Постанова

від 06.06.2018 по справі 910/22980/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа№ 910/22980/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року (повний текст складено 14.02.2018 року)

у справі № 910/22980/17 (суддя: Баранов Д.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 67 356, 15 грн.

без виклику сторін

Встановив

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 67 356, 15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю "Кий Авто Холдинг", зазначене страхувальником у заяві про настання страхового випадку, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 Цивільного Кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою Печерського районного суду м міста Києва від 23.06.2017 року, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", позивачем було подано позовну заяву.

06.02.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач просив суд стягнути страхове відшкодування в розмірі 67 356, 53 грн, яка була задоволена судом.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" своїм рішенням від 14.02.2018 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема суд першої інстанції прийняв до розгляду докази, які були подані до суду із порушенням.

Так, скаржник зазначив, що норми процесуального права не передбачають можливість подання доказів, зокрема, із відповіддю на відзив, оскільки у цьому документі позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року справу № 910/22980/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Шаптала Є.Ю.

Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року у справі № 910/22980/17 залишив без руху своєю ухвалою від 26.03.2018 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з чинним законодавством.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року у справі № 910/22980/17 своєю ухвалою від 17.04.2018 року.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 року справу № 910/22980/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 року прийнято матеріали справи № 910/22980/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Отрюх Б.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

29.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та Товариством з додатковою відповідальністю "Лірене Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 114682, за яким Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було застраховано майнові інтереси Товариства з додатковою відповідальністю "Лірене Україна", а саме автомобіль Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно розширеної довідки Управління патрульної поліції у місті Києві № 3017145334916559 від 22.05.2017 року у місті Києві на бульварі Дружби Народів, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю наступних: автомобіль НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3, автомобіль НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4 та автомобіля Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, що належить Товариству з додатковою відповідальністю "Лірене Україна".

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Страхувальником 23.05.2017 року було повідомлено про настання страхового випадку, 13.07.2017 року подана відповідна заява, в якій було зазначено, що страхове відшкодування необхідно перерахувати на банківський рахунок Товариства з додатковою відповідальністю "Кий Авто Холдинг" (ідентифікаційний код 36423323, р/р 260007757, МФО 334851 в ПАТ "Пумб").

Позивач також зазначав, про те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля склала 70 210,15 грн та на підтвердження даного факту надано рахунок-фактуру № 17060733 від 07.06.2017 року.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, з наданого рахунку-фактури не вбачає за можливе встановити суму в розмірі 70 210,15 грн, на яку посилається позивач, оскільки, до позовної заяви було додано лише першу сторінку вказаного рахунку.

Крім того, з метою встановлення вартості матеріального збитку, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у Товариства з обмеженою відповідальністю "СОС Сервіс Україна", виконавцем якого був фізична особа-підприємець - Мотрич Степан Юрійович, який діяв на підставі договору про надання експертних послуг № Ех 062/16 від 13.06.2016 року.

Відповідно до звіту № 181501 від 11.07.2017 року, вартість відновлювального ремонту склала 75 813,72 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування), однак, оцінювачем встановлено коефіцієнт фізичного зносу: приймається 0,18 та вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 67356,53 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування).

18.07.2017 року позивачем складено страховий акт № UA2017052200064/L01/03, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 70210, 15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі вказаного страхового акту, страховик, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування розмірі 70 210,15 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Кий Авто Холдинг", яке було зазначене страхувальником у заяві про настання страхового випадку, що підтверджується копією платіжного доручення № 23487 від 19.07.2017 року.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" за полісом № АК/4221357, передбачено, що франшиза за вказаним полісом становить 0,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина ОСОБА_3, встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року у справі №757/30335/17-п.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України "Про страхування" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4221357, а до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортну перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" як особи, відповідальної за завдані збитки.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що позивач перерахувавши кошти за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лірене Україна" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Авто Холдінг", діяв не у відповідності до умов укладеного ним договору страхування, а саме, не надав письмову згоду вигодонабувача для виплати страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кий Авто Холдінг", чим порушив умови договору.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції у додатках до відповіді на відзив було додано згоду вигодонабувача Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на перерахунок коштів безпосередньо на СТО, а також заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лірене Україна" про перерахування грошової компенсації за ремонт на СТО Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Авто Холдинг".

Щодо твердження скаржника, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а відтак, максимально можлива сума страхового відшкодування за договором № АК/4221357 має становити 67356, 53 грн, колегія суддів відзначає наступне.

В матеріалах справи наявний звіт № 181501 від 11.07.2017 року про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, яким встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу: приймається 0,18, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 67 356, 53 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що позивачем до суду першої інстанції була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, де було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та в котрій позивач просив суд стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 67 356, 53 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції порядку залучення доказів (без відповідного клопотання) апеляційний суд вважає обґрунтованим, проте відзначає, що зазначені порушення не призвели до прийняття судом першої інстанції неправомірного рішення та не спростовують доводів викладених в оскаржуваному рішенні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 року у справі №910/22980/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22980/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Шаптала

Б.В. Отрюх