Рішення

від 05.06.2018 по справі 811/1208/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1208/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фермерське господарство "Островської Людмили Григорівни", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ "Островської Людмили Григорівни" 01.01, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, а також зобов'язати відповідача затвердити такий проект землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено членам фермерського господарства "Островської Людмили Григорівни" у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

Також позивачем подано відповідь на відзив, в якій він повністю заперечує наведені відповідачем заперечення проти позову.(а.с.168-170)

Відповідачем, через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість вчинених відповідачем дій. На думку відповідача, позивач не дотримався усіх вимог законодавства для затвердження проекту землеустрою, зокрема, не надав документів, які б свідчили про припинення права постійного користування на зазначену позивачем земельну ділянку. Крім того, стверджував, що суд позбавлений повноважень зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою та наредати позивачу у власність земельну ділянку (147-151).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ФГ "Островської Людмили Григорівни", через канцелярію суду, подано пояснення щодо позовної заяви (а.с.138), в яких зазначено, що повністю підтримує позовні вимоги позивача, за обставин, зазначених у ній, та вважає дії відповідача неправомірними. Також, в даних поясненнях зазначено, що третя особа не заперечує щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому судом враховано, що позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без його участі (а.с.132). Представник відповідача у відзиві на позовну заяву також просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності (а.с.151).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2000 ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 25,00 га на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія КР №000276 (а.с.35).

10.04.2002 створено фермерське господарство ОСОБА_2 (а.с.21-23), членом якого є позивач - ОСОБА_1, про що свідчить статут (а.с.24-34).

15.04.2015 відповідачем прийнято наказ №11-1753/14-15-СГ про надання членам ФГ "Островської Людмили Григорівни", в тому числі позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що перебуває у користуванні ОСОБА_2, орієнтовний розмір земельних ділянок 7,65 га земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.12.2016 №11-12761/14-16-СГ, внесені зміни до наказу від 15.04.2015 №11-1753/14-15-СГ (а.с.100).

За замовленням ФГ "Островської Людмили Григорівни", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ "Островської Людмили Григорівни" (а.с.10-100), який був погоджений заступником начальника відділу Держземаганства у Долинському районі Кіровоградської області та головою Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, про що свідчать відповідні висновки №78 від 24.06.2015 та №128 від 18.06.2015 (а.с.95, 96).

Відповідна земельна ділянка з кадастровим номером 3521981300:02:000:9125 пройшла державну реєстрацію 23.10.2015 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.105-107).

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 5,3836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, листом від 17.10.2017 №О-20063/0-13449/0/6-17 відмовило у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що зазначена позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2. При цьому, зазначивши, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Крім того, посилався на ст.149 Земельного кодексу України, згідно ч.2 якої вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (а.с.101).

31.01.2018 члени ФГ Островської ОСОБА_5, зокрема і позивач, звернулися повторно до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.117-119).

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, листом від 23.02.2018 №КО-1097/0-1264/0/17-18 повідомило, що не має підстав для задоволення заяви про повторний розгляд раніше поданих звернень (а.с.120).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 31 Земельного кодексу України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Положеннями частин 1, 2, 3 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Таким чином, члени фермерського господарства, до яких відноситься позивач, мають право отримати у власність земельну ділянку у розмірі земельної частики (паю).

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Приписами ст.50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження..

Також частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб'єкту звернення строк для їх усунення.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2, згідно державного акту на право постійного користування землею серія КР №000276, та право постійного користування щодо вказаної земельної ділянки не припинено у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідачем, при наданні оскаржуваної відмови, не враховано, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2.

Вищенаведене підтверджується державним актом на право постійного користування землею на ім'я ОСОБА_2 серії КР №000276, який зареєстрований 29.08.2000 за №276 (а.с.35).

До того ж, в наказі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.04.2015 №11-1753/14-15-СГ зазначено про надання членам ФГ "Островської Людмили Григорівни", в тому числі позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2(а.с.15).

Крім, матеріали справи містять нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2Г, як голови ФГ " Островської Людмили Григорівни ", про надання нею згоди на вилучення за рахунок земельної ділянки площею 25 га, землекористувачем якої вона є, та не заперечує проти того, щоб згадана земельна ділянка була передана у власність членам ФГ "Островської Людмили Григорівни", в тому числі позивачу (а.с.42).

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування на праві оренди.

Відповідно до ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Документальних доказів про переоформлення ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом Серії КР №000276, до суду не надано.

Так, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.13 ст.123 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність частки (паю), викладеної у листі №О-20063/0-13449/0/6-17 від 17.10.2017 року, зазначено ч.5 ст.116 та ст.149 Земельного кодексу України.

Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.149 Земельного кодексу України встановлено, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з огляду на те, що право постійного користування ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку не припинено.

Натомість доказів, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданий позивачем на затвердження, не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, відповідачем не надано.

Таким чином викладені відповідачем у листі від №О-20063/0-13449/0/6-17 від 17.10.2017 року мотиви для відмови не містять, передбаченої ч.13 ст.123, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд визнає такі дії відповідача протиправними.

Щодо позовних вимог позивача, які стосуються захисту прав членів ФГ "Островської Людмили Григорівни", то суд вважає за необхідне зазначити про відсутність повноважень суду щодо їх задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що, суд, який дійшов висновку про задоволення позовних вимог, приймає рішення, спрямоване на захист прав, свобод та інтересів особи, якою подано позов до адміністративного суду (позивача).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, суд зазначає.

Установлений статтею 123 Земельного кодексу України порядок передачі в користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема у разі формування нових земельних ділянок, передбачає обов'язок відповідного суб'єкту землеустрою перевірити відповідність поданих проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, матеріалів їх погоджень, матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на відповідність їх вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 186-1 Земельного кодексу України, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, тощо.

За результатами такої перевірки та у разі відповідності поданої землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою, а в протилежному випадку рішення про відмову у затвердженні проекту.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки поданого позивачем проекту землеустрою на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як умови затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання земельної ділянки у власність за проектом землеустрою щодо її відведення, установленого статтями 118, 123, 186-1 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою (якими є лише невідповідність проекту та матеріалів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів), повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про надання земельних ділянок у власність позивачу.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1409,60 грн. (а.с.3). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 297-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( 28510, Кіровоградська область, Долинський район, с.Варварівка, вул.Нова, 9, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ( 25030, м.Кропивницький, вул.Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - фермерське господарство "Островської Людмили Григорівни" (28510, Кіровоградська область, Долинський район, с.Варварівка, код ЄДРПОУ 31993882 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ: 39767636 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_6