Постанова

від 21.12.2018 по справі 815/288/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа №815/288/18

адміністративне провадження №К/9901/62071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми АРТ-Р на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 (суддя - Балан Я.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (судді - Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства-фірма АРТ-Р (далі - ПП АРТ-Р ) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ПП АРТ-Р звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017 №№ 0049851407, 0049871407, якими підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на сумі 132`055,50 грн, зменшено суму податкового кредиту за травень 2017 року на 26`339,00 грн та суму податкових зобов'язань для цілей розділу Податкового кодексу України на 29`264,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкової перевірки, за результатами якої були прийняті зазначені акти індивідуальної дії, є безпідставними, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій від дотримання податкової/господарської дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для подальшого використання у його господарській діяльності. На підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарів позивач зазначає, що такі операції вчинені у межах господарської діяльності, підтверджені первинними документами, які оформлені належним чином і містять обов'язкові реквізити, контрагент мав податкову та господарську правосуб'єктність.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин щодо удаваності операцій, відсутності належних та допустимих доказів позивача на спростування доводів контролюючого органу, визнали, що податкові повідомлення - рішення, що є предметом спору, прийняті контролюючим органом правомірно.

Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що статтею 204 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, а пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку. Водночас контролюючий орган під час розгляду справи не надав суду доказів щодо наявності обвинувального вироку суду у кримінальній справі. Зазначає, що не може нести відповідальності за порушення, допущені його контрагентом - ТОВ ЛЮКС ТОРГ , оскільки не може знати походження товару, не відповідає за бухгалтерський та податковий облік контрагента постачальника та не відповідає за його господарську діяльність. Вказує, що не має можливості відслідковувати дані АІС Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та перевіряти будь-які інші бази даних (митні дані баз ДФС) стосовно здійснення перевірки походження товару у своїх контрагентів та що чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язку збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.11.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою підприємства та ухвалою від 19.11.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, та відповідача - у відзиві на касаційну скаргу, та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував акт від 11.12.2017 №1854/15-32-14-07/19198298 про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ЛЮКС ТОРГ за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем: пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за травень 2017 року на 88`037,00 грн, завищення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2017 року на 29`264,00 грн та податкового кредиту за цей же період на 26`339,00 грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на безпідставність формування позивачем даних свого податкового обліку на підставі податкових накладних від 24.05.2017 № 301 та від 31.05.2017 № 498 за наслідками операцій із придбання товару (звукове обладнання та рідина) у ТОВ ЛЮКС ТОРГ на підставі договору від 22.05.2017 №220517/1, які, на думку податкового органу, є безтоварними.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що під час здійснення заходів податкового контролю (використані висновки інформаційних баз даних, у тому числі за митними даними) встановлено, що: контрагент позивача не здійснював жодних імпортних операцій з дати реєстрації юридичної особи по дату подання останньої звітності у серпні 2017 року; документальні підтвердження щодо руху активів від продавця до покупця (товарно-транспортні накладні, квитанції кур'єрських служб, самостійна доставка, тощо) відсутнє, які документальне підтвердження супроводження товарів, зазначених у номенклатурі податкових накладних, з будь-якого місця відправлення до м. Одеса, вул. Болгарська, 80; невідповідність відображених дій за первинним документами у сумах, датах та поточному результаті відповідно аналіз відображення операцій у бухгалтерському обліку згідно наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 31; відсутність відомостей про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП від ТОВ ЛЮКС ТОРГ ; відсутність у базах даних ДФС інформації щодо наявності у ТОВ ЛЮКС ТОРГ виробничих потужностей, основних фондів, об'єктів оподаткування, пов'язаних з виробництвом/монтажем/ зберіганням/транспортуванням товарів зазначених у податкових накладних, зареєстрованих на адресу позивача; аналіз номенклатури товарів податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН на адресу ТОВ ЛЮКС ТОРГ , за весь період діяльності з дати реєстрації юридичної особи платником ПДВ до дати реєстрації акту перевірки вказує, що товариство придбавало такі товари: харчові продукти рибної промисловості, цукор, ворота секційні, соняшник, кава, арахіс, борошно, жалюзі-ролети та інше. Тобто встановлено повну відсутність придбання номенклатури товарів, зазначених у податкових накладних, зареєстрованих на адресу позивача або їх складових до виробництва, монтажу, тощо; відсутність придбання транспортно-експедиторських послуг у т.ч. за маршрутом до м. Одеса.

Ці доводи ГУ ДФС були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Водночас, наявність первинних документів (у тому числі договорів, накладних рахунків, тощо), які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, оскільки вирішальне значення для податкового обліку має існування беззаперечного факту господарської діяльності, фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку для збільшення сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

У ході судового розгляду позивач не надав належних та допустимих доказів проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ ЛЮКС ТОРГ первинні документи (номенклатура придбаних товарів, рахунки-фактури) суди першої та апеляційної інстанцій правильно не прийняли до уваги як такі, що містять недоліки у заповненні, зокрема, розбіжності у назвах та датах їх складення.

Суди також встановили та не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи, що умовами поставки товару DDP ( поставка зі сплатою мита ), відповідно до Інкотермс 2010, продавець надає товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця у названому місці призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту у країну призначення. При цьому у ході розгляду справи суди встановили відсутність здійснення ТОВ ЛЮКС ТОРГ будь-яких імпортних операцій за весь період діяльності з дати реєстрації юридичної особи до дати здійснення податкової перевірки. Крім того, встановлено відсутність документів, обов'язковість надання яких була передбачена договором позивача з контрагентом, як то - завірених печаткою постачальника паспортів якості товару, що мали бути надані під час передачі товару, та документів, що підтверджують походження придбаного товару.

Судова колегія Верховного Суду враховує наведені скаржником у касаційній скарзі доводи на підтвердження своєї правової позиції, що суди попередніх інстанцій не враховали практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), рішення Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) та рішення Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, №6689/03), у яких перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності, та зазначає, що рішення у кожній окремій справі приймається виходячи із конкретних фактичних обставин та доказів, які лягають в основу справи.

У пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, заява №3991/03, зазначено, що суд вважає, що у даній справі загальні інтереси спільноти полягали у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов'язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності, яка відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність формування підприємством своїх даних податкового обліку на підставі первинних документів, складених за участі ТОВ ЛЮКС ТОРГ , та законність податкових повідомлень-рішень від 26.12.2017 № 0049851407 та № 0049871407, з приводу правомірності яких виник спір.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства-фірма АРТ-Р залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду