Рішення

від 04.06.2018 по справі 909/228/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/228/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секоетар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича,

АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2 (ОСОБА_3.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс"

вул. Вовчинецька, 227, ауд. 901, м. Івано-Франківськ, 76006

про стягнення заборгованості в сумі 119191,04 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Пітчук О.В.- представник, (довіреність №2331 від 16.01.16),

встановив: Фізична особа-підприємець Іфтимійчук Ю.Є. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс" заборгованість в сумі 119 191,04 грн.

Ухвалою суду від 26.03.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19.04.18.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судовому засіданні 19.04.18 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 08.05.18.

В засіданнях суду 08.05.18, 24.05.18, 29.05.18 постановлено ухвали повідомлення про судові засідання, розгляд справи по суті яких відкладено.

Представник позивача в засідання суду не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується ухвалою суду від 29.05.18 (вих.№4585/18 від 30.05.18).

В позовній заяві позивач вказував на: укладення між сторонами 20.03.14 договору №200314 про транспортно - експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів; не оплату відповідачем за надані послуги; неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 78 755,00грн.; нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та пені; на норми стст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (вх.№7182/18 від 07.05.17) та клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.№8234/18 від 24.05.18), а саме: копію платіжного доручення №3238 від 03.08.18 на суму 5 000,00грн. Крім того, представник відповідача зазначає, що позов визнає частково (що стосується акту виконаних робіт від 17.08.16 на суму 23 625,00грн.). Щодо акту виконаних робіт від 17.08.16 на суму 55 130,00грн. пояснює, що борг відсутній. В підтвердження даного факту представник відповідача надав суду копії платіжних доручень.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми Господарського процесуального кодексу України, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс" та Фізичною особою-підприємцем Іфтимійчук Ю.Є. 20.03.18 укладено договір №200314 про транспортно - експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортному обслуговування вантажів, які надаються експедитором (відповідачем) для перевезення автомобільним транспортом перевізника (позивача) в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із заявками від 05.08.16 та від 11.08.16, позивач надав відповідачу послуги щодо міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом:

- за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - ПП Порубне, м. Хмельницький, м. Київ (Україна) автомобілем реєстр. номером НОМЕР_2 (згідно акту виконаних робіт від 17.08.16);

- за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - ПП Чорноморськ-Південна митниця (Чорноморський морський рибний порт) - м. Дніпро (Україна) автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_3 (згідно акту виконаних робіт від 17.08.16).

Даний факт не заперечується представником відповідача.

Розділом 4 договору передбачено платежі та умови розрахунків.

В силу п.4.4 договору, оплата послуг перевізника здійснюється експедитором згідно ст.929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що були перераховані замовником за перевезення на розрахунковий рахунок експедитора, згідно належним чином оформлених актів виконаних робіт, на протязі 30 - ти банківських днів, якщо інше не обумовлено в заявці.

Позивач направляв відповідачу рахунки № 45 від 17.08.16 на суму 55 130,00грн. та № 46 від 17.08.16 (на суму 23625,00грн.) на оплату послуг перевезення вантажу.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем надані послуги не оплачені, борг відповідача становить 78 755,00грн.

Позивач 15.11.17 направив відповідачу претензію (вих.№5) з вимогою погасити борг.

Відповідач відповідь на претензію не надав, борг не сплатив.

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу:

1) по акту виконаних робіт від 17.08.16 на суму 55 130,00грн. (за період з 18.08.16 по 18.01.18):

- 2 350,03грн. - 3% річних ;

- 12 233,35грн. - інфляційних втрат;

- 21 352,83грн. пені;

2) по акту виконаних робіт від 17.08.16 на суму 23 625,00грн. (за період з 18.08.16 по 18.01.18):

- 1 007,06грн. - 3% річних ;

- 5 242,39грн. - інфляційних втрат;

- 9 150,38грн. пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість всього разом у сумі 119 191,04грн.

Беручи до уваги викладене вище суд бере до уваги наступне. Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на положення умов пункту 4.4. договору строк оплати виконаних робіт (наданих послуг) є таким, що настав за відповідачем згідно актів виконаних робіт з 16.09.16.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо оплати в строк за надані послуги. Станом на 16.09.16 борг відповідача перед позивачем становив 78 755,00грн.

Судом встановлено, що відповідачем проведено оплату боргу на суму 55 130,00грн., а саме:

- 05.10.17 - 25 130,00грн. (згідно платіжного доручення №2864 від 05.10.17);

- 03.05.18 - 25 000,00грн. (згідно платіжного доручення №3234 від 03.05.18);

- 03.05.18 - 5 000,00грн. (згідно платіжного доручення №3238 від 03.05.18).

Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 55 130,00грн.

Основний борг відповідача станом на день проведення засідання суду становить 23 625,00грн.

Щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат суд вказує наступне. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що позивачем невірно визначено період та суми боргу від яких здійснено такі нарахування.

Судом враховано вказівки, викладені у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 (сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця).

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування за період з 16.09.16 по 18.01.18. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 3 299,00грн. - 3% річних, 17 474,75грн. інфляційних втрат.

Щодо нарахування пені суд вказує на наступне. Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, виступає однією із форм неустойки (тривалою неустойкою) і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін. На правовідносини щодо нарахування пені поширюються правила Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені вона має бути передбачена законом або договором. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлюється ні договором, ні актом цивільного законодавства, то і стягнути її неможливо, незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договором. Аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку про відмову у стягненні пені.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на основі вказаного вище, суд приходить до висновку про: закриття провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс" на користь Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича 55 130,00грн.; задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс" на користь Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича 23 625,00грн. заборгованості, 3 299,00грн. - 3% річних, 17 474,75грн. інфляційних втрат; в решті позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 73-79,86,129, п.2 ч.1 ст.321, стст.233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс", вул. Вовчинецька, 227, ауд. 901, м. Івано-Франківськ, 76006 (код ЄДРПОУ 37794707) на користь Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 55 130,00грн. - закрити.

Позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс", вул. Вовчинецька, 227, ауд. 901, м. Івано-Франківськ, 76006 (код ЄДРПОУ 37794707) на користь Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 23 625,00грн. заборгованості, 3 299,00грн. - 3% річних, 17 474,75грн. інфляційних втрат, 665,98грн. судового збору - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон логістікс", вул. Вовчинецька, 227, ауд. 901, м. Івано-Франківськ, 76006 (код ЄДРПОУ 37794707) на користь Фізичної особи-підприємця Іфтимійчук Юрія Євгеновича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 23 625,00грн. заборгованості, 3 299,00грн. - 3% річних, 17 474,75грн. інфляційних втрат, 665,98грн. судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 06.06.2018

Суддя Булка В.І.