Постанова

від 05.06.2018 по справі 805/64/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року справа №805/64/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № 805/64/18-а (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" про стягнення податкового боргу у розмірі 86 247, 23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - позивач, ГУ ДФС) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" (далі - відповідач, ТОВ БД Зодчий ), в якому просило: стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують ТОВ БД Зодчий в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 86247,23 грн. (а.с.3-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 86247,23 грн. (а.с.77-80 т.2).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст. 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) відповідач звільнений від виконання своїх обов'язків, як суб'єкт господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14.04.2014 року щодо сплати за користування земельної ділянки державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном. Апелянт зазначає, що позивач звернувся з вимогами щодо стягнення орендної плати з юридичних осіб, проте, позивач не є платником земельного податку, відповідно до договору оренди та декларації, позивач сплачує орендну плату за оренду землі, а не орендну плату з юридичних осіб. Також апелянт зазначає, що фактично, у позовних вимогах йдеться не про орендну плату з юридичних осіб, а про заборгованість по орендній платі за договором оренди укладеним між відповідачем та Володарською селищною радою. Позивач - ГУДФС не є стороною договору. Отже, спірні правовідносини пов'язані із реалізацією договору оренди землі, не є публічно-правовими і мають розглядатися за правилами ГПК України, між відповідачем та Володарською селищною радою. Також, суд не врахував, що відповідачем в податкових деклараціях податкове зобов'язання за 2016 та 2017 роки було визначено на підставі рішень Нікольської селищної ради, якими визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проте, визначені у вказаних рішенням суми податку не могли застосовуватись, оскільки рішення прийняті з порушенням п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України. Також, у порушення пп. 266.7.1, 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України позивачем не надсилалось податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Судом також не враховано, що відповідач не користується вказаними об'єктами нерухомості, оскільки вони зайняті військовослужбовцями ЗСУ у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, що звільняє відповідача від слати податку.Тобто, рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального права та невідповідності рішення обставинам справи (а.с.101-118).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтовано тим, що представник підприємства не має можливості з'явитись в судове засідання через значну відстань підприємства від суду. Суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки клопотання належними доказами не підтверджено, а явка відповідач не визначалась обов'язковою.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" зареєстровано в якості юридичної особи 31.03.2000 року, за адресою: 87000, Донецька обл., Нікольський район, селище міського типу Володарське, вулиця Пушкіна, будинок 133, з 31 березня 2000 року знаходиться на обліку в Мангуському ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Володарське відділення ) та має відкриті розрахункові рахунки (а.с.17-19, 30).

09 січня 2007 року між Володарською селищною радою в особі голови Гальчуна О.М. та ТОВ "Будівельна компанія "Зодчий" в особі директора Забори В.В. укладено договір оренди землі, яка розміщена на території смт. Володарське (кадастровий номер 1421755100:01:001:0073). За пунктом 9 та 10 договору, сума орендної плати становить 14 876,06 грн. за рік (у розмірі 2% від грошової оцінки землі), щомісячно до 15 числа 1239,67 грн. (а.с.23-28).

08 лютого 2015 року між ТОВ "Будівельна компанія "Зодчий" та квартирно-експлуатаційним відділом м.Запоріжжя було укладено договір позички нежитлового майна, за яким позичкодавець передає, а позичальник приймає в строкове користування приміщення (виробничий цех - навіс та виробнича земельна ділянка), розташовані за адресою: Донецька обл., Володарський район, селище міського типу Володарське, вулиця Пушкіна, будинок 133. Строк дії вказаного договору 2 роки, а саме до 08.02.2017 року (а.с.67-70).

08 лютого 2015 року ТОВ "Будівельна компанія "Зодчий" з квартирно-експлуатаційним відділом м.Запоріжжя укладено договір оренди № б/н, предметом якого є передача у строкове платне користування виробничого цеху - навісу з метою розміщення службових приміщень, автомобілів та обладнання орендаря. Згідно договору орендна плата складає 1,00 грн. Додатковою угодою від 09.02.2017 року до договору № б/н від 08.02.2015 року строк дії договору продовжено до 31.12.2017 року ( а.с.62-71).

Також, 08 лютого 2015 року між ТОВ "Будівельна компанія "Зодчий" та Військовою частиною А 3420 укладено договір № 10/04 про відшкодування вартості послуг з електропостачання (а.с.72-77).

26 березня 2015 року Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Володарським відділенням) виставлена відповідачу податкова вимога № 138-25 на загальну суму боргу 6066,87 грн., яка вручена представнику відповідача (а.с.7).

19 лютого 2016 року відповідачем до податкового органу подано декларацію з плати (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за землю за 2016 рік, якою визначено річну суму орендної плати у розмірі 106 687,10 грн., з яких щомісяця у період з січня по листопад складає у сумі 8890,59 грн. та за грудень 8890,61 грн. (а.с.13-14).

04 лютого 2016 року відповідачем до податкового органу подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, якою задекларовано суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі річної суми 6543,96 грн., з якої за І квартал - 1635,99 грн., за ІІ квартал - 1635,99 грн., за ІІІ квартал - 1635,99 грн., за ІV квартал - 1635,99 грн., (а.с.15).

18 лютого 2017 року відповідачем до податкового органу подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, якою задекларовано суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі річної суми 30348,80 грн., з якої за І квартал - 7587,20 грн., за ІІ квартал - 7587,20 грн., за ІІІ квартал - 7587,20 грн., за ІV квартал - 7587,20 грн., (а.с.16).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимог, дійшов до висновку, що наявність у відповідача податкового боргу, підтвердженого наданими позивачем доказами, що обумовлює стягнення боргу.

Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять податок та збір . Так, податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з ч.1. ст. 54 ПК України сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником.

Відповідно до пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.п. 59.1 та 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв'язку з непогашенням відповідачем самостійно визначеної у податкових декларацій суми податкових зобов'язаннь протягом встановленого строку, позивачем винесено податкову вимогу.

Положеннями абзацу 1 підпункту 87.1, підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За п. 20.1.34 та 20.1.35 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, обов'язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов'язанням.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем до контролюючого органу подавались декларації з плати (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за землю за 2016, та декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 року, якими відповідач самостійно визначив до сплати суму орендної плати за 2016 рік та суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки.

Отже, зазначені суми грошового зобов'язання вважаються узгодженими.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість становить 86247,23 грн., яка складається у тому числі: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 63258,35 грн., з яких: суми пені за період з 02.06.2015 року по 27.12.2016 року у розмірі 9 914,79 грн., 8890,59 грн. податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.08.2016 року, 8890,59 грн. - податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.09.2016 року, 8890,59 грн. - податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.10.2016 року, 8890,59 грн. - податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.11.2016 року, 8890,59 грн. - податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.12.2016 року, 8890,61 грн. - податкова декларація з орендної плати № 9020835202 від 19.02.2016 року терміном сплати 30.01.2017 року; з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 22 988, 88 грн., з яких: 227,28 грн. - податкова декларація № 9009921514 від 04.02.2016 року терміном сплати 01.03.2017 року, 7587,20 грн. - податкова декларація № 9023714662 від 20.02.2017 року терміном сплати 29.04.2017 року, 7587,20 грн. - податкова декларація № 9023714662 від 20.02.2017 року терміном сплати 29.07.2017 року, 7587,20 грн. - податкова декларація № 9023714662 від 20.02.2017 року терміном сплати 29.10.2017 року.

Наявність зазначеної заборгованість за попередні періоди за узгодженими зобов'язаннями підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с.78-81).

Отже, у відповідача наявний податковий борг з орендної плати за землю юридичних осіб за2016 рік та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 - 2017 роки, правова природа виникнення яких обумовлена самостійно задекларованими сумами податкових зобов'язань, а тому суми такого зобов'язання з огляду на положення пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, слід вважати узгодженими.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності. Враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, копіями податкових декларацій та копією корінця податкової вимоги, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Суд не приймає посилання апелянта, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на його звільнення від виконання своїх обов'язків щодо сплати за користування земельної ділянки державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном відповідно до ст. 6, 7 Закону № 1669-VII, з наступних підстав.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, суб'єкти господарювання, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за користування державним та комунальним майном, з 14 квітня 2014 року.

Разом з цим, Законом України від 17.05.2016 р. N 1365-VIII внесено зміни до статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, та викладено у наступній редакції:

Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

За частиною 4 статті 4 Закону № 1669-VII в редакції Закону від 17.05.2016 р. N 1365-VIII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Зазначена редакція діє з 08 червня 2016 року.

Отже, з 08 червня 2016 року звільняються суб'єкти господарювання розташованим в населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Матеріали справи свідчать, що місце розташування відповідача не відноситься до зазначеного переліку. позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що утворились після 08 червня 2016 року. Отже, на відповідача за вказаними правовідносинами положення статті 6 та 7 Закону № 1669-VII не розповсюджуються.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що позивач сплачує орендну плату за оренду землі, а не орендну плату з юридичних осіб, оскільки орендна плата з юридичних осіб є затвердженим найменування коду класифікації доходів бюджету 18010600 за яким відповідач сплачує орендну плату та який відображається у податкових даних платників податку, використання його податковим органом в описовій частині замість повної назви податку не впливає на обов'язок відповідача його сплатити.

Щодо посилання апелянта на порушення позивачем пп. 266.7.1, 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України в частині не надсилання податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що вказана норма стосується фізичних осіб, а відповідач як юридична особа зобов'язаний у відповідності до пп. 266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України самостійно обчислювати суму податку, що відповідачем і було зроблено та відображено у декларації.

Суд не приймає посилання апелянта, як на підставу задоволення скарги, на те, що податкове зобов'язання за 2016 та 2017 роки в податкових деклараціях було визначено на підставі рішень Нікольської селищної ради, які прийняті з порушенням п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, оскільки вказані зобов'язання були самостійно задекларовані відповідачем, а отже останній не звільняється від обов'язку їх сплати. Крім того, платник податків та обов'язкових платежів має право здійснити коригування вказаних зобов'язань, проте, відповідачем зазначеного не було здійснено.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що відповідач не користується вказаними об'єктами нерухомості, через їх зайняття військовослужбовцями ЗСУ у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, оскільки зазначені обставини також, не звільняють відповідача від виконання самостійно задекларованих податкових зобов'язань.

Щодо посилання апелянта на те, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із реалізацією договору оренди землі, не є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами ГПК України, між відповідачем та Володарською селищною радою, суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до пп.19-1,1.2, 19-1.1.22, 19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу, зокрема: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

За п. 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, повноваження і функції щодо звернення до суду про стягнення податкової заборгованості покладено на контролюючий орган, та відповідно вказаний спір належить до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчий" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № 805/64/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № 805/64/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 05 червня 2018 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова