Ухвала

від 05.06.2018 по справі 826/4267/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 червня 2018 року м. Київ№ 826/4267/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю.П. до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, треті особи - Дочірнє підприємство Будівельно-виробниче підприємство Пілон , Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю.П. звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича та з урахуванням уточнень остаточно просить суд визнати дії приватного нотаріуса Золотих О.О. протиправними, зобов'язати його поновити запис про право власності № 1968479 від 31 липня 2013 року, внесений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Висоцькою І.Я.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з інформаційної довідки № 97790198 від 19 вересня 2017 року йому стало відомо, що відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи № 20207301 та № 20208023 від 28 квітня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35001353 від 28 квітня 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35002212 від 28 квітня 2017 року щодо домоволодіння з надвірними господарськими будівлями і спорудами, на ділянці сарай літ.Г, вбиральня літ.Б, загальною площею 427,6 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 31562389 та земельну ділянку, площею 0,1221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для прийняття рішень щодо відчуження майна зазначені договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Золотих О.О. № 67 та № 68 від 28 квітня 2017 року.

Зазначені рішення відповідача позивач вважає проти правними, оскільки власником зазначеного нерухомого майна є Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31 липня 2013 року, виданим приватним нотаріусом Висоцькою І.Я. на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2008 року.

Посилаючись на те, що жодних договорів щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, у тому числі й дарування, Банком не укладалося, рішень судами щодо примусового відчуження не приймалося, позивач вважає, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень є протиправними, суперечать положенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , з чим і звертається до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року відкрито провадження у справі № 826/4267/18, залучено до участі у справі третіх осіб - Дочірнє підприємство Будівельно-виробниче підприємство Пілон , Міністерство юстиції України, надано відповідачу строк для надання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також для надання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзиву від відповідача, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно зі статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк Фінанси та Кредит , правонаступником якого у подальшому стало Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , та Дочірнім підприємством Будівельно-виробниче підприємство Пілон укладено Кредитний договір № 09-01-06, відповідно до умов якого підприємству надано кредит у сумі 8 000 000,00 грн. під 18% річних з кінцевим терміном погашення до 18 вересня 2009 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за даним Кредитним договором між сторонами укладено також Іпотечний договір від 19 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я. за № 2699, предметом якого є домоволодіння з надвірними господарськими будівлями і спорудами, на ділянці сарай літ.Г, вбиральня літ.Б, загальною площею 427,6 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало у власності у ДП Пілон .

У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором від 19 вересня 2006 року за рішенням Господарського суду міста Києва від 01 липня 2008 року у справі №18/72 стягнуто з Дочірнього підприємства Будівельно-виробниче підприємство Пілон на користь Банку 9 877 451,30 грн. заборгованості.

На виконання зазначеного судового рішення видано судовий наказ від 20 жовтня 2008 року, який пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. В рамках відкритого виконавчого провадження накладено арешт та описано майно ДП Будівельно-виробниче підприємство Пілон , а саме: домоволодіння з надвірними господарськими будівлями і спорудами, на ділянці сарай літ.Г, вбиральня літ.Б, загальною площею 427,6 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання вимог законодавства описане нерухоме майно було передано на реалізацію, проте через відсутність покупців зазначене майно передано Банку в рахунок погашення боргу за наказом Господарського суду міста Києва № 18/72 від 20 жовтня 2008 року та на підставі статті 62 Закону України Про виконавче провадження у чинній на той час редакції.

На підставі постанови державного виконавця та Акту про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 25 червня 2013 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я. 31 липня 2013 року видано Банку свідоцтво про право власності на домоволодіння з надвірними господарськими будівлями і спорудами, на ділянці сарай літ.Г, вбиральня літ.Б, загальною площею 427,6 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як стверджує позивач, з інформаційної довідки № 97790198 від 19 вересня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. згідно записів № 20208023 та № 20207301 від 28 квітня 2017 року право власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4.

Підставою внесення записів про право власності № 20208023 та № 20207301 від 28 квітня 2017 року стали договори дарування № 67 та № 68 від 28 квітня 2017 року, посвідчені тим же приватним нотаріусом.

Рішеннями державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35001353 від 28 квітня 2017 року та індексний номер 35002212 від 28 квітня 2017 року, на думку позивача порушено його право власності, оскільки зазначене нерухоме майно було відчужено протиправно, за відсутності укладених за участю Банку будь-яких договорів, у тому числі й дарування, про існування рішень щодо примусового відчуження нерухомого майна позивачу також нічого не відомо.

Розглядаючи спір, судом враховано, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У позові позивач пов'язує порушення своїх прав та законних інтересів щодо об'єктів нерухомості із протиправним їх відчуженням шляхом укладення договорів дарування за участі громадянина ОСОБА_4, що фактично позбавляє Банк права власності на зазначені об'єкти.

Враховуючи те, що вочевидь у даній справі наявний спір про право власності, спірні правовідносини пов'язані з порушенням, на думку позивача, положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v.Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №21-41а16 від 14 червня 2016 року.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та згідно статті 239 цього ж Кодексу суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду, а повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 248, 256, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю.П. до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, треті особи - Дочірнє підприємство Будівельно-виробниче підприємство Пілон , Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України з урахуванням підпункта 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда