Рішення

від 31.05.2018 по справі п/811/373/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/373/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (26034, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник Анна Олександрівна (27602, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Созонівка, вул. Паркова, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство "Агрофірма "Панчеве" (26034, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Панчеве, вул. Широка, 34, код ЄДРПОУ 32119941)

про скасування рішення -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник Анни Олександрівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №39140837 від 09.01.2018 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 6, 4129 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. У січні 2018 року йому стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №39140837 від 09.01.2018 року державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А.О. зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди цієї земельної ділянки за ПП "Агрофірма "Панчеве" на підставі договору оренди землі №2015 від 23.10.2003 року, судових рішень у цивільних справах №395/966/16-ц та №395/543/17. Позивач стверджує про незаконність цього рішення відповідача, оскільки судовими рішеннями у цивільній справі №395/966/16-ц договір оренди землі №2015 від 23.10.2003 року, укладений між ним та ПП "Агрофірма "Панчеве", визнано поновленим, але відмовлено у позові ПП "Агрофірма "Панчеве" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення цього договору. Відтак, на думку позивача, через відсутність додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного між ним та ПП "Агрофірма "Панчеве", у відповідача були відсутні підстави для реєстрації права оренди за останнім, у зв'язку з чим він просить суд скасувати спірне рішення.

Ухвалою судді від 21.02.2018 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне підприємство "Агрофірма "Панчеве" (надалі - ПП "Агрофірма "Панчеве").

Відповідач відзив на позовну заяву не надала, проте на вимогу суду направила копію матеріалів електронної реєстраційної справи, у якій прийнято спірне рішення.

Від третьої особи пояснень щодо позову до суду не надходило.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,4129 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №475368, виданого 29.08.2002 року Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області. (а.с. 85)

Державна реєстрація права власності (з відкриттям розділу) на цю земельну ділянку за позивачем проведена 04.11.2013 року, про що державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення №7748636 внесено відповідний запис. (а.с. 86)

Між позивачем та ПП "Агрофірма "Панчеве" 23.10.2003 року укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ПП "Агрофірма "Панчеве" прийняло в оренду серед інших земельну ділянку №136 площею 6,41 га за кадастровим номером НОМЕР_2. Договір укладено терміном на 10 років, з 23.10.2003 року до 23.10.2013 року. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за №2015, а 03.11.2003 року Новомиргородською районною філією КРФ ДП "ЦДЗК" зареєстрований у Державному реєстрі земель за №563. (а.с. 81 - 82).

Після закінчення терміну дії цього договору 18.11.2013 року ОСОБА_1 уклав з фермерським господарством "Босько А.Б." договір оренди землі, за умовами якого передав останньому в оренду земельну ділянку №136 загальною площею 6,4129 га за кадастровим номером НОМЕР_2. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 06.05.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області на підставі рішення №12868240, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис. (а.с. 89)

Між тим, у серпні 2016 року ПП "Агрофірма "Панчеве" звернулося до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1, ФГ "Босько А.Б." про визнання правочину недійсним, визнання договору оренди землі із попереднім орендарем поновленим, визнання додаткової угоди укладеною. Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди землі від 23.10.2003 року на новий строк, ПП "Агрофірма "Панчеве" посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права на поновлення договору оренди землі, передбаченого договором та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цих самих земельних ділянок з іншим орендарем.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01.02.2017 року у цивільній справі №395/966/16-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року, позов ПП "Агрофірма "Панчеве" задоволено частково. Зокрема визнано недійсним договір оренди землі від 18.11.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Босько А.Б." щодо земельної ділянки №136 площею 6,4129 га, що розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Визнано поновленим договір оренди землі від 23.10.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Панчеве", посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, зареєстрований в реєстрі за №2015 та зареєстрований у Державному реєстрі земель Новомиргородською районною філією ДП "КРЦДЗК" 03.11.2003 року за №563. Відмовлено у позові ПП "Агрофірма "Панчеве" про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21.10.2003 року укладеною. (а.с. 52 - 66, 67 -71)

Однак, ОСОБА_1, уклавши 20.04.2017 року з ФГ "Босько А.Б." угоду про дострокове розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки №136 загальною площею 6,4129 га за кадастровим номером НОМЕР_2, вже 21.04.2017 року уклав з фермерським господарством "Аграрник - 2007" договір оренди землі, за умовами якого передав останньому в оренду цю ж земельну ділянку строком на 10 років.

У зв'язку з цим державним реєстратором Новомиргородської районної державної Кіровоградської області 21.04.2017 року проведена державна реєстрація припинення іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ФГ "Босько А.Б." (рішення №34908082) та державна реєстрація іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ФГ "Аграрник - 2007" (рішення №34908548), про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи. (а.с. 87 - 89).

У травні 2017 року ПП "Агрофірма "Панчеве" звернулося до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1, ФГ "Аграрник - 2007" про визнання цього правочину недійсним.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26.09.2017 року у цивільній справі №395/543/17, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07.11.2017 року, позов ПП "Агрофірма "Панчеве" задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Аграрник-2007" 21.04.2017 року. (а.с.73 - 75)

Представник ПП "Агрофірма "Панчеве" Веселов О.Г. 05.01.2018 року подав до Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області заяву про державну реєстрацію іншого речового права з одночасним припиненням попередньої реєстрації іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером №3523885800:02:000:0136. До заяви додав договір оренди землі від 23.10.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Панчеве", а також судові рішення у цивільних справах №395/966/16-ц та №395/543/17, які набрали законної сили. (а.с. 50 - 76)

Розглянувши цю заяву та подані документи, державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39140837 від 09.01.2018 року. (а.с. 102)

На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ПП "Агрофірма "Панчеве" та про припинення іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ФГ "Аграрник-2007". (а.с. 85 - 91).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39140837 від 09.01.2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є правовірність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за третьою особою речового права, похідного від права власності - права оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (тут і надалі - Закон №1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Відповідно до статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають зокрема: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: у тому числі, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №1952-IV виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації є суб'єктами державної реєстрації прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №1952-IV передбачено, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. (частина 1 статті 11 Закону №1952-IV).

Відповідно до статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Підстави для державної реєстрації прав передбачені у статті 27 Закону.

Відповідно до частини 1 цієї статті державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 31-1 Закону №1952-IV (в редакції Закону України від 06.10.2016 року №1666-VIII) передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів.

Відповідно до цієї норми реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Водночас, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 року № 1666-VIII установлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до впровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов'язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин порядок інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень був відсутній, відповідач правомірно провела державну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) за ПП "Агрофірма "Панчеве" на підставі наданих ним судових рішень у цивільних справах, які набрали законної сили, якими за позовами ПП "Агрофірма "Панчеве" зокрема визнано поновленим договір оренди землі від 23.10.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Панчеве", а також визнано недійсним договір оренди цієї земельної ділянки від 21.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Аграрник-2007".

Статтею 18 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судовими рішенням у цивільній справі №395/966/16-ц установлено, що ПП "Агрофірма "Панчеве" згідно з вимогами статті 33 Закону України "Про оренду землі" є добросовісним орендарем, який скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_1 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди: 18.09.2013 року в період дії строку договору оренди земельної ділянки, та після закінчення строку дії такого - 03.12.2013 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував ОСОБА_1 орендну плату. Дії ПП "Агрофірма "Панчеве", а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі 18.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ "Босько А.Б.", а договору оренди землі від 23.10.2003 року, укладеного між ПП "Агрофірма "Панчеве" та ОСОБА_1 - поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, у цій справі суд відмовив у задоволенні позову ПП "Агрофірма "Панчеве" про визнання додаткової угоди укладеною, оскільки установив, що таким чином позивач просить суд змінити істотні умови договору - щодо орендної плати та передачі земельної ділянки під заставу, що порушує право орендодавця на вільне волевиявлення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відсутність додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного між його сторонами, не є перешкодою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за орендарем з огляду на наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким договір оренди землі визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відтак, суд прийшов до висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі належних документів, які дають змогу встановити набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно, а також з дотриманням умов вчинення дій та процедур, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порушень прав позивача не встановлено, відтак у задоволенні його позову слід відмовити.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 261, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш