Рішення

від 24.05.2018 по справі 908/343/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/19/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 Справа № 908/343/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/343/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат"

про стягнення 34638,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Гвоздяк С.М., довіреність № б/н від 21.05.2018 року

від відповідача: не з'явився

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 17.04.2018 року та 24.05.2018 року здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Оберіг .

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГІС" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 34638,77 грн. за договором поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року. При цьому в позовній заяві позивач виклав розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 1762,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. згідно договору про надання правових послуг № 24/02-2018 від 21.02.2018 року між ТОВ "ІГІС" та АО "Ю.Т.С. ЛОЙЕРС ГРУП". Також в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2018 року позовну заяву від 21.02.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України у зв'язку з тим, що остання не містить номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача, а також до позову не додано доказів, що підтверджують повернення відповідачем товару на суму 1831,14 грн. Разом з тим вказаною ухвалою суду встановлений строк позивачу для усунення недоліків - до 19.03.2018 року, проте не більше 10 днів з дня вручення позивачу ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

20.03.2018 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" надійшла заява від 13.03.2018 року (яка була здана на пошту 15.03.2018 року згідно опису вкладення від 15.03.2018 року), відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху, зокрема до вказаної заяви додано позовну заяву у новій редакції із зазначенням відомих номерів засобів зв'язку та адрес електронної пошти та належним чином завірену копію видаткової накладної (повернення) № МК-0000001 від 27.01.2015 року на суму 1831,14 грн. Також в заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" зазначив, що відомості щодо офіційної електронної адреси відповідача йому невідомі. Просить вважати недоліки позовної заяви усуненими, а позовну заяву поданою у день первинного її подання до господарського суду.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/343/18, присвоєно справі номер провадження 12/19/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.04.2018 року об 11:00.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат", 06.04.2018 року надав суду в порядку ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи свою позицію наступним:

- зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2018 року ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" надає докази оплати частини товару на суму 13000,00 грн. (платіжні документи в належним чином засвідчених копіях), та копії наступних документів: договору поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року (у повному обсязі, з усіма додатками, додатковими угодами), специфікації до вказаного договору згідно з п. 1.4. договору;

- повідомляє, що не може надати заявки на поставку товару згідно з п. 2.1. договору, товарно-транспортні накладні, рахунки згідно п. 4.3. та п. 6.1. договору, листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення/вручення), оскільки дані документи відсутні у відповідача;

- відповідно до п. 11.1. наданої до позовної заяви позивачем копії договору, цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року;

- поставки товару в 2015 році згідно наданих до позовної заяви документів відбувалися на підставі позадоговірних відносин, які склалися між позивачем та відповідачем;

- твердження позивача про те, що поставки товару за період з 19.01.2015 року по 15.05.2015 року здійснювалися на підставі договору є помилковими та необґрунтованими;

- додані до позовної заяви копії видаткових накладних не доводять здійснення поставок товару на умовах договору поставки № ДП 13/02/09/198 від 01.01.2009 року, відтак позивач безпідставно посилається на даний договір в обґрунтування порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару;

- первинними документами строк оплати не встановлено;

- позивачем не доведено той факт, що у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем з оплати за поставлений товар;

- позивачем були порушені строки позовної давності;

- відповідно до п. 11.3. договору для покупця застосовується загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України, якою встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки;

- як вбачається з наданих копій видаткових накладних за період з 19.01.2015 року по 06.02.2015 року за ними вже закінчився строк позовної давності;

- відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- в матеріалах справи є копія акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, який був підписаний з боку відповідача особою - ОСОБА_3, яка не мала на це необхідних повноважень;

- з норми п. 3 ст. 237 ЦК України вбачається, що для підписання акту звірки необхідно видати довіреність, проте відповідач ніякої довіреності ОСОБА_3 на підписання акту звірки взаєморозрахунків з позивачем не надавав;

- відповідач вважає, що вказаний акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, а є тільки документом, згідно якого бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік підприємства;

- відповідач має заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

- відповідно до ч. 3 - 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторін або публічним інтересом до справи;

- в поданій до суду позовній заяві позивач не надав ні акту наданих послуг, підписаного між ним та адвокатським об'єднанням, ні інших доказів на підтвердження належного виконання адвокатом своїх зобов'язань та обсягу надання правничої допомоги, не надав доказів на підтвердження пропорційності та співмірності заявленої суми у відповідності до приписів ст. 126 ГПК України, а саме платіжне доручення про сплату суми в розмірі 5000,00 грн. за правову допомогу;

- відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- згідно з п. 6.3. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій;

- позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката не надано до матеріалів справи рахунку - фактури на суму 5000,00 грн., акту приймання-передачі наданих послуг, платіжне доручення на суму 5000,00 грн. про оплату послуг адвоката;

- відповідач вважає, що не надання до суду з боку позивача акту виконаних адвокатом послуг унеможливлює визначення обґрунтованості розміру витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката;

- з матеріалів справи вбачається, що вона за своєю суттю не є складною, ціна позову невелика, а справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним;

- відповідач не вбачає підстав для відшкодування позивачеві заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити, розглянути справу № 908/343/18 без участі представника відповідача на підставі матеріалів, які містяться у справі та долучити до матеріалів справи заяву про застосування позовної давності, копію наказу про оголошення догани, копію пояснювальної записки, копію договору поставки № ДП 13/02/09/198 від 01.01.2009 року (у повному обсязі, з усіма додатками, додатковими угодами), копію специфікації до вказаного договору згідно п. 1.4. договору, платіжні документи в належним чином засвідчених копіях (платіжне доручення № ПП - 226146 від 19.01.2015 року, платіжне доручення № ПП-226936 від 05.02.2015 року, платіжне доручення № ПП-228574 від 19.03.2015 року).

Разом з відзивом на позовну заяву від відповідача 06.04.2018 року на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності в порядку ст. ст. 257, 260, 261, 267 ЦК України, за змістом якої останній просить застосувати строк позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" заборгованості в розмірі 34638,77 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 08.05.2018 року о 15:00.

03.05.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому останній в тому числі просить на підставі поданого відзиву на позовну заяву від 04.04.2018 року вих. № 65-Ю-1 відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 34638,77 грн. та застосувати строк позовної давності.

05.05.2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. При цьому у вказаній заяві позивач зазначає, що під час звернення до суду із позовом в даній справі його представником були додані до позовної заяви усі наявні у нього докази, на підставі яких він обґрунтовує позовні вимоги. Також вказує, що правом на направлення відповіді на відзив позивач не скористався, оскільки вважає, що отриманий від відповідача відзив не спростовує приведені ТОВ "ІГІС" доводи позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2018 року в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі № 908/343/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2018 року об 11:00.

21.05.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У вказаній заяві відповідач зазначає, що на теперішній час не може подати до суду заперечення, оскільки позивачем не надана відповідь на відзив із його нормативним обґрунтуванням. Просить в тому числі відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 34638,77 грн. та застосувати строк позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Безпосередньо в судовому засіданні 24.05.2018 року судом було оглянуто оригінали доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІГІС", далі Постачальник, та Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат" (правонаступником якого на час розгляду справи є Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський м'ясокомбінат"), далі Покупець, був укладений договір поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року, далі Договір.

Вказаний договір був підписаний з боку Постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС") з протоколом розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року.

В матеріалах справи міститься протокол розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року, підписаний між сторонами до договору поставки № ДП 13/00/02/09 від 01.01.2009 року, зі змісту якого вбачається, що між сторонами виникли розбіжності щодо викладення пунктів 2.1., 2.2., 4.1., 5.1., 6.3. договору.

Разом з тим позивачем до матеріалів позовної заяви додана додаткова угода від 25.06.2009 року, підписана з відповідачем, до договору поставки № ДП 13/100/02/09/198 від 01.01.2009 року.

При цьому в матеріалах справи міститься надана відповідачем Специфікація, підписана сторонами, як Додаток № 1 до договору поставки № ДП 13/00/02/09 від 01.01.2009 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати товар у встановлений Договором строк, у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно Договору.

