Постанова

від 29.05.2018 по справі 910/21952/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа№ 910/21952/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Черноуз Б.І.

відповідача - Бердан І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. (повне рішення складено 06.02.2018 р.)

у справі № 910/21952/17 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф"

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 242814,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.04.2016 р. у розмірі 190968,12 грн, 5423,37 грн 3% річних, 24352,73 грн пені та 22070,47 грн інфляційних втрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем 02.04.2016 р. укладено договір поставки. Однак відповідач не виконав умови укладеного договору з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 242814,69 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. у справі № 910/21952/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази передачі разом з товаром належної товаросупровідної документації, відповідно до п. 7.1 укладеного договору поставки. Крім того, додана до позовної заяви видаткова накладна № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність". Крім того, місцевим судом, на думку скаржника, лише на підставі однієї видаткової накладної було помилково встановлено факт отримання відповідачем товару за договором поставки та наявність у відповідача заборгованості за таким договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" передано на розгляд колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. (головуючий суддя), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

На підставі службової записки секретаря судової палати від 12.03.2018 р. та розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-07/66/18 від 12.03.2018 р., у зв`язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21952/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф", колегією суддів були виявлені недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів надсилання її копії та доданих документів позивачу у справі у розумінні ст. 259 ГПК України.

За вказаних обставин ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. у справі № 910/21952/17 залишено без руху.

До суду 02.04.2018 р. від скаржника надійшла заява на виконання вимог ухвали від 16.03.2018 р. стосовно усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. у справі № 910/21952/17, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 24.04.2018 р.

До суду 20.04.2018 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" подано заяву про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л., Андрієнка В.В. у справі № 910/21952/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 р. справу № 910/21952/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії та розгляду вищевказаної заяви про відвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2018 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л., Андрієнка В.В. передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 р. у визначеному складі у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" про відвід суддів Буравльова С.І., Власова Ю.Л., Андрієнка В.В. у справі № 910/21952/17 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2018 р. розгляд справи призначено на 29.05.2018 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

02.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1" (далі - постачальник) укладено договір поставки (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.4 договору сума даного договору визначається сукупною вартістю товару, відпущеного покупцю протягом дії даного договору.

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за товар по даному договору проводиться покупцем у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару або на інших умовах, визначених у специфікації на партію товару. При цьому, сума товарного кредиту в будь-якому випадку не може перевищувати 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2016 р. в частині поставок продукції, а в частині оплати - до їх повного виконання (п. 13.1 договору).

Згідно з п. 13.2 договору, у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору жодна із сторін не направить письмове повідомлення про припинення договору іншій стороні він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази наявності повідомлення про припинення дії договору поставки від 02.04.2016 р., відтак договір автоматично пролонговувався та станом на момент розгляду даної справи є чинним.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 191917,15 грн, що підтверджується видатковою накладною № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р.

Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена їх печатками, зокрема товар отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" Кубенко М.С. за довіреністю № 1661 від 29.11.2015 р. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ореол-1", а саме товар: Єврорубероїд ХПП 1,5.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 949,03 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 190968,12 грн.

10.04.2017 р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив останнього погасити заборгованість за договором поставки від 02.04.2016 р.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та на даний час має перед позивачем заборгованість за договором поставки.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав, та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, у даному випадку з моменту підписання видаткової накладної, яка додана до позовної заяви.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 190968,12 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що видаткова накладна № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та не є належним доказом поставки товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Вбачається, що від ТОВ "Завод Ореол-1" товарно-матеріальні цінності було отримано директором ТОВ "ТСК Проф" Кубенко М.С., що підтверджується довіреністю № 1661 від 29.11.2015 р.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-29151, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Таким чином підпис директора ТОВ "ТСК Проф" Кубенко М.С., який містяться на видатковій накладній відповідає підпису, який наведений у довіреності № 1661 від 29.11.2015 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, видаткова накладна № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р. відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий чи електронний підпис.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивачем не надано доказів передачі разом із товаром належної товаросупровідної документації, відповідно до п. 7.1 договору, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1 договору на кожну партію товару, що постачається постачальник повинен представити покупцю разом із продукцією наступні товаросупроводжувальні документи: видаткову накладну, сертифікат якості виробника продукції.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за товар по даному договору проводиться покупцем у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару або на інших умовах, визначених у специфікації на партію товару.

Так, у матеріалах справи відсутні докази відмови покупця прийняти товар у зв'язку з невідповідністю його якості та кількості поставленого товару, при цьому відсутність сертифікату якості не є відкладальною умовою здійснення оплати за отриманий товар.

Таким чином відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар за видатковою накладною № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р. протягом 14 календарних днів з моменту його отримання, тобто починаючи з 22.12.2016 р. відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 р. у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. у справі № 910/15918/14.

До того ж клопотання відповідача про витребування доказів є необґрунтованим з підстав, викладених вище, та наявністю інших достатніх доказів для вирішення спору по суті.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 24352,73 грн пені, 5423,37 грн 3% річних та 22070,47 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено п. 9.2 договору, за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як передбачено п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та пені, судовою колегією було встановлено, що їх розмір є більшим, ніж нараховано позивачем, при цьому інфляційні втрати нараховано правильно.

Так, позивачем було допущено помилку у визначені періоду нарахування, оскільки відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений за видатковою накладною № Ж/Гру000044 від 07.12.2016 р. товар протягом 14 календарних днів з моменту його отримання, тобто починаючи з 22.12.2016 р. відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, враховуючи те, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають суми, заявлені позивачем в межах ціни позову.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24352,73 грн пені, 5423,37 грн 3 % річних та 22070,47 грн інфляційних втрат є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2018 р. у справі № 910/21952/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.06.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов