Рішення

від 16.03.2017 по справі 200/11097/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/430/17 Справа № 200/11097/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ Т-Фактор до ОСОБА_2 - про застосування наслідків нікчемного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ Т-Фактор - про визнання договорів дійсними, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять частково скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року, посилаючись на те, що рішення стосується їх прав та обов*язків, порушує право ОСОБА_3 на задоволення грошових вимог за рахунок реалізації спірного майна, а ОСОБА_4 має майнове право на частку в ньому; апелянти посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Т-Фактор повинне бути залишене без змін, а в іншій частині скасоване з ухваленням нового про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 01 листопада 2012 року власник ТОВ Т-Фактор ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 право вимоги до вказаного Товариства за Договором підряду на капітальне будівництво від 03 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ Українська будівельно-промислова компанія та ТОВ Т-Фактор (далі-Товариство)

В забезпечення виконання зобов'язань Товариства за Договором підряду між ним та ОСОБА_2 01 листопада 2012 року укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Товариство передало ОСОБА_2 в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - багатоквартирний на 301 кв.м житловий будинок, розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Черняховського, буд. 21б.

Крім того, 01 вересня 2013 року між Товариством та ОСОБА_2 укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого Товариство передало, а ОСОБА_2 прийняв у власність об'єкт незавершеного будівництва.

Дослідивши Договір іпотеки та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя та задовольняючи вимоги про визнання їх дійсними,- райсуд зробив висновок, що обидва договори містять всі істотні умови, передбачені ст. 18 та ст. 36 Закону України Про іпотеку , відбулося їх повне виконання, вважав, що вони не підлягали державній реєстрації у Державному реєстрі правочинів, однак підлягали нотаріальному оформленню, але Товариство ухилилось від їх нотаріального посвідчення, як того вимагає закон, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦКУ задовольнив наведені вимоги, визнав договори дійсними, за відповідачем право власності на нерухоме майно та в зв*язку з цими обставинами відмовив у позові Товариству про визнання ОСОБА_2 таким, що не має права на набуття у власність спірної нерухомості.

Висновки суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 є незаконними, рішення в цій частині винесене з грубим порушенням матеріального закону і не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПКУ щодо його законності та обґрунтованості.

Так, згідно правил ст.ст.575, 577 ЦК - іпотекою є застава нерухомого майна. Договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 4, 16 Закону України Про іпотеку - обтяження нерухомого майна, в тому числі, об*єкта незавершеного будівництва, іпотекою підлягає державній реєстрації.

Згідно роз*ясень, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009. - вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК пов*язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов*язків для сторін.

Наведені вимоги матеріального закону не давали суду законних підстав для визнання спірних правочинів дійсними. Однак судом вимоги закону були проігноровані.

В той же час, незаконність вимог ОСОБА_2 не може бути підставою для задоволення вимог Товариства, оскільки вибраний останнім спосіб захисту не можна визнати таким, що заявлений у відповідності до вимог ст.16 ЦКУ.

Крім того, апеляційним судом з*ясовано, що 21 жовтня 2013 року Відділом ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції складено ОСОБА_6 опису й арешту майна - незавершеного будівництва житлового 16-поверхового будинку за адресою: м. Бровари, вул.. Черняховського, 21-Б. ОСОБА_6 встановлено обмеження права користування нерухомістю: відчужувати у будь-який спосіб, змінювати технічний стан. 29 жовтня 2013 року Відділом ДВС Броварського міськрайонного управління винесено постанову про арешт та оголошено заборони на його відчуження.

08 листопада 2013 року на підставі зазначеної постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження спірного майна арештом та забороною його відчуження.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, яке набрало законної сили, за ОСОБА_4 визнано майнове право на частку в об'єкті незавершеного будівництва у вигляді проінвестованої однокімнатної квартири у спірному об*єкті і на цю частку, а саме, 45/10000, накладено арешт, що підтверджується довідкою з ДРДП.

Однак судом першої інстанції не перевірено наявність чи відсутність заборони відчуження чи арешту спірного майна, позов прийнято до розгляду не за місцем знаходження нерухомого майна, а ухваленим рішенням в частині визнання за відповідачем права власності на весь будинок порушені права наведених осіб.

З огляду на все викладене рішення підлягає частковому скасуванню з відмовою у наведеній частині позову як такого, що не відповідає вимогам закону.

На підставі ст.88 ЦПКУ з відповідача належить стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 307, 309пп.3, 4 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Фактор - залишити без змін. В іншій частині рішення скасувати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ Т-Фактор - про визнання договорів дійсними, визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т-Фактор судовий збір в розмірі 1378,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8185,32 грн..

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_7