Рішення

від 25.04.2018 по справі 804/7036/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Справа № 804/7036/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р. за участі: представника позивача представника відповідача представник третьої особи ОСОБА_3 Іващенко В.О. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Тамерлан про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Тамерлан , в якому просить:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемними договорів та направлення повідомлення №20/117 від 25.09.2017р. про нікчемність правочинів із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору № 22-0054/В від 31.05.2013 року, що укладені між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан , а саме щодо правочинів (договорів): Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22.09.2014 року до Договору поруки № 22-0054/В/П-1 від 20.08.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ОСОБА_5; Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 300 000 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5; Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 3 541, 67 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5; Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 22.09.2014 року до кредитного договору від 31.05.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ НВП Тамерлан та ПАТ Інтеркредитбанк було укладено кредитний договір №22-0054/В від 31.05.2013р. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ПАТ Інтеркредитбанк 20.08.2014р. було укладено договір поруки №22-0054/В/П-1 . Заборгованість по кредитному договору була погашена за рахунок грошових коштів позивача, які перебували на рахунку НОМЕР_2 в ПАТ Інтеркредитбанк на виконання договору поруки №22-0054/В/П-1 від 20.08.2014р. та договору про внесення змін та доповнень №1 від 22.09.2014р. до договору поруки. Тож, ПАТ Інтеркредитбанк списав грошові кошти позивача, у зв'язку з чим, була погашена заборгованість третьої особи перед банком. Крім того, між ТОВ НВП Тамерлан та ПАТ Інтеркредитбанк було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 від 22.09.2014р. до кредитного договору від 31.05.2014р., яким було припинено строк дії кредитного договору.

Однак, на поштову адресу позивача надійшов лист від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліша Віктора Миколайовича про нікчемність правочинів зазначених вище. Позивач вважає, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеркредитбанк" Куліша Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемними правочинів, викладених в листі, є противоправними, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Відповідач до суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані дії відповідачем було здійснено з дотриманням чинного законодавства, посилаючись на Протокол ПАТ Інтеркредитбанк №2 від 15.09.2017р., який вважає, що містить обґрунтування законності дій відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені у запереченнях.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.01.2015 №27 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНТЕРКРЕДИТБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.01.2015 року № 8 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.01.2017 №17 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" до 16.01.2018 року.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 №2220 "Про заміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК", яким з 07.06.2017 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" Кулішу Віктору Миколайовичу.

У відповідності до підпункту 8 частини 1 статті 48 Закону та згідно частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідачем була проведена перевірка договорів при кредитуванні ТОВ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" за кредитним договором №22-0054/В від 31.05.2013р. за результатами якої було складено повідомлення від 25.09.2017р. №20/117 про нікчемність наступних правочинів, а саме:

- Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22.09.2014 року до Договору поруки № 22-0054/В/П-1 від 20.08.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ОСОБА_5;

- Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 300 000 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5;

- Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 3541,67 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5;

- Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 22.09.2014 року до кредитного договору від 31.05.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан (про припинення строку дії договору),

згідно п.п. 1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також судом було витребувано у відповідача та досліджено в судовому засіданні наступні докази: кредитний договір № 22-0054/В від 31.05.2013 року; договір поруки № 22-0054/В/П-1 від 20.08.2014 року; договір про внесення змін та доповнень № 2-від 22.09.2014 року до кредитного договору від 31.05.2014 року (про припинення строку дії договору); договір про внесення змін та доповнень № 1 від 22.09.2014 року до Договору поруки № 22-0054/В/П-1 від 20.08.2014 року; банківська виписка по депозитному рахунку НОМЕР_2 (що підтверджує списання грошей з цього рахунку для погашення кредиту).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого Рішенням № 826 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016р., правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в повідомленні від 25.09.2017р. за вих.№20/117 про нікчемність правочинів, зазначає, що договори (про внесення змін та доповнень до кредитного договору та банківські операції) призвели до віднесення ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" до категорії неплатоспроможних та є нікчемними з підстав, визначених пунктами 1, 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Однак зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан було укладено кредитний договір №22-0054/В від 31.05.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Згідно частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

На забезпечення виконання ТОВ НВП Тамерлан зобов'язань за Кредитним договором №22-0054/В від 31.05.2013 року між ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" та ОСОБА_5 укладено договір поруки №22-0054/В/П/-1 від 20.08.2014р.

Вказаний правочин було спрямовано на надання банку додаткових гарантій виконання зобов'язань за Кредитним договором №22-0054/В від 31.05.2013 року.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заборгованість по кредитному договору була погашена за рахунок грошових коштів позивача, які перебували на рахунку НОМЕР_2 в ПАТ Інтеркредитбанк на виконання договору поруки №22-0054/В/П-1 від 20.08.2014р. та договору про внесення змін та доповнень №1 від 22.09.2014р. до договору поруки. Тож, ПАТ Інтеркредитбанк списав грошові кошти позивача, у зв'язку з чим, була погашена заборгованість третьої особи перед банком.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не забороняє відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку, третій особі яка виконала зобов'язання боржника, а згідно з положеннями статей 512 Цивільного кодексу України передбачено заміну кредитора у зобов'язанні та перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Таким чином, укладення та фактичне виконання сторонами правочинів, призвело до погашення зобов'язання ТОВ НВП Тамерлан перед ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК за рахунок майнових прав позивача, а визнання їх відповідачем нікчемними призвело до повторного виникнення обов'язку у ТОВ НВП Тамерлан сплатити заборгованість перед ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК .

Вирішуючи питання, щодо нікчемності договорів, суд зазначає наступне.

Визначаючи підстави для визнання правочину нікчемним, відповідач у повідомленні про нікчемність правочинів №20/117 від 25.09.2017р. послався на положення пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для визнання укладених правочинів нікчемними з огляду на наступне.

Щодо пункту 1 частини третьої ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК здійснив списання грошових коштів з рахунку позивача, що передбачено договором поруки в рахунок погашення заборгованості ТОВ НВП Тамерлан за кредитним договором. Тобто позивач вчинив відповідні майнові дії на користь ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК . Сам же позивач отримав право регресної вимоги до третьої особи у зв'язку з виконанням за неї обов'язків по сплаті заборгованості за кредитним договором.

Відповідач не зазначив посилань на будь-які докази, що підтверджують факт безоплатного відчуження майна з боку ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК або відмови останнього від майнових вимог, тому його твердження щодо нікчемності правочинів є лише припущенням.

З урахуванням викладеного, правочини, вказані в повідомленні №20/117 від 25.09.2017 року, не містять ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 1 частини третьої ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на відсутність обов'язкових ознак, що вказують на їх нікчемність.

Щодо пункту 2 частини третьої ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає наступне.

Наслідком укладення договору поруки стало те, що ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" отримав повне погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Тобто, внаслідок даних правочинів кошти та/або майно не вибували із володіння ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК , а навпаки, внаслідок даних правочинів ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК в повному обсязі задовольнив свої вимоги.

Уклавши зазначені вище договори, банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а навпаки, набув можливість задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення, а отже такі договори не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами. Внаслідок укладення договору поруки, банківських операцій відбулось одночасне погашення заборгованості позивача перед ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК за виданим кредитом, а також зменшення зобов'язань банку перед позивачем.

Списання ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК грошових коштів позивача призвело до збільшення розміру грошових активів ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" за рахунок зменшення обсягу зобов'язань Банку. Таким чином, укладення вищевказаних договорів мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК". Отже, зазначені договори не містять ознак нікчемності правочинів, визначених пунктом 2 частини третьої ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на відсутність обов'язкових ознак, що вказують на їх нікчемність.

Відносно пункту 7 частини третьої ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає, що внаслідок укладення вказаних правочинів, банківських операцій, зазначених в повідомленні від 25.09.2017 року, ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги третім особам.

Суд зазначає, що факт укладання таких договорів не може свідчити про укладання банком правочину, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідачем не доведено суду, в чому саме полягає отримана позивачем перевага перед іншими кредиторами банку. Отже, в даному випадку списання грошових коштів позивача не є перевагами чи пільгами в контексті приписів пункту 7 частини третьої ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що спірні правочини є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання відповідачем правочинів, зазначених у повідомленні №20/117 від 25.09.2017 року, нікчемними.

Крім того, відповідно до п. 5 розділу II "Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016р. № 826, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Отже згідно діючого Порядку, відповідачем не дотримано строк проведення перевірки правочинів ПАТ "ІНТЕРКРЕДИТБАНК" на предмет нікчемності, оскільки вона мала бути проведена та закінчена в річний (максимальний) термін від дня початку процедури ліквідації, а саме до 17.01.2016р.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлено протиправність віднесення відповідачем зазначених вище правочинів до нікчемних, то в останнього обов'язок, визначений частиною четвертою ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не виникає, у тому числі щодо повідомлення сторін про нікчемність цих договорів.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Суд акцентує увагу на тому, що ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого повідомлення №20/117 від 25.09.2017р. про нікчемність правочинів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Тамерлан про визнання протиправними дій обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (03191, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича (49000, м.Дніпро, вул.Шевченка, 53, ЄДРПОУ 37731532), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Тамерлан (49000, м.Дніпро, вул.Мукаша Салакунова, 23, ЄДРПОУ 35543136) про визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІНТЕРКРЕДИТБАНК Куліш Віктора Миколайовича щодо визнання нікчемними договорів та направлення повідомлення №20/117 від 25.09.2017р. про нікчемність правочинів із вимогами про необхідність повного та належного виконання умов Кредитного договору № 22-0054/В від 31.05.2013 року, що укладені між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан , а саме щодо правочинів (договорів):

- Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22.09.2014 року до Договору поруки № 22-0054/В/П-1 від 20.08.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ОСОБА_5;

- Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 300 000 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5;

- Банківської операції від 26.09.2014 року щодо перерахування шляхом внутрішньобанківських бухгалтерських проводок 3 541, 67 доларів США з депозитного рахунку № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5;

- Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 22.09.2014 року до кредитного договору від 31.05.2014 року, укладений між ПАТ ІНТЕРКРЕДИТБАНК та ТОВ НВП Тамерлан .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова