Постанова

від 29.04.2020 по справі 535/1249/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 535/1249/17

провадження № 61-38887св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про визнання договору оренди землі припиненим та його розірвання, зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства Святослав на постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Святослав ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного сільськогосподарського підприємства Святослав (далі - ПСП Святослав ) з позовом, уякому просила визнати припиненим договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 26 жовтня

2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, розірвати вказаний договір та зобов`язати ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,73 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору оренди землі, укладеним 11 жовтня 2007 року між ПСП Святослав та ОСОБА_1 , остання передала в оренду строком на десять років належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,73 га, який зареєстровано в установленому законом порядку.

3. 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу лист-повідомлення про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі вона не бажає продовжувати орендні відносини в майбутньому і просить повернути земельну ділянку. Проте відповідач повідомив її, що договір оренди землі продовжує діяти відповідно до додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року, згідно з якою договір оренди землі було викладено у новій редакції, а саме строк дії цього договору становить сім років. Після отримання примірника додаткової угоди, позивач довідався, що з урахуванням змісту додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року, строк дії договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року зі змінами закінчив свою дію у 2014 році, оскільки його було укладено на 7 років.

4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

5. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області

від 19 березня 2018 року у складі судді Загнійко А. В. позов залишено без задоволення.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк дії договору оренди від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 26 жовтня

2015 року, не закінчився, оскільки сторони на підставі пункту 36 договору оренди землі внесли зміни в умови договору та погодили строк дії останнього ще на сім років, що не суперечить чинному законодавству, зокрема положенням статті 653 ЦК України, а відтак відсутні підстави для визнання оспорюваного договору припиненим в розумінні статті 31 Закону України Про оренду землі .

7. Місцевий суд також установив відсутність порушеного права позивача на вільне володіння і користування своєю власністю (спірною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) зі сторони відповідача, який правомірно використовує на умовах оренди земельну ділянку, що належить на праві власності позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі припиненим та зобов`язання повернути земельну ділянку скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.

Визнано договір оренди землі б/н від 11 жовтня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та

ПСП Святослав , припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Зобов`язано ПСП Святослав повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,73 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, у стані не гіршому ніж вона була надана в оренду. В іншій частині рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що предметом спору у справі є права та обов`язки сторін за договором оренди землі від 11 жовтня 2007 року, який було укладено на 10 років та зареєстровано в установленому законом порядку 25 січня 2008 року. Права та обов`язки сторін за спірним договором тривали до 25 січня 2018 року і відповідно до пункту 21 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року після припинення дії договору орендар зобов`язаний був повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

10. Апеляційний суд проаналізував положення додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року та дійшов висновку, що умови пунктів 8 та 43 про укладення договору оренди земельної ділянки на 7 років не є зміною узгодженого сторонами 10-річного строку дії договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року у розумінні правил статей 631 ЦК України та 15, 18 Закону Про оренду землі , а є по суті поновленням договору оренди землі на новий строк поза встановленою законом процедурою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ПСП Святослав просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року та додаткова угода від 26 жовтня 2015 року укладені відповідно до положень статті 207 ЦК України у письмовій формі, підписані сторонами, що свідчать про те, що волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх дії були спрямовані на набуття та зміну цивільних прав та обов`язків. Укладення додаткової угоди відбувалось не у відповідності до вимог статті ЗЗ Закону України Про оренду землі , як це зазначив апеляційний суд, а у відповідності до змісту договору та вимог цивільного права, де передбачено, що сторони на власний розсуд встановлюють умови договору.

13. Заявник також указує, що позивач просив визнати договір оренди землі

від 11 жовтня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 26 жовтня

2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , припиненим у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та розірвати його починаючи з 25 січня 2015 року, а суд апеляційної припинив дію договору

з 25 січня 2018 року. З приводу позовної вимоги щодо розірвання договору постанова апеляційного суду висновків не містить.

Доводи інших учасників справи

14. Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу зводяться до того, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

18. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

21. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

22. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від від 07 лютого 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,73 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

24. 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПСП Святослав було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у строкове платне користування відповідачеві належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,73 га строком на десять років.

25. 25 січня 2008 року вказаний договір оренди землі від 11 жовтня 2007 року зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК .

26. Відповідно до додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року сторони внесли зміни до договору та строк дії договору визначили на 7 роківз правом пролонгації.

27. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 26 жовтня 2017 року здійснено державну реєстрацію права оренди відповідача на спірну земельну ділянку за договором від 26 жовтня 2015 року зі строком дії з 26 жовтня 2015 року

по 26 жовтня 2022 року з правом пролонгації.

28. Заявою від 01 вересня 2017 року орендодавець ОСОБА_1 письмово повідомила орендаря - ПСП Святослав про те, що вона не має наміру продовжувати дію укладеного між ними договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, який закінчується 25 січня 2008 року, та просила повернути орендовану земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона була одержана в оренду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його й зобов`язання повернути земельну ділянку.

30. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

31. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

32. Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

33. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

34. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

35. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

36. Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

37. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

38. Відповідно до пунктів 8 та 43 додаткової угоди від 26 жовтня 2015 року договір укладено на сім років з правом пролонгації. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами строком на сім років. Сторонами договору 26 жовтня 2015 року складено акт визначення меж земельної ділянки.

39. Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

40. Пунктом 36 договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Святослав , визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

41. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

42. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

43. Частиною першою статті 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

44. За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

45. Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

46. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

47. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов

ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначених обставин справи та вимог закону не врахував та безпідставно виходив із того, що спірна додаткова угода до договору оренди землі не відповідає вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі , а тому у силу статті 215 ЦК України є нікчемною, оскільки укладаючи додаткову угоду від 26 жовтня 2015 року, сторони внесли відповідні зміни до договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року,керуючись статтями 627, 653, 654 ЦК України, пунктом 36 договору оренди землі, а не положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , які визначають правові підстави поновлення договору оренди землі на новий строк.

48. При цьому додаткова угода від 26 жовтня 2015 року вчинена у письмовій формі відповідно до вимог статті 207 ЦК України.

49. Крім того, позивач пред`явив вимоги про визнання договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Вимог про визнання додаткової угоди від 10 жовтня

2015 року недійсною позивачем не заявлено, а відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину .

50. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що дії сторін при укладенні договору оренди землі від 11 жовтня 2007 року та додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 26 жовтня 2015 року були направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені таким договором. 26 жовтня 2015 року сторони узгодили в додатковій угоді до договору оренди землі істотні умови договору оренди землі, у тому числі визначили строк його дії, висловивши своє волевиявлення шляхом досягнення згоди з усіх інших істотних умов та скріпивши згоду своїми підписами. Отже відсутні правові підстави для визнання його припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

51. Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 10 квітня 2019 року у справі

№ 535/1255/17 (провадження №61-39026св18), від 04 грудня 2019 року у справі № 535/1251/17 (провадження № 61-39030св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 535/1250/17 (провадження №61-41876св18).

52. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

53. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

54. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

55. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

56. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Святослав задовольнити.

2. Постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 рокускасувати, рішення Котелевського районного суду Полтавської області

від 19 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська