Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/3400/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/3400/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані

про стягнення 78 665,94 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані про стягнення основного боргу в розмірі 75 385,15 грн., пені в сумі 1 263,98 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 338,34 грн., інфляційних втрат на суму 678,47 грн., що разом складає 78 665,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Вердані зобов'язань за договором поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 26.03.2018р. Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 27.04.2018р. Господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання б/н від 25.04.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані в частині проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін та задоволено вказане клопотання в частині продовження процесуального строку для надання суду відзиву на позов.

У строк, встановлений судом в ухвалі від 27.04.2018р., відповідачем в порядку ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що внаслідок поставки Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані неякісної сировини за видатковою накладною №602 від 20.02.2018р. на суму 225 000 грн., відповідачем було виготовлено товар, непридатний для використання, вартість якого складає 68 385 грн., у зв'язку з чим, на думку відповідача, розмір заборгованості за товар належної якості, який поставлений позивачем за видатковою накладною №661 від 26.02.2018р., підлягає зменшенню на вартість непридатного для використання товару, виробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Вердані , а отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача основного боргу на суму 7 000,15 грн.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у справі №910/3400/18 було відкрито ухвалою від 26.03.2018р. Господарського суду міста Києва, то кінцевий строк розгляду справи припадає на 25.05.2018р.

Однак, у зв'язку з тим, що суддя Любченко М.О. у період з 18.05.2018р. по 01.06.2018р. перебувала у відпустці, рішення підписується в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

05.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вердані (покупець) було укладено договір поставки №26-05.09.2016, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.2 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказується у видатковій накладній, яка підписується сторонами (п.3.1 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р.).

Пунктом 3.2 означеного правочину передбачено, що сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках у будь-якому випадку діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень постачальника (п.10.1 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У п.1.3 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. сторони погодили, що право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом уповноваженого покупцем представника у видатковій накладній.

Підписання накладної покупцем (його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю і кількістю без зауважень (п.6.2 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р.).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 220 000,02 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №661 від 26.02.2016р. на суму 220 000,02 грн. та товарно-транспортною накладною №Р661 від 26.02.2018р., у зв'язку з чим виставлено відповідачу для оплати рахунок №584 від 26.02.2018р. на суму 220 000,02 грн.

Тобто, з наведеного полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер виконано свої обов'язки з поставки товару згідно видаткової накладної №661 від 26.02.2016р. до договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості поставленого товару (партії товару) протягом семи календарних днів з дати отримання товару (партії товару), у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі тощо). Підтвердженням факту поставки товару є підписана покупцем видаткова (товарно-транспортна накладна) (п.5.1 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р.).

У п.5.3 договору №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. сторони погодили, що датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати поставленого позивачем згідно видаткової накладної №661 від 26.02.2016р. та товарно-транспортної накладної №Р661 від 26.02.2018р. товару, строк виконання якого настав.

Наявною в матеріалах справи довідкою банку з поточного рахунку позивача №008-01/336 від 21.03.2018р. підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати на підставі рахунку №584 від 26.02.2018р. за отриманий товар 28.02.2018р. на суму 100 000 грн. та 01.03.2018р. на суму 44 614,87 грн., що загалом складає 144 614,87 грн.

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, заборгованість відповідача за договором поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. станом на день розгляду справи по суті становить 75 385,15 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

При цьому, щодо тверджень відповідача у відзиві на позов про необхідність зменшення розміру заборгованості за товар належної якості, поставлений позивачем за видатковою накладною №661 від 26.02.2018р., на вартість непридатного для використання товару, виробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Вердані з поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер неякісної сировини за видатковою накладною №602 від 20.02.2018р., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.4.1 договору поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. якість товару повинна відповідати вимогам, що зазвичай пред'являється до відповідних товарів і підтверджується товаросупроводжувальними документами.

За змістом ст.678 вказаного вище нормативно-правового акту покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Отже, за висновками суду, з системного аналізу наведеного полягає, що чинним законодавством України, зокрема, приписами ст.678 Цивільного кодексу України не передбачено такого правового наслідку поставки неякісного товару як можливість зменшення розміру заборгованості за товар належної якості на вартість непридатної для використання продукції, виробленої покупцем з попередньо поставленої продавцем неякісної сировини. При цьому, суд зазначає, що предметом спору у розглядуваній справі є неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого саме за видатковою накладною №661 від 26.02.2018р., а не за видатковою накладною №602 від 20.02.2018р.

Доказів тим обставинам, що товар, поставлений за видатковою накладною №661 від 26.02.2018р., є неналежної якості, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 75 385,15 грн. є обґрунтованими.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1 263,98 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 1 338,34 грн., інфляційних втрат в сумі 678,47 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.7.2 договору поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. контрагенти погодили, що в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за отриманий згідно видаткової накладної №661 від 26.02.2018р. товар, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 263,98 грн. за період з 03.03.2018р. по 20.03.2018р.

Проте, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування пені, з огляду на положення п.5.1 договору поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р., в якому зазначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості поставленого товару (партії товару) протягом семи календарних днів з дати отримання товару (партії товару). Судом враховано, що датою отримання товару відповідачем є 26.02.2018р., а тому останнім днем оплати товару, отриманого за видатковою накладною №661 від 26.02.2018р., було 05.03.2018р., у зв'язку з чим обґрунтованим є нарахування пені з 06.03.2018р.

Здійснивши власний перерахунок пені за період з 06.03.2018р. по 20.03.2018р. з урахуванням часткових оплат відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані пені на суму 1 053,33 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 1 338,34 грн. за період з 03.03.2018р. по 20.03.2018р., суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.7 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

У п.7.2 договору поставки №26-05.09.2016 від 05.09.2016р. сторони погодили, що в разі прострочення сплати більш ніж на три календарних дні покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого у строк товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

З огляду на порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на три календарні дні, нарахування позивачем до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами згідно умов укладеного між сторонами договору є обгрунтованим.

Однак, після здійснення перерахунку заявленої до стягнення позивачем суми процентів з урахуванням моменту виникнення у заявника права на нарахування означених процентів, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 1 115,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 678,47 грн. за березень 2018р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі, за розрахунком суду, сума інфляційних витрат, яка належить до стягнення з відповідача є більшою ніж заявлено позивачем у позові, внаслідок чого, не виходячи за межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 678,47 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані підлягають задоволенню частково на вказані вище суми.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер до Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані про стягнення основного боргу в розмірі 75 385,15 грн., пені в сумі 1 263,98 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 338,34 грн. та інфляційних втрат на суму 678,47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вердані (04074, м.Київ, Оболонський район, вулиця Коноплянська, будинок 12, ідентифікаційний код 35632922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер (02068, м.Київ, Дарницький район, вулиця Драгоманова, будинок 44-А, офіс 63, ідентифікаційний код 40735618) суму основного боргу у розмірі 75 385,15 грн., пеню в сумі 1 053,33 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 115,29 грн., інфляційні втрати в сумі 678,47 грн. та судовий збір у розмірі 1 752,29 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04.06.2018р.

Суддя М.О.Любченко