Постанова

від 29.05.2018 по справі 910/20052/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа№ 910/20052/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Невкритий В.Ю. (за довіреністю № б/н від 23.10.2017).

від відповідача: Гронь М.А. (за довіреністю №357 від 17.01.2018)

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2018 р.

у справі № 910/20052/17 (суддя - Т.М. Ващенко)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп"

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про зобов'язання передати оригінали документів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання передати оригінали документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором № 4С13496Д від 20.08.13.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача; законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним; ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника; позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" - звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2018 р. у справі № 910/20052/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання відповідача вчинити дії, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. При винесенні рішення судом першої інстанції було порушено ст. ст. 512, 566 Цивільного кодексу України, оскільки отримання від позивача грошових коштів не заперечувалося відповідачем. Вказані кошти не були ним повернуті, як помилково сплачені; доказів щодо заборгованості (акту звірки, довідки про заборгованість, вимоги до позивача про сплату боргу, тощо) суд не витребував; право вимоги (кредитора) позивача не може бути реалізоване ним, оскільки для цього позивачу потрібні як належним чином завірені копії документів, що підтверджують право вимоги (передача яких передбачена в п.10 договору поруки), так і оригінали цих документів, які засвідчують обов'язок боржника по сплаті боргу, та документи, якими забезпечувалися відповідні кредитні договори.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" та призначено розгляд справи на 15.05.2018 р.

У судовому засіданні 15.05.2018 року було оголошено перерву до 29.05.2018 року.

У судовому засіданні 29.05.2018 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2016 між позивачем (поручителем) та відповідачем (кредитором) було укладено договір поруки №4С13495Д/П (договір поруки) (а.с.32).

За умовами договору поруки (п.п.1-10) предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР" (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 16.08.13. № 4С13495Д (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

- кредитним договором від 20.08.13. № 4С13496Д (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

- кредитним договором від 21.01.14. № 4Д14026И (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3, надалі за текстом: кредитний договір 1, 2, 3 - кредитний договір/кредитні договори.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитором на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником обов'язку п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього Договору. У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п.6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору. До поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання. У випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п.5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором. Кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

В п.п.11, 17 Договору поруки передбачено, що останній набуває чинності з дати його укладання, підписання та скріплення печатками сторін і діє три роки від дати його укладання. Порука припиняється після закінчення строку у три роки від дати укладання цього договору. Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що позивачем, як поручителем, було виконано обов'язок боржника за кредитним договором, а саме погашено борг в сумі 873 492 781,09 грн., з огляду на що відповідач у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати оригінали кредитних договорів, укладених між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп", обґрунтовані тим, що відповідний обов'язок відповідача випливає з п.10 укладеного між сторонами Договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України.

З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як унормовано згідно вимогами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо обов'язку надання відповідачем, як кредитором, документів позивачу, як поручителю, у випадку виконання останнім обов'язку третьої особи, як боржника, за Кредитним договором, які підтверджують вказаний обов'язок боржника.

В ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 556 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідачем не заперечується факт укладення з позивачем Договору поруки, отримання від позивача коштів в сумі 873 492 781,09 грн. згідно з платіжними дорученнями №1021 від 07.11.2016 (а.с. 23), зарахування вказаних коштів у рахунок погашення заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків. Докази, які б свідчили про повернення вищевказаних коштів як помилково перерахованих - відсутні.

За умовами п.10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Тобто, в даному випадку умовами укладеного між сторонами Договору поруки чітко встановлено обов'язок відповідача надати не оригінали, а саме копії документів, що підтверджують обов'язок третьої особи, як боржника.

Посилання на законодавчу норму, яка б передбачала обов'язок кредитора передати поручителю саме оригінали документів за кредитними правовідносинами в позові, додаткових поясненнях та в апеляційній скарзі відсутні.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї;

Чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначаючи у позові про необхідність зобов'язання відповідача надати оригінали кредитних договорів та всіх інших документів, яким забезпечувались ці кредитні договори, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що він звертався до відповідача з вимогою про надання цих документів, а відповідач залишив відповідну вимогу без задоволення чи без належного реагування.

Аналізуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/14022/17, від 22.02.2018 у справі №910/14107/17, від 27.02.2018 у справі №910/14109/17, від 01.03.2018 у справі №910/14023/17, від 21.03.2018 у справі №910/15963/17, від 04.04.2018 у справі №910/14024/17).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене .

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2018 року у справі № 910/20052/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2018 року у справі № 910/20052/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2018 року у справі № 910/20052/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/20052/17 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.06.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко