Постанова

від 15.08.2018 по справі б13/041-11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № Б13/041-11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника Головного управління ДФС у Київській області - Якимчука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018

та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 в частині відхилення кредиторських вимог

у справі № Б13/041-11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛаскаЛізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИАРА"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2011 порушено провадження у справі № Б13/041-11 про банкрутство ТОВ "Тиара".

Ухвалою Господарського суду Київської області (попереднього засідання) від 07.11.2011 у справі № Б13/041-11 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ "Тиара" до якого, зокрема, включено кредиторські вимоги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області у сумі 25 196,05 грн. третьої черги.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі № Б13/041-11 припинено процедуру санації боржника, визнано боржника - ТОВ "Тиара" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У грудні 2017 Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду першої інстанції із заявою, з урахуванням уточнень, про визнання кредиторських вимог на загальну суму 99 336,19 грн. нарахованих за період з березня 2011 по серпень 2017 , з яких : орендна плата з юридичних осіб 85 443,75 грн. основний платіж та 5 129,88 грн. пені, з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 588,42 грн. (7548,75 грн. - основний платіж, 39,67 грн. - пеня), з податку з власників наземних транспортних засобів в сумі 1,86 грн. (пеня).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2018 у справі № Б13/041-11 (суддя Наріжний С.Ю.) заяву ГУ ДФС у Київській області задоволено частково та визнано грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до боржника у сумах: 3 200 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 81 271,03 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі), в іншій частині заяву відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № Б13/041-11 (судді : Сотніков С.В., Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 змінено у п. 2 резолютивної частини цієї ухвали та викладено в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до боржника ТОВ "Тиара" в сумах: 3200 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 81 259,89 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі)". В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 19.08.2018 залишено без змін.

В касаційній скарзі Головного управління ДФС у Київській області просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 в частині відхилення кредиторських вимог скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення грошових вимог ГУ ДФС у Київській області до боржника на суму 11 421,52 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відхилення кредиторських вимог у сумі в сумі 11 421,52 грн., кредитор посилається на неврахування судами обох інстанцій положень ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , оскільки ці грошові кошти виникли на підставі самостійно поданої боржником декларації зі сплати за землю (земельний податок) за 2015 рік за травень-грудень 2015, внаслідок чого ці кошти є витратами у ліквідаційній процедурі та підлягають визнанню в повному обсязі.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що земельні відносини боржника - ТОВ "Тиара" та Головного управління ДФС у Київській області не припинені, при цьому земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань зі сплати податку на землю та орендної плати, а Податковим кодексом України не передбаченого права податкового органу самостійного корегування сум, задекларованих платником податків, тому ці кредиторські вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 10.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Пєсков В.Г. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018 у даній справі, розгляд справи призначено на 15.08.2018 на 10:15 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.08.2018, у зв'язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному, для розгляду справи № Б13/041-11 визначено колегію суддів у складі Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Головного управління ДФС у Київській області, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняття нового рішення про визнання грошових вимог в повному обсязі, відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, не відповідають вимогам закону та зводяться до переоцінки доказів.

Задовольняючи частково заяву ГУ ДФС у Київській області з грошовими вимогами до боржника, з яких 81 259,89 грн. земельного податку - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі) та 3200 грн. судового збору - 1 черга задоволення вимог, суд першої інстанції, з яким частково погодився і апеляційний господарський суд, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2011 ухвалою суду першої інстанції порушено провадження у справі № Б13/041-11 про банкрутство ТОВ "Тиара" на підставі Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції , чинній до 19 .01. 2013.

Ухвалою попереднього засідання від 07.11.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ "Тиара", зокрема, включено кредиторські вимоги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області у сумі 25 196,05 грн., які виникли у зв'язку із несплатою податку з власників транспортних засобів, податку з орендної плати за земельну ділянку та податку на доходи фізичних осіб до 3 черги реєстру вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 припинено процедуру санації боржника - ТОВ "Тиара" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, а 08.06.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом.

В подальшому, 30.12.2017 Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду першої інстанції із заявою, з урахуванням уточнень до заяви, про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 99 336,19 грн., в тому числі з орендної плати з юридичних осіб 85 443,75 грн. основний платіж та 5 129,88 грн. пені, з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 588,42 грн. (7548,75 грн. - основний платіж, 39,67 грн. - пеня), з податку з власників наземних транспортних засобів в сумі 1,86 грн. (пеня) та 3200 грн. витрат зі сплати судового збору, посилаючись при цьому на те, що зазначені боргові зобов'язання виникли у боржника - ТОВ "Тиара", внаслідок самостійного подання ним до контролюючого органу декларацій № 9000180129 від 31.01.2011 № 1500011580 від 02.06.2015 за квітень 2015 .

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що частина заявлених вимог щодо основного платежу з податку на доходи фізичних осіб нараховані за період з 06.04.2011 по 30.05.2011 у сумі 7 548,75 грн. та вимоги щодо основного платежу з орендної плати з юридичних осіб на підставі декларації № 9000180129 від 31.01.2011 за період з березня по грудень 2011 в сумі 73 663,55 грн. та на підставі декларації № 1500011580 від 02.06.2015 за квітень 2015 (термін сплати 02.06.2015) в сумі 47,59 грн. є поточними зобов'язаннями боржника - ТОВ "Тиара" перед кредитором, а тому суд апеляційної інстанції перерахувавши самостійно визначене боржником зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог в цій частині в сумі 73 711,14 грн. та у сумі 7 548,75 грн., внаслідок чого, судом апеляційної інстанції включено до реєстру вимог кредиторів боржника поточні вимоги Головного управління ДФС у Київській області на загальну суму 81 259,89 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі) та 3200 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, як такі що підтвердженні належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області на суму 11 421,52 грн. податкового зобов'язання нарахованого за період травень-грудень 2015 не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у зв'язку з тим, що плата зазначеного земельного податку настала після визнання боржника - ТОВ "Тиара" банкрутом, а враховуючи вимоги ст.ст. 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці грошові зобов'язання зі сплати податку на землю та орендної плати не є витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою банкрута, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Окрім цього судами попередніх інстанцій відхилені решта заявлених вимог ГУ ДФС у Київській області до боржника щодо пені з орендної плати з юридичних осіб у сумі 5129,88 грн., щодо пені у сумі 39,67 грн. обрахованої за період з 02.03.2011 по 21.03.2011 та пені у сумі 1,86 грн. з податку власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, так як ці грошові вимоги є конкурсними та вважаються погашеними, відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

Відповідно ч.1 п.1 -1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " в редакції, чинній після 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанова про визнання боржника - ТОВ "Тиара" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора прийнята судом 08.06.2015, після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, то ліквідаційна процедура по даній справі, здійснюється відповідно до вимог даного Закону в редакції, чинній з 19.01.2013.

За статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановленого судом апеляційної інстанції того, що грошові вимоги кредитора - Головного управління ДФС у Київській області до боржника - ТОВ "Тиара" на загальну суму 81 259,89 грн. (73 711,14 грн. основного платежу з орендної плати з юридичних осіб та 7 548,75 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб) підтвердженні належними та допустимими доказами, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що зазначена сума грошових вимог Головного управління ДФС у Київській області до боржника підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню у ліквідаційній процедурі.

При цьому, касаційний суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених Головним управлінням ДФС у Київській області кредиторських вимог до боржника на суму 11 421,52 грн., як заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за період травень-грудень 2015, тобто обрахована після визнання боржника - ТОВ "Тиара" банкрутом, оскільки суди обох інстанцій дійшли правильного висновку що, зобов'язання зі сплати податку на землю та орендної плати слід не є витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, так як заявлені контролюючим органом вимоги із сплати податку на землю та орендної плати за своєю правовою природою є різновидами податків, що не можна ототожнювати з витратами, в розумінні ст.ст. 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто з витратами, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, як то витрати на оплату судового збору; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2987/13 від 19.07.2018.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № Б13/041-11, якою частково змінено ухвалу Господарського суду Київської області від 13.03.2018, постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № Б13/041-11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.