Постанова

від 31.05.2018 по справі 761/26927/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2018 р.

м. Київ

справа № 761/26927/17

провадження № 51-793 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу директора ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 на ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 25 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №32017100100000073; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 515 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8755.00 грн.

На зазначений вирок директор ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу директора ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року повернуто особі, яка її подала.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_6 в якості правової підстави подання апеляційної скарги послався на п.9-1 ч.1 ст.393 КПК України, згідно з яким апеляційну скаргу має право подати представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у частині, що стосується інтересів юридичної особи. Разом з тим, як зазначено в ухвалі, право на оскарження вироку на підставі угоди представником юридичної особи нормами ч.4 ст.394 КПК України не передбачено.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі директор ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року вирішено питання щодо неправомірності господарських взаємовідносин між ТОВ «Сімузар» та ТОВ «НВФ «Омега-Агро», тим самим, всупереч засадам презумпції невинуватості, фактично встановлено преюдиціальний факт та винуватість керівних осіб останнього у вчиненні злочину, пов`язаного з прикриттям незаконної діяльності, а тому це судове рішення безпосередньо зачіпає права та інтереси скаржника. З огляду на це зазначає, що повернення його апеляційної скарги на вирок порушує його право на доступ до правосуддя.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційну скаргу директора ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 слід задовольнити з викладених в ній підстав.

Мотиви суду

Стаття 55 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями п.8 ч.3ст.129 Конституції України визначено одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення і таким чином закріплено гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, «положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом» (абзац 7п. п. 3.2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рпу справі про апеляційне оскарження ухвал суду).

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованогост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправа на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зіст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ст. 24 КПКУкраїни кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Водночас уч.4 ст. 394 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч.6ст.9 КПК України у випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогамист.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.

У силу статей8,9 КПКУкраїни принцип верховенства права передбачає, що людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини).

Отже, Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж углаві 31 КПК України, кореспондується з положеннямист. 24 вказаного Кодексуй розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Оскількист. 394 КПКУкраїни не врегульовано питання кримінального провадження у випадку, якщо вироком на підставі угоди порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження, суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, згідно з приписами ч. 6ст. 9 цього Кодексуповинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1ст. 7 КПК України.

Таким чином, якщо рішення оскаржує особа, не наділена процесуальним статусом, який за правиламист. 394 КПКУкраїни надає їй право на оскарження вироку на підставі угоди, за умови, що це судове провадження стосується її прав, свобод та інтересів, то ця обставина не є перешкодою в доступі до правосуддя й звернення до суду апеляційної інстанції.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «НВФ «Омега-Агро» обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року посилався на те, що хоча зазначена юридична особа і не є учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , однак має право на оскарження даного вироку суду, оскільки затвердження угоди про визнання винуватості безпосередньо зачіпає права та інтереси цієї юридичної особи, що полягає у безпідставному вирішенні питання щодо незаконності її господарської діяльності, а вказаним вироком констатовано винуватістьу цьому.

Однак, суддя-доповідач Апеляційного суду міста Києва належним чином не перевірив доводи апелянта зазначені у його скарзі та передчасно дійшов висновку, що вирок, ухвалений в результаті затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо останнього може бути оскаржено лише особами, зазначеними у ч.4 ст.394 КПК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком судді, оскільки він суперечить викладеним вище законодавчим вимогам, які передбачають право зацікавлених осіб звернутися до апеляційного суду з приводу оскарження судових рішень.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1ст. 62 Конституції України, ч. 1ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Так, констатуючи у вироку щодо ОСОБА_7 те, що останній здійснював пособництво фіктивному підприємництву з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «НВФ «Омега-Агро», суд першої інстанції фактично зробив висновок про те,що ТОВ «НВФ «Омега-Агро» здійснювало незаконну діяльність, що є констатацією винуватості у вчиненні діянь, які інкриміновані ОСОБА_7 .

Між тим, обвинувачення ТОВ «НВФ «Омега-Агро» не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_7 і факти можливої злочинної діяльності цієї юридичної особи жодним чином не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості юридичної особи не лише входить в колізію з нормами КПК Українищодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.7 КПК Українизагальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За таких обставин юридична особа ТОВ «НВФ «Омега-Агро» хоча і не була визнана учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом його апеляційного оскарження. А тому у даному конкретному випадку, суддею апеляційного суду фактично було обмежено право на доступ до правосуддяпредставника юридичної особи, який звернувсяз метою захисту прав та свобод.

З огляду на викладене, ухвалу судді-доповідача апеляційного суду постановлено без дотримання приписів статей370,419 КПК України,що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку із чим на підставі п. 1 ч. 1ст. 438 КПКУкраїни вона підлягає скасуванню, а провадження - направленню в апеляційний суд для розгляду, під час якого слід урахувати наведене та ухвалитизаконне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу директора ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, якою повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробнича фірма «Омега-Агро» ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 , скасувати і призначити розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3