Постанова

від 30.05.2018 по справі 1570/4556/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 1570/4556/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Ступакової І.Г.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника відповідача Короких О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорсервіс на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 15.11.2017 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорсервіс до Лиманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24.07.2012 року ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Комінтерніському районі Одеської області Державної податкової служби, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00031923301 від 06.07.2012 року на загальну суму 644 013,5 грн. (з яких, за основним платежем - 543266 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 100747,5 грн .).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки та було прийнято з порушеннями діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року адміністративний позов ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС №0003192301 від 06.07.2012 року, яким ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 543266 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 100747,50 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ БК Дорсервіс задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС №0003192301 від 06.07.2012 року в частині збільшення ТОВу Будівельна компанія Дорсервіс грошового зобов'язання на загальну суму 140281 грн.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2015 року вказані вище постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року замінено відповідача - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС на Лиманську Об'єднану ДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року адміністративний позов ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0003192301 від 06.07.2012р. в частині основного платежу у сумі 140 280 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс 27.11.2017 року знову подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову, якою задовольнити усі позовні вимоги.

Відповідач, в свою чергу, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року в апеляційному порядку не оскаржив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача мотивовано наполягав на залишенні апеляційної скарги підприємства позивача без задоволення.

Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції двічі (т.б. 21.02.2018р. і 30.05.2018р .) не з'явився без поважних причин, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 11.06.2012р. по 15.06.2012р. працівниками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс з питань взаємовідносин з: ПП Одеська будівельна компанія за період квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року; ПП Клін-Маркет за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.; ТОВ Добробут Овідій за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №466/22-22507018 від 22.06.2012р.

Так, в ході даної перевірки було встановлено численні порушення ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс вимог діючого на той час податкового законодавства:

- п.5 ст.203, п.1,2 ст.215 та п.1,2 ст.228 ЦК України, результаті чого правочини позивача з контрагентами ПП Одеська будівельна компанія , ПП Клін-Маркет та ТОВ Добробут Овідій мають ознаки нікчемності та є нікчемними ;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 402 986 грн. за квітень, червень - вересень 2010 року;

- ст.ст.188,201, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 140 280 грн. за червень 2011 року.

В подальшому, на підставі висновків вказаного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003192301 від 06.07.2012 року, яким підприємству позивача було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 543 266 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 100 747,5 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Повторно вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виконавши вимоги ухвали ВАС України від 15.09.2015р., виходив з часткової обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з часткової неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, також враховуючи обов'язкові для виконання приписи ухвали ВАС України від 15.09.2015р., цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р., який діяв на час спірних правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011р., було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з положень п.п.7.4.1 п.7.2 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.5. ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту ). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755- VI (який набрав чинності з 01.01.2011р .), у редакції зазначеної статті, яка діяла на час вказаних правовідносин було визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів ).

А згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України ).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Податкова накладна виписується у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум податку на додану вартість, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції.

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивачем було надано до суду 1-ї інстанції копію договору поставки №30 від 02.04.2010р., укладеного між ТОВ БК Дорсервіс та ПП Одеська будівельна компанія , відповідно до п.п.1 якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію: інертні, будівельні та оздоблювальні матеріали за заявкою покупця (а.с.115-116 т.1 ).

Крім того, ТОВ БК Дорсервіс надано до суду і копію договору субпідряду №31 від 06.04.2010р. з ПП Одеська будівельна компанія (а.с.12-15 т.3 ) та додаткові угоди до нього №1 від 01.04.2010р. (а.с.16 т.3 ), №2 від 01.06.2010р. (а.с.17 т.3 ), №3 від 02.06.2010р. (а.с.18 т.3 ) та №4 від 01.09.2010 р. (а.с.19 т.3 ).

Також, підприємством позивача на підтвердження виконання укладених договорів з ПП Одеська будівельна компанія було надано до суду і видаткові та податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, витяг із журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 Сировина й матеріали (а.с.117-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-11 т.3, а.с.72-86 ), акти договірної ціни, підсумкові кошториси ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, Акти приймання виконаних робіт (а.с.20-71 т.3 ), платіжні доручення (а.с.210-223 т.5 ).

Крім того, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ БК Дорсервіс було укладено договір поставки з ПП Клін Маркет №36 від 12.04.2010р. на постачання паливно-мастильних матеріалів (а.с.93-94 т.3), підписаний директором підприємства позивача та директором ПП Клін Маркет ОСОБА_2

Так, як видно з матеріалів справи, позивачем на підтвердження виконання укладеного із ПП Клін Маркет договору поставки надано до суду 1-ї інстанції копія цього договору, видаткові накладні, паспорти на продукцію, товарно-транспортні накладні, довіреності, витяги із журналу - ордеру і відомості по рахунку 201 Сировина й матеріали , податкові накладні та платіжні доручення (а.с.95-109 т.3, а.с.224-225 т.5 ).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія вироку Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2013р. по к/справі №522/11014/13, який набрав законної сили 29.06.2013р., з якого, в свою чергу, вбачається, що директора ПП Клін Маркет ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.5, ст.205 ч.2 КК України. Так, цим вироком суду було встановлено, що у 2009 році у м.Одесі ОСОБА_2 став фактичним засновником та директором ПП Клін-Маркет , але при цьому, фінансово-господарську діяльність цього підприємства він особисто не здійснював, жодних документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, ніяких товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав (а.с.325-328 т.5 ).

Крім того, в матеріалах справи є і інший вирок Приморського районного суду м.Одеси від 27.05.2014р. по к/справі №522/4865/14-к, який набрав законної сили 03.06.2014р., яким, в свою чергу, директора ПП Одеська будівельна компанія ОСОБА_3 визнано таким, що вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, та звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст.27 ч.5, 205 ч.2 КК України. Так, цим вироком суду від 27.05.2014р. встановлено, що у червні 2007 року ОСОБА_3 став фактичним засновником та директором ПП Одеська будівельна компанія (код ЄДРПОУ 34319643), але при цьому, фінансово-господарську діяльність даного підприємства не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які були засновниками та керівниками підприємств-контрагентів позивача, т.б. ПП Одеська будівельна компанія (код ЄДРПОУ 34319643 ) і ПП Клін-Маркет (код ЄДРПОУ 36612865 ) в червні 2013р. і червні 2014р. фактично були визнані винними у кримінальному правопорушенні, передбаченого ст.205 КК України - фіктивне підприємництво .

При цьому, слід вказати, що судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з позицією представника ТОВ БК Дорсервіс , що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак, разом з тим, встановлений вироком суду статус фіктивного (нелегального) підприємництва контрагентів ТОВ БК Дорсервіс , а саме - ПП Клін-Маркет та ПП Одеська будівельна компанія , є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю. Тобто, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження їх документами бухгалтерського обліку.

Одночасно необхідно звернути увагу на те, що аналогічна позиція з цього спірного питання була неодноразово викладена Верховним судом України, зокрема, в постанові від 01.12.2015р. по справі №826/15034/14, яка, в свою чергу, в силу ст.244-2 КАСУ, є обов'язковою до застосування.

При чому, слід зазначити й про те, що і на момент проведення спірної перевірки ревізорами відповідача була встановлена нереальність зазначених господарських операцій ТОВ БК Дорсервіс із вказаними контрагентами. Надані ж позивачем докази щодо цих господарських операцій, при наявності вироків суду, в свою чергу, не підтверджують фактичне отримання, оприбуткування та використання цих товарів у господарській діяльності позивача та зміну у зв'язку із цим у його активах.

Отже, у зв'язку з викладеним, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку дійшов обґрунтованого рішення про те, що податковий орган, при проведенні спірної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс з питань взаємовідносин з ПП Одеська будівельна компанія за період квітень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, та з ПП Клін-Маркет за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., правомірно прийшов до висновку про завищення позивачем свого податкового кредиту на суму ПДВ з ПП Одеська будівельна компанія та ПП Клін-Маркет у загальному розмірі 402 985,92 грн.

Що ж стосується встановленого ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС факту завищення ТОВ БК Дорсервіс податкового кредиту в червні 2011 року на суму ПДВ у розмірі 140279,71 грн. із контрагентом ТОВ Добробут-Овідій , то суд 2-ї інстанції з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 01.06.2011р. між ТОВ БК Дорсервіс та ТОВ Добробут Овідій укладено договір підряду №102, п.п.1 якого визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати підрядні роботи за заявкою замовника. Об'єм робіт, характер та вартість визначається кошторисом та договірною ціною, які є невід'ємною частиною вказаного договору та підставою для взаєморозрахунку між сторонами. (а.с.117-118 т.3 ).

Як видно з матеріалів справи, позивачем на підтвердження виконання укладеного із ТОВ Добробут Овідій договору поставки надано до суду 1-ї інстанції договірні ціни, кошториси, підсумкова відомість ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні та платіжні доручення (а.с.119-179 т.3, а.с.226-229 т.5 ).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2013р. (а.с.293-295 т.5 ) засновником ТОВ Добробут Овідій є ОСОБА_4.

Будь-яких достовірних доказів того, що керівником вказаного підприємства ОСОБА_4 здійснювалось фіктивне підприємництво відповідачем до суду надано не було.

Так, дійсно, в матеріалах справи є копія постанови Приморського районного суду м.Одеси від 02.08.2012р. по справі №1522/17942/12, якою, в свою чергу, постанову про порушення кримінального провадження від 16.01.2012р. відносно ОСОБА_4 по факту фіктивного підприємництва, що причинило державі значну матеріальну шкоду, що передбачено ч.2 ст.205 КК України - скасовано, з підстав відсутності доказів, які б підтверджували факт фіктивного підприємництва.

Отже, за таких обставин, враховуючи вищевикладене у судової колегії, як і у суду 1-ї інстанції, відсутні будь-які законні підстави вважати, що ТОВ Добробут Овідій було фіктивним підприємством та реально не надавало послуги позивачу за договором №102 від 01.06.2011р.

До того ж, судами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що придбання позивачем у ТОВ Добробут Овідій будівельних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції підтверджуються усіма необхідними первинними документами.

Крім того, також ще необхідно зазначити й про те, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також і те, що чинним законодавством України передбачено, що на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та з урахуванням встановлених судом офіційних обставин справи, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про наявність усіх законних підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Будівельна компанія Дорсервіс щодо скасування податкового повідомлення -рішення №0003192301 від 06.07.2012р. в частині безпідставного встановлення податковим органом завищення податкового кредиту у червні 2011 року на загальну суму 140281 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорсервіс - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 01.06.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

І.Г. Ступакова