Рішення

від 27.03.2018 по справі 808/3108/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2018 року 17:31Справа № 808/3108/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Хортиця-Газбуд

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ХОРТИЦЯ-ГАЗБУД» (далі - позивач або ПП «ХОРТИЦЯ-ГАЗБУД» ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008411402 та №0008401402 від 23.06.2017, винесені ГУ ДФС у Запорізькій області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача 23.06.2017 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 07.06.2017 №316/08-01-14-02/33775937 (далі - ОСОБА_4 перевірки), протиправними, висновки про не підтвердження факту вчинення між позивачем та його контрагентами правочинів необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 17.10.2017 позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач, у визначений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.11.2017 провадження у справі відкрито, судове засідання призначено на 05.12.2017.

Ухвалою суду від 05.12.2017 за клопотаннями представників сторін провадження у справі було зупинено до 23.01.2018.

15.12.2018 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 23.01.2018 провадження у справі поновлене.

Ухвалою суду від 23.01.2018 було відкладено розгляд справи та, за правилами нової редакції КАС України, призначено підготовче засідання на 07.02.2018.

Ухвалою суду від 07.02.2018 підготовче засідання було відкладене на 05.03.2018.

Ухвалою суду від 05.03.2018 було закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та викликано свідка.

У судовому засіданні 05.03.2018 було оголошено перерву до 27.03.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позову з підстав викладених у відзиві на позов (т. 1, а.с. 189-191), зокрема зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із додержанням вимог податкового законодавства на підставі ОСОБА_4 перевірки, через що вважають позовні вимоги необґрунтованими та просять суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він працює у позивача. На власному автомобілі за дорученням керівника позивача здійснював перевезення товарів від постачальників до складу позивача.

У судовому засіданні 27.03.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

На підставі направлень №911 від 10.05.2017 та №951 від 15.05.2017 в період з 10.05.2017 по 30.05.2017 співробітниками відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016. За наслідками перевірки був складений ОСОБА_4 перевірки.

Згідно висновків ОСОБА_4 перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пп.пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2073161 грн., в тому числі по періодам: 2015 рік на суму 463964 грн., 2016 рік на суму 1609196 грн.;

- пп.пп. 14.1.11, 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2276371 грн., в тому числі по періодам: березень 2015 року - 13373 грн., квітень 2015 року - 17409 грн., травень 2015 року - 23837 грн., червень 2015 року - 42646 грн., липень 2015 року - 193926 грн., серпень 2015 року - 35756 грн., жовтень 2015 року - 156799 грн., листопад 2015 року - 31770 грн., квітнень 2016 року - 391551 грн., травень 2016 року - 41417 грн., червень 2016 року - 192974 грн., липень 2016 року - 194583 грн., серпень 2016 року - 164814 грн., вересень 2016 року - 270034 грн., жовтень 2016 року - 161746 грн., листопад 2016 року - 206967 грн., грудень 2016 року - 136769 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 7, ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме не своєчасне нарахування сум єдиного внеску з заробітної плати в сумі 1966,69 грн. за серпень 2014 року нараховується штрафна санкція у розмірі 10% від суми недоплати за кожен з періодів, але не більше 50% суми донарахування;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , пункту 8 розділу ІІ наказу ДФС України від 14.04.2015 №435 Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасного подання до органу фіскальної служби таблиць 1 та 4 додатка 4 за серпень 2014 року (строк подання звіту 22.09.2014, фактично звіт надано 27.02.2015);

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб під час виплати оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) у сумі 9156,07 грн., в тому числі за 2014 рік - 3924,16 грн., за 2015 рік - 2320,26 грн., за 2016 рік - 2911,65 грн.;

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: несвоєчасно перерахований до бюджету військовий збір під час виплати оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) у сумі 707,91 грн., в тому числі за 2014 рік - 252,48 грн., за 2015 рік - 228,88 грн., за 2016 рік - 226,55 грн.;

- пункту 2.11 глави 2 постанови Правління Національного банку України від 15.10.2004 №637 - перевищення встановлених строків використання виданої на відрядження готівки в розмірі 15000 грн.

На підставі висновків ОСОБА_4 перевірки 23.06.2017 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0008411402, яким за порушення вимог пп.пп. 14.1.11, 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2845463,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2276371 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 569092,75 грн.

№0008401402, яким за порушення вимог пп.пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2475463,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2073161 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 402299,25 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 21.09.2017 №21086/6/99-99-11-01-01-25 у задоволенні скарги позивача було відмовлено, податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2017 №0008411402 та №0008401402 залишені без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

В обґрунтування висновків ОСОБА_4 перевірки відповідач посилається на те, що підприємства ТОВ Ледеон , ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ТОВ ТГ Альянс , ТОВ Спайкон , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Яніга Клаб , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Проект Комерц , ТОВ Альярд , ТОВ Харківбуд 2015 , ТОВ ОСОБА_6 ЛТД виписували (оформлювали) первинні документи щодо реалізації позивачу товарів без їх реального здійснення. Відповідач стверджує, що фактичного постачання товарів та послуг від цих підприємств не відбувалось, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат позивача, оскільки під час перевезення таких товарів від контрагентів позивача документи щодо такого транспортування не складались, документи щодо якості та походження товарів так само не було надано до перевірки.

Крім того, відповідач обґрунтовує свою позицію відсутністю у позивача первинних бухгалтерських документів щодо виконання ТОВ Ледеон договору №23/06/16 від 23.06.2016, а так само документів первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Харківбуд 2015 в 2016 році.

Також відповідач посилається на наявність розбіжності у даних бухгалтерського обліку позивача із задекларованим у 2016 році доходом, яку позивач жодним доказом не спростовує. Так, за даними первинних документів, за 2016 рік позивачем реалізовано робіт, послуг на загальну суму 13071902,00 грн., в т.ч. ПДВ 2178650,00 грн. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 10893252 грн. Разом з тим до рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік Дохід від будь-якої діяльності (за виключенням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку включена сума 10724997 грн. Розбіжність становить 168255 грн.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем із ТОВ Ледеон , ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ТОВ ТГ Альянс , ТОВ Спайкон , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Яніга Клаб , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Проект Комерц , ТОВ Альярд , ТОВ Харківбуд 2015 , ТОВ ОСОБА_6 ЛТД , мету придбання товарів, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ледеон укладались договори про постачання товарів №05/09/16 від 05.09.2016, №15/08/16 від 15.08.2016, №15/06/16 від 15.06.2016, №23/05/16 від 23.05.2016. На виконання умов даних договорів був поставлений товар, складені рахунки, видаткові та податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ Ледеон був укладений договір №23/06/16 від 23.06.2016 на виконання будівельно-монтажних робіт. Ані до перевірки, ані до матеріалів справи позивачем не надані документи, які б підтверджували факт виконання ТОВ Ледеон договору №23/06/16 від 23.06.2016.

Станом на 31.12.2016 кредиторської та дебіторської заборгованості між позивачем та ТОВ Ледеон не існувало, факт розрахунків підтверджений банківськими документами.

Між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 укладались договори про постачання товарів №05/09/16 від 05.09.2016 та №24/10/16 від 24.10.2016. На виконання умов даних договорів були поставлений товар, складені податкові, видаткові накладні. Факт розрахунків підтверджений банківськими виписками.

Крім того, між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 був укладений договір підряду №29/08/16 від 29.08.2016. На виконання даного договору були виконані роботи, складені акти виконаних робіт.

Станом на 31.12.2016 кредиторська та дебіторська заборгованість між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 була відсутня.

Між позивачем та ТОВ ТГ Альянс укладались договори про постачання товарів №30/04/16 від 30.04.2016, №26/04/16 від 26.04.2016, №12/04/16 від 12.04.2016 та №11/04/16 від 11.04.2016. На виконання умов даних договорів були поставлений товар, складені видаткові та податкові накладні. Факт розрахунків підтверджений банківськими виписками.

Між позивачем та ТОВ Спайкон був укладений договір постачання №31/10/16 від 31.10.2016. На виконання даного договору поставлений товар, складені податкові, видаткові накладні.

Між позивачем та ТОВ Промбуд Актив були укладені договори постачання №52 від 07.04.2015, №72 від 28.05.2015, №142/ЗП від 28.07.2015 та №150 від 23.07.2015. На виконання цих договорів поставлений товар, складені податкові, видаткові накладні.

Протягом жовтня 2015 року ТОВ Яніга Клаб поставило позивачу без укладання письмового договору товари за видатковими накладними №30 від 22.10.2015, №32 від 23.10.2015, №55 від 26.10.2015, №49 від 27.10.2015 та №63 від 29.10.2015. В день поставки були виписані відповідні податкові накладні. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.

Протягом листопада 2015 року ТОВ Авераж Компані без укладання письмового договору поставило позивачу товари за видатковою накладною №78 від 27.11.2015. В день поставки була виписана відповідна податкова накладна. Оплата за товари здійснена у повному обсязі.

Між позивачем та ТОВ Проект Комерц був укладений договір постачання №СВ/150 від 06.06.2015. На виконання договору був поставлений товар, виписані видаткові та податкові накладні. Оплата за товари здійснена у повному обсязі.

Між позивачем та ТОВ Альярд були укладені договори про постачання №0040390 від 30.03.2015, №0040327 від 24.03.2015 та №0040315 від 04.03.2015. На виконання договорів був поставлений товар, виписані видаткові та податкові накладні. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.

20.08.2015 ТОВ ОСОБА_6 ЛТД без укладання письмового договору поставило позивачу товари за видатковою накладною №101 від 20.08.2015. В день поставки була виписана відповідна податкова накладна. Оплата за товари здійснена у повному обсязі.

Відповідачем визнається факт використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, ідентичних придбаним у вищенаведених контрагентів. Факт використання таких товарів позивачем підтверджується матеріалами справи.

Також відповідач визнає факт відображення зазначених вище операцій позивачем у його податковій звітності за відповідні періоди, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем не заперечується факт наявності у контрагентів позивача в момент оформлення відповідних податкових накладних статусу платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні свідок, який є співробітником позивача, надав пояснення з приводу перевезення цих товарів з використанням його особистого транспортного засобу. Здійснення господарських операцій у такий спосіб чинним законодавством не заборонене.

В обґрунтування податкового повідомлення-рішення №0008401402 від 23.06.2017 відповідач послався на те, що ним встановлене порушення пп.пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України.

Згідно із пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідачем суду не надано жодного доказу щодо неотримання позивачем доходу від операцій із зазначеними вище контрагентами, а відтак не доведене порушення норми пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачам не надано суду будь-яких доказів відсутності економічного ефекту (вигоди) від операцій позивача із зазначеними вище контрагентами.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

З аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, оскільки у позивача наявний достатній обсяг первинних документів по зазначених вище операціях для формування показників податкової звітності.

З приводу посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо поставки товару як підставу для нарахування грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суд зазначає наступне.

За вимогами чинного законодавства України, зокрема Законами України Про транспорт , Про автомобільний транспорт , транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість та формування власних витрат. До того ж, позивач, в даному конкретному випадку, не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами поставки, мав прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов'язковою.

Аналогічно суд оцінює і доводи відповідача про відсутність посвідчень (сертифікатів) якості товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка діяла в період існування правовідносин щодо яких позивачу нараховані податкові зобов'язання) об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, яка діє з 01.01.2015) визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В обґрунтування порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України відповідач посилається на безоплатне отримання позивачем товарів від невстановлених осіб. При цьому матеріалами справи та даними ОСОБА_4 перевірки спростовується факт безоплатності такого отримання, зокрема, по вищезазначених операціях позивачем здійснювалась оплата шляхом переказу коштів з банківського рахунку про що безпосередньо зазначено в ОСОБА_4 перевірки. Жодних доказів повернення позивачу його контрагентами сплачених коштів відповідач суду не надав.

Відтак, твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України по операціях із ТОВ Ледеон (крім договору №23/06/16 від 23.06.2016), ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ТОВ ТГ Альянс , ТОВ Спайкон , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Яніга Клаб , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Проект Комерц , ТОВ Альярд та ТОВ ОСОБА_6 ЛТД є необґрунтованим.

Разом з тим, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі іменується - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та підпункту 2.4 пункту 2 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктам 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Враховуючи те, що позивач не надав ані під час перевірки, ані суду первинні документи щодо виконання ТОВ Ледеон договору №23/06/16 від 23.06.2016, а так само документів первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Харківбуд 2015 в 2016 році, суд приходить до висновку про безпідставність відображення позивачем у складі витрат сум по зазначених операціях, а відтак про заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 23438,00 грн., відповідно, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3750 грн. є правомірним.

Також, враховуючи ненадання позивачем будь-яких доказів на спростування твердження відповідача про розбіжність по рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік та даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 168255 грн., суд приходить до висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток за 2016 рік на суму 30286 грн., відповідно, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7571,50 грн. є правомірним.

Оскільки відповідачем не доведена правомірність висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо податку на прибуток по операціях із ТОВ Ледеон (крім договору №23/06/16 від 23.06.2016), ТОВ ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ТОВ ТГ Альянс , ТОВ Спайкон , ТОВ Промбуд Актив , ТОВ Яніга Клаб , ТОВ Авераж Компані , ТОВ Проект Комерц , ТОВ Альярд та ТОВ ОСОБА_6 ЛТД , то застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0008401402 від 23.06.2017 на суму 394727,75 грн. за відсутності такого порушення є безпідставним.

В обґрунтування податкового повідомлення-рішення №0008411402 від 23.06.2017 відповідач послався на те, що ним встановлене порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо податку на додану вартість.

Щодо відсутності порушень пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України суд зазначав вище.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України визначаються операції по яких суми податку відносяться до податкового кредиту, дата віднесення суми податку до податкового кредиту, підстави нарахування податкового кредиту та суми податку, які не підлягають включенню до податкового кредиту.

Пунктом 199.1 статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними вище підприємствами у зв'язку з придбанням товарів.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Обставина фактичної поставки товарів підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перелічені вище договори, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що особою, яка проводила перевірку під час дослідження податкових накладних, виписаних зазначеними вище контрагентами позивача на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача згідно зазначених вище договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а відтак мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції постачання товарів, а саме договори, видаткові накладні, податкові накладні, документи щодо транспортування товарів.

Стосовно посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ПАТ Запоріжгаз , суд зазначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного з документів визначених у зазначеній нормі.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що дані досудового слідства щодо посадових осіб контрагентів позивача, не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, як зазначалося вище, позивач не надав ані під час перевірки, ані суду первинні документи щодо виконання ТОВ Ледеон договору №23/06/16 від 23.06.2016, а так само документів первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Харківбуд 2015 в 2016 році. Враховуючи відсутність у позивача первинних документів щодо зазначених операцій, суд приходить до висновку про безпідставність відображення позивачем у складі податкового кредиту червня 2016 року суми 16666,67 грн. та червня 2015 року - 9375 грн. сум по зазначених операціях, а відтак про заниження податку на додану вартість за червень 2016 року та червень 2015 року, відповідно, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6510,50 грн. є правомірним.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки ОСОБА_4 перевірки про порушення норм Податкового кодексу України є недоведеним (крім вищезазначених порушень), а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість - частково протиправними.

За таких підстав суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в зазначеній вище частині є протиправним та підлягають скасуванню в цій частині.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Хортиця Газбуд задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Запорізькій області від 23.06.2017 №0008411402 в частині збільшення Приватному підприємству Хортиця Газбуд суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2812911,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 2250329,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 562582,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Запорізькій області від 23.06.2017 №0008401402 в частині збільшення Приватному підприємству Хортиця Газбуд суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2410414,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 2019437 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 390977,75 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 78349 (сімдесят вісім тисяч триста сорок дев'ять) гривень 90 копійок присудити на користь Приватного підприємства Хортиця Газбуд (вул. Лиманна, 15, с. Розумовка, Запорізький район, Запорізька область, 70424, код ЄДРПОУ 33775937) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 05.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко