Рішення

від 01.06.2018 по справі 235/7837/16-ц

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/235/13/18

Справа №235/7837/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, третя особа Сергіївська сільська рада, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора,

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, третя особа Сергіївська сільська рада, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 29 червня 2016 року померла його мати - ОСОБА_4, яка до своєї смерті постійно мешкала за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, пров. Середній.

Після її смерті залишилась спадщина, у вигляді нерухомого майна, а саме:

-житлового будинку, який розташований у с. Сергіївка Покровського району Донецької області по пров. Середній;

-двох земельних ділянок, які розташовані на території Сергіївської с/р Покровського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Першочерговими спадкоємцями за законом спадкового майна, яке залишилося після смерті матері є: брат позивача - відповідач по справі та позивач.

Позивач звернувся до нотаріальної контори з метою оформити право власності на свою частину спадщини, яка залишилася після смерті матері та від нотаріуса дізнався, що 12 лютого 2016 року мати заповіла належне їй майно братові - ОСОБА_2.

Заповіт на його ім'я був посвідчений 12 лютого 2016 року секретарем Сергіївської с/р Покровського району Донецької області ОСОБА_5.

Позивач вважає, що даний заповіт суперечить дійсному волевиявленню його матері та даний заповіт було складено у той час коли мати не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим, вважає необхідним визнати цей заповіт недійсним з наступних підстав.

На час складання заповіту матері позивача було 65 років. Вона була дуже хворобливою людиною, так з 1991 року вона стала інсулінозалежною через наявний в неї сахарний діабет, з 2007 року в неї було діагностовано лівосторонній вузловий зоб, з 2006 року в неї катаракта обох очей, з 2009 року - діабетична ретінопатія, з 2004 року діабетична ангіопатія, з 2005 року - ішемічна хвороба серця.

Вона постійно перебувала під наглядом лікаря ендокринолога, перебувала у нього на "Д" обліку. Регулярно консультувалась з окулістом, хірургом, невропатологом для попередження і лікування ускладнень, викликаних сахарним діабетом. Лікувалась амбулаторно та стаціонарно.

У липні 2009 року в матері стався інфаркт головного мозку, у зв'язку з чим проходила стаціонарне лікування по 24.09.2009 року.

З 2014 року стан здоров'я матері почав прогресивно погіршуватися не дивлячись на те, що вона приймала регулярно ліки та проходила лікування.

У 2015 році покращення стану здоров'я матері не відбувалося, а навпаки, тільки погіршувалось.

05 лютого 2016 року стан матері різко погіршився, в неї з'явилась виражена головна біль, нудота, запаморочення. Матері була надана медична допомога та призначено лікування, однак стан здоров'я матері ще більш погіршувався, з'явилась сплутаність мови, невнятність мови, дезорієнтація в просторі та місці знаходження, погана пам'ять.

10.02.206 року дільничним лікарем було наполегливо рекомендовано з підозрою на повторний інфаркт головного мозку госпіталізацію на стаціонарне лікування у Красноармійську ЦРЛ, однак відповідач по справі разом зі своєї дружиною відмовились від госпіталізації, і як вважає позивач навмисно.

15.02.2016 року стан матері залишався тяжким - вона не відповідала на запитання, постійно вказує на головні болі, мова невнятна, відзначаються судомні посмикування м'язів. Це було засвідчено дільничним лікарем при огляді. З 05.02.2016 року пі 19.02.2016 року матері було відкрито стаціонарне лікування на дому.

Таким чином, за станом свого здоров'я мати позивача на час нібито складання заповіту перебувала в дуже тяжкому стані, вона в той час перенесла другий інфаркт головного мозку, у неї відбувалась втрата пам'яті, була сплутаність і невнятність мови, на питання відповідати не могла.

Позивач вважає, що відповідач по справі навмисно відмовився 05.02.2016 року від госпіталізації матері, так як мав вже намір отримати від матері заповіт на своє ім'я, та не бажав щоб ще більше людей бачило в якому вона перебувала стані.

Тобто, по суті, відповідач по справі скористався станом здоров'я матері для своїх власних намірів

Позивач зазначає, що його мати не мала наміру складати заповіт щодо того, щоб залишити усе належне їй на день смерті майно відповідачу по справі.

Під час свого життя, мати постійно казала, що земельна ділянка яка залишилась після смерті батька залишиться після її смерті позивачу, а земельна ділянка яка належала їй - перейде у власність відповідачу по справі. Вона завжди казала, що усе майно буде належати їм з братом порівну.

Не могло бути такого, щоб у матері змінилися погляди та вона могла б передумати і виявити бажання залишити усе братові, так як під час свого життя мати дуже скаржилась на відповідача по справі і його дружину. Вона розповідала сусідам, що вони давлять на неї щоб вона подарувала свій будинок онуку (сину відповідача по справі). Такий самий тиск на неї здійснювала і ОСОБА_6, яка ставила свій підпис у заповіті, та яка є тіткою дружини відповідача по справі. Так як мати не захотіла дарувати свій будинок онуку, то вони почали на неї давити, щоб вона його продала та віддала гроші відповідачу.

Відповідач по справі не давав позивачу змоги бачитись з матір'ю.

Як зараз позивачу стало відомо зі слів сусідів, мати постійно ходила голодна та сусіди її підкормлювали. Після настання другого інсульту та коли вона почала трохи приходити в себе, то відповідач зі своєю дружиною запирали її у хаті та говорили всім, що мати не в собі.

Тобто, усе вищевказане свідчить про те, що у матері позивача не було наміру переписувати своє майно на відповідача по справі. При житті вона навпаки вказувала, що хоче щоб усе майно було поділено між ним та братом порівну.

На день написання заповіту, а саме 12.02.2016 року мати позивача за станом свого здоров'я була у дуже тяжкому стані, та не могла усвідомлювати значення дій, які відбувалися щодо написання заповіту від її імені. Вона не могла керувати своїми діями, у зв'язку з чим волевиявлення матері не могло бути вільним.

Позивач просить суд визнати недійсним заповіт складений і посвідчений 12 лютого 2016 року секретарем Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Представники позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 до судового не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в присутності представника. Позовні вимоги не визнає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Сергіївської сільської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що посвідчення заповіту відбувалось відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи - Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори до судового засідання не з'явився, у відгуку на позов просять справу розглядати за їх відсутністю.

Ухвалою суду від 19.06.2017 року по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

1. Чи спроможна була ОСОБА_4, 16 листопада 1950 року

народження, з урахуванням її вікових особливостей, медичного стану,

індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та

умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо)

усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо

керувати ними і передбачати їх наслідки, під час складання заповіту, який посвідчено

секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради ОСОБА_5 від 12.02.2016 року?

Проведення експертизи доручено експертам Слов'янського відділення Донецького обласного центру судово-психіатричних експертиз, попереджено їх про кримінальну відповідальність передбачену ст. ст. 384, 385 КК України.

Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року провадження поновлено.

Суд, вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився 19.05.1970 року. У свідоцтві про народження батьками зазначено: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4 (а.с.4).

ОСОБА_4 померла 29.06.2016 року у селі Сергіївка Покровського району (а.с.5).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкрита у Другій покровській державній нотаріальній конторі. Заяву про прийняття спадщини за заповітом подав син спадкодавця - ОСОБА_2. Заяву про прийняття спадщини за законом подав син спадкодавця - ОСОБА_1 (а.с.16).

12 лютого 2016 року у селі Сергіївка Покровського (колишнього Красноармійського) району Донецької області складено та посвідчено секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради ОСОБА_5 заповіт від імені ОСОБА_4, яка все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_2. Заповіт, у зв'язку з неможливістю заповідача його прочитати і підписати, посвідчено в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 За проханням ОСОБА_4 за неї заповіт підписано ОСОБА_9 (а.с.49).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 114 від 03.04.2018р., яка проведена у відділенні СПЕ КЛПУ Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на період складання заповіту 12.02.2016 року, страждала хронічним психічним захворюванням у формі органічного розладу особистості з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням внаслідок церебрального атеросклерозу 3 стадії з гіпертензією, з дисциркуляторною (ендотоксичний (діабетичної), гіпертонічної енцефалопатією, з хронічною судинно-мозкової недостатністю 3 ст. Ступінь вираженості інтелектуально-мнестического зниження, обумовленого судинною патологією головного мозку, позбавляли її можливості в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Крім того у висновку зазначено, що при аналізі наданих на експертизу матеріалів звертає на себе увагу той факт, що стан підекспертного за тиждень до підписання юридичного документа різко погіршився, медиками констатовано порушення свідомості з порушення загального орієнтування на тлі судинного кризу (ПНМК). З урахуванням сказаного, ОСОБА_4 на момент здійснення правочину (складання заповіту) 12.02.2016р. не могла усвідомлювати свої дії, розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а.с.81-92).

В судовому засіданні допитані свідки.

Свідок ОСОБА_10, яка є головний лікарем КЗ ОЗ ОСОБА_3 районний центр первинної медико-санітарної допомоги суду показала, що знала ОСОБА_4 давно. Наглядала померлу як лікар 20 років. ОСОБА_4 зверталась за медичною допомогою, перебувала на обліку з приводу хвороби цукровий діабет . За допомогою зверталася постійно. Вона була практично сліпа, страждала гіпертонією, ангелонамією - на тлі захворювання цукровий діабет . 13 або 15 лютого 2016 р. направила медичну сестру до ОСОБА_4 як до стаціонарного хворого. Медична сестра поміряла тиск, зробила маніпуляції, при цьому хвора лежала та майже не розмовляла. Коли хвору відвідувала свідок у житловому будинку нікого не бачила, хвора завжди просила писати на паперу призначення та казала, що прийде онук до неї. Про синів не говорила. Від госпіталізації відмовлялись родичі.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з ОСОБА_4 вони мешкали у одному селі та перебувала з нею в нормальних стосунках, товаришує з дружиною ОСОБА_2. За проханням ОСОБА_4 підписувала від її імені заповіт.

Свідок ОСОБА_8, суду пояснила, що знайома з ОСОБА_4 з 1973 року, вони були найкращими подругами, разом зростали дітей, були кумами. Померла хотіла все майно залишити сину ОСОБА_12, тому що ОСОБА_1 від неї відмовився. Свідок була присутня при посвідченні заповіту. ОСОБА_4 12.02.16р. всіх впізнавала, називала, їй прочитано було вголос заповіт.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з ОСОБА_4 у неї були добрі стосунки, вони були кумами. ОСОБА_12 та його дружина кожен день приходили до померлої. Син ОСОБА_13 два роки як перестав приїжджати. ОСОБА_4 хотіла все переписати на онука, потім дізналась що це дорого та вирішила переписати майно на сина ОСОБА_12. Свідку запропонувала бути свідком при складанні заповіту. В день складання заповіту були свідки, секретар сільради. Померла приймали ліки від діабету, невістка робили уколи.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що працює сімейним лікарем у Сергіївській амбулаторії. ОСОБА_4 була її пацієнткою з 01.08.2012 року. 10.02.2016 р. свідок наполягала на госпіталізації у стаціонар. Родичі відмовились, тому що не могли там за нею доглядати. 10.02.2016 року ОСОБА_4 не могла сама розмовляти. Після лікування стан здоров'я став краще.

Свідок ОСОБА_15В, суду пояснила, що була сусідкою ОСОБА_4 Періодично зустрічала її на вулиці. Останній раз бачила на початку 2016 року. В 2015 року ОСОБА_4 скаржилась на голову, забула що куди поклала.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що навчалась в одній школі з ОСОБА_4 У них спільна онука, тому вони спілкувались. Бачила ОСОБА_4 восени 2015 року, коли та йшла з магазину. Свідку казала, що її сини між собою не ладнають, ОСОБА_2 грубий, ОСОБА_1 м'якіший. В 2014-2015 роках померла казала, що її майно буде синам. Потім свідок чула, що ОСОБА_4 захворіла.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що є дружиною позивача. Коли дізналися у лютому 2016 року, що ОСОБА_4 захворіла, вирішила поїхати провідати. Коли приїхали побачили на подвір'ї брата чоловіка, який став їх виганяти. Коли все ж таки зайшла до матері, побачила що та лежить на ліжку паралізована. Брат з невісткою почали знову їх виганяти. Раніше мати казала, що кожному брату буде по земельному паю, а будинок на двох.

Надаючи оцінку показанням свідків, суд вважає, що враховуючи стан здоров'я ОСОБА_4, покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14, які наглядали за станом здоров'я ОСОБА_4 протягом тривалого часу, достовірними та такими, що узгоджуються з висновком судово-психіатричної експертизи. З показів даних свідків вбачається, що ОСОБА_4 дійсно за станом свого здоров'я під час складання та посвідчення заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

У Постанові Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 зазначено у пункті 18, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є - договори та інші правочини.

Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів, згідно п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

За положеннями ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За вимогами ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, згідно ст. 1234 ЦК України.

Відповідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування відповідно ст.1223 ЦК України мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Висновок судово-психіатричної експертизи № 114 від 03.04.2018р., не оспорюється.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положеньст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає належним, достатнім та допустимим доказом висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 114 від 03.04.2018р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час складання заповіту ОСОБА_4 за станом свого здоров'я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, третя особа Сергіївська міська рада, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, задовольнити.

Визнати недійсним заповіт складений і посвідчений 12 лютого 2016 року секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі № 13.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 1 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 06.06.2018року.

Позивач: ОСОБА_1, який проживає за адресою: 85300, АДРЕСА_1. РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. РНОКПП не відомий.

Третя особа: Сергіївська сільська рада Покровського району. Адреса: село Сергіївка Покровського району, вулиця Центральна, 85333. КОД ЄДРПОУ 04341933.

Третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора. Адреса: 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф'єва, 115. Код ЄДРПОУ 02888426.

Суддя С.М.Хмельова