Рішення

від 31.05.2018 по справі 906/53/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/53/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №98 від 15.03.2018р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" (м.Житомир)

про стягнення 594,79 Євро (згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 18.04.2018р).

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" про стягнення 511,63 Євро (по курсу валют НБУ станом на 22.02.2017р - 14583,88грн).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.02.2018р позовну заяву ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд даної справи в підготовчому проваджені неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.03.2018р продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.04.2018р.

В судовому засіданні 19.04.2018р було прийнято до розгляду заяву позивача №08/6817 від 18.04.2018р про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач фактично збільшив позовні вимоги і ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.04.2018р, а також відкладено підготовче засідання на 11.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.05.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2018р позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви №08/6817 від 18.04.2018р, якою фактично збільшив позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зокрема, просив стягнути з відповідача 594,79євро (що згідно курсу НБУ на 22.02.2017р складає 16948,37грн), з яких: 405,01євро - відсотків за користування кредитом за період з грудня 2010р по 22.02.2017р, 53,65євро - пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 28.10.2016р по 22.02.2017р, 67,78євро - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 24.08.2016р по 22.02.2017р, 33,46євро - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 22.02.2014р по 22.02.2017р, 34,89євро - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 22.02.2014р по 22.02.2017р.

На адресу господарського суд 17.05.2018р повернулась копія ухвали від 11.05.2018р, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві (10024, м.Житомир, вул.Шевченка, буд.83), із відміткою відділення поштового зв'язку "адресат вибув" (а.с.157-159).

Cудом, відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", здійснено запит та одержано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - код ЄДРПОУ відповідача - 34855125, з якого вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом"є: 10024, м.Житомир, вул.Шевченка, буд.83 (а.с.84-89, 162-166).

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що 17.12.2007р між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитодавцем/позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір №44 (далі - договір, а.с.13-18), згідно якого кредитодавець надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом "кредит", на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, які складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.1.1 договору, кредит надається в сумі 8784,00 (вісім тисяч сімсот вісімдесят сім тисяч євро 00 євроцентів) євро (еквівалент суми кредиту в національній валюті України - 64360,76грн (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят гривень 76 коп.) гривень.

Згідно з п.1.1.2 договору, сторонами погоджено, що термін остаточного повернення кредиту "16" грудня 2009 року включно.

За п.1.1.3 договору, процентна ставка за користування кредитом - 13 (тринадцять) процентів річних.

18.12.2007р між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №44 від 17.12.2007р (а.с.19), в пункті 1 якої сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику транш кредиту в сумі 8784,00 (вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири євро 00 євроцентів) євро на термін до "16" грудня 2009 року.

19.11.2008р між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору №44 від 17.12.2007р, відповідно до якої пункт 1.1.3 кредитного договору №44 від 17.12.2007р викладено в наступній редакції: "Процентна ставка за користування кредитом 17,5 (сімнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних" (а.с.20).

15.04.2009р між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору №44 від 17.12.2007р (а.с.97-99), яким погоджено, зокрема, зміну нумерації пунктів договору.

За умовами п.4 договору про внесення змін №3 від 15.04.2009р до кредитного договору №44 від 17.12.2007р, з урахуванням змін нумерації пунктів договору, погоджено викласти п.2.2 договору в такій редакції: "2.2. Повернення кредиту здійснюється наступним чином за нижченаведеним графіком", а саме з 30.01.2008р по 16.12.2009р щомісячно рівними платежами в сумі 366,00 євро.

Пунктом 6 договору про внесення змін №3 від 15.04.2009р до кредитного договору №44 від 17.12.2007р передбачено, що з урахуванням змін нумерації пунктів договору, погоджено п.2.7.1 договору викласти в такій редакції: "2.7.1. Проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані".

Слід зазначити, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №44 від 17.12.2007р, Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк зверталось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" про стягнення 6603,38грн.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.2011р у справі №17/1420 позов ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Вакула-Дом" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" станом 01.12.2010р - 4028,42грн. простроченої заборгованості за кредитом, 828,59грн. заборгованості за процентами, 328,55грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 51,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 138,00грн. 3% річних на суму простроченої заборгованості по кредиту, 13,90грн. 3% річних на суму простроченої заборгованості по процентам, 83,24грн. витрат по сплаті державного мита, 192,57грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача 1126,47грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 88,20грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів в позові відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені судовими рішеннями у справі №17/1420 обставини мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування. Рішення у вказаній справі набрало законної сили та підлягає виконанню.

Зокрема, рішенням у справі №17/1420 встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором №44 від 17.12.2007р у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становила 4028,42грн простроченої заборгованості за кредитом, 828,59грн. заборгованості за процентами, 328,55грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 51,25грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 138,00грн. 3% річних на суму простроченої заборгованості по кредиту, 13,90грн. 3% річних на суму простроченої заборгованості по процентам.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості у даній справі, позивач заявив про стягнення з відповідача за неналежне виконання кредитного договору №44 від 17.12.2007р, заборгованості в сумі 594,79євро (що згідно курсу НБУ на 22.02.2017р складає 16948,37грн), з яких: 405,01євро - відсотків за користування кредитом за період з грудня 2010р по 22.02.2017р, 53,65євро - пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 28.10.2016р по 22.02.2017р, 67,78євро - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 24.08.2016р по 22.02.2017р, 33,46євро - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 22.02.2014р по 22.02.2017р, 34,89євро - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 22.02.2014р по 22.02.2017р (а.с.100-102).

Судом досліджено та встановлено, що відповідачем допущено порушення своїх договірних зобов'язань в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Відповідні положення містить ст.526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором (ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі кредитного договору №44 від 17.12.2007р.

Згідно з приписами ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач у встановлений в договорі строк, кредит не повернув, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитом в сумі 366 євро. Дана заборгованість була предметом позову у справі №17/1420, та відносно неї вже ухвалено рішення, яке набрало законної сили.

Позивач просить суд стягнути з відповідача прострочені відсотки за користування кредитом за період з грудня 2010р по 22.02.2017р в сумі 405,01 євро (розрахунок а.с.100-101).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Виходячи зі змісту п.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як зазначалось вище, проценти, нараховані за місяць відповідно до п.2.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 405,01 євро прострочених відсотків за користування кредитом за період грудня 2010 по 02.02.2017 підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведені матеріалами справи.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 22.02.2014р по 22.02.2017р в сумі 33,46 євро та 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 22.02.2014 - 22.02.2017 в сумі 34,89 євро.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Варто зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 22.02.2014 - 22.02.2017 в сумі 33,46 євро, а також 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 22.02.2014 - 22.02.2017 в сумі 34,89 євро нараховані правильно, а тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 28.10.2016р по 22.02.2017р в сумі 53,65 євро та пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за період 24.08.2016р по 22.02.2017р в сумі 67,78 євро.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.3 договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 28.10.2016р по 22.02.2017р в сумі 53,65 євро на суму заборгованості по кредиту в розмірі 366,00євро.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору №44 від 17.12.2007р, з урахуванням внесених до нього змін, остаточний термін повернення кредиту - 16.12.2009р (п.4 договору про внесення змін №3 від 15.04.2009р до кредитного договору №44 від 17.12.2007р), відповідно прострочення відповідачем виконання зобов'язання настало з 17.12.2009р.

При нарахуванні пені в сумі 53,65 євро за несвоєчасну сплату кредиту (період з 28.10.2016р по 22.02.2017р) позивачем не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та те, що рішенням суду у справі №17/1420 з відповідача було стягнуто 328,55грн пені за несвоєчасне погашення кредиту.

З огляну на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 28.10.2016р по 22.02.2017р в сумі 53,65 євро є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне погашення процентів за період 24.08.2016р по 22.02.2017р в сумі 67,78 євро, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, причин невиконання умов договору не вказав, доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості також не надав.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 405,01 євро - відсотків за користування кредитом, 67,78 євро - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 33,46 євро - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 34,89 євро - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 53,65 євро пені за несвоєчасне погашення кредиту суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула-Дом" (10024, м.Житомир, вул.Шевченко, буд.83, ідентифікаційний код 34855125)

на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, ідентифікаційний код 19017842):

541,14 євро (що за офіційним курсом НБУ на 22.02.2018р складає 15419,63грн), з яких:

- 405,01 євро - відсотків за користування кредитом,

- 67,78 євро - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту,

- 33,46 євро - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту,

- 34,89 євро - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1603,07грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.06.18

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - (02096, м.Київ, Харківське шосе, буд.49) (рек. з повід.),

3,4 - відповідачу на 2 адреси:

- 10024, м.Житомир, вул. Шевченка, 83 (рек. з повід.),

- 10003, АДРЕСА_1 (рек. з повід.).