Згідно з п. п. 1.3., 1.4. Договору предметом поставки є оболонки та плівки для ковбасних виробів, надалі Товар. Кількість, асортимент та ціна товару встановлюється згідно специфікації та накладних, підписаних Постачальником і Покупцем (їх представниками), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року пункти 2.1., 2.2. Договору в редакції Постачальника викладені наступним чином: 2.1. Покупець надсилає Постачальнику Попереднє замовлення, в якому чітко вказується асортимент та кількість Товару, що планується використати в наступний період. Постачальник, в свою чергу, приймає Попереднє замовлення, завіряє його своїм підписом та печаткою, та відсилає Покупцю. У будь-якому випадку, Попереднє замовлення, відіслане Покупцем поштою, електронною поштою, факсом, або зроблене усно за допомогою телефонного зв'язку, вважається прийнятим Постачальником, якщо на протязі 2 банківських днів, з його сторони, не буде висловлено заперечень. 2.2. Постачальник гарантує надходження Товару на свій склад в обсязі не меншому ніж вказано у Попередньому замовленні Покупця, протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого замовлення .

В редакції Покупця згідно вказаного протоколу розбіжностей розділ 2 Замова товару викладено - по тексту Договору, а саме: 2.1. Поставка Товару виконується згідно заявки. 2.2. Заявка товару Покупцем виконується по телефону або факсу, а також іншими способами не пізніше, ніж за один день до припущеної дати поставки .

Умови поставки сторони визначили в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1.

Згідно з протоколом розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року пункт 4.1. Договору в редакції Постачальника викладений наступним чином: 4.1. Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ організація-перевізник Автолюкс (згідно з Інкотермс в редакції 2000 року), якщо сторони не домовляться про інше .

В редакції Покупця згідно вказаного протоколу розбіжностей пункт 4.1. Договору викладено - по тексту Договору, а саме: 4.1. Поставка здійснюється на умовах: DDP - інкотермс 2000 (Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175).

Умовами пунктів 4.2., 4.3. Договору сторони узгодили що доставка проводиться засобами Постачальника і за рахунок Постачальника. Постачальник при відвантаженні Товару Покупцю повинен передати Покупцю наступні документи:

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- податкову накладну;

- у разі повернення товару - корегувальну накладну;

- підтверджене замовлення;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару.

Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року пункт 5.1. Договору в редакції Постачальника викладений наступним чином: 5.1. Поставка Товару Покупцю після надходження Товару на склад Постачальника, здійснюється окремими партіями або вся кількість попередньо замовленого Товару, на протязі 2-ох банківських днів з моменту отримання Постачальником від Покупця розпорядження на відвантаження партії Товару. Постачальник має право на дострокову поставку товару з обов'язковим повідомленням Покупця про це .

В редакції Покупця згідно вказаного протоколу розбіжностей пункт 5.1. Договору викладено - по тексту Договору, а саме: 5.1. Постачальник виконує поставку після одержання заявки але не пізніше 1 календарного дня з часу одержання заявки від Покупця .

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони визначили, що постачаємий за Договором товар оплачується за цінами згідно специфікації, рахунків і товарно-транспортних накладних. Накладні підписуються Постачальником і Покупцем (їх представниками). Вказана у рахунку або товарно-транспортній накладній ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати по доставці товару Покупцю (у разі їх наявності), а також інші витрати Постачальника, зв'язані з виконанням зобов'язань по цьому Договору.

Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року пункт 6.3. Договору в редакції Постачальника викладений наступним чином: 6.3. Оплата Товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу в 30 (тридцять) календарних днів .

В редакції Покупця згідно вказаного протоколу розбіжностей пункт 6.3. Договору викладено - по тексту Договору, а саме: 6.3. Оплата Товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу в 45 (сорок п'ять) календарних днів .

Позивач в позовній заяві вказує, що 25.06.2009 року сторонами була укладена додаткова угода до Договору, в підтвердження чого надав до матеріалів позовної заяви засвідчену копію додаткової угоди від 25.06.2009 року до договору поставки № ДП 13/100/02/09/198 від 01.01.2009 року, підписану з відповідачем.

За змістом вказаної додаткової угоди за домовленістю сторін п. 6.3. Договору поставки № 13/100/02/09/198 від 01.01.2009 року викладено у наступній редакції: п. 6.3. Оплата Товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу в 45 банківських днів .

Умовами п. 6.4. Договору сторони передбачили, що Покупець має право затримати розрахунки з Постачальником:

- у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 4.3. цього Договору;

- до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації;

- у випадку поставки Товару, що не відповідає вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що право власності та ризику (випадкового знищення або випадкового пошкодження товару) на товар переходить до Покупця з моменту передачі йому товару, або з моменту здачі товару першому перевізникові.

Згідно з п. 11.1. Договору цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року.

Умовами п. 11.2. Договору передбачено, що закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по цьому договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачеві товар, передача якого від позивача та отримання його відповідачем задокументована шляхом підписання сторонами видаткових накладних. Вказує, що частина Товару була оплачена, а частина на суму 1831,14 грн. - повернута позивачеві. В подальшому зазначає, що у квітні 2017 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року, яким зафіксовано наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором на загальну суму 34638,77 грн. При цьому позивач в позові пояснює, що вказана сума розрахована виходячи з того, що:

- на момент підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків існувала заборгованість відповідача перед позивачем на суму 39926,49 грн. (у акті звірки позначається як початкове сальдо );

- товар на суму 1831,14 грн. був повернутий відповідачем позивачеві і щодо вказаної суми ТОВ "ІГІС" не пред'являє до відповідача будь-яких претензій;

- у період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 9543,42 грн., що підтверджується видатковим накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року;

- у період з 01 січня 2015 року по 31.03.2017 року на виконання Договору відповідачем сплачено на користь позивача суму коштів у розмірі 13000,00 грн.

Позивач в позові вказує, що із урахуванням зафіксованої сторонами заборгованості загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на дату подання позовної заяви в даній справі складає 34638,77 грн., яку і намагається стягнути з відповідача.

Разом з тим позивач в позовній заяві виклав розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 1762,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. згідно договору про надання правових послуг № 24/02-2018 від 21.02.2018 року між ТОВ "ІГІС" і АО "Ю.Т.С. ЛОЙЕРС ГРУП". Вказує, що загальна сума судових витрат складає 6762,00 грн. Просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує заявлені в даній справі вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року, укладеним з відповідачем.

Так, на підтвердження належного виконання зобов'язань з поставки Товару за договором поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року позивач надав до матеріалів справи наступні видаткові накладні на загальну суму 9543,42 грн., підписані з відповідачем, а саме:

- видаткову накладну № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року на 1831,14 грн.;

- видаткову накладну № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року на 1334,11 грн.;

- видаткову накладну № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року на 2321,94 грн.,

- видаткову накладну № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року на 2377,99 грн.;

- видаткову накладну № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року на 1678,24 грн.

Товар за вказаними видатковими накладними був отриманий представником відповідача Кирпик А.М., на підтвердження повноважень якого до матеріалів позовної заяви додані: довіреність № Дов-000114 від 19.01.2015 року, довіреність № Дов-000150 від 26.01.2015 року, довіреність № Дов-000463 від 16.03.2015 року, довіреність № Дов-000880 від 11.05.2015 року.

В судовому засіданні 24.05.2018 року представник позивача підтвердив, що товар за вказаними накладними був отриманий від ТОВ ІГІС представником відповідача Кирпик А.М. на підставі вказаних вище довіреностей.

Разом з тим позивач надав до матеріалів справи видаткову накладну (повернення) № МК-0000001 від 27.01.2015 року, підписану з відповідачем, відповідно до якої відповідач повернув, а позивач отримав Товар: EW-D 47 мм прозрачная у кількості 500 м на суму 1831,14 грн.

Зі змісту видаткових накладних № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року вбачається, що вони посилаються на договір № ДП13000209 від 01.01.2009 року та на рахунки-фактури: № ІГ-0000049 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000075 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000133 від 04.02.2015 року, № ІГ-0000293 від 16.03.2015 року, № ІГ-0000657 від 15.05.2015 року.

Проте між сторонами був укладений договір поставки від 01.01.2009 року за № ДП 13/00/02/09/198.

При цьому вказані рахунки-фактури позивачем до матеріалів справи не надані.

Умовами п. 11.1. Договору сторони чітко визначили, що цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року .

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 267 ГК України визначено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Таким чином, враховуючи приписи вказаної статті ГК України та умови п. 11.1. договору поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року, суд дійшов висновку, що вказаний договір був укладений сторонами на 1 рік, тобто до 31.12.2009 року. Будь-які докази продовження строку дії вказаного договору в матеріалах справи відсутні, в тому числі відсутні докази внесення сторонами змін до зазначеного договору в частині строків поставки товару, зокрема докази погодження сторонами порядку поставки товару на наступні періоди, а саме на 2015 рік.

Отже, строк дії договору поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року закінчився 31.12.2009 року

Оскільки договір поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року припинив свою дію 31.12.2009 року, відтак поставка за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року у 2015 році, за якими заявлені позовні вимоги в даній справі, відбувалась без договору, а тому відсутні підстави застосовувати до правовідносин сторін як умови договору поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року, так і умови додаткової угоди від 25.06.2009 року до договору поставки № ДП 13/100/02/09/198 від 01.01.2009 року.

При цьому судом враховано, що договір поставки від 01.01.2009 року має № 13/00/02/09/198, а додаткова угода від 25.06.2009 року, на яку посилається позивач в позові, укладена до договору поставки за № ДП 13/100/02/09/198 від 01.01.2009 року.

Як зазначено вище відповідачем до відзиву на позовну заяву додано протокол розбіжностей № 1 від 04.03.2008 року до договору поставки № ДП 13/00/02/09 від 01.01.2009 року, підписаний між сторонами.

При цьому підписаний між сторонами протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року в матеріалах справи відсутній.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару, яка відбулась без договору.

Оскільки предмет спору в даній справі пов'язаний з правовідносинами щодо поставки товару, тому суд дійшов висновку, що в даній справі підлягають застосуванню положення та норми ЦК України та ГК України, які регулюють вказані відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 5 ст. 265 ГК України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року, які містять найменування товару, кількість, ціну, а відповідач товар за вказаними накладними прийняв, підписавши їх.

В подальшому за видатковою накладною (повернення) № МК-0000001 від 27.01.2015 року, підписаною сторонами, відповідач повернув, а позивач отримав Товар: EW-D 47 мм прозрачная у кількості 500 м на суму 1831,14 грн.

Поряд з цим позивачем в позовній заяві зазначено, що у період з 01 січня 2015 року по 31.03.2017 року на виконання Договору відповідачем сплачено на користь позивача суму коштів у розмірі 13000,00 грн.

В матеріалах справи містяться докази часткової оплати відповідачем на користь позивача 13000,00 грн., а саме:

- платіжне доручення № ПП-226146 від 19.01.2015 року на суму 4000,00 грн., в якому в призначенні платежу зазначено: за оболонку зг_дно н.№ 1331 в_д 03,09,214В т.ч. ПДВ 666,67 грн. ;

- платіжне доручення № ПП-226936 від 05.02.2015 року на суму 4000,00 грн., в якому в призначенні платежу зазначено: за оболонку згідно н.№ 1331 від 03,09,14 н. №1397 від 11,09,14 В т.ч. ПДВ 666,67 грн. ;

- платіжне доручення № ПП-228574 від 19.03.2015 року на суму 5000,00 грн., в якому в призначенні платежу зазначено: за оболонку згідно н.№ 1397 від 11,09,2014 р. В т.ч. ПДВ 833,33 грн. .

Безпосередньо в судовому засіданні 24.05.2018 року представник позивача підтвердив, що за спірним договором поставки дійсно були часткові оплати відповідачем за поставлений товар, про які зазначено в акті звірки взаєморозрахунків, а саме: 19.01.2015 року сплачено 4000,00 грн., 05.02.2015 року сплачено 4000,00 грн. та 19.03.2015 року сплачено 5000,00 грн., тобто всього відповідачем сплачено 13000,00 грн. При цьому представник позивача зазначив, що вказані в акті звірки оплати відповідачем на загальну суму 13000,00 грн. зараховані в оплату боргу за попередні періоди і не входять в борг, який виник з 19.01.2015 року, тобто не входять до ціни позову у справі.

Враховуючи зазначене у вказаних платіжних дорученнях призначення платежу та пояснення представника позивача вони не враховуються судом при вирішенні спору в даній справі.

Так, предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34638,77 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви в підтвердження наявності заборгованості у відповідача в розмірі 34638,77 грн. позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року (а.с. 22), підписаний з представником відповідача - ОСОБА_3

В судовому засіданні 24.05.2018 року представник позивача зазначив, що вказаний акт звірки був підписаний до спірного договору, а саме договору № ДП1300209 від 01.01.2009 року.

Вказаний акт звірки посилається на договір ДП13000209 від 01.01.2009 року, втім розглядаючи дану справу суд дійшов висновку, що за видатковими накладними № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року між сторонами відбулась бездоговірна поставка товару.

При цьому судом враховано, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій між сторонами в розумінні приписів ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року, а лише відображує рух коштів на підприємстві.

Крім того, як вбачається зі змісту поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, останній заперечує проти акту звірки взаєморозрахунків, посилаючись на те, що з боку відповідача він був підписаний особою (ОСОБА_3.), яка не мала на це необхідних повноважень. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду копію наказу № 105-Ю від 23.03.2018 року, підписаного в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" Єфремовим В.М. Про оголошення догани начальнику відділу матеріально-технічного постачання Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" ОСОБА_3 у зв'язку з перевищенням останнім повноважень при підписанні акту звірки взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІГІС" за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року. Також відповідач надав суду пояснювальну записку від 22.03.2018 року, підписану ОСОБА_3, в якій останній зазначив, що підписав акт звірки не маючи при цьому повноважень на його підписання.

Разом з тим зі змісту акту звірки (а.с. 22) вбачається, що він містить початкове сальдо в сумі 39926,49 грн. Однак, будь-які докази, на підтвердження вказаного сальдо позивачем до матеріалів справи не надані.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків в якості доказу в підтвердження наявності заборгованості з боку відповідача перед позивачем та її суми в даній справі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Докази у справі свідчать, що позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року, а відповідач товар за вказаними накладними прийняв, підписавши їх.

Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар з огляду на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України за вказаними накладними виникає з моменту його прийняття, тобто з моменту (дати) підписання сторонами вказаних видаткових накладних.

Фактичні обставини справі свідчать, що зобов'язання з оплати вартості поставленого за вказаними видатковими накладними з боку відповідача залишились невиконаними.

Як зазначено вище відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності в порядку ст. ст. 257, 260, 261, 267 ЦК України, за змістом якої останній просить застосувати строк позовної давності до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" заборгованості в розмірі 34638,77 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України , якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Як вказано вище обов'язок відповідача оплатити товар з огляду на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року, № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року виникає з моменту його прийняття, тобто з моменту (дати) підписання сторонами вказаних видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у зв'язку з нездійсненням оплати вартості поставленого товару за вказаними вище видатковими накладними, а відтак ним порушені права позивача.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України суд дійшов наступного висновку, що:

- за видатковою накладною № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року строк оплати товару для відповідача настав 19.01.2015 року, строк позовної давності почався з 20.01.2015 року та закінчився 20.01.2018 року (загальна позовна давність у 3 роки);

- за видатковою накладною № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року строк оплати товару для відповідача настав 26.01.2015 року, строк позовної давності почався з 27.01.2015 року та закінчився 27.01.2018 року (загальна позовна давність у 3 роки);

- за видатковою накладною № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року строк оплати товару для відповідача настав 06.02.2015 року, строк позовної давності почався з 07.02.2015 року та закінчився 07.02.2018 року (загальна позовна давність у 3 роки);

- за видатковою накладною № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року строк оплати товару для відповідача настав 19.03.2015 року, строк позовної давності почався з 20.03.2015 року та закінчується 20.03.2018 року (загальна позовна давність у 3 роки);

- за видатковою накладною № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року строк оплати товару для відповідача настав 15.05.2015 року, строк позовної давності почався з 16.05.2015 року та закінчується 16.05.2018 року (загальна позовна давність у 3 роки).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовною заявою від 21.02.2018 року, яка була зареєстрована канцелярією суду за Вх. № 372/08-07/18 від 01.03.2018 року, про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34638,77 грн. При цьому вказана позовна заява надійшла на адресу суду в поштовому конверті з описом вкладення на ім'я Господарського суду Запорізької області від 24.02.2018 року.

З урахуванням приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України позовна заява в даній справі вважається поданою до суду 24.02.2018 року.

Таким чином, станом на день подання позивачем позову в даній справі строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року сплив. При цьому позивач не навів суду поважних причин пропуску строку позовної давності. Відтак заява відповідача про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року підлягає задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаними видатковими накладними слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Разом з тим, строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості з вартості товару, поставленого за видатковою накладною № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року та видатковою накладною № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року, станом на день подання позивачем позову в даній справі до суду не сплив. Відтак клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вказаних видаткових накладних не підлягає задоволенню.

Оскільки докази оплати відповідачем вартості товару, поставленого за видатковою накладною № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року та видатковою накладною № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року, в матеріалах справи відсутні, а строк оплати товару за вказаними накладними настав суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача за вказаними накладними в загальній сумі 4056,23 грн. підлягають задоволенню.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару. Втім строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними: № ІГ-0000083 від 19.01.2015 року, № ІГ-0000111 від 26.01.2015 року, № ІГ-0000234 від 06.02.2015 року сплив. Відповідач доказів сплати боргу за видатковими накладними: № ІГ-0000585 від 19.03.2015 року, № ІГ-0001185 від 15.05.2015 року станом на день розгляду справи суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 4056,23 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведений факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за поставлений товар є необґрунтованими, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України у відповідача як покупця виник строк оплатити поставлений товар за спірними видатковими накладними після прийняття поставленого товару за накладними, тобто в день підписання видаткових накладних.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 24/02-2018 від 21.02.2018 року, укладений між ТОВ ІГІС , далі Клієнт, та Адвокатським об'єднанням Ю.Т.С. ЛОЙЕРС ГРУП , далі Об'єднання. При цьому вказаний договір зі сторони Адвокатського об'єднання Ю.Т.С. ЛОЙЕРС ГРУП був підписаний керуючим партнером, адвокатом Юзефовичем А.О. Також позивач надав суду звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором про надання правової допомоги № 24/02-2018, за яким вартість послуг складає 5000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2953/10 від 20.10.2015 року, ордер КС № 315330 від 21.02.2018 року.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 24/02-2018 від 21.02.2018 року Об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим договором, види правової допомоги Клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичну витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 2.1. вказаного договору для виконання зазначених у п. 1.1. цього договору обов'язків Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе обов'язок надавати правову (правничу) Допомогу Клієнту в об'ємі і на умовах, передбачених цим договором, з урахуванням вимог чинного законодавства України, представляти і захищати права і інтереси Клієнта на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та галузевого підпорядкування; в органах державної та виконавчої влади і місцевого самоврядування; у органах Національної поліції та її підрозділах; у органах прокуратури, Служби безпеки України; у Національному антикорупційному бюро України; у судах, господарських судах всіх інстанцій, включаючи Верховний суд; у взаємовідносинах з фізичними особами, при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться інтересів, прав та обов'язків Клієнта для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Зокрема, але не обмежуючись цим, за даним договором Об'єднанню надається право ініціювати, шляхом складання та подання заяв до господарських судів, судові процеси щодо стягнення заборгованості на користь Клієнта:

- за договором поставки № ДП 13/00/02/09/198 від 01.01.2009 року із Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", ідентифікаційний код 00443513 (далі за текстом Справа № 1);

- за договором поставки № 23-00-01-17 від 03.01.2017 року із Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП , ідентифікаційний код 36266887, (далі за текстом Справа № 2).

Умовами п. 3.6. договору про надання правової допомоги № 24/02-2018 від 21.02.2018 року визначено, що для надання юридичної допомоги за цим договором Об'єднання, за погодженням із Клієнтом, призначає адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2953/10, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури від 20 жовтня 2005 року № 130, тел. (068) 322-50-58.

В судовому засіданні 24.05.2018 року представник позивача на питання суду щодо здійснення оплати послуг адвоката в даній справі повідомив, що такі послуги ТОВ ІГІС не оплачувало, а згідно договору буде сплачувати по закінченню цього судового процесу.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втім, докази здійснення позивачем оплати послуг адвоката на суму 5000,00 грн. в матеріалах справи відсутні, відтак у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Тому клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.05.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 193, 265, 266, 267 ГК України, ст. ст. 256, 257, 261, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 00443513, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС", 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 11-В, кв. 9, код ЄДРПОУ 32380077, заборгованість в сумі 4056 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 23 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 206 (двісті шість) грн. 33 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" - відмовити.

Повне рішення складено - 04.06.2018 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.