Рішення

від 29.05.2018 по справі 914/397/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018р. Справа №914/397/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства ОТІС , м.Київ,

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Апартаменти-Захід 9 , м.Львів

про: стягнення заборгованості; ціна позову 49200 грн. 00 коп.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 27.02.2018р. №29);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства ОТІС до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Апартаменти-Захід 9 про стягнення 49200,00 грн. основного боргу за Договором на виготовлення та монтаж ліфтового обладнання від 29.09.2014р. №D2N16364.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.03.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу десятиденний з дня вручення ухвали строк для усунення недоліків поданої позовної заяви. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.03.2018р. №7901411719050, вказану ухвалу Позивачем отримано 19.03.2018р.

28.03.2018р. до Господарського суду Львівської області надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви від 20.03.2018р. 39-юр (вх.№11082/18).

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.04.2018р. постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 25.04.2018р.

Окрім того, пунктом 7 резолютивної частини вказаної ухвали постановлено визначити Відповідачеві п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для можливості подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У випадку подання такої заяви копію надіслати (надати) іншим Учасникам справи, докази такого надіслання (надання) надати суду.

ОСОБА_2 ухвалу отримано Відповідачем 04.05.2018р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7901411765477, проте, у встановлений ухвалою суду строк заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подано, докази надіслання (надання) такої Позивачу не надано.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2018р. розгляд справи відкладено на 29.05.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 49200,00 грн. основного боргу за Договором на виготовлення та монтаж ліфтового обладнання від 29.09.2014р. №D2N16364.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

29.09.2014р. між Приватним підприємством ОТІС (надалі - Позивач, Підрядник) та Обслуговуючим кооперативом Апартаменти-Захід 9 (надалі - Відповідач, ОСОБА_3) укладено Договір на виготовлення та монтаж ліфтового обладнання №D2N16364 (надалі - Договір), за умовами якого, з урахуванням укладеної 04.03.2015р. Додаткової угоди №1 до Договору (п.1.1. Договору) Підрядник зобов'язувався виготовити і провести монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання в житловому будинку за адресою: м.Львів, вул.Пулюя, 34, 36, 38… С.9. ліфт в/п 1000 кг. на 12 зупинок, кількістю одна одиниця (надалі - Обладнання), а ОСОБА_3 зобов'язується сплатити Підряднику вартість обладнання, за ціною, визначеною Договором у розділі 2, провести прийомку поставленого від Підрядника обладнання у відповідності до умов розділу 4.

Пунктом 2.1. Договору вартість одиниці обладнання без урахування ПДВ становить 246300,00 грн., вартість монтажно-налагоджувальних робіт, освітлення шахти, хімічні дюбеля, диспетчеризація GSM, введення в експлуатацію (сплата рахунку інспекції) - 82000,00 грн., вартість разового замовлення rz/0008u/201502 (доробка ліфта, заміна дверей, фасад кабіни) - 4200,00 грн., що становить 332500,00 грн. без урахування ПДВ; сума з ПДВ - 399000,00 грн.

Загальна вартість Договору включає обладнання, доставку на об'єкт, монтаж, наладку, хімічні дюбеля, вартість підключення диспетчерського зв'язку з урахуванням матеріалів, введення в експлуатацію та ПДВ.

Загальна вартість Договору не включає розвантаження на об'єкті, настили, обрамлення дверей шахти з установкою, будівельні роботи по машинним приміщенням (не включають: монтаж монорельсу, або крюків, монтаж дверей, люка, вікно, стяжку підлоги, штукатурення стін та стелі, встановлення додаткових площадок та огороджень при верандах рівня підлоги, влаштування вентиляції).

Розрахунки за Договором здійснюються шляхом поетапної оплати: перший етап - 88668,00 грн. сплачено 01.10.2014р.; другий етап - 58224,00 грн. сплачено 27.02.2015р.; третій етап - 148668,00 грн. вартості обладнання сплатити до 10.03.2015р.; четвертий етап - 5040,00 грн. вартість разового замовлення rz/0008u/201502 сплатити до 10.03.2015р.; 5-й етап - 49200,00 грн. вартості робіт сплатити до 10.03.2015р. Подальші розрахунки 49200,00 грн. вартості робіт здійснюються ОСОБА_3 на підставі ОСОБА_3 (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками Сторін. Акт виконаних робіт готує Підрядник та передає для підписання уповноваженому представнику ОСОБА_3 в термін не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник ОСОБА_3 протягом трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів після підписання акту.

Пунктом 3.1. Договору ОСОБА_4 встановлено, що виконання робіт по Договору здійснюється в два етапи: перший етап - поставка обладнання, що оформляється видатковою накладною; другий етап - виконання робіт, що оформляється ОСОБА_4 прийомки виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору постачання обладнання та монтажні роботи здійснюються в термін, який визначено в додатку №1 до Договору після оплати першого етапу Договору згідно пункту 2.2. та після повного погодження замовленої технічної документації, наданої згідно пункту 5.2. Договору. При невиконанні пунктів 2.2. та 5.2. Договору Підрядник переносить термін постачання обладнання та виконання робіт на час затримки оплати. Відвантаження обладнання здійснюється автомобільним транспортом Підрядника на умовах Інкотермс-2000. Франко-перевізник FCA.

Згідно пункту 3.4. Договору будь-які додаткові роботи, не включені в розділ 2, виконуються тільки за умов згоди обох Сторін та оплачуються додатково, згідно із домовленістю Сторін, яка оформляється Додатковою угодою до Договору.

Пунктом 5.1. Договору, серед іншого, встановлено зобов'язання Підрядника виготовити все необхідне обладнання згідно з Специфікацією, зазначеною в Додатку №1 для житлового будинку за адресою: м.Львів, вул.Пулюя, 34, 36, 38…С.9; підготувати та надати ОСОБА_3 всю необхідну конструкторську документацію на обладнання, яка відповідає українським вимогам, одночасно з обладнанням, яке постачається; якісно та вчасно провести монтажно-налагоджувальні роботи згідно з Договором та Додатком №1 до Договором.

Відповідно до пункту 5.2. Договору ОСОБА_3, серед іншого, зобов'язувався сплатити вартість Договору відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору; прийняти від Підрядника обладнання відповідно до специфікації у терміни, зазначені у Додатку №1 до Договору, але не пізніше 15.03.2015р. та передати його під монтаж; після закінчення монтажних робіт прийняти по акту обладнання для виконання оздоблювальних робіт по переліку Підрядника згідно з Додатком №2 до Договору, після закінчення яких знову передати по акту Підряднику; провести та передати по акту будівельні роботи згідно з проектною документацією.

Згідно пункту 8.1. Договору обладнання, яке постачається Підрядником ОСОБА_3, залишається власністю Підрядника до моменту передачі його ОСОБА_3 згідно з видатковою накладною.

Всі спори за Договором вирішуються в господарському суді за місцем знаходження Відповідача (п.10.1. Договору).

Пунктом 12.1. Договору ОСОБА_4 погоджено, що Договір набуває сили з дати його підписання повноважними представниками Сторін та припиняється після виконання прийнятих зобов'язань ОСОБА_4.

Специфікацією обладнання (Додаток №1 до Договору) ОСОБА_4 визначено строки виконання, перелік, кількість та ціну обладнання, а також строки виконання монтажно-налагоджувальних робіт за Договором.

Переліком підготовчих робіт (Додаток №2 до Договору) ОСОБА_4 визначено перелік робіт за Договором.

ОСОБА_2 Договір, Додаткову угоду та Додатки №1 і №2 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав, поставив Обладнання за Договором та, згідно ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015р. від 30.09.2015р. №1 (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015р. від 30.09.2015р. б/н (форма КБ-3) передав, а Відповідач прийняв виконані за Договором роботи на суму 98400,00 грн. ОСОБА_2 та Довідку підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати виконаних за Договором робіт належним чином не виконано, згідно Платіжних доручень від 01.10.2014р. №9813389 на суму 88668,00 грн., від 27.02.2015р. №12022527 на суму 58224,00 грн., від 06.03.2015р. №12455254 на суму 148668,00 грн. та від 13.03.2015р. №12455296 на суму 5040,00 грн. сплачено на користь Позивача 300600,00 грн. вартості Обладнання за Договором.

Окрім того, Відповідачем здійснено часткову оплату виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем за ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015р. від 30.09.2015р. №1 (форма КБ-2в) і Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015р. від 30.09.2015р. б/н (форма КБ-3) в розмірі, що підтверджується Платіжним дорученням від 11.03.2015р. №12455275 на суму 49200,00 грн.

Проте, Відповідачем, в порушення пункту 2.1. Договору, не здійснено оплату виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем за ОСОБА_2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015р. від 30.09.2015р. №1 (форма КБ-2в) і Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2015р. від 30.09.2015р. б/н (форма КБ-3) в розмірі 49200,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 23.01.2018р. звертався до Відповідача ОСОБА_5 від 23.01.2018р. вих.№23-юр із вимогою про сплату 49200,00 грн. на виконання Договору у зв'язку із підписанням ОСОБА_4 приймання виконаних будівельних робіт за Договором. Відповідачем вказану ОСОБА_5 залишено без відповіді та реагування.

Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми вказаного боргу станом на час розгляду справи Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 49200,00 грн. основного боргу з оплати виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_3 здачі-прийняття наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і який відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних за Договором монтажно-налагоджувальних робіт ліфтового обладнання, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вказаних робіт, відсутність доказів повного чи часткового погашення боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 49200,00 грн. боргу з оплати наданих за Договором монтажно-налагоджувальних робіт ліфтового обладнання є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 22.02.2018р. №1227 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 837, 875 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти-Захід 9 (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Наливайка, буд.3, кімн.9; ідентифікаційний код 39228755) на користь Приватного акціонерного товариства ОТІС (03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Чистяківська, буд.32; ідентифікаційний код 14357579) 49200,00 грн. суми основного боргу та 1762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.