Рішення

від 08.06.2017 по справі 554/1816/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 08.06.2017 Справа № 554/1816/17

Справа № 554/1816/17

Провадження № 2/554/1660/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2017 року суддя Октябрського районного суду м. Полтава Тімошенко Н.В.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Приватного підприємства Укрстройінвест , Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія Промінвест про визнання договорів недійсними та застосування наслідків правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06.03.2017 року представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Укрстройівест , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест , в якому просить визнати недійсним договір позики № 1204750 від 08 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Укрстройінвєст ; визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку № 2206-16 від 08 серпня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест ; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест на користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч гривень) тисяч гривень 00 коп., сплачених нею як страхова сума ; стягнути з Приватного підприємства Укрстройінвєст на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок гривень) гривень; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест на користь ОСОБА_1 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) тис. гривень.

Представник позивача вимоги обґрунтовує тим, що влітку 2016 року ОСОБА_3, мала намір придбати квартиру. Для цього вирішила взяти грошову позики. В інтернеті позивачка знайшла оголошення в якому було вказано про видачу позики та номера телефонів. Подзвонивши, їй повідомили, що вона додзвонилась в ПП Укрстройінвєст , і сказали про можливість видачі необхідної ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 200000 (двісті тисяч гривень) тисяч гривень.

Для отримання необхідно суми, взявши всі необхідні документи 08 серпня 2016 позивачка приїхала по вказаній їй працівником компанії адресі в місті Харкові.

Відповідно цього ж дня вона уклала договір позики із приватним підприємством Укрстроінвєст договір позики № 1204750, за умовами якого це підприємство зобов'язалося надати їй в позику грошові кошти в розмірі 200000 тисяч гривень для придбання нерухомості.

Необхідною умовою для отримання позики було укладення договору страхування від нещасних випадків, тому в той же день, той самий представник приватного підприємства - ОСОБА_4, яка підписувала договір від імені позикодавця, надала вже підписаний договір добровільного страхування від нещасних випадків № 2206 - 16 генеральним директором ОСОБА_5 від імені ТДВ Страхова компанія Промінвест також і договір від 08 серпня 2016 року. При цьому, передумовою отримання позики було внесення 12000 грн., які, за поясненнями представника позикодавця будуть потім зараховані в рахунок повернення позикових платежів.

Позивачка підписала договори не прочитавши їх детально і внесла кошти на наданий їй рахунок за реквізитами. Після чого надала рахунок на якій вона бажає отримати позику і їй повідомили, що подзвонять коли гроші будуть перераховані на рахунок ОСОБА_1. Але, після цього жодного дзвінка від представників відповідачів не було. Гроші на її рахунку теж відсутні. Коли позивачка особисто додзвонилась до представника позикодавця, їй порекомендували звернутись в центральний офіс в місті Києві.

Пізніше детально ознайомившись із договорами позивачка зрозуміла, що вона фактично була введена в оману, оскільки коштів не отримувала, а навпаки внесла кошти на сплату страхового платежу за договором страхування, який і не бажала укладати.

Позивач до суду не з'явився, а його представник - ОСОБА_2 надав суду письмову заяву, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та просить справу розглядати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ПП Укрстройінвєст в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення пошти про вручення судової повістки на судове засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову, або про розгляд справи за відсутності представника до суду не надходило.

Представник відповідача ТДВ Страхова компанія Промінвест в судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не надав. В письмовому запереченні ТДВ Страхова компанія Промінвест зазначив, що позовні вимоги не визнає з тих підстав, що договір страхування є самостійним правочином (договором), має самостійні предмет, умови, тощо, і з якого у сторін договору виникли відповідні цивільні права та обов'язки. Предметом оспореного договору страхування є майнові інтереси, пов'язані життям, здоров'ям та працездатністю Страхувальника - ОСОБА_1, а не ПП Укрстройінвєст . ОСОБА_1 та ПП Укрстройінвєст у відповідному договорі не визначали договір страхування від нещасних випадків в якості забезпечення виконання зобов'язання, а у разі настання страхового випадку ПП Укрстройінвєст не вправі вимагати виконання договору страхування на свою користь особою. З іншої сторони, Договір страхування не містить положень, умов, які б із певністю вказували на його пов'язаність із правочином, що був вчинений ОСОБА_1 з названим контрагентом, у справі немає й доказів про обумовленість укладання оспореного Договору страхування зазначеним вище договором. Основною класифікаційною ознакою договору добровільного страхування від нещасних випадків, як і будь-якого іншого договору страхування, є подія, на випадок якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплат) страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Нещасний випадок - це несподівана непередбачувана подія, що виникла всупереч волі людини, наслідком якої є ушкодження здоров'я або смерть людини, тож та обставина, що в результаті певного нещасного випадку може настати смерть людини, є загальнозрозумілою, загальновідомою і доказування не потребує (ст. 61 ч. 2 ЦПК України ), крім того, відображена в законодавстві. Отже, при добровільному страхуванні життя страховим випадком може бути і смерть застрахованої особи без врахування причини настання такого факту. При добровільному страхуванні від нещасних випадків страховим випадком є нещасний випадок, який може призвести і до смерті застрахованої особи. Позивачем, при укладенні з ТДВ "Страхова компанія "Промінвест" Договору страхування, обрано наступний страховий ризики/випадки: смерть та/або стійка втрата працездатності (інвалідність І групи) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування. Таким чином, твердження про те. що укладений договір між позивачем та ТДВ "Страхова компанія "Промінвест" є договором страхування життя, не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам цивільного законодавства України, які регулюють питання надання страхових послуг. У позивача було право звернутися до страхової компанії з заявою про розірвання договору страхування, що йому було роз'яснено, і у разі дострокового припинення його дії позивачу було б повернуто страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору. Однак вказаним правом позивач не скористався.

Враховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не явились.

Суд, вивчивши заперечення відповідача ТДВ Страхова компанія Промінвест та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 08 червня 2017 року між позивачем та ПП Укрстройінвєст було укладено Договір позики № 1204750. Згідно з умовами вищевказаного договору ПП Укрстройінвєст взяло на себе зобов'язання надати у позику позивачу - ОСОБА_1 грошову суму на придбання нерухомості, що складає 200000 (двісті тисяч гривень) тис. грн..

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1. позикодавець зобов`язаний надати позичальнику позику/транші (з власних коштів) у разі виконання позичальником умов цього договору та на підставі письмової заяви позичальника в сумі, попередньо погодженій з позикодавцем після надання позичальником поточного рахунку, та надання забезпеченої гарантії в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором. Надання траншів/позики здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання письмової заяви, гарантії від позичальника.

Як встановлено судом, всі зазначені умови позивачка виконала. Письмову заяву та рахунок надала, гарантію, у вигляді страхового платежу в розмірі 12000 тисяч гривень сплатила. Всі умови виконані в день укладення договорів.

З невідомих причин позику ОСОБА_1 не надали .

Об'єктом страхування договір визначав майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, якою є Страхувальник (ст. 2 договору), страховим випадком визначалася смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку або ж стійка втрата працездатності (інвалідність І групи) внаслідок нещасного випадку, що сталося під час дії договору страхування; а страхова сума встановлена в розмірі 600000,00 грн по будь-кому із цих випадків; страховий платіж - 6000,00 грн по кожному випадку (ст. 3, п 3.1. договору).

Вигодонабувачем за договором страхування не зазначено будь-яку особу, а записано- згідно закону (ст. 5 п. 5.2.).

Відповідно до ст. 979 , ст. 980 ч. 1 п. 1, ст. 985 ЦК України , ст.ст. 1, 4, 8, 16 Закону України Про страхування

- за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі (вигодонабувачеві), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору;

- предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із життям, здоров'ям, працездатністю (особисте страхування);

- страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Суд також приймає до уваги твердження позивача про те, досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно перемішаними , що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці.

При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.

Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини.

Сутність умов договору в його тексті визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не однократного перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.

Хоча ч. 3 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів , останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Свідоме заплутування інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами: 1)шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації; 2) шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів.

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників. Останні протягом певного часу дійсно можуть вірити у примарну майбутню вигоду.

Проте проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК , зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про захист прав споживачів", останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч. 2 п. 3 ч. 3 ст. 18 даного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 цього ж Закону , якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, а саме: відповідач, розміщуючи в друкованих засобах масової інформації рекламу, спонукає клієнта звертатися за дешевим товаром.

Відповідно до п. 2 ч. 1 п. 7 ч. 3 ч. 6 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на вищевикладене, дані договори були укладені під впливом обману і нечесної підприємницької практики, їх умови прямо суперечать вимогам низки законів та Конституції України .

Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч. 1 статті 230 ЦК України встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Ст. 3 п. 6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України , яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України , не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 13 ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

З огляду на вищевикладене, даний договір був укладений під впливом обману і нечесної підприємницької практики. Його умови прямо суперечить вимогам низки законів та Конституції України .

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9 , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з того, що згідно з умовами договору № 1204750 від 08 серпня 2016 року позивач - ОСОБА_1 з метою отримання у позику був зобов'язаний бути застрахованим від нещасного випадку, та надати оригінал договору добровільного страхування від нещасного випадку, страхова сума страхувальника(клієнта)в якому повинна становить не менш суми узгодженої ціни товару, який клієнт має намір отримати у позику, тобто забезпечити таким чином гарантії отримання товару після його поставки з подальшою його оплатою, то з цього можна зробити висновок, що ці договори є взаємопов'язаними, тобто договір страхування укладався у забезпечення виконання зобов'язань за договором надання товару у позику.

Крім того, у графі Види діяльності , витягу з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даної страхової компанії зазначено: Код КВЕД 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний);Код КВЕД 65.20 Перестрахування.

Твердження відповідача з приводу того, що страхування від нещасного випадку не є страхуванням життя з тих підстав, що страховим випадком за такого виду договором є будь-який нещасний випадок, на увагу не заслуговує, оскільки з частини другої договору добровільного страхування від нещасного випадку № 2206-16 від 08 серпня 2016 року видно, що об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з життям здоров'ям та працездатністю.

Відповідно до статті 2 ЗУ Про страхування ( далі Закон) страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" , з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності .

Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України ( ст. 29 Закону).

Цивільний кодекс України , як одну з підстав недійсності правочину, передбачає вчинення останнього, юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії), що є наслідком визнання судом даного правочину недійсним (частина перша статті 227 ЦК України ).

Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Відповідно до ст.216 ЦК України ,у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними договору позики № 1204750 від 08 серпня 2016 та договору добровільного страхування від нещасного випадку № 2206-16 від 08 серпня 2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а також підлягає задоволенню вимога про відшкодування Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест /код 35428561/ позивачу сплаченої ним суми у розмірі 12000,00 грн.

Керуючись Конституцією України , Законом України Про рекламу , Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про захист від недобросовісної конкуренції , Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст. ст. ст. 7 , ст. 13 , ст. 203 , ст. 215 , ст. 216 , ст. 230 Цивільного кодексу України , ст. ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 88 , 208 , 209 , 212 , 213 , 215 , 224 - 226, ЦПК України , суд, -

Вирішив :

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Приватного підприємства Укрстройінвест , Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія Промінвест про визнання договорів недійсними та застосування наслідків правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійним договір позики № 1204750 від 08 серпня 2016 року, укладений між Приватним підприємством Укрстройінвєст (код юридичної особи 39869293) та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку № 2206-16 від 08.08.2016 року, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест (код юридичної особи 35428561) та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест на користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч гривень) тисяч гривень 00 коп., сплачених нею як страхова сума.

Стягнути з Приватного підприємства Укрстройінвєст на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок гривень ) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Промінвест на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Тімошенко