Рішення

від 05.06.2018 по справі 910/4314/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2018Справа № 910/4314/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О., за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження із повідомленням сторін справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Яшина Едуарда Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф

про стягнення 62 266,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Розметов Р.Н.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Яшин Едуард Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф про стягнення заборгованості в розмірі 56 715,24 грн., інфляційних втрат в сумі 4 386,02 грн. та 3% річних в розмірі 1 165,38 грн., що разом складає 62 266,64 грн. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на правову допомогу, судовий збір на суму 1 762 грн. та судовий збір за заяву про забезпечення позову на суму 881 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №26/01/2017 від 26.01.2017р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 12.04.2018р. судом відкрито провадження по справі №910/4314/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін у судове засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, позивачу - для подання відповіді на відзив.

Також, ухвалою від 12.04.2018р. Господарським судом міста Києва було відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Яшина Едуарда Юрійовича про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідачем в порядку ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що між сторонами існувала домовленість про повернення позивачу залишку товару після надання останнім повідомлення про готовність прийняти товар. Також, відповідачем зауважено, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які проведені позивачем, є невірними. Крім цього, з огляду на те, що справа №910/4314/18 розглядається в порядку спрощеного провадження та не є складною, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., на думку відповідача, є надмірно великим, у зв'язку з чим останній вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу на суму 2 000 грн.

Також, до відзиву на позов відповідачем було долучено клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участі судді.

В судовому засіданні 10.05.2018р. судом було відмовлено в задоволенні означеного клопотання відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст.186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участі судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, а представник позивача своєї згоди не надав.

10.05.2018р. судом було відкладено судове засідання на 04.06.2018р. Відповідачу направлено повідомлення від 11.05.2018р. про наступне судове засідання в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

25.05.2018р. до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

В судовому засіданні 04.06.2018р. було оголошено перерву до 05.06.2018р.

Представник позивача у судове засідання 05.06.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2018р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання 05.06.2018р. був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про призначення судового засідання від 04.06.2018р.

В судовому засіданні 05.06.2018р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

26.01.2017р. між Фізичною особою-підприємцем Яшиним Едуардом Юрійовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТСК Проф (покупець) було укладено договір №26/01/2017, відповідно до п.1.1 якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та вартість якого визначена в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до договору, що надані постачальником й являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.3.1 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору.

Відповідно п.3.2 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. вартість товару вказується в специфікаціях та рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами даного договору, і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, податок на додану вартість. Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках, також у відповідних протоколах узгодження цін.

Даний договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.4 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №26/01/2017 від 26.01.2017р. поставки як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 4.1 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. визначено, що товар постачається окремими партіями на основі заявки покупця. Якщо сторонами не визначено інше, поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. Поставка товару здійснюється з урахуванням того, що сторони відповідно до діючого законодавства України є резидентами України та постачання товару відбувається в межах території України. При необхідності місце поставки погоджується сторонами у відповідних специфікаціях до договору та/або може бути визначене у замовленні покупця.

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання (п.4.4 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р.).

У п.4.5 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. контрагентами погоджено, що постачання товару і його прийняття оформляються накладною на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені довіреністю.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору останнім було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 291 125,58 грн., що підтверджується накладними за період з лютого по червень 2017р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними на повернення товару №П-02598 від 01.03.2018р. на суму 3 946,18 грн., №П-02599 від 01.03.2018р. на суму 1 017,36 грн., №П-02600 від 01.03.2018р. на суму 660 грн., №П-02601 від 01.03.2018р. на суму 5 463,60 грн. та №П-02602 від 01.03.2018р. на суму 8 323,20 грн. підтверджується, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято товар на загальну суму 19 410,34 грн.

Тобто, з наведеного полягає, що Фізична особа-підприємець Яшин Едуард Юрійович належним чином виконав свої обов'язки з поставки товару за договором №26/01/2017 від 26.01.2017р. Відповідачем означених обставин спростовано не було.

Одночасно, як зазначив позивач у позовній заяві, між сторонами у 2016 році існували правовідносини щодо позадоговірної поставки товару, за яких позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно накладної від 14.04.2016р. на суму 20 045,76 грн.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п.3.3 договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. покупець оплачує 20% від суми, зазначеної в видатковій накладній, протягом 15 банківських днів із дня одержання товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника та 80% від суми покупець оплачує протягом 21 банківського дня з дня отримання товару. Оплата вважається здійсненою покупцем з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже, з огляду на положення укладеного між сторонами договору поставки №26/01/2017 від 26.01.2017р., суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати поставленого в межах означеного правочину товару, строк виконання якого настав.

Як зазначає позивач у позовній заяві, товар, який був отриманий відповідачем за договором №26/01/2017 від 26.01.2017р., оплачений відповідачем частково, на загальну суму 218 891,96 грн., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф утворилась відповідна заборгованість.

Крім того, за висновками суду, з огляду на положення ст.692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару, який був поставлений позивачем поза межами договору №26/01/2017 від 26.01.2017р. згідно накладної від 14.04.2016р. на суму 20 045,76 грн., станом на день розгляду справи по суті, також настав.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, у Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф за поставлений в 2016 році товар, наявна заборгованість у розмірі 3 891,96 грн.

Як вбачається з акту від 18.03.2018р. звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р по 18.03.2018р., який підписаний сторонами та скріплений печатками господарюючих суб'єктів, заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 715,24 грн. (у тому числі, заборгованість за 2016 рік на суму 3 891,96 грн.).

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, заборгованість відповідача за поставлений товар станом на день розгляду справи по суті становить 56 715,24 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 56 715,24 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 1 165,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 386,02 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Також, за розрахунком суду, сума інфляційних витрат та розмір 3% річних, які належать до стягнення з відповідача, є більшими, ніж заявлено позивачем у позові, внаслідок чого, не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних на суму 1 165,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 386,02 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Яшина Едуарда Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762 грн. покладається на відповідача.

Судовий збір на суму 881 грн., сплачений позивачем за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, залишається за Фізичною особою-підприємцем Яшиним Едуардом Юрійовичем, з огляду на відмову суду в її задоволенні.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2018р. між Адвокатським об'єднанням Константа - Лекс (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Яшиним Едуардом Юрійовичем (клієнт) було укладено договір №002/ГС про надання правової (правничої) допомоги, за змістом п.1.1 клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості за договором поставки №26/01/2017 від 26.01.2017р., укладеним між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю ТСК Проф . За послуги, надані виконавцем згідно цього договору, клієнт сплачує гонорар згідно рахунку-фактури. Розмір гонорару становить 10 000 грн. з податком на додану вартість. Гонорар сплачується клієнтом двома рівними частинами. Перший платіж в розмірі 20% від визначеної суми гонорару сплачується клієнтом до подання позовної заяви про стягнення заборгованості. Другий платіж в розмірі 80% від визначеної суми гонорару сплачується клієнтом після винесення судового рішення судом першої інстанції (п.3.1 означеного правочину). Цей договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до набрання чинності рішенням суду по суті спору (п.5.1 договору №002/ГС від 25.03.2018р.).

Також, в матеріалах справи, наявний ордер серії КВ №179330 про надання правової допомоги від 03.04.2018р.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано суду тільки платіжні доручення №1 від 03.04.2018р. на суму 2 000 грн. та №76 від 23.05.2018р. на суму 8 000 грн., що підтверджують сплату Фізичною особою-підприємцем Яшиним Едуардом Юрійовичем витрат на професійну правничу допомогу. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також докази здійснення адвокатом витрат, необхідних для надання правової допомоги, згідно вимог ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано.

Як встановлено судом, відповідач у відзиві на позов вказав на неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням того, що справа №910/4314/18 розглядається в порядку спрощеного провадження та не є складною. При цьому, на думку відповідача, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу на суму 2 000 грн.

Наразі, за висновками суду, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. дійсно є завищеними, оскільки фактично категорія спору, в якій було застосовано такі послуги, не є складною.

Як вже зазначалось судом, згідно ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Фактично спір у справі виник з договірних відносин, а саме у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, що у правовому сенсі передбачає встановлення факту поставки товару на визначену суму, суми коштів, які внесено в якості оплати вказаного товару, та арифметичне вирахування різниці між ними. До того ж, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є також лише розрахунковим. Наразі, матеріали справи не містять відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, ціна позову також не є значною.

У даному випадку обсяг та характер порушень своїх зобов'язань за договором поставки №26/01/2017 від 26.01.2017р., які було допущено відповідачем, не є співмірним із розміром заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

За висновками суду, вказані обставини у сукупності є достатньою підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 5 000 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу підлягають залишенню за Фізичною особою-підприємцем Яшиним Едуардом Юрійовичем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Яшина Едуарда Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф про стягнення 62 266,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф (03680, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Казимира Малевича, будинок 86, ідентифікаційний код 38040322) на користь Фізичної особи-підприємця Яшина Едуарда Юрійовича (02192, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу в сумі 56 715,24 грн., 3% річних у розмірі 1 165,38 грн., інфляційні втрати на суму 4 386,02 грн., судовий збір у розмірі 1 762 грн., витрати на професійну правничу допомогу на суму 5 000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.06.2018р.

Суддя М.О.Любченко