Рішення

від 05.06.2018 по справі 816/1491/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1491/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консультація"Ліас" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консультація"Ліас" про стягнення адміністративно-господарських санкцій 17906,25 грн. та пені 193,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17906,25 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 193,32 грн.

Ухвалою від 11.05.2018 Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №816/1491/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноважено представника у судове засідання 05.06.2018 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи мається письмовий відзив товариства на позов /а.с. 39-43/, у якому останнє вказує на необґрунтованість позовних вимог відділення та зазначає, що ним виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів в 2017 році та вжито усіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві, тобто здійснено всі дії, передбачені чинним законодавством щодо недопущення правопорушення. Посилання позивача на проведення перевірки правильності розрахунку поданого товариством звіту форми №10-ПІ та встановлення факту відображення останнім у звіті в графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність" - 1 особа, замість, 0 осіб, є безпідставним, оскільки такий розрахунок позивача суперечить вимогам частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У відповіді на відзив позивач зазначив, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працюють на підприємстві у 2017 році складала - 0 та відповідно у ТОВ "Юридична консультація "Ліас" - норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році не виконувався (а.с. 73-74).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Юридична консультація "Ліас" (код ЄДРПОУ 39966353) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі по тексту - Закон) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 13.02.2018 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 1 особу; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також становить 1 особу /а. с.9/.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказало, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як середньооблікова чисельність інвалідів у ТОВ "Юридична консультація "Ліас" складала 0,42 (5 місяців, відпрацьованих інвалідом : 12 місяців року = 0,42), що округлюється до 0, а не до 1, як зазначено в рядку 02 поданого товариством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідач в свою чергу наполягає на тому, що такий розрахунок не відповідає вимогам частини 1 статті 19 Закону.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

За даними розрахунку середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості за 2017 року судом встановлено, що протягом 7 місяців 2017 року, а саме - січня, лютого, березня, квітня, травня, червня та липня, у ТОВ "Юридична консультація "Ліас" працювало менше 8 осіб, а відтак, останнє у вказаних місяцях не являлося товариством, якому має встановлюватися норматив на працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця /а.с. 15, 61-64/.

У подальшому, з серпня 2017 року товариство досягло кількості штатних працівників - 9 осіб, що зумовило наявність у нього обов'язку в період серпень-грудень 2017 року, згідно приписів Закону, виділити та створити 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, а також вживати встановлених законодавством заходів для підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на товаристві.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що згідно наказу від 01.08.2017 №КЛ/К 00017 ТОВ "Юридична консультація "Ліас" працевлаштувало на посаду адміністратора Комягіну Діану Борисівну, яка згідно довідки МСЕК серії АВ 0490256 має 2 групу інвалідності /а.с. 44-46, 67-69/.

Вказана особа за даними розрахунку середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості за 2017 року працювала у відповідача до кінця 2017 року, та за інформацією останнього продовжує працювати й на даний час.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно статті 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

ОСОБА_2 міськрайонного центру зайнятості від 22.05.2018 №1223 (вх.№13218/18 від 25.05.2018) суд проінформовано, що протягом 2015-2017 років ТОВ "Юридична консультація "Ліас" (код ЄДРПОУ 39966353) дійсно не надавало до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", призначені для працевлаштування інвалідів /а.с. 71/.

Однак, в даному випадку суд приймає як обґрунтовані доводи товариства, викладені у письмових поясненнях від 23.05.2018 (вх.№132732/18 від 25.05.2018), стосовно відсутності у товариства обов'язку подавати такі звіти у січні-липні 2017 року у зв'язку із тим, що у вказаних місяцях на товаристві працювало менше 8 осіб, а також у серпні-грудні 2017 року у зв'язку із виконанням нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю самостійно, а саме, працевлаштування на товариство 1 особи з інвалідністю, як того вимагає законодавство.

Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 17906,25 грн., та, як наслідок пеня, в сумі 193,32 грн, оскільки відповідачем виконано вимоги статті 19 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування інваліда.

Доказів того, що відповідач не створив робоче місце для інваліда, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консультація "Ліас" (вул. Красіна, буд. 33, м. Кременчук, Полтавська область, 39619, код ЄДРПОУ 39966353) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 06 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3