголошення на прес-конференції з участю представників ЗМІ, які опублікували інформацію; 3) ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно Бобринецького районного споживчого товариства; 4) стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, зазначила, що ОСОБА_4 районне споживче товариство відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КР № 0003000 має у постійному користуванні земельну ділянку площею 12298 м.кв. для розміщення колгоспного ринку. Вказаний Державний акт є дійсним, тому поширена інформація ОСОБА_2 про те, що районне споживче товариство не має права розпоряджатися земельною ділянкою не відповідає дійсності. Журналіст газети перед публікацією інтерв'ю повинна була перевірити достовірність слів ОСОБА_2, однак в порушення ч.2 ст.3 ЗУ "Про друковані засоби масової інформації" не виконала цих дій, тому як співвідповідач несе відповідальність за спричинення шкоди честі, гідності та діловій репутації юридичної особи.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову. Визнав ту обставину, що в друкованому виданні газети "Кіровоградська правда" та на Інтернет ресурсі сайту вказаного видання було опубліковано статтю ОСОБА_7 під назвою "Меру ОСОБА_5 побили вікна. Через децентралізацію?". У відзиві на позов зазначив про визнання факту публікації його інтерв'ю виданням та зміст публікації. Вказав, що між ОСОБА_4 міською радою та ОСОБА_4 РСТ існують ряд судових спорів щодо земельної ділянки, на якій розташований міський ринок і яка перебуває у користуванні РСТ. Вказуючи про те, що земельна ділянка, якою користується РСТ втратила межі і райспоживтовариство не має право розпоряджатися цією землею, цитував рішення Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року, яким були встановлені ці обставини. Крім того, зазначив, що позивачу відповідно до Державного акту на право постійного користування землею належить саме право користування, а не розпорядження земельною ділянкою, оскільки виключне право розпорядження належить власнику - ОСОБА_4 міській раді.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що у його домоволодінні були побиті вікна, раніше - спалене авто. Ці події він пов'язує зі своєю діяльністю, так як обіймає посаду міського голови ОСОБА_4 міської ради. Деякі члени громади та депутати не сприймають та заперечують обрані ним напрямки в роботі, перешкоджають і шкодять, обираючи способи та методи, що мають ознаки протиправних. У зазначеній статті він висловив припущення вчинення таких протиправних дій зі своєю діяльністю, в тому числі і з обраним напрямком децентралізації територіальної громади і судовими процесами з приводу користування земельною ділянкою райспоживтовариства. Жодних звинувачень на адресу позивача не висловлював, оскільки цей випадок розслідується правоохоронними органами і лише вони мають встановити винну особу.

Представник відповідача газети Кіровоградська правда в судовому засіданні позов не визнала. Зазначила, що на час опублікування статті Меру ОСОБА_5 побили вікна 24 листопада 2017 року ОСОБА_7, автором статті, на сайті Бобринецького районного суду Кіровоградської області перевірялися справи, в яких ОСОБА_4 районне споживче товариство виступало стороною. В результаті чого було підтверджено факт судової тяганини та безрезультатних рішень. Що стосується справи №912/2569/16, яка розглядалася Господарським судом Кіровоградської області, зазначила, що Газета Кіровоградська правда та автор ОСОБА_7 не знали й не могли знати про розгляд вказаної справи. Звернула увагу, що позивач, не скористався наданим йому частиною першою статті 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації, в даному випадку в газеті "Кіровоградська правда» з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Крім того, заперечуючи позовні вимоги, послалася на ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , яким встановлені випадки, коли редакція та журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста. Зокрема редакція і журналіст не можуть бути притягнуті до відповідальності за дослівне відтворення публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Вказала, що у даному випадку у публікації було дослівне відтворення слів ОСОБА_2

З наданих суду пояснень та доказів встановлені наступні фактичні обставини.

13.11.2017 року на Інтернет сайті газети "Кіровоградська правда" (https://www.pravda-kr.com.ua/) автором ОСОБА_7 було розміщено статтю під назвою "Меру ОСОБА_5 побили вікна. Через децентралізацію?", а 24.11.2017 року у друкованому виданні газети "Кіровоградська правда" за авторства ОСОБА_7 надруковано статтю під назвою "Меру ОСОБА_5 побили вікна". У зазначених статтях викладено інтерв'ю автора з ОСОБА_2 наступного змісту: " Невідомі побили вікна у будинку міського голови ОСОБА_5 ОСОБА_2 в ніч з суботи на неділю. Мер припускає, так могли вчинити противники децентралізації або ті, хто поклав око на земельну ділянку, де нині знаходиться міський ринок.

- Вважаю, це пов'язано з двома причинами. Перша - децентралізація. Депутати районної ради постійно втручаються у діяльність міської і не приховують свою неприязнь з цього питання. ОСОБА_4 міська громада розвивається, інші села, селища це бачать і з деякими ми зараз ведемо переговори про об'єднання. Депутати райради проводять слухання у селах, залякують голів, налаштовують людей, що об'єднання знищить село, - розповідає КП мер ОСОБА_5 Сніжко.Друга ймовірна причина, за його словами, майже дворічна судова тяганина через землю у центрі міста.

- Триває боротьба з ОСОБА_4 райспоживтовариством, щоб передати у громаду землю у центрі міста (нині там знаходиться ринок - КП ) і стягувати з нього оренду до міського бюджету. Райспоживспілка користується державним актом 1997 року на земельну ділянку, створила там комунальне підприємство Ринок . Але у 2015 році суд визнав, що земля втратила межі і райспоживтовариство не може розпоряджатися нею. Підприємці, які мають там ятки, звернулися до міськради зі скаргами, що їх систематично залякують, - продовжує ОСОБА_2.

На думку міського голови, саме через це йому побили вікна.

- Як тільки оприлюднюються рішення з цих питань - щось трапляється. Побили вікна, торік підпалили машину. Кілька тижнів тому спалили машину моєму раднику з питань децентралізації. Гадаю, все це відбувається саме через землю і децентралізацію, - підсумував ОСОБА_2."

Зазначені обставини встановлені дослідженими копіями відповідних публікацій, які визнані сторонами та не оспорені (а.с.5,6).

Крім того, встановлено, що Бобринецькому районному споживчому товариству, що знаходиться в м. Бобринець по вул. Комсомольській, 165 відповідно до рішення ОСОБА_4 міської ради від 29.05.1997 року № 186 ОСОБА_4 міською радою надано у постійне користування 12298 кв.м. землі в межах згідно з планом користування для розміщення колгоспного ринку, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії КР № 000300, виданого 05.06.1997 року (а.с.100-101, 102).

Також в судовому засіданні встановлено, що право користування вказаною земельною ділянкою було предметом судових розглядів, зокрема за позовом Бобринецького районного споживчого товариства до ОСОБА_4 міської ради про визнання незаконними та скасування рішень міської ради та зустрічного позову про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою. Згідно постанови господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року у справі № 912/2569/1 визнано незаконним та скасоване рішення № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею № 000300 виданого 05.06.1997 року ОСОБА_4 міською радою та вилучення земельної ділянки". Визнано незаконним та скасоване рішення № 259 від 30.03.2016 року "Про внесення змін до рішення ОСОБА_4 міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею № 000300 виданого 05.06.1997 року ОСОБА_4 міською радою та вилучення земельної ділянки". (а.с.35-47). Чинність вказаного судового рішення підтверджена рішеннями суду апеляційної та касаційної інстанцій (а.с.53-65).

Саме на вказані судові рішення та на Державний акт посилається позивач як на підтвердження правомірності користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою та недостовірність слів відповідача про те, що районне споживче товариство не може розпоряджатися землею на підставі Державного акту на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Главою 3 ЦК України врегульовані питання захисту права та інтересів. Зокрема ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, а стаття 23 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права, зокрема яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини, що регулюють захист особистих цивільних прав та інтересів юридичної особи шляхом поширення недостовірної інформації про особу та відповідно спричинення вказаною інформацією шкоди діловій репутації юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Вирішуючи спір, необхідно розрізнити факти та оціночні судження. Так, існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Інформація, викладена у статті про те, що ОСОБА_4 районне споживче товариство не має права розпоряджатися землею на підставі Державного акту на праві постійного користування землею, викладена у формі подачі істинних, достовірних фактів, вона носить стверджувальний характер (фактичне твердження) та є такою, що підлягає перевірці на предмет її достовірності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивач, на підтвердження позовних вимог, посилається на наявні судові рішення, якими підтверджене право користування земельною ділянкою та Державний акт на право постійного користування землею, які досліджені в судовому засіданні.

Вказані докази суд відхиляє з наступних підстав.

Специфіка відносин власності на землю відображена у земельному законодавстві, зокрема у Земельному кодексі України (ст. 78,82,92). Останній розкриває зміст права власності на землю як сукупність повноважень володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Право володіння землею - це право фактичного панування над землею, яке створює необхідні юридичні передумови для здійснення двох інших повноважень - користування та розпорядження.

Право користування землею - це закріплена законом можливість господарської експлуатації землі і використання її корисних властивостей. Право користування тісно пов'язане з правомочністю володіння.

Зокрема, стаття 92 ЗК України чітко визначає поняття права постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Право розпорядження землею - це встановлена законом можливість визначати юридичну долю земельної ділянки (право продавати земельну ділянку, дарувати і т.п.).

Натомість позивач має лише право постійного користування земельною ділянкою, що не є тотожним праву розпорядження.

Таким чином в судовому засіданні перевірений факт, що ОСОБА_4 районне споживче товариство не може розпоряджатися землею на підставі Державного акту на право постійного користування землею, тому він визнається як достовірний.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказав, що посилався на постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року у справі № 912/372/15-г за позовом прокурора Бобринецького району в інтересах держави в особі ОСОБА_4 міської ради до Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства про визнання права постійного користування земельною ділянкою. Саме в цьому рішенні було встановлена та обставина, що зменшення розмірів земельної ділянки, на яку Бобринецькому РСТ видано державний акт серії ІІ-КР № 000300 від 05.06.1997 року внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності, унеможливлює задоволення зустрічного позову Бобринецькому РСТ про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м згідно з зазначеним актом, а відтак, на думку позивача - втратила межі.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" звертається увага на те, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Позивачем зазначена обставина не заперечена та не спростована та помилково звернуто увагу суду на пункт 18 постанови Пленуму Верхового Суду України, згідно якої положеннями статті 277 ЦК України визначався обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Вказане положення статті 277 ЦК України регулювало немайнові права фізичної особи, а норма, за якою покладався обов'язок доведення достовірності поширеної інформації на відповідача виключена на підставі Закону №1170-VII від 27.03.2014 року.

Викладена інформація про вчинення протиправних дій відносно майна відповідача висловлена у формі припущення, жодних конкретних фактів, які можна було б перевірити на предмет достовірності, у статті не зазначено. Крім того, з цими подіями відповідач пов'язує декілька причин, а не лише судові спори з ОСОБА_4 РСТ. Вказані висловлювання підпадають під ознаки оціночних суджень.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У зв'язку з встановленими обставинами, на думку суду, права позивача на захист ділової репутації порушені не були, відтак не потребують судового захисту, а тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання поширеної інформації недостовірною та зобов'язання її спростування і відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Крім того, судом відмічається помилковість посилання позивача на норми права, що регулюють захист особистих немайнових прав (честі та гідності) фізичної особи, зокрема ст. 272, 275, 297, 299 ЦК України, тоді як з позовом про захист порушених немайнових прав звернулася юридична особа, яка в силу ст. 94 ЦК України має право на захист саме ділової репутації.

Позивачем також заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно Бобринецького районного споживчого товариства.

Обґрунтувань у позовній заяві цій позовній вимозі позивач не вказав, в судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідач продовжує шляхом публікацій в засобах масової інформації поширювати аналогічні недостовірні факти відносно позивача, що впливають на його ділову репутацію.

Статтею 15 ЦК України надано право кожній особі на захист свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.

Заявлена позовна вимога не ґрунтується на конкретних правових доказах про розповсюдження недостовірної інформації. Крім цього, вказана вимога спрямована на майбутнє (щодо обставин, стосовно яких невідомо, настануть вони, чи ні), а за наявності для того підстав позивач не позбавлений права і можливості у майбутньому вимагати в судовому порядку захисту свого права у разі його порушення, тому у задоволенні цієї позовної вимоги також необхідно відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 141 ч.2 п.2 ЦПК України покладаються на позивача.

Відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов заявлені вимоги про відшкодування судових витрат, однак при розгляді справи документальних підтверджень не надано, тому судом питання відшкодування судових витрат відповідача не вирішувалося.

Судових витрат відповідачем газети "Кіровоградська правда" не заявлено.

Керуючись ст.ст. 4, 76, 80, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Бобринецького районного споживчого товариства до ОСОБА_2, газети Кіровоградська правда про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача - ОСОБА_4 районне споживче товариство.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_4 районне споживче товариство, місце знаходження: Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Базарна, 165, ідентифікаційний код юридичної особи 01755628;

- відповідач: ОСОБА_2, місце реєстрації: Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, пров. Кропивницького, 4, паспорт серії ЕА № 261949, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

- відповідач: газета Кіровоградська правда місце знаходження: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, 1-А, офіс 420, ідентифікаційний код юридичної особи 31562548.

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя Замша О.В.