Постанова

від 05.06.2018 по справі б13/041-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа№ Б13/041-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представників:

від боржника - арбітражний керуючий Кандаурова А.П. (ліквідатор),

від Головного управління ДФС у Київській області - Вірчак В.Г., Якимчук О.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 13.03.2018 (повна ухвала складена 15.03.2018, суддя Наріжний С.Ю.)

у справі №Б13/041-11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" (код 31839309)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2018 частково задоволено заяву ГУ ДФС у Київській області б/№, б/дати (вх. № 67/18), визнано грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 81271,03 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі), в іншій частині заяву відхилено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у Київській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 в частині відхилення кредиторських вимог в сумі 16592,93 грн., включити кредиторські вимоги у розмірі 16592,93 грн. до реєстру кредиторів.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відмовив у визнанні вимог в сумі 11421,52 грн., які виникли на підставі самостійно поданої декларації зі сплати за землю (земельний податок) за 2015 рік за травень-грудень 2015 року, оскільки такий податок відповідно до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є витратами у ліквідаційній процедурі та підлягають визнанню в повному обсязі. Крім того, на думку скаржника також підлягають визнанню вимоги, які складаються з нарахованої пені по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 5129,88 грн., пені з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 39,67 грн. та пені з податку власників наземних транспортних засобів в розмірі 1,86 грн., оскільки нараховані контролюючим органом з моменту виникнення заборгованості за сплати податків та до моменту порушення у справі про банкрутство боржника відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 21.03.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № Б13/041-11 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області, розгляд справи призначено на 05.06.2016.

В судовому засіданні ліквідатор боржника заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 13.03.2018 - без змін.

Представник Головного управління ДФС у Київській області в судовому засіданні просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 в частині відхилення кредиторських вимог в сумі 16592,93 грн., включити кредиторські вимоги у розмірі 16592,93 грн. до реєстру кредиторів з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні, з огляду на наступне.

Провадження у даній справі про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2011 порушено провадження у справі № Б13/041-11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання від 07.11.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" до якого, окрім інших, включено кредиторські вимоги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області у сумі 25 196,05 грн. третьої черги.

З мотивувальної частини ували попереднього засідання від 07.11.2011 вбачається, що Бориспільською ОДПІ в Київській області були заявлені грошові вимоги у розмірі 51 856,14 грн. які виникли у зв'язку із несплатою податку з власників транспортних засобів у розмірі 55,41 грн., податку з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 42 911,32 грн. та податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8 889,41 грн. Оскільки заборгованість по сплаті податку з орендної плати за земельну ділянку за лютий, березень та квітень у розмірі 22 099,08 грн. та заборгованість по сплаті податку на доходи фізичних осіб за березень у розмірі 4 561,01 грн. виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, вони не підлягають задоволенню та внесенню в реєстр вимог кредиторів. Інша частина грошових вимог у розмірі 25 196,05 грн. визнані та внесені до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 припинено процедуру санації боржника та припинено повноваження арбітражного керуючого Анікєєва Ярослава Олеговича, як керуючого санацією, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиара" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Анікєєва Ярослава Олеговича.

08.06.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення по визнання боржника банкрутом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI викладено в новій редакції Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення нової редакції Закону про банкрутство застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013.

При цьому, положення Закону про банкрутство в новій редакції, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Тобто, в даному випадку підлягає до застосування Закон про банкрутство в редакції чинній з 19.01.2013.

30.12.2017 до Господарського суду Київської області звернулось Головне управління ДФС у Київській області із заявою про визнання кредиторських вимог в розмірі 128372,98 грн. та 3200,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до поданої заяви за боржником рахується заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 94117,99 грн., з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7588,42 грн., з податку з власників наземних транспортних засобів в сумі 1,86 грн., з єдиного соціального внеску в сумі 26664,71 грн.

Вказані податкові зобов'язання виникли на підставі самостійно поданих декларацій до контролюючого органу.

13.03.2018 Головне управління ДФС у Київській області уточнило заяву про визнання кредиторських вимог та просило визнати вимоги до боржника в розмірі 99336,19 грн., в тому числі з орендної плати з юридичних осіб 85443,75 грн. основний платіж та 5129,88 грн. пені, з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7588,42 грн. (7548,75 грн. - основний платіж, 39,67 грн. - пеня), з податку з власників наземних транспортних засобів в сумі 1,86 грн. (пеня).

Частково задовольняючи заяву Головного управління ДФС у Київській області, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги в сумі 3200,00 грн. (судовий збір) - 1 черга; 81271,03 грн. (поточні вимоги з орендної плати з юридичних осіб та податку на доходи фізичних осіб) - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі), які виникли під час процедур банкрутства та до дня визнання боржника банкрутом відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство. Відхиляючи вимоги в частині нарахованої пені, суд першої інстанції встановив, що вони є конкурсними, а відтак є погашеними на підставі ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги щодо орендної плати з юридичних осіб виникли на підставі поданих боржником декларацій з земельного податку з юридичних осіб № 9000180129 від 31.01.2011 та № 1500011580 від 02.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2011 порушено провадження у справі № Б13/041-11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара".

Постановою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиара" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Тобто, частина заявлених вимог щодо основного платежу з орендної плати з юридичних осіб є поточними зобов'язаннями боржника на підставі декларації № 9000180129 від 31.01.2011 за період з березня по грудень 2011 року в сумі 73663,55 грн. та на підставі декларації № 1500011580 від 02.06.2015 за квітень 2015 року (термін сплати 02.06.2015) в сумі 47,59 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів, перерахувавши самостійно визначене боржником зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, дійшла висновку про обгунтованість грошових вимог в цій частині в сумі 73711,14 грн.

Одночасно місцевий господарський суд встановивши дійсні обставини справи та вірно визначивши періоди виникнення податкових зобов'язань боржника припустився арифметичної помилки, визнавши обґрунтованими грошові вимоги в сумі 73722,28 грн., які складаються з орендної плати з юридичних осіб, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в цій частині шляхом зменшення на суму -11,14 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо віднесення частини податкового зобов'язання в сумі 11421,52 грн. (за період травень-грудень 2015 року), сплата якого настала після визнання боржника банкрутом до витрат в ліквідаційній процедурі як таких що не узгоджується із п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство та ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство як норм пріоритетної дії відносно особи щодо якої порушено справу про банкрутство.

Щодо заявленої до визнання пені у сумі 5129,88 грн. з орендної плати з юридичних осіб, колегія суддів погоджується із висновком про їх відхилення з огляду на те, що такі вимог вважаються погашеними згідно ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з наданих контролюючим органом розрахунків та письмових пояснень щодо періоду нарахування пені вбачається, що такий платіж нарахований за відповідні періоди 2010 року, тобто до постановлення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство боржника від 21.03.2011, у зв'язку з чим такі вимоги за своєю правовою природою є конкурсними.

Статтею 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній на дату порушення провадження у даній справі, визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Конкурсні вимоги могли бути заявлені у тридцяти денний строк з дати публікації оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в газеті "Голос України" № 95 (5095) 14.09.2011.

Оскільки відповідно до ст. 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, то вимоги Головного управління ДФС у Київській області в частині пені з орендної плати з юридичних осіб у сумі 5129,88 грн. не розглядаються судом та вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7588,42 грн., складаються з заборгованості по основному платежу у сумі 7548,75 грн. та 39,67 грн. пені.

Тобто, 7548,75 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб є поточними вимогами, які виникли 06.04.2011 і 30.05.2011, а отже підлягають визнанню, а вимоги по пені в сумі 39,67 грн. не розглядаються судом на підставі ст. 14 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, оскільки виникли з 02.03.2011 та 07.03.2011 по 21.03.2011, відповідно є конкурсними і вважаються погашеними.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у визнанні вимог по пені в сумі 1,86 грн. з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, нарахована з 15.01.2011 до дати порушення справи про банкрутство боржника, а отже є конкурсними та вважаються погашеними відповідно до ст. 14 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції припустився арифметичної помилки при розгляді грошових вимог Головного управління ДФС у Київській області в частині орендної плати з юридичних осіб, ухвала від 13.03.2018 в цій частині підлягає зміні, а в решті оскаржувану ухвалу належить залишити без змін як законну та обґрунтовану, апеляційну скаргу - залишити без задоволення, оскільки її доводи не знайшли свого підтвердження.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 у справі № Б13/041-11 змінити в частині визнання грошових вимог Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара".

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 13.03.2018 у справі № Б13/041-11 в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" (код ЄДРПОУ 31839309) в сумах: 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 81259,89 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі)".

4. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 у справі № Б13/041-11 залишити без змін.

5. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Головного управління ДФС у Київській області в сумі 5286,00 грн.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко