Постанова від 29.05.2018 по справі 161/10523/17

Справа № 161/10523/17 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/529/18 Категорія: 2 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання Вергун Т.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про частку в спільному майні подружжя, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтва про частку в спільному майні подружжя, свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_7, 1949 р.н. Спадкоємцями після його смерті є вони та його дружина ОСОБА_3 Ними подано до нотаріальної контори заяви при прийняття спадщини. Постановою нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастухової Н.В. від 18.05.2017 відмовлено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на незавершене будівництво критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

06.04.2017 нотаріусом було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя № 4-241, за яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частки у праві власності на незавершене будівництво критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом № 4243, за яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/6 частки у праві власності на вищевказане майно.

Вважають, що вказані свідоцтва слід визнати недійсними, оскільки земельна ділянка для будівництва та обслуговування торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 була передана Луцькою міською радою в оренду підприємцю ОСОБА_7, а майно фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Незавершене будівництво критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, будувалося для подальшого використання в господарській діяльності не за спільні кошти подружжя, а тому спірне майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,

Враховуючи наявність трьох спадкоємців за законом першої черги, які прийняли спадщину, та їх рівних долей у спадщині, кожному з них належить по 1/3 частини спадкового майна - незавершеного будівництва критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

Просили визнати недійсними свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя №4-241, видане 06.04.2017 ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В., та зареєстроване в державному реєстрі 06.04.2017 на 1/2 частки у праві власності на незавершений будівництвом критий торговий центр із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 497497207101), та свідоцтво про право власності на спадщину за законом №4-243, видане 06.04.2017 ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В., та зареєстроване в державному реєстрі від 06.04.2017 на 1/6 частки у праві власності на незавершений будівництвом критий торговий центр із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як співзабудовниками, за кожним право власності на 1/3 частки незавершеного будівництвом критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 20.09.2017 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Луцьку міську раду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року позов у даній справі задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 06.04.2017 року, видане державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. ОСОБА_3, як пережившій дружині ОСОБА_7, на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: на 1/2 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в державному реєстрі за №4-241. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.04.2017 року, видане державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. ОСОБА_3 на 1/6 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в державному реєстрі за №4-243. Визнано за ОСОБА_5 право співзабудовника і право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - на 1/3 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_6 право співзабудовника і право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - на 1/3 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, визнавши за кожним з позивачів право власності на 1/6 частки торгового центру. Зазначає, що в рішенні судом першої інстанції зроблено неправильний висновок, що режим спільної сумісної власності не поширюється на спірне майно. Суд неправильно розподілив обов'язок доказування по справі і неправильно вирішив спір. Спростувати презумпцію права спільної сумісної власності подружжя може сторона, яка доводить протилежне. Вона, як відповідач, не повинна була доводити, що спірний торговий центр збудований за кошти подружжя, а позивачі повинні були довести, що спірне нерухоме майно збудоване ОСОБА_7 за особисті кошти і використовувалося не в інтересах сім'ї. Сам факт, що її чоловік був підприємцем і займався підприємницькою діяльністю не є доказом належності спірного майна йому на праві особистої приватної власності. Не є таким доказом і те, що земельна ділянка, на якій знаходиться торговий центр, надавалася йому в оренду, як підприємцю. Не погоджується з оцінкою суду наданого нею, як доказ, договору про спільну діяльність від 01.01.2017 року. Факт існування і дійсність цього договору підтверджується витягом з журналу реєстрації нотаріальних дій нотаріуса Дехтярук І.В. за 24.12.20177 року і договором про порядок відшкодування витрат. Цей договір засвідчує, що вона з чоловіком діяли спільно: спільно інвестували кошти, спільно несли витрати по будівництву торгового центру. Вона була зареєстрована як підприємець і отримувала доходи від підприємницької діяльності. З 01 січня 2008 року вона займалася стоянкою для автомобілів в АДРЕСА_1, здавала в оренду паркомісця для автомобілів. Всі зароблені кошти вони з чоловіком інвестували в будівництво торгового центру і облаштування стоянки для автомобілів. Нотаріус правильно видала їй свідоцтво про право власності на 1/2 спірного торгового центру і свідоцтво про право на спадщину на 1/6 спірного торгового центру, адже лише 1/2 частина цього торгового центру входить до спадкової маси. Будь - яких прав позивачів нею не порушувалось.

Представником позивачів ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Зазначено, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний торговий центр надавалась ОСОБА_7 - батькові позивачів, як підприємцю, і дозвіл на будівництво цього торгового центру видавався ОСОБА_7 теж, як підприємцю, а це доводить ту обставину, що майно належало йому на праві особистої приватної власності. Належність майна на праві спільної сумісної власності підтверджується не лише фактом набуття його за час шлюбу, а й тим, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Суд вірно не взяв до уваги наданого відповідачем договору про спільну діяльність, оскільки оригіналу вказаного документа відповідач не змогла надати, а надала лише фотокопію документу, посвідчену нотаріусом 24.12.2007 року, раніше дати укладення цього договору 01.01.2008 року(адже сама така дата укладення зазначена на договорі). Просить не брати до уваги докази, додані до апеляційної скарги відповідачем, оскільки в суд першої інстанції, ОСОБА_3 їх не подавала, неможливість подання їх до суду першої інстанції не обґрунтувала.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріус, видаючи ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів з готовністю 24 % за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку вказаного торгового центру, порушила права інших спадкоємців - дітей ОСОБА_7, щодо спадкування спірного майна. Визнаючи право власності за позивачами на незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів з готовністю 24 % за адресою: АДРЕСА_1 по 1/3 частки, суд першої інстанції виходив із доведеності прав позивачів на спадкування усього незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24 % за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках з відповідачем ОСОБА_3

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2000 року. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 проживали та були зареєстровані в АДРЕСА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Спадщину прийняли його дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами спадкової справи №89/216, заведеної після смерті ОСОБА_7

06.04.2017 року державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. ОСОБА_3, як пережившій дружині ОСОБА_7, видане свідоцтво про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: на 1/2 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497497207101), зареєстроване в державному реєстрі за №4-241 (а.с. 106 зворот).

06.04.2017 державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку незавершеного будівництвом критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497497207101), зареєстроване в державному реєстрі за №4-243 (а.с. 106).

Постановою державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори, в.о. завідувача Другої Луцької державної нотаріальної контори Пастухової Н.В. від 18.05.2017 року відмовлено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на незавершене будівництво критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

ОСОБА_7 з 13.09.1995 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, види діяльності: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у., 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002759010 від 03.07.2017 (а.с. 13-14).

03.02.2005 року між Луцькою міською радою, як орендодавцем, та підприємцем ОСОБА_7, як орендарем, на підставі рішення сесії №14/27 від 29.12.2003, укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду підприємцю ОСОБА_7 була передана земельна ділянка 0,175 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 на строк 10 років для будівництва та обслуговування торгового центру (а.с. 26-28, 83).

Договір був поновлений Додатковою угодою від 12.06.2015 на підставі рішення Луцької міської ради від 25.03.2015 № 72/52. В Додатковій угоді зазначено, що на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди, знаходиться незавершений будівництвом критий торговий центр із стоянкою автомобілів (а.с. 32-34, 85-86).

16.12.2008 року за № 2338 підприємцю ОСОБА_7 видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва критого торгового центру із стоянкою автомобілів.

Право власності на незавершений будівництвом критий торговий центр зі стоянкою автомобілів готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_7 на час смерті, реєстрація права здійснена 10.11.2014, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29262749 від 10.11.2014 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 84438243 від 06.04.2017 року.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 27 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя. Зокрема, згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Спірний торговий центр набутий ОСОБА_7 під час перебування в шлюбі і зареєстрований за ним як за фізичною особою. При житті ОСОБА_7 не ставив питання про визнання за ним права особистої приватної власності на незавершений будівництвом критий торговий центр із стоянкою автомобілів.

Позивачі повинні були б довести, що вказане майно набуто їх батьком за особисті кошти.

Всупереч ст. 12, 81 ЦПК України, позивачами не доведено, що вказаний торговий центр будувався за особисті кошти ОСОБА_7, а не за спільні кошти подружжя та не в інтересах подружжя, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, суду не надано.

Сам по собі факт надання підприємцю ОСОБА_7 земельних ділянок в оренду та дозвіл на будівництво критого торгового центру із стоянкою автомобілів не може бути підставою для визнання незавершеного будівництвом нерухомого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя - ОСОБА_7

В свою чергу, ОСОБА_3 надала докази, що вона зареєстрована, як підприємець, теж займалась підприємницькою діяльністю, отримувала прибутки, які вкладала в будівництво. В будівництво вкладались спільні кошти подружжя, спільна праця подружжя і вказана обставина позивачами не спростована.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена копія Договору про спільну діяльність від 01.01.2008, укладеного між підприємцем ОСОБА_7 та підприємцем ОСОБА_3, з метою здійснення підприємницької діяльності, одержання прибутку та ефективного використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77-79). Фотокопія договору посвідчена приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. 24.12.2007 за №13692, що підтверджується витягом з журналу реєстрації нотаріальних дій (а.с. 79 зворот, 145-146).

Апеляційний суд приходить до висновку, що незавершений будівництвом критий торговий центр із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя. Нотаріус правомірно видала відповідачу ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 1/2 частку майна у праві спільної сумісної власності, набутого подружжям за час шлюбу. Підстав для визнання цього свідоцтва недійсним немає.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частиною першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На момент смерті ОСОБА_1 1/2 частина критого торгового центру зі стоянкою автомобілів з готовністю 24 % за адресою АДРЕСА_1 увійшла до складу спадщини. Частки спадкоємців за законом є рівними, тобто по 1/6 кожному.

Оскільки позивачам нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а вони в установленому порядку прийняли спадщину, між сторонами у справі існує спір щодо спадкового майна, то за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід визнати право власності по 1/6 частині торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.04.2017 року, видане на ім'я ОСОБА_3, на 1/6 частку критого торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24 % за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, і у його визнанні недійсним слід відмовити.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року в даній справі скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частини торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частини торгового центру із стоянкою автомобілів з готовністю 24% за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: