Рішення

від 24.05.2018 по справі 809/730/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р. справа № 809/730/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю секретаря Ткачук О.П.,

представника позивача - Ступінського Я.В.,

представника відповідача - Звіра Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000681400, 0000691400, 0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017 з підстав їх протиправності та необґрунтованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" (надалі, також - позивач, ТзОВ "Геомакс-Ресурс") 12.05.2017 звернулося в суд з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі, також - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000681400, 0000691400, 0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017 з підстав їх протиправності та необґрунтованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі помилкових висновків, висвітлених в акті перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, оскільки в основу виявлених порушень, що слугували підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач поклав необґрунтовані припущення про відсутність фактичної поставки товарів від товариства з обмеженою відповідальністю ТД Украгросвіт (код ЄДРПОУ 37880091) (надалі, також - ТзОВ ТД Украгросвіт ), оскільки позивачем до перевірки було надано усі необхідні документи для підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки визначеного договором товару. Також, за позивачем помилково визначено податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку у зв'язку із проведенням господарських операцій з надання товарів/відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС, оскільки відпуск підакцизних товарів позивачем кінцевим споживачам здійснювалось згідно господарських та цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, а тому вказані господарські операції не є роздрібною торгівлею підакцизними товарами, а відтак, не є об'єктом оподаткування акцизним податком. Також зазначив, що станом на день подання позову до суду, на позивача не покладалась кримінальна відповідальність за незаконну господарську діяльність та жодним вироком суду, що набрав законної сили, не встановлено факт вчинення позивачем чи його службовими особами будь-яких кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України. Відтак, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними та винесеними з порушенням норм чинного законодавства України, а тому такі підлягають скасуванню.

Провадження в даній адміністративній справі відкрито ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (том 1, а.с.1).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" відмовлено (том 3, а.с.41-49).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року в адміністративній справі № 809/730/17 - без змін (том 3, а.с.118-125).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 року у справі №809/730/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 3, а.с.210-218).

Вищий адміністративний суд України, направляючи дану адміністративну справу на новий судовий розгляд, вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані, зокрема шляхом допиту відповідної особи в судовому засіданні у цій справі як свідка, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, договір поставки від 24.04.2015 року підписано ОСОБА_3, як директором ТОВ ТД Украгросвіт . В свою чергу, підписи ОСОБА_4 як директора ТОВ ТД Украгросвіт , містяться в актах прийому-передачі (повернення) товару від 02.06.2015 року відповідно до вказаного договору. Також, з урахуванням практики Вищого адміністративного суду України, зокрема у справі № 810/2691/15, в залежності від змісту господарських операцій, укладених цивільно-правових угод особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, або повертає зі зберігання, або реалізує (продає) суб'єкту господарювання, безготівкові клієнти якого отримали нафтопродукти через АЗС, відповідно фактичним продавцем отриманих на АЗС нафтопродуктів безготівковими клієнтами є суб'єкт господарювання, що не є експлуатантом АЗС та який попередньо уклав із такими клієнтами-отримувачами нафтопродуктів на АЗС договори купівлі-продажу, договори зберігання тощо. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню у відповідній частині також з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 22.12.2017 здійснено автоматичний розподіл даної справи, яким визначено головуючого суддю - Тимощука О.Л. (том 4, а.с.5).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 призначено підготовче засідання на 23.01.2018 (том 4, а.с.3-4).

За результатами розгляду заяви відповідача, яка надійшла на адресу суду 17.01.2018 судом постановлено ухвалу від 18.01.2018, згідно з якою: визнано явку представника Офісу великих платників Державної фіскальної служби України в судове засідання - обов'язковою; відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; повідомлено сторін, про те, що підготовче судове засідання в даній справі, призначене на 23.01.2018 о 10:00 год, не відбудеться з підстав технічної неможливості його проведення; повідомлено сторін, що підготовче судове засідання перепризначено на "02" лютого 2018 р. о 13:30 год (том 4, а.с.55-56).

В судовому засіданні, що відбулося 02.02.2018 оголошено перерву у зв'язку із витребуванням додаткових доказів та отриманням необхідної інформація для можливості вирішення клопотань сторін про виклик свідків (том 4, а.с.88).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 витребувано додаткові докази, викликано свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Судове засідання, що відбулося 19.02.2018 відкладено на 12.03.2018 у зв'язку із витребуванням додаткових доказів (том 4, а.с.96-98, 104).

В судовому засіданні, що відбулося 12.03.2018 оголошено перерву до 26.03.2018 у зв'язку із викликом свідків (том 4, а.с.136).

В судовому засіданні, що відбулося 26.03.2018 оголошено перерву до 02.04.2018 у зв'язку із підготовкою переліку питань для допиту свідка (том 5, а.с.3).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 направлено судове доручення до Окружного адміністративного суду м. Києва. Доручено Окружному адміністративному суду м. Києва допитати в якості свідка ОСОБА_4. Також зупинено провадження у даній справі до надходження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, про виконання доручення або про неможливість виконання доручення (том 5, а.с.100-102).

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.05.2018 надійшла ухвала окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2018, якою повернуто судове доручення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, викладене в ухвалі суду від 02.04.2018 у справі № 809/730/17, у зв'язку з неможливістю його виконання з об'єктивних причин (том 5, а.с.108-110).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 поновлено провадження в даній адміністративній справі (а.с.149-150).

В судовому засіданні, яке відбулося 24.05.2018 представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві (том 1, а.с.4-16), відповіді на відзив (том 4, а.с.67-78), додаткових поясненнях (том 4, а.с.149-153) підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні (том 1, а.с.184-188) та відзиві на позовну заяву (том 4, а.с.37-41). Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та у межах чинного законодавства, оскільки позивачем здійснено фіктивні господарські операції, що встановлено у акті перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, та підтверджується належними доказами. Також позивачем не нараховувався акцизний податок при відпуску нафтопродуктів та скрапленого газу через АЗС при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів із застосуванням смарт-карток та бланків (талонів), що, в свою чергу, є порушенням податкового законодавства, при цьому, звернув увагу суду, що в аналогічних справах Верховний Суд вже висловив свою правову позицію, яка співпадає із доводами відповідача. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" зареєстроване 10.04.2013 як юридична особа та перебуває на податковому обліку.

На підставі направлень від 18.11.2016, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС, посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС в період з 21.11.2016 по 24.01.2017 проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" (код ЄДРПОУ 38555592) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

За результатами перевірки 30.01.2017 складено акт № 11/28-10-48-11/38555592, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.44.6 ст.44, п, 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 146 788 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: квітень 2015 р. на суму 854 100 грн.; травень 2015 р. на суму 659 199 грн.; червень 2015 р. на суму 3 394 414 грн.; серпень 2015 р. на суму 239 075 грн.;

- п.44.6 ст.44. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями); п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044: п.6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (із змінами та доповненнями), ТзОВ "Геомакс-Ресурс" занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 4 632 109 грн.

- п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.п.215.3.4, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №275 5-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження акцизного податку на загальну суму 1 671 039,09 грн. (том 1, а.с.18-123).

На підставі вищевказаних порушень, зазначених в акті перевірки від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592, Офісом великих платників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000681400 від 10.02.2017, за платежем - податок на прибуток, на загальну суму 4 632 109,00 грн. (том 1, а.с.150);

- № 0000691400 від 10.02.2017, за платежем - податок на додану вартість, на загальну суму 7 720 182,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 146 788,00 грн., штрафна санкція - 2 573 394,00 грн. (том 1, а.с.152);

- № 0000701400 від 10.02.2017, за платежем - акцизний податок, на загальну суму 324 941,76 грн., в тому числі основний платіж - 259 953,41 грн., штрафна санкція - 64 988,35 грн. (том 1, а.с.154);

- № 0000711400 від 10.02.2017, за платежем - акцизний податок, на загальну суму 542 093,03 грн., в тому числі основний платіж - 433 674,42 грн., штрафна санкція - 108 418,61 грн. (том 1, а.с.156);

- № 0000721400 від 10.02.2017, за платежем - акцизний податок, на загальну суму 1 003 436,56 грн., в тому числі основний платіж - 802 749,25 грн., штрафна санкція - 200 687,31 грн. (том 1, а.с. 158);

- № 0000731400 від 10.02.2017, за платежем - акцизний податок, на загальну суму 218 327,51 грн., в тому числі основний платіж - 174 662,01 грн., штрафна санкція - 43 665,50 грн. (том 1, а.с. 160).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.02.2017, ТзОВ "Геомакс-Ресурс" розпочало процедуру адміністративного оскарження.

За наслідками розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення №№0000681400, 0000691400, 0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017, поданої позивачем 27.02.2017, Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 26.04.2017 за № 8924/6/99-99-11-01-02-25, згідно з яким, керуючись главою 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, залишила без змін податкові повідомлення-рішення №№0000681400, 0000691400, 0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 Львівського управління ОВПП ДФС від 10.02.2017, а скаргу позивача - без задоволення (том 1, а.с.162-168).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Конституцією України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР; Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI; Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV; Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР; Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1442 (надалі, також - Правила); Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (надалі, також - Інструкція); ДСТУ 4303:2004 Торгівля роздрібна та оптова. Терміни та визначення понять .

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосуються двох окремих видів господарської діяльності позивача при провадженні яких, відповідачем виявлені порушення приписів податкового законодавства України, зокрема:

1. №0000681400 та №0000691400 від 10.02.2017, якими донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість у зв'язку із висновком контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між ТзОВ Геомакс-Ресурс та ТзОВ ТД Украгросвіт ;

2. №0000701400, №0000711400, №0000721400, №0000731400 від 10.02.2017, якими донараховано податкові зобов'язання з акцизного податку у зв'язку із висновком контролюючого органу про заниження позивачем акцизного податку з реалізованого (відпущеного) пального через АЗС при розрахунку смарт-картками чи бланками (талонами).

Стосовно висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між ТзОВ Геомакс-Ресурс та ТзОВ ТД Украгросвіт , суд зазначає, що 24.04.2015 між позивачем (покупець) та ТзОВ "ТД "Украгросвіт" (постачальник) укладено договір поставки № 24/04/15, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця соєві боби, для технічних потреб, українського походження (том 2, а.с.2-7), які вказані у специфікаціях (том 2, а.с.9, 18, 25).

В підтвердження реальності господарських операцій на підставі вищевказаного договору, позивачем надано до податкової перевірки та долучено до матеріалів справи також видаткові накладні на придбання та поставки позивачу зерна сої ТзОВ "ТД "Украгросвіт" (том 2, а.с.10, 19), акти прийму-передачі (повернення) товару (том 2, а.с.11, 15, 20, 21, 27) додаткові угоди до специфікації на повернення товару (зерно сої) (том 2, а.с.12, 18, 19), накладні на повернення зерна сої (том 2, а.с.13, 14, 22), претензії позивача до ТзОВ "ТД "Украгросвіт" щодо нестачі зерна сої (а.с.16, 23), акти коригування кількості до акта прийому-передачі (том 2, а.с.17, 24), товарно-транспортні накладні про перевезення сої (том 2, а.с.25-76), платіжні доручення про розрахунки позивача з ТзОВ "ТД "Украгросвіт" (том 2, а.с.77-87).

Суд зазначає, що ОСОБА_4 в якості директора ТзОВ "ТД "Украгросвіт" підписала накладну про повернення товару, зерна сої 43,530 тон, від покупця від 02.06.2015 (том 2, а.с.14), акт прийому-передачі (повернення) товарну зерна сої на 43,530 тон №1-1 від 02.06.2015 (том 2, а.с.15), акт коригування кількості товару зерна сої на 3,680 тони від 02.06.2015 (том 2, а.с.17) та акт коригування кількості товару зерна сої 4,905 тони від 02.06.2015 (том 2, а.с.24). Усі решта документів, від імені директора ТзОВ "ТД "Украгросвіт" підписано ОСОБА_3

Також, позивачем надано контракти (том 2, а.с.88-91), специфікації (том 2, а.с.92, 97, 102, 109, 116, 120, 126, 133, 137, 141, 145), проформи рахунки-фактури (том 2, а.с.93, 100, 107, 108), митні декларації (а.с.94, 98, 99, 104, 105, 110, 111, 113, 114, 117, 118, 121, 122, 123, 128, 129, 130, 134, 135, 138, 139, 142, 143, 146, 148), повідомлення про фактичне вивезення товару (том 2, а.с.95, 100, 147), рахунки фактури (том 2, а.с.96, 101, 103, 112, 115, 119, 124, 125, 127, 131, 132, 140, 144), якими підтверджується подальша реалізація придбаного у ТзОВ "ТД "Украгросвіт" товару - зерна сої. Крім цього, позивачем надано договір про організацію перевезення вантажу (зерна сої), акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення про оплату вказаних послуг (том 2, а.с.140-166), договір про надання експедиційних послуг та акт виконаних робіт (том 2, а.с.167-172), договір про надання послуг сертифікації товару, акти надання послуг та платіжні доручення про оплату вказаних послуг (а.с.173-196).

Допитаний в судовому засіданні під присягою (том 4, а.с.120) свідок - ОСОБА_5, який здійснював безпосередній прийом зерна сої, від імені позивача, що підтверджується зазначенням його прізвища, ініціалів та особистого підпису на актах прийому передачі-товару та видаткових накладних від ТзОВ "ТД "Украгросвіт", підтвердив фактичну поставку товару - зерна сої від вказаної юридичної особи, вказав, що безпосередньо контактував із директором ТзОВ "ТД "Украгросвіт" - ОСОБА_3 при передачі товару. Щодо контактів із ОСОБА_4, не зміг надати ніяких пояснень.

Допитаний в судовому засіданні під присягою (том 4, а.с.119) свідок - ОСОБА_6, який здійснював пошук ділових партнерів для ТзОВ "ТД "Украгросвіт", що підтверджується договором доручення №1-4-15/П та актом прийому-передачі наданих послуг, в якому передбачено укладення договору ТзОВ "ТД "Украгросвіт" із позивачем на поставку зерна сої (том 4, а.с.169-173), також підтвердив реальність господарських операцій, зокрема вказав про реальне існування зерна сої, яке зберігалося в спеціальних упаковках на земельній ділянці в селі Луб'янка, Київської області. Зазначив також, що контактував безпосередньо із директором ТзОВ "ТД "Украгросвіт" - ОСОБА_3 та здійснював охорону вказаного товару на зазначеній земельній ділянці. Щодо директора ТзОВ "ТД "Украгросвіт" - ОСОБА_4 не зміг надати ніяких пояснень, вказав, що з нею не зустрічався.

Викликаний в судове засідання свідок - ОСОБА_3 не з'явився, причини неявки суду невідомі. Проте позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 (том 5, а.с.141), в якій останній вказав про фактичне здійснення поставки ТзОВ "ТД "Украгросвіт" позивачу соєвих бобів, для технічних потреб, українського походження врожаю 2014 року, який вже був в наявності ТзОВ "ТД "Украгросвіт" на складських приміщеннях в той час, коли ОСОБА_3 став власником підприємства. Вказаний товар зберігався у ємностях на відкритій місцевості земельної ділянки поруч с. Луб'янка, Бородянського району, Київської області. На вказаній земельній ділянці здійснювалося зважування та навантаження товару на автотранспорт в присутності ОСОБА_3 та в присутності уповноваженого представника ТзОВ Геомакс-Ресурс ОСОБА_5, що, згідно довіреності, був уповноважений на підписання від імені ТзОВ Геомакс-Ресурс актів приймання-передачі товару, видаткових накладних тощо. Підписання документів в межах операцій із ТзОВ Геомакс-Ресурс за договором від 24.04.2015 № 24/04/15 від імені ТзОВ ТД Украгросвіт здійснювалося ОСОБА_3 особисто. Підписантом документів збоку ТзОВ Геомакс-Ресурс виступав директор даного товариства ОСОБА_7, з яким ОСОБА_3 особисто не знайомий (документи передавалися або поштою, або через уповноваженого представника) та уповноважений представник ТзОВ Геомакс-Ресурс ОСОБА_5, з яким ОСОБА_3 бачився при прийманні-передачі товару за місцем його зберігання на земельній ділянці поруч с. Луб'янка, Бородянського району Київської області. Вказав, що позивач повністю розрахувався із ТзОВ ТД Украгросвіт за придбаний в рамках договору від 24.04.2015 №24/04/15 товар. 27.05.2015 новим директором ТзОВ ТД Украгросвіт стала ОСОБА_4 Даній особі передано через уповноважену особу усю господарську документацію, усі справи та печатку ТзОВ ТД Украгросвіт .

Свідка ОСОБА_4 судом не вдалося допитати з об'єктивних причин, у зв'язку із її неявками в судові засідання, поштові відправлення із судовими повістками повернулися на адресу суду із відмітками про причини невручення (том 4, а.с.116, 158, 161), на підставі чого, Івано-Франківським окружним адміністративним судом направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва судове доручення про допит ОСОБА_8 в якості свідка. Проте, Окружним адміністративним судом міста Києва не вдалося допитати свідка, про що постановлена відповідна ухвала.

Таким чином, судом вчинено усіх можливих заходів з метою допиту ОСОБА_4 в якості свідка, яка являлася директором ТзОВ ТД Украгросвіт з 27.05.2015 та підписувала документи, зазначені в цьому рішенні суду. Враховуючи об'єктивну неможливість допиту ОСОБА_4, суд дійшов висновку про можливість прийняття повного, всебічного та об'єктивного рішення в даній адміністративній справі без допиту вказаного свідка, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Окрім цього, позивачем в якості доказу долучено висновок судового експерта ОСОБА_9 за №006/1-1-001, складеного 22.03.2018 (том 4, а.с. 191-204), який вказав, що висновки акту перевірки від 30.01.2017 №11/28-1048-11/38555592 в частині заниження податку на додану вартість в сумі 5 146 788 та заниження податку на прибуток в сумі 4 632 109 не підтверджуються. З даного приводу суд зазначає, що предметом спору є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі висновку контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТзОВ ТД Украгросвіт . Таким чином, поданий висновок позивачем не підтверджує і не спростовує жодних обставин справи, які потребують доказуванню, а тому не береться судом до уваги.

Аналогічно, суд не бере до уваги висновок судово-економічної експертизи (судовий експерт - ОСОБА_10) №1-26/10/2017-се по кримінальному провадженню №32016100110000033 від 26.10.2017 поданий відповідачем (том 4, а.с.15-33), оскільки вказаний висновок не встановлює жодних обставин в підтвердження чи спростування реальності господарських операцій між позивачем і ТзОВ ТД Украгросвіт за спірний період, а грунтується виключно на висновках скасованих судових рішень.

Спростовуючи реальність господарських операцій по поставці зерна сої ТзОВ ТД Украгросвіт позивачу, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби вказано, що позивачем до податкової перевірки не надані сертифікати якості, сертифікати відповідності, на підставі яких можливо встановити походження товару (виробника) та його якісні властивості.

Також суд зазначає, що підставою для відповідних висновків у акті перевірки від 30.01.2017, були матеріали кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2016 за № 32016100110000033. Так, під час перевірки, контролюючим органом отримано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва про проведення позапланової перевірки в рамках даного кримінального провадження, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, зокрема службовими особами позивача (том 1, а.с.190) та ухвалу Деснянського районного суду міста Києва про призначення позапланової документальної перевірки по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2016 за № 32016100030000070, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (том 1, а.с.199-200).

В ході кримінального провадження № 32016100110000033, 16.03.2016 проведено допит ОСОБА_4, прізвище якої і підпис вказані у документах в якості директора контрагента позивача - ТзОВ "ТД "Украгросвіт". В ході допиту для огляду ОСОБА_4 надано довіреність від 17.06.2015. ОСОБА_4 запевнила, що підпис від її імені зроблений третьою особою. Вона не підписувала цей документ. Реєстраційну картку форми 6 також підписувала не вона, прізвище і ініціали написані не її рукою. На статуті ТзОВ "ТД "Украгросвіт" затверджений протоколом загальних зборів ТзОВ "ТД "Украгросвіт" №1 від 26.05.2015 підпис також виконаний не нею. Протокол загальних зборів ТзОВ "ТД "Украгросвіт" №1 від 26.05.2015 підписаний третіми особами, підпис виконаний не ОСОБА_4 (том 5, а.с.76-77), Договір купівлі-продажу від 26.05.2015 від імені ОСОБА_4 підписаний не нею. Підписи схожі, однак поставлені не ОСОБА_4, а іншою особою.

Проте, суду не надано інших доказів у підтвердження слів ОСОБА_4 про те, що остання не підписувала відповідні документи, зокрема, не проводилася почеркознавча експертиза для встановлення автентичності підписів на вказаних документах. Також, суду не надано жодної інформації про те, що ОСОБА_4 не підписувала накладну про повернення товару, зерна сої 43,530 тон, від покупця від 02.06.2015 (том 2, а.с.14), акт прийому-передачі (повернення) товару зерна сої 43,530 тон №1-1 від 02.06.2015 (том 2, а.с.15), акт коригування кількості товару зерна сої 3,680 тон від 02.06.2015 (том 2, а.с.17) та акт коригування кількості товару зерна сої 4,905 тон від 02.06.2015 (том 2, а.с.24) в якості директора контрагента позивача - ТзОВ "ТД "Украгросвіт", тобто документів, які лягли в основу донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім цього, суд звертає увагу, що вищенаведені документи підтверджують не поставку товару, а його повернення від позивача до ТзОВ "ТД "Украгросвіт", а тому не можуть прийматися судом за основу при дослідженні товарності операцій з поставки соєвих бобів.

Згідно з відомостями акта перевірки від 30.01.2017 за №11/28-10-48-11/38555592 вбачається також те, що за період, який підлягав перевірці, основним та єдиним постачальником зерна сої TзOB „ТД „Украгросвіт" (код ЄДРПОУ 37880091) було ФГ „ОСОБА_3 - М" (Код ЄДРПОУ 36172862), у якого відсутні будь-які складські виробничі активи, а також незначна кількість працюючих. В результаті аналізу баз даних, контролюючими органами встановлено, що придбання вказаного товару (сої) Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД „Украгросвіт" у ФГ „ОСОБА_3 - М" у зазначений період відсутнє. Дана інформація відображена також в результатах опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТзОВ ТД Украгросвіт з питань проведення фінансово-господарських операцій із контрагентами - покупцями за квітень, травень 2015 року №235/22-4/37880091 від 15.09.2015 (том 4, а.с.251-263).

Проте, відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в адміністративній справі №1570/5614/2012.

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Вказана правова позиція, з якою погоджується суд, міститься в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Також, вказуючи на безтоварність господарських операцій позивача із TзOB „ТД „Украгросвіт" відповідач посилався на матеріали кримінального провадження № 32017100110000094 від 31.10.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, виділеного із кримінального провадження №32016100110000033. В судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду, що в ході досудового розслідування проведено огляд виписки по банківському рахунку ТОВ ТД Украгросвіт за результатами якого встановлено, що після надходження на рахунок ТОВ ТД Украгросвіт грошових коштів з рахунків ТОВ Геомакс Ресурс за поставку сої, вони відразу перераховувались на рахунок ТОВ Грейн-Ексім як оплата за зерно кукурудзи (без відображення даного в податковій звітності) згідно договору поставки №03-06 від 03.06.2015 року без ПДВ, тобто оглядом встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. Допитаний в якості свідка колишній директор ТОВ ТД Украгросвіт ОСОБА_12 повідомив, що під час продажу частки в статутному капіталі ОСОБА_3 будь-які зернові культури, в тому числі і зерно сої не передавалося ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що їх фактично і не було. Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 відмовився відповідати на всі запитання слідчого, що свідчить про те, що останній приховує від органу досудового розслідування факти кримінального правопорушення (том 4, а.с.207-210, 211-221, 222-234, 235-249).

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що в період з 30.03.2015 по 26.05.2015, одним із співзасновників ТОВ ТД Украгросвіт , (тобто в період взаємовідносин ТОВ ТД Украгросвіт з ТОВ Геомакс-Ресурс ) являвся ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1. Допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_13 повідомив, шо купив 50% статутного капіталу ТОВ ТД Украгросвіт , однак діяльність підприємства не здійснював. Крім того, останній повідомив, що йому не відомо про взаємовідносини між ТОВ ТД Украгросвіт та ТОВ Геомакс-Ресурс , будь-які зернові культури, в тому числі і зерно сої він в адресу підприємства ТОВ Геомакс-Ресурс не поставляв, де знаходилась юридична адреса підприємства йому не відомо. Будь-які установчі документи окрім договору купівлі - продажу частки у статутному фонді він не підписував, на посаду директора нікого не призначав (том 5, а.с.73-75, 76-77, 78-79, 80-93). Таким чином, на переконання відповідача, дане ще раз підтверджує фіктивність ТОВ ТД Украгросвіт та безтоварні операції з ТОВ Геомакс-Ресурс .

Проте, аналізуючи доводи позивача в обґрунтування безтоварності господарських операції позивача із ТзОВ „ТД „Украгросвіт" суд не знаходить причинно-наслідкового зв'язку між оплатою позивачем за поставку зерна сої і перерахування коштів ТзОВ „ТД „Украгросвіт" на рахунки іншого підприємства за іншим договором. Також слід зазначити, що покази свідків, колишніх директорів ТзОВ „ТД „Украгросвіт" про відсутність товарно-матеріальних цінностей, не підписання деяких документів і ін. можуть слугувати виключно як додаткові докази порушення законодавства посадовими особами ТзОВ „ТД „Украгросвіт" а не позивачем і його посадовими особами.

Суд зазначає, що зібрані судом докази, зокрема й ті, що подані відповідачем на момент розгляду та ухвалення рішення в даній адміністративній справі, в своїй сукупності, не дозволяють суду дійти висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "ТД "Украгросвіт". Відповідачем не надано суду жодного доказу здійснення поставки зерна сої у спірний період іншим контрагентом, а ніж ТзОВ „ТД „Украгросвіт", адже факт подальшої реалізації зерна сої позивачем, підтверджується відповідними документами митного оформлення товару, та відповідачем не спростовувався.

Суд зазначає, що позиція відповідача сформована виключно на підставі матеріалів зустрічних перевірок і матеріалів кримінальних проваджень, по жодних з яких немає винесеного вироку суду чи іншого остаточного рішення. Усі надані суду докази та доводи відповідача опосередковано стосуються взаємовідносин позивача і ТзОВ ТД Украгросвіт при поставці зерна сої, і в своїй сукупності не підтверджують обставин щодо безтоварності вищевказаних господарських операцій, а тому, на переконання суду висновки відповідача на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є передчасними та необґрунтованими.

Спростовуючи посилання відповідача на висновки Верховного Суду України, викладені у відзиві на позовну заяву (том 4, а.с.39), суд зазначає, що ці висновки винесені за інших обставин і не відповідають обставинам в даній адміністративній справі, оскільки позивачем надано не тільки податкові накладні в підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ „ТД „Украгросвіт", а й усі необхідні документи, підтверджуючі поставку товару позивачу, його оплату та реалізацію іншим контрагентам позивача. Окрім цього, суду не надано відповідних пояснень усіх посадових осіб ТзОВ „ТД „Украгросвіт" про те, що останні не підписували чи не мали ніякого відношення до господарських операцій із позивачем, навпаки ОСОБА_3, який в момент укладення і виконання договору із позивачем являвся директором ТзОВ „ТД „Украгросвіт" надав пояснення в підтвердження реальності господарських операцій. Будь-яких інших належних доказів, які б ставили під сумнів автентичність підписів ОСОБА_3 на первинних документах, якими оформлялися господарські операції з поставки соєвих бобів відповідачем не надано, із заявами чи клопотаннями, з приводу необхідності додаткового дослідження вказаних обставин, сторони до суду не зверталися.

Можливість визнання господарських операцій реальними, при наявності належним чином оформлених усіх підтверджуючих первинних документів та при наявності не завершених кримінальних проваджень щодо контрагентів юридичної особи, що перевірялася, висвітлена також у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 в адміністративній справі №826/23709/15.

Відповідно до абзацу 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує до норм Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Таким чином, з врахуванням наведеного та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом при винесені податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0000681400 від 10.02.2017 та №0000691400 від 10.02.2017 не дотримано приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому ці податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку, суд зазначає таке.

Позивач здійснював відпуск підакцизного пального через мережу заправних комплексів уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) при пред'явленні ними смарт-картки та бланку (талону), шляхом заправки автотранспортних засобів на підставі договору купівлі-продажу товарів №3/2-1-13/63, укладеного між приватним підприємством ОККО-Бізнес та Товариством з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс (том 1, а.с.233-236) та договору купівлі-продажу товарів №ОБК/1-1-15/15, укладеного між приватним підприємством ОККО-Бізнес Контракт та Товариством з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс (том 1, а.с.238-242). На підставі вказаних договорів, позивач вказує на те, що при вказаних операціях відпуску нафтопродукту не відбувається перехід права власності він позивача до клієнта, оскільки останній вже набув таке право власності на товар згідно умов договору, укладеного ним і приватним підприємством ОККО-Бізнес чи приватним підприємством ОККО-Бізнес Контракт . Відтак операції, за якими позивач здійснює відпуск нафтопродуктів клієнтам третіх осіб, не є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п. 215.3.4 п. 215.3 ст.215 Податкового кодексу України. Однак, суд не може погодитися із такою позицією позивача з огляду на таке.

В ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" працівниками Офісу великих платників податків ДФС встановлено та відображено в акті від 30.01.2017 за № 11/28-10-48-11/38555592 заниження позивачем акцизного податку з реалізованого (відпущеного) пального по:

Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (код 318) на суму 259 953,41 грн.;

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС м. Києва (код 2651) на суму 802 749,25 грн.;

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва (код 2653) на суму 433 674,42 грн.;

ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва (код 2654) на суму 174 662,01 грн.

Правовою підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з акцизного податку відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017 слугували норми п. п. 213.1.9 п. 213.1 статті 213, п. п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п. п. 215.3.4, п. п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 215.3.10. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2016 року), для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015, № 909-VIII внесені зміни до підпункту 215.3.10 Податкового кодексу України (які діють з 01.01.2016 року), за якими для товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару".

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами від 20.12.1997 року № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Крім того, згідно листа Державної фіскальної служби України від 20.01.2015 року № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено підпункт 14.1.212 Податкового кодексу України згідно із яким під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Доводи позивача щодо виникнення обов'язку сплати донарахованого податку, з посиланням на порушення принципу якості закону є неприйнятними з огляду на таке.

У пункті 43 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серков проти України від 7 липня 2011 року Суд зазначив, що ведучи мову про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, яка міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

У цій справі Європейський суд з прав людини констатував порушення вимоги щодо якості закону у зв'язку з тим, що за умови одноманітності податкового законодавства, Верховний Суд України неоднаково тлумачив положення законодавства щодо сфери застосування звільнення від сплати ПДВ.

У справі Щокін проти України від 14 січня 2011 року, порушення статті 1 Протоколу першого до Конвенції у контексті недотримання вимоги щодо чіткості та передбачуваності закону полягало в тому, що існував Декрет, який мав силу закону України, чітко встановлював фіксовану 20 % ставку податку з доходу, одержуваного не за місцем основної роботи. Однак податкові органи та суди проігнорували цю норму та застосували ставку прогресивного оподаткування до цього виду доходу, тим самим наклавши на заявника додаткові зобов'язання зі сплати загального прибуткового податку. Податкові органи посилалися на Інструкцію Головної державної податкової інспекції підтверджуючи правомірність таких дій. Пізніше податкові органи також посилалися на Декрет та Указ Президента.

У справі, що розглядається, законодавцем на національному рівні прийнято закон, який оприлюднено в установленому законом порядку. Отже, наслідки, які настали для платника податків на підставі цього закону, мали бути йому відомі з моменту опублікування цього закону в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України.

Аналогічну правову позицію з цього приводу займає Верховний Суд в постанові від 13 лютого 2018 року в адміністративній справі №820/1120/17 (том 4, а.с.122-128) та в постанові від 13 березня 2018 року в адміністративній справі №807/717/17 (том 5, а.с.143-148).

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позицію позивача, що міститься в додаткових поясненнях (том 4, а.с.149-153) про відсутність обов'язку сплати акцизного податку з посиланням на відповідні ухвали Вищого адміністративного суду України, суд вважає помилковою, оскільки в цих рішеннях касаційної інстанції відсутні правові висновки, а самі рішення стосуються здебільшого процесуальних питань при касаційному перегляді судових рішень в тотожних правовідносинах, з приводу яких вже висловився Верховний Суд.

Враховуючи, вищенаведене, на переконання суду, висновки контролюючого органу щодо несплати акцизного податку, викладені в акті від 30.01.2017 за №11/28-10-48-11/38555592 є обгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017 прийняті правомірно, із врахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з Офісу великих платників Державної фіскальної служби слід стягнути частину судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 185284,36 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс", сплата якого підтверджується платіжним дорученням №0001544394 від 05.05.2017 на суму 216616,36 грн (а.с.2).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) форми "Р" №0000681400 від 10.02.2017 та №0000691400 від 10.02.2017.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс" (ідентифікаційний код - 38555592) частину сплаченого судового збору в розмірі 185284 (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 36 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс-Ресурс", адреса: вулиця Галицька, будинок 67, офіс 504, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76019, ідентифікаційний код - 38555592;

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, адреса: вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код - 39440996.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Рішення складене в повному обсязі 04 червня 2018 р.