Постанова

від 05.12.2018 по справі 811/1208/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

05 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 811/1208/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. (суддя Кармазина Т.М.) в справі № 811/1208/18 за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фермерське господарство ОСОБА_3 , до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зобов'язання затвердити такий проект землеустрою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено членам фермерського господарства ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, оскільки позивачем виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач не дотримався усіх вимог законодавства для затвердження проекту землеустрою, зокрема, не надав документів, які б свідчили про припинення права постійного користування на зазначену позивачем земельну ділянку.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 24.03.2000 р. надано у постійне користування земельну ділянку, площею 25,00 га, на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1. 10.04.2002 р. створено фермерське господарство ОСОБА_3 , членом якого є позивач , що підтверджується статутом.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15.04.2015 року прийнято наказ №11-1753/14-15-СГ про надання членам ФГ ОСОБА_3 , в тому числі ОСОБА_2, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що перебуває у користуванні ОСОБА_3, орієнтовний розмір земельних ділянок 7,65 га земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.12.2016 №11-12761/14-16-СГ внесені зміни до наказу від 15.04.2015 №11-1753/14-15-СГ.

За замовленням ФГ ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_3 , який погоджений заступником начальника відділу Держземаганства у Долинському районі Кіровоградської області та головою Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, про що свідчать відповідні висновки №78 від 24.06.2015 та №128 від 18.06.2015.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 пройшла державну реєстрацію 23.10.2015 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 5,3836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, листом від 17.10.2017 №О-20063/0-13449/0/6-17 відмовило у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що зазначена позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Крім того, посилався на ст. 149 Земельного кодексу України, згідно з ч. 2 якої вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

31.01.2018 р. члени ФГ ОСОБА_3 , в тому числі позивач, звернулися повторно до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Листом від 23.02.2018 №КО-1097/0-1264/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області повідомило, що не має підстав для задоволення заяви про повторний розгляд раніше поданих звернень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови у затвердженні проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази здійснення відповідачем перевірки поданого позивачем проекту землеустрою на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як умови затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності у власність.

Судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є членом ФГ ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 24.03.2000 р. надано у постійне користування земельну ділянку, площею 25,00 га, на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1.

10.04.2002 р. створено фермерське господарство ОСОБА_3 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15.04.2015 р. прийнято наказ № 11-1753/14-15-СГ про надання членам ФГ ОСОБА_3 , в тому числі ОСОБА_2, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що перебуває у користуванні ОСОБА_3, орієнтовний розмір земельних ділянок 7,65 га земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.12.2016 №11-12761/14-16-СГ внесені зміни до наказу від 15.04.2015 №11-1753/14-15-СГ.

За замовленням ФГ ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_3 , який погоджений заступником начальника відділу Держземаганства у Долинському районі Кіровоградської області та головою Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, про що свідчать відповідні висновки №78 від 24.06.2015 р. та №128 від 18.06.2015 р.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 пройшла державну реєстрацію 23.10.2015 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 5,3836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Листом від 17.10.2017 р. №О-20063/0-13449/0/6-17 відповідачем відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що зазначена позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3, тому така земельна ділянка може бути передана у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування.

31.01.2018 р. члени ФГ ОСОБА_3 , в тому числі позивач, повторно звернулися до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Листом від 23.02.2018 р. № КО-1097/0-1264/0/17-18 відповідачем повідомлено, що не має підстав для задоволення заяви про повторний розгляд раніше поданих звернень.

Спірним у цій справі є правомірність відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 5,3836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України)

За правилами частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як зазначено вище, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно спірної земельної ділянки відповідачем надано відповідь про неможливість надати відповідного дозволу на зазначену позивачем земельну ділянку, посилаючись на ч. 5 ст. 116 та ст. 149 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

В цьому випадку будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі викладеного суд зазначає, що, оскільки позивачем з урахуванням вищезазначених норм Земельного кодексу України подано відповідні документи, то у відповідача не було підстав відхиляти його заяву про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 5,3836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача з відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Щодо посилання апелянта на те, що при розгляді справ за позовами до органів державної влади чи місцевого самоврядування про визнання неправомірною бездіяльності щодо нерозгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про надання відповідного дозволу, що не належить до компетенції суду, то суд зазначає, що в спірному випадку суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення не втрутився у дискреційні повноваження відповідача, тобто не прийняв рішення про зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а лише зобов'язав повторно розглянути заяву ОСОБА_2, з урахуванням правової оцінки, наданої цим судом.

Суд дійшов висновку про те, що вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. У зв'язку з цим, судом першої інстанції було обрано найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права - зобов'язано розглянути відповідну заяву.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 820/4436/17 і яку враховує суд апеляційної інстанції з огляду на вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. в справі № 811/1208/18 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 р. в справі № 811/1208/18 за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фермерське господарство ОСОБА_3 , до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 05.12.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.12.2018 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко