Постанова

від 30.05.2018 по справі 908/522/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

30.05.2018 року справа №908/522/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури від позивача-1 від позивача-2 від відповідача-1 від відповідача-2ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 - за посвідченням №028256 від 15.08.14р.; ОСОБА_6 - за довіреністю №8-2 від 12.09.17р.; не з'явились; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року (повний текст складено 27.03.2018 року) у справі№908/522/17 (суддя Смірнов О.Г.) за позовом: позивача-1: позивача-2: Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України, м. Дніпро Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", с. Дружелюбівка, Вільнянського району Запорізької області до відповідача-1: до відповідача-2: проГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", м. Запоріжжя визнання недійсним та скасування наказів від 12.08.2016 року №8-2579/15-16-СГ, від 10.10.2016 року №8-3776/15-16-СГ та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року до Господарського суду Запорізьької області звернувся заступник прокурора Запорізької області - начальник управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивачів: 1 - Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, 2 - Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" про:

- визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року №8-2579/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року №8-3776/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 148,7688 га кадастровий №2321581400:01:003:0004 в постійне користування";

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави, в особі: Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України та Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" задоволено частково:

- визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року №8-2579/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 року №8-3776/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 148,7688 га кадастровий номер 2321581400:01:003:0004 в постійне користування";

- стягнуто з відповідача-1 на користь прокуратури Запорізької області кошти судовий збір за подання позову у розмірі 3200 грн. та 800,00 грн. за подання прокурором апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року у справі №908/522/17;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, прийнятим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 року №8-2579/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 року №8-3776/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Апелянт вважає рішення місцевого господарського суду від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 таким, що прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що місцевим господарським судом протиправно не застосовано п. 92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242. Вважає, що вказаною нормою матеріального права передбачено можливість місцевого органу виконавчої влади відмінити свій попередній розпорядчий документ шляхом визнання його таким, що втратив чинність.

Крім того, скаржник зазначив, що провадження у справі повинно було бути закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, враховуючи скасування самим Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області оскаржуваних наказів станом на момент розгляду судової справи та прийняття судового рішення. Тобто, на думку відповідача-1, місцевий господарський суд мав закрити провадження, оскільки між сторонами не залишилось неврегульованих питань (відсутній предмет спору).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17; встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 16.05.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 17.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 02.05.2018 року від Прокуратури Запорізької області, заступник прокурора заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим, тому просить залишити його без змін. Зазначає, що наведені скаржником підстави для припинення провадження у справі обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки спірні накази втратили чинність лише на майбутнє, а прокурором доведено їх незаконність з момент прийняття. Крім того, наказ від 14.11.2016 року №8-4410/15-16-СГ прийнятий відповідачем-1 з перевищенням повноважень, оскільки спірні накази є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом їх виконання відповідачем-2. Таким чином, факт прийняття відповідачем-1 такого наказу не свідчить про відсутність неврегульованих питань між сторонами спору.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 17.05.2018 року від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та апробації Міністерства юстиції України, позивач-1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим, тому просить залишити його без змін. Зазначає про те, що втрата чинності спірними наказами на майбутнє не свідчить про законність дій відповідача-1 при їх прийнятті, а тому спір між сторонами має бути вирішеним судом по суті.

У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_2 у відпустці на дату розгляду справи, на підставі ст. 32 ГПК України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 17.05.2018 року у справі №908/522/17 не проводилося.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 30.05.2018 року.

До початку розгляду справи по суті, від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькі області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про відступлення у справі №916/1979/13 від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного раніше у постанові Верховного Суду України у іншій справі №21-405а14.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зазначеною нормою, на відміну від положення ст. 227 ГПК України, встановлено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі.

Водночас, враховуючи підстави оскарження відповідачем-1 судового рішення у даній справі, межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції (в межах доводів та вимог апеляційної скарги), мотиви відступлення Верховного Суду у справі №916/1979/13 від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також взявши до уваги сформовану на даний час судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді аналогічних справ №908/551/17, №908/556/17, №908/550/17, №908/696/17, №908/519/17, судова колегія не вважає за необхідне зупиняти провадження у справі, а відтак відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-1.

Присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.05.2018 року прокурор та представник позивача-1 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просили суд залишити рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 без змін. Також означені представники заперечували проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Представники позивача-2, відповідача-1 (апелянта) та відповідача-2 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 30.05.2018 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988 року по 29.11.1999 року функціонувала установа ЯЯ310/1 УВС Запорізького облвиконкому (на теперішній час - Державна установа "Дружелюбівський виправний центр (№1) ".

На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 року №58 установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997 року отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №710.

Вказаним державним актом посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 року №165 установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому перейменовано в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.11.2004 року №219 Дружелюбівську виправну колонію (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр (№1).

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 року №480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 року №3679/128/5 державну установу "Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" перейменовано у державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 року №630 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1" надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№1) (договір №71 від 23.02.2004 року) протягом 2004-2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В подальшому, розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 року №765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1" затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл відповідачу-2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки - 148,7688 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, заступник прокурора Запорізької області звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах Південно-Східного міжрегіонального управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" про:

- визнання недійсним та скасування наказу №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- визнання недійсним та скасування наказу №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 148,7688 га кадастровий номер 2321581400:01:003:0004 в постійне користування";

- зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Як вже зазначалось, позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області були задоволені частково.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка у складі земельної ділянки загальною площею 2788 га починаючи з 1991 року перебувала в постійному користуванні позивача-2 на підставі відповідного державного акту про право постійного користування, проте за спірними наказами земельна ділянка була незаконно вилучена у постійного землекористувача та з перевищенням наданих повноважень передана відповідачем-1 у постійне користування відповідача-2. Місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору з підстав прийняття останнім наказу від 14.11.2016 року №8-4410/15-16 -СГ , яким припинено право постійного користування відповідача-2 спірною земельною ділянкою та визнано спірні накази такими, що втратили чинність. Суд виходив з того, що сам факт прийняття відповідачем-1 вказаного наказу не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмета спору. При цьому у зв'язку з незаконністю спірних наказів відповідача-1 та відсутністю підстав для припинення провадження у справі, суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів фактичного вибуття спірної земельної ділянки з володіння позивача-2 та створення відповідачем-2 перешкод у користуванні нею законному землекористувачу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача-1, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду, визначених у ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду щодо часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді колегія зазначає.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної ст. 2, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 у справі №908/522/17 повернуто без розгляду позовну заяву прокурора та встановлено, що при зверненні з позовом до суду прокурором невірно визначено позивача з метою захисту інтересів держави та в даному випадку прокурор не наділений правом здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2017 року у справі №908/522/17 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року про повернення позовної заяви, а справу №908/522/17 передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області

В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2017 року у справі №908/522/17 встановлено, зокрема, наступні обставини.

Згідно Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.02.2017 року №433/15, Територіальний орган Міністерства юстиції - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі територіальний орган) є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Територіальному органу безпосередньо підпорядковуються підрозділи пробації, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, інші підрозділи, підприємства, установи і організації, створені для забезпечення завдань Міністерства юстиції України (п. 1 Положення).

Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства юстиції України здійснює керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих йому органів і установ, в тому числі і Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)".

У п. 4 Положення визначено, що основними завданнями Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є: реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; забезпечення ефективного та цільового використання державного майна, здійснення в межах повноважень функцій з управління майном підпорядкованих органів і установ.

Відповідно до ч. 5 п. 3 Положення, територіальний орган організовує фінансово-господарську діяльність підпорядкованих органів, установ виконання покарань, їх підприємств (майстерень, центрів трудової адаптації).

Згідно до ч. 6 п. 3 Положення, територіальний орган забезпечує ефективне та цільове використання державного майна; здійснює в межах повноважень, визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, функції з управління майном підпорядкованих органів і установ

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, до поняття майно входять в тому числі і майнові (речові) права.

Таким чином, Південно-Східне регіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції згідно завдань, визначених його Положенням, зобов'язане забезпечити ефективне використання та збереження права постійного користування державної установи "Дружелюбівський виправний центр" (№1) спірними земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, у правовідносинах щодо захисту та відновлення права постійного користування Державної установи "Дружелюбівський виправний центр" (№1) на спірну земельну ділянку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Як зазначає прокурор, при опрацювання відомостей, розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та єдиному реєстрі судових рішень, встановлено що за другим відповідачем на цей час зареєстровано право постійного користування на спірну земельну ділянку. Проте, інформації, що зазначене право було оскаржено до суду першим позивачем, як органом державної влади, який реалізує повноваження Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, відсутні.

Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави уповноваженим органом - Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та наявність відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в суді саме прокурором.

Відповідно до Положення про Державну установу "Дружелюбівський виправний центр" (№1) затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 року №3679/128/5 Дружелюбівський виправний центр є державною установою, яка входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України.

Органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України. Діяльність виправного центру контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

З огляду на наведене, з метою реального та максимально ефективного поновлення інтересів держави прокурор визначив в якості другого позивача саме Державну установу "Дружелюбівський виправний центр" (№1).

Таким чином, прокурором при зверненні до суду з даним позовом дотримані вимоги ст. ст. 2, 29 ГПК України (в редакції, чинні до 15.12.2017р.), ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині визначення порушення інтересів держави та обґрунтування необхідності їх захисту, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вищевказана постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2017 року у справі №908/552/17 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 року та є такою, що набрала законної сили, у зв'язку із чим обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням не потребують доведенню під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірності подання заступником прокурора Запорізької області позову в інтересах Південно-Східного міжрегіонального управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" про визнання недійсними та скасування наказів №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 148,7688 га кадастровий номер 2321581400:01:003:0004 в постійне користування" та зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Законом України від 06.09.2012 року №5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вже зазначалось вище, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області прийнято наказ №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області прийнято наказ №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування» , яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

В той же час, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) перебуває у постійному користуванні Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП №001312 від 24.01.1997 року.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який було прийнято 01.07.2004 року, визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Таким чином, Державна установа "Дружелюбівський виправний центр (№1)" ще у 1997 році набула право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим зазначене речове право є дійсним на теперішній час, незважаючи на відсутність державної реєстрації такого права, враховуючи приписи ч. 3 ст. 3 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" також підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази припинення у Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" права постійного користування спірною земельною ділянкою, як на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", так і на теперішній час.

За таких обставин, з огляду на той факт, що спірна земельна ділянка на момент винесення оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області знаходилась на праві постійного користування у Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" порушують права Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" щодо володіння земельною ділянкою, у зв'язку із чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) про що до реєстру внесено відповідний запис №16878089.

Вищевказаний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування".

В той же час, як вже зазначалось вище, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) перебуває у постійному користуванні Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997 року.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірної земельної ділянки ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" та будь які інші належні докази, які б свідчили про факт вибуття з володіння Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельної ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано жодною із сторін, спірна земельна ділянка обробляється працівниками Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", на вказаній ділянці вирощується сільськогосподарська продукція, а ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" жодним чином не чинило перешкод позивачу-2 в користуванні вищевказаною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене вище, та зважаючи на той факт, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) не вибувала з постійного користування Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" та фактично використовується останньою по теперішній час, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 148,7688 га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0004, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що Державна установа "Дружелюбівський виправний центр (№1)", як законний користувач спірної земельної ділянки, не позбавлена права звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації права постійного користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" спірною земельною ділянкою, враховуючи визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", який слугував підставою для внесення відповідного запису до Реєстру.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заявило клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В обґрунтування вищевказаного клопотання відповідач-1 зазначив, що 14.11.2016 року головним управлінням Держгеокадастру видано наказ №8-4410/15-16-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою". Зазначеним наказом, серед іншого, прийнято рішення про припинення відповідачу-2 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 148,7688 га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004). За змістом п. 4 наказу ухвалено накази №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року та №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року вважити такими, що втратили чинність. Отже, на думку відповідача-1, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю у зв'язку відсутністю предмету спору.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо залишення вищевказаного клопотання про закриття провадження у справі без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-4410/15-16-СГ від 14.11.2016 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" визначено, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року та №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року вважаються такими, що втратили чинність.

При цьому, зазначення Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, що оскаржувані накази №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року та №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року втратили чинності не може свідчити про їх скасування або визнання недійсними та про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" є актами індивідуальної дії та вичерпують свою дію фактом виконанням, що свідчить про відсутність потреби в винесенні окремого наказу про втрату чинності оскаржуваних наказів.

Вирішуючи спір у даній справі про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2579/15-16-СГ від 12.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", №8-3776/15-16-СГ від 10.10.2016 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", господарський суд повинен виходити з оцінки дій державного органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваних наказів.

Таким чином, оскільки оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, наслідком яких стала державна реєстрація відповідного речового права ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", яка є чинною на час розгляду спору судом, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою за Товариством зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 148,7688га (кадастровий номер 2321581400:01:003:0004) про що до реєстру внесено відповідний запис №16878089. Водночас визнання нечинними актів індивідуальної дії відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.11.2016 року №8-4410/15-16-СГ відновлює порушені права третіх осіб лише за умови усунення всіх породжених ними правових наслідків. Отже, у цьому випадку має місце наявність неврегульованих питань щодо предмета спору між сторонами (правові наслідки оскаржуваних наказів не усунуто), що, в свою чергу, виключає можливість закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, дослідивши зміст наказу №8-4410/15-16-СГ від 14.11.2016 року, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою відповідача-2 судом апеляційної інстанції встановлено, що останній виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не із власної ініціативи, а саме за наслідком розгляду відповідної заяви ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське підприємство із забезпечення інвалідів", отже на момент його видання та до цього часу відповідач-1 визнавав правомірність права користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, що також не може свідчити про відсутність неврегульованих питань.

За таких обставин, доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції протиправно не було застосовано п. 92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242, яка передбачає можливість місцевого органу виконавчої влади відмінити свій попередній розпорядчий документ шляхом визнання його таким, що втратив чинність, є юридично неспроможними та вони не мають значення під час вирішення спору у даній справі, оскільки, як вже зазначалось вище, суд повинен надати оцінку діям державного органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваних наказів.

З огляду на вищезазначене, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року у справі №908/522/17 підлягає залишенню без змін.

У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 року у справі №908/522/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 30.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 04.06.2018 року).