Постанова

від 08.05.2007 по справі 1/129/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"08" травня 2007 р.

12:30

Справа №  1/129/07

м. Миколаїв

За позовом:  Приватного підприємства “Лі-Ка Плюс”.                        /54018,  м. Миколаїв, вул. Васляєва, 37 кв.16/ До

відповідача: Державна податкова інспекція у                             Ленінському районі

м. Миколаєва.                           /54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1,

корп.1/ Третя особа на боці позивача без самостійних вимог: Приватний

підприємець                                                                                                   ОСОБА_1

АДРЕСА_1  про: скасування

рішення НОМЕР_1 і  рішень  НОМЕР_2,  

НОМЕР_3 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 778, 50 грн.

Суддя

Васильєва Л.І.

Секретар

судового засідання Бєлова А.І.

Представники:

Від

позивача: Дзицюк А.М., довіреність від 13.07.2006р.

Від

відповідача: Мезінов О.Г., довіреність від 28.11.2006р.

                           Крамар Г.З.,

довіреність від 04.05.2007р.

Від

3 особи: ОСОБА_1 приватний підприємець.

          Позивач

звернувся з позовом  про  скасування рішення НОМЕР_1 і  рішень 

НОМЕР_2,   НОМЕР_3. В процесі

розгляду спору позивач визнав правомірність застосування штрафних санкцій у

сумі  15,50 грн. і 85 грн. по рішенням

НОМЕР_2,   НОМЕР_3, уточнив позов і

просить скасувати вказані рішення в частині застосування штрафних санкцій у

сумі 2 778, 50 грн. (а.с.56). Свої вимоги позивач мотивує тим, що  не порушував порядок використання торгового

патенту, на відкритому і доступному  для

огляду місці знаходилась належним чином засвідчена копія патенту(оригінал був

викрадений). Ним також не порушувались вимоги пункту 13 статті 3 Закону

України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”, оскільки перевіряючими  були враховані грошові кошти, які належать

іншому суб'єкту підприємницької діяльності. 

При здійсненні перевірки допущено порушення вимог статті 11-1 Закону

України “Про державну податкову службу в Україні” .

          Третя особа

на боці позивача без самостійних вимог - 

Приватний підприємець -фізична особа  

ОСОБА_1 підтримує позицію позивача.

Відповідач вважає позов

необґрунтованим, оскільки стаття 11-1 Закону України “Про державну

податкову службу в Україні” не поширюється на проведення перевірок щодо

дотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог Закону України “Про

застосування реєстраторів  розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, перевірка

здійснена відповідно пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну

податкову службу в Україні”, є плановою, про що свідчить план перевірок на

вересень 2006 року. Позивачем допущено порушення пунктів 1, 11, 13 статті 3 Закону

України “Про застосування реєстраторів 

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”,  частини 1 статті 7 Закону

України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (не

проведення розрахункових операцій через РРО та не роздрукування відповідного

розрахункового документа, не 

використання  режиму  попереднього програмування  найменування, 

цін  товарів  (послуг) 

та обліку їх кількості),  не

забезпечена відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків

сумі готівкових коштів за денним звітом РРО, 

торговий патент відсутній на відкритому та доступному для огляду місці

(а.с.19-20).

          Розглянувши надані сторонами докази,

заслухавши представників сторін у 

судовому засідання, - суд

встановив :

          22.05.2006 року відповідач здійснив

перевірку відповідача щодо дотримання ним 

встановленого порядку здійснення розрахункових операцій у сфері

готівкового та безготівкового розрахунків у підприємницькій діяльності, про що

склав акт НОМЕР_4 (а.с.8-9).

          На підставі акту перевірки відповідач

направив позивачу рішення НОМЕР_1 про застосування штрафної санкції у сумі 140

грн. за порушення Закону України “Про патентування деяких видів

підприємницької діяльності” , яке позивач просить скасувати у повному

обсязі і  рішення  НОМЕР_2, НОМЕР_3 про застосування штрафних

(фінансових) санкцій в сумі 2879 грн. за порушення Закону України “Про

реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”, яке позивач просить скасувати в частині застосування штрафної

санкції у сумі 2778,50 грн.

          Позовні вимоги  підлягають задоволенню, виходячи з

наступного:

          статтею 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної

податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених

законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на

підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних

з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно

від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки

своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами,

їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають

статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів

підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із

законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і

збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Статтею 11-1 вказаного Закону передбачені підстави та порядок проведення

органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних

перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків

та зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності з нормами статей

15, 16 Закону України „Про застосування   

реєстраторів    розрахункових    операцій   

у    сфері    торгівлі, громадського харчування та

послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності

порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону

здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення

планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові

або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових

операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій,

здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Підпунктом 2.1 п. 2 Наказу ДПА

України "Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку складання

плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними

підрозділами при їх проведенні" № 441 від 11.10.2005р. передбачений

порядок взаємодії підрозділів оперативного контролю при проведенні перевірок

щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у

сфері готівкового обігу, а саме закріплено, що підрозділи оперативного контролю

організовують та проводять перевірки на підставі ст. 11 Закону України „Про

державну податкова службу в Україні".

Вказані підрозділи проводять

перевірки з питань дотримання суб'єктами господарювання встановленого порядку

розрахунків за готівку у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,

ліміту готівки в касі та її використання при розрахунках за товари, роботи,

послуги, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів, ліцензій та

марок акцизного збору, торгових патентів.

Згідно з пп. 2.6, 2.7, 2.10 п. 2

цього Порядку, планові перевірки проводяться за окремими планами органами

державної податкової служби, при цьому план формується та затверджується

щомісячно, ці перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових

осіб за наявності у них службових посвідчень та посвідчень на право перевірки

кожного суб'єкта господарювання, а за результатами проведеної перевірки

контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у

сфері готівкового обігу складається типовий акт.

Як вбачається із матеріалів справи,

перевірка позивача була позаплановою, про що, зокрема, свідчить наказ від

22.05.2006 року № 262 і відповідала всім вищезазначеним правовим нормам(а.с.45).

У пункті 5 акту перевірки від

22.05.2006 року (а.с.23-зворотна сторона) відповідачем зазначено про

порушення  позивачем порядку використання

торгового патенту, а саме: торговий патент не знаходиться на відкритому та доступному

для огляду місці.

Вказаний висновок акту перевірки не

відповідає фактичним обставинам. Як пояснив представник позивача і не заперечує

відповідач на відкритому та доступному для огляду місці знаходилась копія

торгового патенту(а.с.16), оскільки оригінал його був вкрадений, що

підтверджено заявою позивача до органів слідства, об'явою в газеті, відповіддю

органів слідства(а.с.11-13).

Частина 1 статті 7 Закону

України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”

зобов'язує розміщувати торговий патент на фронтальній  вітрині магазину, а в разі її відсутності

-біля касового апарату. Торговий патент має бути відкритим та доступним для

огляду. Разом з тим вказана норма закону не визначає, що розміщеним має бути

лише оригінал торгового патенту. Отже, суб'єкт підприємницької

діяльності має право розміщувати і копію торгового патенту.

          За таких обставин у  відповідача відсутні були підстави

застосовувати до позивача штрафну санкцію відповідно абзацу 3 частини 1  статті 8 Закону України “Про патентування

деяких видів підприємницької діяльності” . Отже, рішення від НОМЕР_5  підлягає скасуванню.

          В пункті 4 акту перевірки від

22.05.2006 року (а.с.23-зворотна сторона) відповідачем зроблено висновок щодо

встановлення факту  незабезпечення

відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі

готівкових коштів за денним звітом РРО на суму 555,70 грн.

          Вказаний

висновок акту не відповідає фактичним обставинам:

          із пояснень представників сторін,

третьої особи, свідка ОСОБА_2,  судом

встановлено, що в приміщенні  торгового

павільйону АДРЕСА_2  знаходяться два

суб'єкта підприємницької діяльності: позивач 

і Приватний підприємець -фізична особа  

ОСОБА_1. Про це  також свідчать

такі письмові докази  як договори оренди

від  10.11.2004 року,01 січня 2006 року,

10 січня 2006 року (а.с.14, 47, 49).

          Приватний підприємець -фізична

особа   ОСОБА_1в судовому засіданні

пояснила, що вона в приміщенні здійснює торгівлю продовольчими товарами,

знаходиться на спрощеній системі оподаткування і звітності, не використовує

реєстратор розрахункових операцій. При здійсненні перевірки її кошти за

реалізовані товари у сумі 555,70 грн. були враховані до коштів позивача,

незважаючи на те, що перевіряючим в момент перевірки про це було заявлено.

        Свідок ОСОБА_2 в судовому

засіданні пояснила, що  сума 557, 70

грн.  належала Приватному підприємцю

-фізичній особі   ОСОБА_1, про що вона

заявила перевіряючим, знаходилась разом з касовим ордером і товарним звітом

окремо від грошових коштів позивача, але на вимогу перевіряючих вона врахувала

їх разом з грошовими коштами, що належать позивачу. Факт належності цих

грошових коштів третій особі підтверджує також квитанція до прибуткового

касового ордеру від 22.05.2005 року (а.с.53). Таким чином, суд вважає доведеним

факт належності грошових коштів у сумі 555,70 грн. не позивачу, а третій особі.

          Пункт 13 статті 3 Закону України

“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” зобов'язує  забезпечувати 

відповідність сум готівкових коштів 

саме  на місці проведення  розрахунків сумі готівкових коштів за

денним звітом РРО. Як пояснила свідок ОСОБА_2, в приміщенні є два місця

проведення розрахунків: місце проведення розрахунків позивача -стіл, де

знаходиться реєстратор розрахункових операцій, в столі знаходиться грошовий

ящик. На місці проведення розрахунків в момент перевірки знаходилось 148,20

грн., стільки ж показав денний звіт РРО.

Місце проведення розрахунків  Приватного підприємця -фізичної особи   ОСОБА_1 -в іншому кінці приміщення, де на

столі і стояв грошовий ящик з грошовими коштами у сумі 555,70 грн.  з касовим ордером і товарним звітом  за минулу добу.

Приймаючи до уваги, що сума

готівкових коштів на місці проведення розрахунків позивача, відповідає сумі

готівкових коштів, що зазначена в денному звіті РРО, то позивачем дотримані

вимоги пункту 13 статті 3 Закону України “Про реєстратори розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”,  і  у

відповідача відсутні підстави для застосування штрафної санкції у сумі 2778,50

грн., передбаченої статтею 22 вказаного закону.

Господарським судом відхиляються

доводи відповідача щодо  порушення

позивачем абзацу 6 пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від

08.02.1995 року № 108 “Про порядок заняття торгівельною діяльністю та правил

торговельного обслуговування населення”, оскільки Законом України “Про

реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг” не передбачена відповідальність за це порушення.

За таких обставин позовні вимоги

підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу

адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О

В И В :

Адміністративний

позов задовольнити.

Скасувати  рішення НОМЕР_1 в повному обсязі,  рішення НОМЕР_2,  НОМЕР_3 - 

в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 778, 50 грн.

Відшкодувати Приватному

підприємству “Лі-Ка Плюс” /54018, 

м. Миколаїв, вул. Васляєва, 37 кв.16, код ЄДРПОУ32188910/ з Державного

бюджету України через Головне управління державного казначейства

України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141

В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 3, 40 грн. (три гривень

40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254

Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано.

Сторони, які беруть участь у

справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або

частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Суддя