Рішення

від 25.05.2018 по справі 815/288/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/288/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представника позивача - Ганчев І.В.,

представник відповідача - Копиця С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства-фірми "АРТ-Р" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень №0049851407 від 26.12.2017р., №0049871407 від 26.12.2017р., -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства-фірми "АРТ-Р" до Головного управління ДФС в Одеській області про:

визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень №0049851407 від 26.12.2017р., №0049871407 від 26.12.2017р.

Ухвалою суду від 23.01.2018р. відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 25.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу №815/288/18 до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача на момент проведення перевірки були наявні всі податкові накладні та інші первинні документи, а посилання відповідача на безтоварність господарських операцій (відсутність можливої поставки товару) між позивачем та контрагентом-постачальником є необґрунтованим та безпідставним, оскільки жодного належного доказу того, що всі вищевказані договори були укладені без мети їх здійснення відповідачем надано не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиву на позовну заяву (а.с. 124-130), зазначивши, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення №0049851407 від 26.12.2017р., №0049871407 від 26.12.2017р. на його думку є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, відзив на позов представника відповідача, суд встановив наступне.

У період з 28.11.2017р. по 04.12.2017р. ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства-фірми "АРТ-Р" (код ЄДРПОУ 19198298) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЛЮКС ТОРГ (код ЄДРПОУ 41204623) за період з 01.05.2017р. по 31.05.2017р., за результатами якої складено акт №1854/15-32-14-07/19198298 від 11.12.2017р. (а.с.18-33)

Перевіркою встановлено порушення ППФ "АРТ-Р" (код ЄДРПОУ 19198298):

1) п. 2 ст. 3, п. 1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р., п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ належну до сплати у бюджет за травень 2017 року - 88 037,00 грн.;

2) п. 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р., п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 29 264 грн. за травень 2017 року;

3) ст. 3, п. 1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р., п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2017 року на 26339 грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, 26.12.2017р. ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0049851407, яким ГУ ДФС в Одеській області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 88 037,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) - 44 018,50 грн. (а.с.45)

2) №00049871407, яким ГУ ДФС в Одеській області зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 29 264,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) - 26 339,00 грн. (а.с.46)

Як вбачається з акту перевірки №1854/15-32-14-07/19198298 від 11.12.2017р., згідно митних баз ДФС встановлено відсутність здійснення ТОВ ЛЮКС ТОРГ імпортних операцій за весь період діяльності з дати реєстрації юридичної особи до дати реєстрації даного акту перевірки. Тобто, встановлено повну відсутність придбання номенклатури товарів зазначених у податкових накладних, зареєстрованих на адресу ПП фірма АРТ-Р або їх складових до виробництва, монтажу, тощо; відсутність придбання послуг з оренди приміщень для зберігання/монтажу апаратури; відсутність придбання транспортно-експедиторських послуг у т.ч. за маршрутом м. Одеса. (а.с.25)

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону №996-XIV від 16.07.1999р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому, діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Як вбачається матеріалів справи, між ППФ "АРТ-Р" та ТОВ ЛЮКС ТОРГ укладено договір поставки №220571/1 від 22.05.2017р. Згідно якого постачальник зобов'язується поставити на відповідних умовах товар та звукове обладнання та рідину, партіями, в асортименті, кількості та за ціною узгодженої сторонами у специфікації до цього договору. (а.с. 59-63)

Відповідно до специфікацій у рамках договору №220571/1 від 22.05.2017р., сторони узгодили найменування номенклатуру, асортимент, маркування, кількість, ціну товару. (а.с.64-65)

ТОВ ЛЮКС ТОРГ оформило та виписало на користь ППФ "АРТ-Р" податкові №301 від 24.05.2017р. та №498 від 31.05.2017р. та видаткові накладні на загальну суму ПДВ 114 376,18 грн. (а.с. 67, 69, 70-73)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними ППФ "АРТ-Р" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2017 року, відображено у додатку 5 до декларації ПДВ та у декларації з ПДВ за травень 2017 року.

Згідно п.п. і ) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

У зареєстрованих податкових накладних №301 від 24.05.2017р. та №498 від 31.05.2017р. код УКТ ЗЕД присутній та має 10 цифр, тобто, зазначено код УКТ ЗЕД повністю, що відповідає позначенню підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Однак, згідно інформаційних баз даних ДФС, у тому числі за митними даними ТОВ ЛЮКС ТОРГ не здійснювало жодних імпортних операцій у період з дати реєстрації юридичної особи у березні 2017 року по дату подання останньої звітності у серпні 2017 року.

Суд зазначає, що згідно наданих документів до суду, у ППФ "АРТ-Р" відсутні жодні документальні підтвердження руху активів від продавця до покупця (товарно-транспортні накладні, квитанції кур'єрської служби, самостійна доставка тощо).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено, відсутність у ППФ "АРТ-Р" будь-яких документів складених щодо супроводження товарів, зазначених у номенклатурі податкових накладних, з будь-якого місця відправлення до м. Одеси, вул. Болгарська, 80.

Окрім того, за даними оборотно-сальдової відомості по руху 281 по контрагенту ТОВ ЛЮКС ТОРГ за травень 2017 року, товар оприбутковано на склад та частково реалізовано у даному періоді, а саме: по дебету рахунку відображено товарів на суму без ПДВ 571880,91 грн. (сума даного обсягу 114376,18 грн.); по кредиту рахунку відображено вибуття товарів на суму без ПДВ 163821,74 грн. (сума ПДВ даного обсягу 32764,35 грн.)

Згідно наданих до суду банківських виписок з поточного рахунку за травень 2017 року встановлено сплату грошових коштів на адресу ТОВ ЛЮКС ТОРГ . (а.с. 66, 68)

Як встановлено перевіркою, аналізом відображення операцій у бухгалтерському обліку згідно наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 31, встановлено невідповідність відображених дій за первинними документами у сумах, датах та поточному результату. Так, у наданій оборотно-сальдовій відомості по бухгалтерському рахунку 631 заявлено про відсутність дебіторської/кредиторської заборгованості ППФ АРТ-Р по взаємовідносинам ТОВ ЛЮКС ТОРГ станом на 01.05.2017р. та 31.05.2017р.

При прийняті рішення у справі суд бере до уваги те, що у базах даних ДФС відсутня інформація щодо наявності у ТОВ ЛЮКС ТОРГ виробничих потужностей, основних фондів, об'єктів оподаткування, пов'язаних з виробництвом, монтажем, зберіганням, транспортуванням товарів зазначених у податкових накладних, зареєстрованих на адресу ППФ АРТ-Р .

Так, перевіркою встановлено, що згідно митних бази ДФС відсутнє здійснення ТОВ ЛЮКС ТОРГ імпортних операцій за весь період діяльності з дати реєстрації юридичної особи до дати реєстрації даного акту перевірки.

При цьому, згідно роздруківки придбаного товару ППФ АРТ-Р у контрагентів, не вбачається придбання у ТОВ ЛЮКС ТОРГ звукового обладнання та рідини, згідно договору поставки №220571/1 від 22.05.2017р. (а.с.177-191)

Беручи до уваги викладене, суд погоджується з висновком викладеним у акті перевірки, щодо відсутності придбання номенклатури товарів зазначених у податкових накладних, зареєстрованих на адресу ПП фірма АРТ-Р або їх складових до виробництва, монтажу, тощо; відсутність придбання послуг з оренди приміщень для зберігання/монтажу апаратури; відсутність придбання транспортно-експедиторських послуг у т.ч. за маршрутом м. Одеса.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові-повідомлення рішення №0049851407 від 26.12.2017р., №0049871407 від 26.12.2017р. є правомірними.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства-фірми "АРТ-Р" задоволенню не підлягають, оскільки з наданих до суду документів не можливо встановити реальності господарських операцій (можливої поставки товару) між позивачем та контрагентом-постачальником.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства-фірми "АРТ-Р" (код ЄДРПОУ 19198298, місцезнаходження: 65028, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 80) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень №0049851407 від 26.12.2017р., №0049871407 від 26.12.2017р. - відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписане суддею 05.06.2018р.

Суддя Балан Я.В.