Постанова

від 11.09.2018 по справі 816/1491/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко

11 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1491/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 816/1491/18, ухвалене в м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039, о 09:56, повний текст рішення складено 06.06.2018р.

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консультація "Ліас"

про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018р. позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консультація "Ліас" (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача адміністративно-господарських санкцій 17906,25 грн. та пені 193,32 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17906,25 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

27.08.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач, ТОВ "Юридична консультація "Ліас" (код ЄДРПОУ 39966353), перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (надалі - Закон) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

13.02.2018 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 1 особу; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також становить 1 особу /а. с.9/.

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказало, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як середньооблікова чисельність інвалідів у ТОВ "Юридична консультація "Ліас" складала 0,42 (5 місяців, відпрацьованих інвалідом : 12 місяців року = 0,42), що округлюється до 0, а не до 1, як зазначено в рядку 02 поданого товариством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування інваліда, доказів того, що відповідач не створив робоче місце для інваліда, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

За даними розрахунку середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості за 2017 року судом встановлено, що протягом 7 місяців 2017 року, а саме - січня, лютого, березня, квітня, травня, червня та липня, у відповідача працювало менше 8 осіб, а відтак, останнє у вказаних місяцях не являлося товариством, якому має встановлюватися норматив на працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця (а.с. 15, 61-64).

В подальшому, з серпня 2017 року відповідач досяг кількості штатних працівників - 9 осіб, що зумовило наявність у нього обов'язку в період серпень-грудень 2017 року, згідно приписів Закону, виділити та створити 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, а також вживати встановлених законодавством заходів для підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на товаристві.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що згідно наказу від 01.08.2017 №КЛ/К 00017 ТОВ "Юридична консультація "Ліас" працевлаштувало на посаду адміністратора Комягіну Діану Борисівну, яка згідно довідки МСЕК серії АВ 0490256 має 2 групу інвалідності /а.с. 44-46, 67-69/.

Вказана особа за даними розрахунку середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості за 2017 року працювала у відповідача до кінця 2017 року, та за інформацією останнього продовжує працювати й на даний час.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно статті 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 22.05.2018 №1223 (вх.№13218/18 від 25.05.2018) суд проінформовано, що протягом 2015-2017 років ТОВ "Юридична консультація "Ліас" (код ЄДРПОУ 39966353) дійсно не надавало до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", призначені для працевлаштування інвалідів /а.с. 71/.

Однак, в спірних правовідносинах обґрунтованими є доводи товариства, викладені у письмових поясненнях від 23.05.2018 (вх.№132732/18 від 25.05.2018), стосовно відсутності у товариства обов'язку подавати такі звіти у січні-липні 2017 року у зв'язку із тим, що у вказаних місяцях на товаристві працювало менше 8 осіб, а також у серпні-грудні 2017 року у зв'язку із виконанням нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю самостійно, а саме, працевлаштування на товариство 1 особи з інвалідністю, як того вимагає законодавство.

Враховуючи вказане вище, позивачем неправомірно були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 17906,25 грн., та, як наслідок пеня, в сумі 193,32 грн., оскільки відповідачем виконано вимоги статті 19 Закону.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 05.06.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 816/1491/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.С. Резнікова Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 17.09.2018.