Постанова

від 23.05.2018 по справі 535/1249/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1249/17 Номер провадження 22-ц/786/1118/18Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року у складі головуючого судді Загнійко А.В.

по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання договору оренди землі припиненим та його розірвання, зобов'язання повернути земельну ділянку.

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду позов, в якому просила визнати припиненим договір оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 26.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Святослав , у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, розірвати вказаний договір та зобов'язати ПСП Святослав повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 4,73 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 26 жовтня 2015 року шляхом укладення додаткової угоди сторони продовжили строк дії договору оренди землі, який на час звернення позивача до суду не закінчився, права позивача на вільне володіння і користування своєю власністю зі сторони відповідача, який правомірно використовує на умовах оренди земельну ділянку, не порушено, підстав для розірвання спірного договору оренди землі, передбачених законом, по справі не встановлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди землі припиненим та витребування земельної ділянки з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до положень частини першої статті 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

До повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить скасування рішення повністю або частково з ухваленням у відповідній частині нового рішення або зміна рішення (пункт другий частини першої статті 374 ЦПК).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту четверного частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 144172 від 07 лютого 2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,73 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

11 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав було укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого позивач передала у строкове платне користування відповідачеві належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,73 га строком на десять років.

Даний договір було зареєстровано у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 25 січня 2008 року за № 040854500140.

26 жовтня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір оренди спірної земельної ділянки викладено у новій редакції договору за№ 180, пунктом 9 якого встановлено новий розмір орендної плати - 6% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що справляється у грошовій формі, - замість 2% орендної плати у натуральній формі, та пунктами 8, 43 договору № 180 встановлено, що цей договір укладено строком на 7 років з правом пролонгації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 26 жовтня 2017 року здійснено державну реєстрацію права оренди відповідача на спірну земельну ділянку за договором № 180 від 26 жовтня 2015 року зі строком дії з 26.10.2015 р. по 26.10.2022 р. з правом пролонгації.

Заявою від 01 вересня 2017 року орендодавець ОСОБА_2 письмово повідомила орендаря - ПСП Святослав про те, що вона не має наміру продовжувати дію укладеного між ними договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, який закінчується 25 січня 2008 року, та просила повернути орендовану земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона була одержана в оренду.

За нормами статей 792 Цивільного кодексу України та 13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно абзацу другого частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі у разі закінчення строку, на який його було укладено, договір оренди землі припиняється.

Наслідками припинення договору оренди землі згідно частити першої статті 34 Закону України Про оренду землі є зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції не взяв до уваги, що предметом спору у справі є права та обов'язки сторін за договором оренди землі від 11 жовтня 2007 року, який було укладено на 10 років та зареєстровано в установленому законом порядку 25 січня 2008 року.

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, права та обов'язки сторін за спірним договором тривали до 25 січня 2018 року і відповідно до пункту 21 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року після припинення дії договору орендар зобов'язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Проте, незважаючи на вимогу орендодавця, свого обов'язку належним чином не виконав, мотивуючи свою поведінку змінами до договору оренди землі за № 180 від 26 жовтня 2015 року.

Частиною першою статті 651 ЦК України та статтею 30 Закону України Про оренду землі встановлено право сторін за взаємною згодою змінювати умови договору оренди землі.

Згідно частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Аналізуючи положення вказаної додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року, слід дійти висновку, що умови пунктів 8 та 43 про укладення договору оренди земельної ділянки на 7 років не є зміною узгодженого сторонами 10-річного строку дії договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року у розумінні правил статтей 631 ЦК України та 15, 18 Закону Про оренду землі , а є по суті поновленням договору оренди землі на новий строк поза встановленою законом процедурою.

Так, статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Аналогічна норма міститься у статті 777 ЦК України щодо переважного права наймача на укладення договору найму на новий строк за умови виконання наймачем зобов'язання повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої вказаною нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

При укладенні договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року сторони домовились, що після закінчення строку договору, укладеного на 10 років, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, виходячи із засад свободи договору (статті 6, 627 ЦК України), сторони погодили вирішення питання про можливість продовження дії договору оренди землі на новий строк, виходячи з наявного у орендаря переважного права оренди, що повністю узгоджується з вимогами статті 33 Закону України Про оренду землі , статті 777 ЦК України та відповідає принципу правової визначеності, як одному з елементів верховенства права.

Натомість, всупереч встановленому Законом порядку та волевиявленню орендодавця ОСОБА_2 на припинення орендних правовідносин й повернення належної їй земельної ділянки після закінчення 10-річного строку оренди землі з метою її самостійного обробітку, про що ПСП Святослав було повідомлено 03 жовтня 2017 року, відповідач, діючи недобросовісно, під виглядом внесення змін до діючого договору оренди землі в частині збільшення орендної плати фактично поза процедурою реалізації переважного права орендаря продовжив строк оренди спірної земельної ділянки на 7 років з 26 жовтня 2017 року, чим порушив конституційні права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

За змістом статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, що положення додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року за № 180 в частині продовження строку дії договору оренди спірної земельної ділянки на 7 років всупереч вимогам статей 33 Закону України Про оренду землі , 777 ЦК України порушують конституційні права власника земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку про їх нікчемність.

Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, доводи позивача про припинення дії договору оренди спірної земельної ділянки у звязку із закінченням строку, на який його було укладено, є обґрунтованими та у відповідності до частини першої статті 34 Закону України Про оренду землі , пункту 21 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року відповідач зобов'язаний повернути позивачці належну їй земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням в оскаржуваній частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

При розгляді справи в апеляційному суді позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. та понесених витрат зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій.

Вирішуючи дане питання з огляду на приписи статтей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача понесених позивачкою судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. - пропорційно до предмета спору та з урахуванням складності справи й виконаних адвокатом робіт з надання відповідних послуг на стадії апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі припиненим та зобов'язання повернути земельну ділянку - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати договір оренди землі б/н від 11 жовтня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав , припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство Святослав повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 4,73 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В іншій частині рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя підпис С.Б. Бутенко

Судді: підпис О.І. Обідіна

підпис О.В. Прядкіна

Повне судове рішення складено 28 травня 2018 року.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко