Постанова

від 30.05.2018 по справі 902/1021/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Справа № 902/1021/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Вох В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-В" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 19.03.18р. суддею Колбасовим Ф.Ф. о 11:38 у м.Вінниці, повний текст складено 28.03.18р. у справі № 902/1021/17

за позовом ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-В"

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСБАН", код ЄДРПОУ 339277612 (бул. Незалежності, 16, м.Бровари Київської області, 07400);

- ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 01030);

- ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 04209).

про визнання недійсним рішення зборів учасників від 15.03.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", яке оформлено протоколом зборів б/н від 15.03.2017 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В", у зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р.

за участю представників :

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_4( адвокат)

відповідача: не з"явився

третя особа1: не з"явився

третя особа 2:не з"явився

третя особа 3: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" про визнання недійсним рішення зборів учасників від 15.03.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", яке оформлено протоколом зборів б/н від 15.03.2017р. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів в зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1, на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р.

В обґрунтування позову зазначає,що:

Громадяни ОСОБА_3 з розміром внеску до статутного фонду - 938445,00 грн., ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду - 938445,00 грн., ТОВ "РОСБАН" з розміром внеску до статутного фонду - 4692225,00 грн. та позивач - ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду - 2815335,00 грн., являються (засновниками) учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В". Загальний розмір належної ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" складає 80%.

В липні 2017 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису, що з 31.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" перебуває в стані припинення. Рішення про ліквідацію Товариства було прийнято на зборах 15.03.2017р. за участю громадян ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ "РОСБАН". При цьому позивач стверджує, що участі у зборах 15.03.2017р. він не приймав, повідомлень про їх проведення не отримував.

З метою захисту своїх прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" ОСОБА_1 вже звертався до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсними зборів учасників Товариства з обмеженою· відповідальністю "АЛМАЗ В", на яких було прийнято рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", яке було оформлено протоколом зборів б/н від 15.03.2017р. Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.10.2017р. у справі № 902/706/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено по причині невідповідності предмету позову встановленому законом способу захисту прав. При цьому судом під час розгляду справи №902/706/17 було встановлено ряд обставин, які позивач вважає такими, які не потребують доказування у даній справі, зокрема: в зв`язку із продажем своєї частки ТОВ "РОСБАН" не являється учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ-В"; на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" 15.03.2017р. ОСОБА_1, який є власником 80% статутного капіталу Товариства, не приймав участі, що є прямою підставою для визнання рішень загальних зборів від 15.03.2017р. недійсними.

Позивач стверджує,що збори які відбулись 15.03.2017р., проведені з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства", а саме за відсутності кворуму і тому рішення, які прийняті на цих зборах, є недійсними.

Щодо вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В" у зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р, позивач зазначає, що відповідач на протязі багатьох років ухиляється від вчинення таких дій.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.03.2018 року у справі № 902/1021/17 (суддя Колбасов Ф.Ф. )позов задоволено.

Визнано недійсним рішення зборів учасників від 15.03.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", яке було оформлено протоколом зборів б/н від 15.03.2017р.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В" у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 4-п від 01.10.2008р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" на користь ОСОБА_1 3 200 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постановляючи рішення,місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 75 ГПК України, п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції",ч.1ст.79,ч.3 ст. 80, ч1 ст. 82, ч.1 ст.167 ГК України,ст.10, ст. 50 ,ст.61 Закону України "Про господарські товариства",п.п. 17, 18 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів", , п.2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів",ч.2 ст.87,ст.89, ч. 5 статті 98 ЦК України , пунктом 2.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин встановлено, що під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними ,ч.1ст.15,ст.16 ЦК України та прийшов до висновку , що - позивач є власником 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В"; Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", проведені 15.03.2017р. за відсутності кворуму, оскільки ОСОБА_1як власник 80% статутного капіталу Товариства, в них участі не приймав.

Враховуючи встановлену та доведену фактичними обставинами справи відсутність кворуму на зборах 15.03.2017р., рішення зборів учасників від 15.03.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", які оформлені протоколом зборів б/н від 15.03.2017р. суд першої інстанції визнав недійсними.

Щодо вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В", у зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р., та поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності відносно вказаної вимоги, місцевий господарський суд відзначив, що у зв'язку із придбанням ОСОБА_1 більшої частки в статутному капіталі ТОВ "АЛМАЗ В" відповідні зміни у складі його учасників повинні бути відображені у статуті Товариства

Всупереч приписам ст.7 Закону України Про господарські товариства станом на час розгляду справи відповідач вимог законодавства не виконав, відповідні зміни до установчих документів не вніс та не подав їх для проведення державної реєстрації.

Суд першої інстанції не прийняв заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вимога щодо реєстрації статутних змін не носить абсолютного цивільно-правового характеру. Обов'язок реєстрації статутних змін у діяльності Товариства, є прямою законодавчою вимогою, яка ставиться до Товариства.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" звернулось з апеляційною скаргою. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, таким, що підлягає скасуванню.

Порушенням судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи,на думку апелянта полягають у тому, що хоч місцевий суд у даній справі використав факти ,встановлені у справі №902/706/17, який у свою чергу використовував факти та обставини, встановлені судовими, рішеннями від 20.01.2010 у справі № 2-234/10 та від 27.06.2012 у справі № 18/23/2012/5003,проте , звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Наголошує, що наявність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та рішення суду про стягнення грошових коштів за придбання цієї частки, не означає виникнення у ОСОБА_1 (без скликання загальних зборів товариства, внесення змін до статуту та державної реєстрації вказаних змін) прав як учасника саме 80% від статутного капіталу Товариства.

Отже, посилання місцевого суду у цій справі на начебто встановлення факту, що ОСОБА_1 є власником 80% від статутного капіталу ТОВ "АЛМАЗ В" не відповідають обставинам, які встановлювались у справі № 2-234/10.

ТОВ "Алмаз В" зазначає, що попередніми судовими рішеннями (20.01.2010 та 27.06.2012) встановлений лише один із чотирьох фактів (укладення договору купівлі-продажу частки від 30.09.2008). Інші начебто преюдиційні факти є нічим іншим, як розширеним тлумаченням господарським судом цих судових рішень.

Таким чином, не розібравшись у обставинах обох справ, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків про преюдиціальність наявності у власності ОСОБА_1 80% від статутного капіталу Відповідача.

Вказує, що ТОВ "Алмаз В" було заявлено про застосування строку давності при зверненні ОСОБА_1 до суду з вимогою зобов'язати Відповідача внести зміни до установчих документів ТОВ "Алмаз В" у зв'язку із зміною у складі учасників товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "Росбан" на користь ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008, яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 4/П від 01.10.2008.

На думку апелянта , судом протиправно відхилено заяву про застосування строку позовної давності, невірно застосовано норми ст. ст. 257, 261 ЦК України з огляду на фактичні обставини справи.

Вважає, що є всі підстави для застосування строку позовної давності до вимоги про зобов'язання ТОВ "Алмаз В" вчинити дії.

Апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз В", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Росбан", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Алмаз В" від 15.03.2017, на яких було прийнято рішення про ліквідацію Товариства, та обов'язання вчинити дії.

Крім того, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ "Росбан" звернулось з апеляційною скаргою,якою вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступні обставини.

Вказує, що наявність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 30.09.2008, на яке посилається позивач та рішення суду про стягнення грошових коштів за придбання частки за цим договором не означає автоматичного виникнення у ОСОБА_1 (без скликання, проведення загальних зборів товариства, внесення змін до статуту та державної реєстрації вказаних змін) прав як учасника саме 80% від статутного капіталу Товариства.

Зазначає,що з протоколу загальних зборів учасників від 01.10.2008 № 4-П (п.3 порядку денного) вбачається,що уповноважено на той час Директора Товариства ОСОБА_1 бути представником ТОВ "Алмаз В" у державній адміністрації, державного реєстратора, у всіх державних та недержавних організаціях та установах, у тому числі податковій інспекції, та інших установах з питань реєстрації змін та доповнень до Статуту ТОВ "Алмаз В" та Статуту Товариства у новій редакції. Указаних дій по внесенню змін до Статут товариства ОСОБА_1 не вчинив.

Вважає, що у зв'язку з ненаданням доказів прийняття іншого рішення про внесення змін до установчих документів (зміна складу учасників), підписання статуту у новій редакції (крім протоколу від 01.10.2008 №4-П, який не був поданий у визначений законом строк на державну реєстрацію), не було підстав для задоволення вимоги Позивача про зобов'язання ТОВ "Алмаз В" внести зміни до установчих документів товариства у зв'язку зі зміною складу учасників товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "Росбан" на користь ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників від 01.10.2008, яке оформлено протоколом загальних зборів учасників № 4-п від 01.10.2008.

Вважає, що посилання місцевого суду у цій справі на начебто встановлення факту, що ОСОБА_1 є власником 80% від статутного капіталу ТОВ "Алмаз В" не відповідають обставинам, які встановлювались у справі № 2-234/10.

Просить розглядати справу у відсутності представника апелянта та відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз В", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Росбан", ОСОБА_2, ОСОБА_3

Д.А. про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Алмаз В" від 15.03.2017, на яких було прийнято рішення про ліквідацію Товариства, та зобов'язання вчинити дії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказує, що господарський суд Вінницької області, приймаючи рішення, правильно зазначив, що відповідно до ст.7 Закону України "Про господарські товариства", зміни, які сталися в установчих документах товариства підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач вказані вимоги закону не виконав.

Заява Відповідача про застосування до вказаної вимоги строків позовної давності відхилена судом першої інстанції вірно. Зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, до яких відносяться корпоративні права.

Наголошує, що відповідач вводить в оману, стверджуючи, що позивачем не надано доказів проведення загальних зборів з питання придбання Позивачем 50% частки статутного капіталу у ТОВ "РОСБАН", в результаті чого він став власником 80% частки у ТОВ "АЛМАЗ В". При вирішення даного питання судом першої інстанції були взяті до уваги докази, а саме належним чином завірені копії документів із цивільної справи № 2-324/10 Ленінського районного суду м.Вінниці: завірена копія Договору купівлі-продажу частки у ТОВ "Алмаз В" від 30.09.2008 та завірена копія протоколу №4/п учасників ТОВ "АЛМАЗ В" від 1.10.2008 року. Тобто це є підтвердженням того факту, що збори з питань змін складу учасників уже відбулись . Ці самі обставини підтверджені рішеннями Ленінського районного суду м.Вінниці і господарських судів Вінницької області. При цьому Відповідач приймав участь в усіх цих процесах і йому було відомо про предмет і підстави розглянутих судами спорів.

Вважає твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів прийняття рішень про внесення змін до установчих документів і відповідно про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання Відповідача внести такі зміни, є надуманими.

Вказує, що відповідач неправильно трактує вимоги, передбачені ст.89 ЦК України та ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Наголосив, що системний аналіз вимог ч.5 ст.89 ЦК та ч.2, ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає зробити висновок про заборону Відповідачу у відносинах з Позивачем посилатись на відсутність державної реєстрації змін до статутних документів ТОВ "Алмаз В", які було прийнято на зборах учасників товариства 01.10.2008 року.

Аналогічна правова позиція при визнанні рішення зборів учасників товариства недійними, була викладена Вищим господарським судом України у Постанові, винесеній 14 листопада 2017 року по справі № 910/8113/16.

Просить залишити рішення господарського суду Вінницької області, ухвалене 19.03.2018 без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" - без задоволення.

У судове засідання з"явився позивач - ОСОБА_1, представник позивача ( адвокат) - ОСОБА_4

Представник апелянта ТзОВ "Алмаз В" в судове засідання не з"явився , про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином та заздалегідь ( а.с.119, т.5).

Представник апелянта ТзОВ "Росбан" в судове засідання не з"явився , про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином та заздалегідь ( а.с.120 т.5).

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник просив розглядати справу у відсутності представника товариства ( а.с. 33 т.5).

Треті особи ОСОБА_2. ОСОБА_6 в судове засідання не з"явились , про час та місце розгляду скарг повідомлялись належним чином та заздалегідь ( а.с.121-131, т.5).

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційних скарг за відсутності представників апелянтів та третіх осіб.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача (адвоката), розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарги ТзОВ "Алмаз В" та ТзОВ "Росбан" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" в редакції від 24.07.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" створене та зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 26.03.2008р.

Учасниками (засновниками) Товариства були: ОСОБА_3,ОСОБА_7, ОСОБА_2,Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСБАН".

Відповідно до п. 5.3. статуту Товариство має статутний (складений) капітал. Розмір Статутного (складеного) капіталу Товариства, створено для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників становить 9384450,00 грн. Статутний капітал формується за рахунок внесків його учасників.

Учасники володіють такими частками: частка учасника Товариства ОСОБА_3 складає 938445,00 грн., що становить 10% від загального розміру статутного капіталу; частка учасника Товариства ОСОБА_2 складає 938445,00 грн., що становить 10% від загального розміру статутного капіталу; частка учасника Товариства ОСОБА_1 складає 2815335,00 грн., що становить 30% від загального розміру статутного капіталу; частка учасника Товариства ТОВ "РОСБАН" складає 4695225,00 грн., що становить 50% від загального розміру статутного капіталу.

Відповідно до п. 5.6. Статуту передбачено, що учасник Товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному (складеному) капіталі одному або кільком учасникам цього Товариства. Відчуження учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлене статутом Товариства. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки ( її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом Товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалась для продажу третім особам.

30.09.2008р. між ОСОБА_7 (за договором покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" (за договором продавець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "АЛМАЗ В".

Пунктом 1.1. цього договору визначено , що продавець зобов'язується передати за номінальною вартістю покупцеві 50% належної йому частки від всього статутного капіталу ТОВ "АЛМАЗ В", що в грошовому вираженні становить 4692255 грн, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану частку.

Відповідно до п. 3.1. договору, право власності на частку, що відчужується, виникає у покупця з моменту укладення договору та підписання акту приймання-передачі частки, який підписується в момент укладення договору та є його невід'ємною частиною. Реалізація прав, пов'язаних із володінням часткою здійснюється після державної реєстрації змін до статуту Товариства, в зв'язку із збільшенням істотної участі покупця у Товаристві.

Як вірно зазначив суд першої інстанції та встановлено рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 20.01.2010р. у справі № 2-324/10, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2010р., частка розміром 50% статутного капіталу ТОВ "АЛМАЗ В" Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" передана, а ОСОБА_1 прийнята відповідно до акту прийому-передачі частки від 30.09.2008р. На загальних зборах учасників Товариства учасники прийняли рішення про затвердження змін до статуту Товариства, що пов'язані з відчуженням частки на користь ОСОБА_1 та надали останньому право підпису всіх необхідних документів для проведення реєстрації змін до Статуту Товариства, пов'язаних зі зміною складу учасників Товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників Товариства від 01.10.2008р. № 4-п.

Таким чином, будучи власником 30% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" на момент його утворення, та придбавши ще 50% частки у статутному капіталі Товариства у ТОВ "РОСБАН" за договором купівлі-продажу, ОСОБА_1 став власником 80% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В".

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, 15.03.2017р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", на яких зокрема були прийняті такі рішення:

1. З першого питання порядку денного: припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", місцезнаходження: 21029 м. Вінниця вулиця Хмельницьке шосе, будинок 145, ідентифікаційний код юридичної особи 35823560, шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до законодавства України, у зв'язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг.

2. З другого питання порядку денного: призначити ліквідатором Товариства ОСОБА_8, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1. Визначити місце знаходження ліквідатора (ліквідаційної комісії): 21029 м. Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 145. Надати ліквідатору повноваження директора Товариства відповідно до Статуту та законодавства України. Визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань.

З третього питання порядку денного затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства.

01 лютого 2017 року всі учасники товариства повідомлялись про проведення зборів 15 березня 2017 р. , в т.ч. позивач ,що стверджується повідомленням та описом вкладень (т.3,а.с. 56,58) . Разом з тим ,відповідно до протоколу зборів від 15 березня 2017 року вони були проведені у відсутності ОСОБА_1

З огляду на зазначене, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" ОСОБА_1 не погодився зі зборами, проведеними 15.03.2017р., та звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" в якому просив: "визнати недійсними збори учасників від 15.03.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", на яких було прийнято рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", яке оформлене протоколом зборів б/н. від 15.03.2017р.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за результатами розгляду вказаних позовних вимог рішенням господарського суду Вінницької області від 10.10.2017р. у справі №902/706/17, яке станом на час прийняття рішення у справі № 902/1021/17 є таким, що набрало законної сили, було встановлено ряд фактів та відповідних їм обставин.

Як вже зазначалось , ОСОБА_1 під час розгляду справи № 902/706/17 вказував, що участі у загальних зборах 15.03.2017р. він не приймав, повідомлень про їх проведення не отримував. Про аналогічне позивач стверджував при розгляді даної справи як в суді першої інстанції ,так і в апеляційному господарському суді.

Перевіряючи дану обставину, господарський суд Вінницької області в рішенні від 10.10.2017р. у справі №902/706/17 вказав на те, що відповідно до п. 1.1. статуту Товариства ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_3.

01.02.2017р. на зазначену адресу відповідачем направлено позивачу повідомлення про скликання та проведення загальних зборів Товариства із зазначенням порядку денного. Даний лист направлено рекомендованим листом з описом вкладення. Однак, лист позивачу не вручено та повернуто на адресу відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: "за закінченням терміну зберігання".

А отже , судом зроблено висновок про те, що повідомлення ОСОБА_1 про проведення Загальних зборів учасників Товариства 15.03.2017р. відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства та Статуту Товариства. В свою чергу, ОСОБА_1, у разі зміни своїх персональних даних був зобов'язаний повідомити про це органи управління Товариства з метою внесення відповідних змін до статуту Товариства.

Однак, дана обставина не спростовує факту неучасті ОСОБА_1 у зборах 15.03.2017р.

Крім того, в рішенні від 10.10.2017р. місцевий господарський суд зазначив про те, що зі змісту протоколу від 15.03.2017р. вбачається, що на загальних зборах учасників Товариства прийняли участь учасники, що володіють у сукупності 70% статутного капіталу Товариства, а саме: ОСОБА_3 з часткою 10%, ОСОБА_2 з часткою 10% та ТОВ "РОСБАН" з часткою 50%.

Однак, як встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 27.06.2012р. у справі № 18/23/2012/5003, яке набрало законної сили 10.07.2012р., за позовом ТОВ "РОСБАН" до ОСОБА_1 та ТОВ "Алмаз-В" про виділення частки в товаристві, що пропорційна частці учасника для звернення стягнення за його борговими зобов'язаннями та припинення участі у товаристві, ТОВ "РОСБАН" не є учасником ТОВ "Алмаз-В", що підтверджується витягом з ЄДР від 04.05.2012 р. № 13708315, Спеціальними витягами з ЄДР від 11.05.12 р. № 13754275 та від 18.06.2012 р. №14075193; Протоколом № 4/П Загальних зборів Учасників ТОВ "Алмаз-В" від 01.10.2008 р. (відповідно до якого ТОВ "РОСБАН" здійснив продаж 50% належної йому частки ОСОБА_1, у зв'язку з його участь у товаристві припинено).

До того ж, як вже було судом зазначено вище, рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 20.01.2010р. у справі № 2-324/10 встановлено факт відчуження ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1 своєї частки в статутному капіталі ТОВ "Алмаз-В" в розмірі 50%.

Крім того, господарський суд Вінницької області, приймаючи рішення від 10.10.2017р. у справі № 902/706/17, встановив, що на загальних зборах учасників Товариства 15.03.2017р. ОСОБА_1, який є власником 80% статутного капіталу Товариства, не приймав участі, збори проведені за відсутності кворуму, що є прямою підставою для визнання рішень загальних зборів 15.03.2017р. недійсними.

Встановивши цю обставину, суд при цьому відмовив позивачу в задоволенні позову, оскільки предмет позову (заявлена позивачем вимога про визнання зборів недійсними) не відповідав встановленим законом способам захисту прав.

Не погодившись з рішенням суду у справі 902/706/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз-В" оскаржило його в апеляційному порядку, просить змінити вищезазначене рішення, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_1 належить на праві власності частка у розмірі 80% від статутного капіталу ТОВ "АЛМАЗ В", та зроблений на цій основі висновок про проведення загальних зборів учасників за відсутності кворуму, що є прямою підставою для визнання загальних зборів 15.03.2017р. недійсними.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 січня 2018 року,залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2017р. у справі №902/706/17.

Таким чином, рішення господарського суду Вінницьої області у справі №902/706/17 набрало законної сили

З огляду на зазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" з вимогою про визнання недійсним рішення зборів учасників від 15.03.2017 року.

Аналізуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно положень ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Як вірно встановлено місцем судом та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а саме враховуючи суб'єктний склад сторін, судові рішення, прийняті: 20 січня 2010 року Ленінським районним судом у справі № 2-324/10, 10 жовтня 2017 року господарським судом Вінницької області у справі № 902/706/17 та 27 червня 2012 року господарським судом Вінницької області у справі №18/23/2012/5003, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі, а встановлені цими рішеннями факти не потребують повторного доведення, зокрема судом визнаються преюдиційними - такими, що не потребують повторного доказування, наступні факти:

- відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" частки в статутному капіталі в розмірі 50% на користь ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2008р. (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В";

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" не являється учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", оскільки відчужило свою частку ОСОБА_1, уклавши з останнім договір купівлі-продажу від 30.09.2008р. (відступлення) 50% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В";

- ОСОБА_1 є власником 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В";

- Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В", проведені 15.03.2017р. за відсутності кворуму, оскільки ОСОБА_1 як власник 80% статутного капіталу Товариства, в них участі не приймав.

Колегія суддів вважає за необхідне до спірних відносин застосувати такі положення чинного законодавства.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства.

Так, відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Як суб'єкт господарських правовідносин господарське товариство характеризується такими ознаками:

- господарське товариство - це об'єднання осіб (юридичних осіб, громадян України, осіб без громадянства, іноземців), які називаються учасниками. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом;

- діючи в інтересах своїх учасників, господарське товариство переслідує визначену ними мету - одержання прибутку;

-господарське товариство створюється на підставі відповідного волевиявлення засновника (акта спільної волі його засновників) та вчинення дій, необхідних для державної реєстрації юридичної особи;

- господарське товариство як юридична особа незалежне від змін у складі його учасників;

- між господарським товариством і його учасниками, а також між самими учасниками виникають корпоративні правовідносини, які породжують у кожного учасника товариства корпоративні права та обов'язки. Реалізуючи свої корпоративні права (наприклад, право на участь в управлінні господарським товариством), учасники господарського товариства можуть у певній мірі впливати на формування волі товариства як юридичної особи;

- господарське товариство має внутрішню структуру, яка забезпечує організаційну єдність. Управління справами господарського товариства здійснюється у заздалегідь встановленому законом та установчими документами порядку, обов'язковому для всіх учасників;

- майно господарського товариства відокремлене від майна його учасників. Майно, сформоване за рахунок вкладів учасників та інших не заборонених законом джерел, закріплюється за господарським товариством на праві власності;

- господарське товариство має відокремлену відповідальність за власними зобов'язаннями від відповідальності його учасників.

Частиною 3 ст. 80 Господарського кодексу України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Право учасника товариства на управління товариством передбачене також ст. 116 ЦК України та ст.88 ГК України.

Згідно ст.61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 цього Закону про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Крім того, зазначена вище норма міститься в п. 8.7.2. Статуту Товариства (нова редакція) від 24.07.2008 року.

Відповідно до п.п. 17, 18 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів , підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства").

Аналогічні роз'яснення містяться також у п.2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. Про практику розгляду судами корпоративних спорів , відповідно до якої під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Відповідно до частини 5 статті 98 ЦК України рішення загальних зборів товариства можуть бути оскаржені учасником товариства до суду.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно пункту 21 зазначеної вище постанови роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що проведення загальних зборів за відсутності кворуму є грубим порушенням прав учасника, і є підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Так, п. 8.6.1. статуту Товариства визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Наведені вище положення чинного законодавства містяться в п.п. 8.6.2., 8.7. статуту Товариства.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення, які прийняті на зборах учасників 15.03.2017р. порушують корпоративні права ОСОБА_1 (як власника 80% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В") та суперечать статутним приписам Товариства та правомірно визнані недійсними.

Аналізуючи вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В", у зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р., а також поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності відносно вказаної вимоги, судова колегія вважає за необхідне вказати таке.

Так, згідно ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України (надалі- ГК) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Згідно ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК) установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 цього ж кодексу установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно із ч. 2 ст. 82 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи господарського товариства повинні, зокрема, містити відомості про склад засновників та учасників.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач вказаних вимог законодавства не виконав, відповідні зміни до установчих документів не вніс та не подав їх для проведення державної реєстрації.

З врахуванням положень статті 7 Закону України "Про господарські товариства" та п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13, у разі, якщо товариство не вчиняє дії, учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства .

Отже ,оскільки відповідач ТОВ Алмаз В не виконав своїх зобов язань та вирішив питання про внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1,вимоги позивача є підставними,доведеними матеріалами справи .

Щодо доводів апелянтів про застосування строків позовної давності, колегія суддів відзначає таке.

Так, згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем пропущений строк позовної дасності , оскільки з приписів 7 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що обов'язок реєстрації статутних змін у діяльності Товариства, є прямою законодавчою вимогою, яка ставиться до Товариства.

Як вірно вказав суд першої інстанції в оскарженому рішенні, невчинення дій щодо реєстрації складу учасників товариства, зміни належних часток у статутному капіталі Товариства тощо порушує визначений Законом порядок діяльності Товариства та має бути усунуто. Крім того, даний спір має місце саме внаслідок невиконання посадовими особами Товариства законодавчих приписів щодо обов`язковості державної реєстрації змін до статутних документів Товариства.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ В" внести зміни до установчих документів ТОВ "АЛМАЗ В", у зв'язку зі зміною у складі учасників Товариства, що пов'язано з відчуженням частки ТОВ "РОСБАН" на користь ОСОБА_1, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 01.10.2008р., яке оформлено протоколом загальних зборів учасників №4-п від 01.10.2008р. є обґрунтованою, а доводи апелянтів безпідставними та не приймаються до уваги.

Інші доводи апелянтів також не спростовують по суті вірних висновків ,викладених у рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.2018 року.

Крім того, колегія суддів відзначає, що 21.05.2018 року від ТОВ "Росбан" надійшла заява про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що як стало відомо з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Алмаз В" припинило свою діяльність 18.05.2018 у зв'язку з ліквідацією, про що внесено запис № 11741110025006657.

Апелянт просив закрити провадження у справі № 902/1021/17 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз В" та Товариства з обмеженою "Росбан" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.2018 року.

В свою чергу, згідно ч.1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції , яким закінчено розгляд справи, підлягає скасування повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриття провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.278 ГПК України визначено, якщо судом першої інстанції ухваленого законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства та враховуючи те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ Росбан про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права , з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин , Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги приватного підприємства " Баланс -Інвест" та ТОВ Росбан - без задоволення.

Щодо заяви позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02.05.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (адвокат), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничі послуги.

Пунктом 3.1.1 договору від 02.05.2018р. передбачено, що розмір оплати послуг адвоката становить 5 000,00 грн., за правничу допомогу, передбачену в п.1.2 парагрфу 1 Договору .

Також, позивачем надано ордер серія НОМЕР_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 НОМЕР_3, акт приймання -передачі наданих правничих послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 02.05.2018 року, квитанцію до прибуткового ордеру від 16.05.2018 року про сплату 5 000,00 грн. правничих послуг.

Відповідно до п.1 ч. 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277,281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз-В" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСБАН" залишити без задоволення .

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року у справі № 902/1021/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз" (код ЄДРПОУ 35823560, м. Вінниця , вул. Хмельницьке, 145) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_5) - 5 000,00 ( п"ять тисяч) грн. витрат за правничу допомогу.

4. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ .

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2018 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.