Постанова

від 05.06.2018 по справі 820/480/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №820/480/14

адміністративне провадження №К/9901/3872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у складі суддів Бездітко Д.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у складі колегії суддів Присяжнюк О.В., Курило Л.В., Русанової В.Б у справі № 820/480/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Завод ім. Фрунзе до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство Завод ім. Фрунзе (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування десяти податкових повідомлень рішень від 29 липня 2013 року №0000694101, №0000674101, №0000664101, №0000654101, №0000684101, №0000135100, №0000165100, №0000155100, №0000145100, №0000644101, з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 лютого 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 27 травня 2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства до податкового органу задоволений частково, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 липня 2013 року №0000694101, №0000674101, №0000664101, №0000654101 та №0000684101, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

19 червня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на непогодження з висновками судів попередніх інстанцій результатів оцінки по взаємовідносинам Товариства із сімнадцятьма контрагентами, при цьому не зазначивши жодну норму матеріального права порушену судами попередніх інстанцій оцінюючи спір в частині застосування норм податкового законодавства, якими врегульований податок на додану вартість. Стосовно кожного із контрагентів податковим органом в касаційній скарзі викладені дослідження акту перевірки, без зазначення складу податкового правопорушення.

Касаційною скаргою податковий орган стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтрубомонтаж та Товариством з обмеженою відповідальністю Фотомаг Ком Юей доводить порушення судами попередніх інстанцій положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), внаслідок не врахування позиції судами викладеній в іншій адміністративній справі № 820/5110/13-а.

Щодо донарахування земельного податку за 2012 рік, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, а саме незастосуванні норм які підлягають застосуванню.

08 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України, внаслідок усунення податковим органом недоліків наведених в ухвалі без руху від 20 червня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

27 березня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла справа № 820/480/14 з Харківського окружного адміністративного суду.

12 січня 2018 року справа №820/480/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 03 грудня 1991 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 25 вересня 1992 року, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 16 липня 2013 року № 29/41.1/00236010.

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податковим органом керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року, у тому числі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшення суми земельного податку з юридичних осіб.

По податку на прибуток.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000694101 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 245190 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 122595 грн. Правовою підставою визначення податку наведені норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.6 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.1 пункту 146. 2 статті 146 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу четвертого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили та дослідили всі обставини податкових правовідносин, що до формування позивачем доходів, витрат, визначення об'єкту оподаткуванням податком на прибуток в контексті зазначених норм, господарські операції та їх документальне оформлення, зокрема первинні документи в розрізі кожного контрагента взаємовідносини з яким вплинули на висновки податкового органу. Судами також встановлені обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності та в оподаткованих операціях. Звертаючись із касаційною скаргою жодного доводу на спростування висновків судів попередніх інстанцій стосовно норм, які регулюють визначення (збільшення) грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом не наведено, разом із тим, відповідач просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій у задоволеній частині позову повністю.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність складу податкового правопорушення покладеного в основу збільшення податку на прибуток, і як наслідок цього безпідставність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000674101 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 186937 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 93468 грн. 50 коп.

Правовою підставою збільшення податку наведені норми пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомлень-рішенням №0000664101 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на 25989 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 12994 грн. 50 коп.

Правовою підставою зменшення суми бюджетного відшкодування наведені положення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми абзацу четвертого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000654101 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5540 грн. за грудень 2012 року. Правовою підставою зменшення від'ємного значення наведені положення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлені та досліджені всі господарські операції між Товариством та його контрагентами, за взаємовідносинами з якими сформований податковий кредит в одинадцяти звітних податкових періодах 2012 року та встановлена відповідність його формування Товариством вимогам пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відтак, Суд вважає неприйнятними доводи податкового органу стосовно завищення Товариством податкового кредиту у сумі 218466 грн., що призвело до заниження податку у сумі 186937 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на 25989 грн. в порушення норм пункту 200.4 статті 200 цього кодексу та завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2012 року на суму 5540 грн., в порушення пунктів 200.1 та 200.3 статті 200 цього кодексу.

Посилання податкового органу на судові рішення у справі № 820/5110/13-а викладені в касаційній скарзі стосовно податку на прибуток и додану вартість по контрагентам Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтрубомонтаж та Товариством з обмеженою відповідальністю Фотомаг Ком Юей з огляду на положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), є неприйнятними, з огляду на не наведення відповідачем обставин звільнених від доказування.

По земельному податку.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000684101 збільшено суму грошового зобов'язання на 249056 грн. 77 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 124528 грн. 39 коп. Правовою підставою збільшення податку визначені положення пункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені положення абзацу четвертого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні відносини у цій частині спору суди попередніх інстанцій крім аналізу норм Податкового кодексу України покладених в основу донарахування податку за земельні ділянки Товариства за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, шляхом визначення донарахування за кожний місяць) застосували правила преюдиції, пославшись на наявність обставин звільнених від доказування а саме те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства до податкового органу, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 0000390041, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за невиконання Товариством обов'язку з нарахування та сплати земельного податку до бюджету із земельної ділянки, на якій розташовані придбані позивачем об'єкти нерухомості, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій висновувалися на положеннях частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що єдиною нормою яка покладена податковим органом в основу збільшення грошового зобов'язання з земельного податку наведенні положення статті 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, яка визначала ставки податку на земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Положення наведеного підпункту не є самостійними, які врегульовують спірне правопорушення самостійно, є банкетними нормами, які відсилають до інших.

Податковий орган посилається на порушення Товариством коефіцієнтів, при чому зазначає про це починаючи з акту перевірки і закінчуючи касаційною скаргу, в якій розширює правову кваліфікацію спірного правопорушення додатковими нормами та аргументами. Коефіцієнти установлені на час спірних правовідносин пунктом 275.2 статті 275 Податкового кодексу України, яка не зазначена підставою прийняття спірного повідомлення-рішення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Суд зазначає, що за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діє після 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відтак, підстави для прийняття позиції податкового органу відсутні. Безпідставність збільшення грошового зобов'язання доводить протиправність застосування штрафу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 820/480/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер