Постанова

від 18.12.2019 по справі 200/11097/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 200/11097/16-ц

провадження № 61-20295 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Т-Фактор ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

особи, які подали апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в складі колегії суддів Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2016 року ТОВ Т-Фактор звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину, в якому посилаючись на те, що договір іпотеки від 01 листопада 2012 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 вересня 2013 року, укладені між ТОВ Т-Фактор та ОСОБА_1 , були укладені в простій письмовій формі в порушення вимог Закону України Про іпотеку , просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме визнати ОСОБА_1 таким, що не має права набути у власність об`єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будиноку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов про визнання договору іпотеки від 01 листопада 2012 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 вересня 2013 року дійсними, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будиноку АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 зазначив, що вказані договори є дійсними, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов, а тому відбулося повне їх виконання, в зв`язку з чим у нього виникло право набути у власність предмет іпотеки. Крім цього, виявивши невідповідність форми договорів вимогам законодавства України, ОСОБА_1 листом від 25 серпня 2015 року звернувся до ТОВ Т-Фактор з пропозицією переукласти договори, посвідчивши їх нотаріально. ТОВ Т-Фактор листом від 16 вересня 2015 року повідомив, що не вбачає необхідності в переукладенні та нотаріальному посвідченні договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов відповідних договорів, вони є виконаними, а нотаріальне посвідчення тільки спричинить додаткові фінансові витрати для сторін.

ОСОБА_1 не може зареєструвати право власності на предмет іпотеки, оскільки договори не відповідають формі, а ТОВ Т-Фактор ухиляється від їх нотаріального посвідчення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпопетровська від 12 липня 2016 року в задоволенні позову ТОВ Т-Фактор відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано дійсними договір іпотеки від 01 листопада 2012 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01 вересня 2013 року, укладені між ТОВ Т-Фактор та ОСОБА_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000000300535.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірні договори містять всі істотні умови, наявність яких є обов`язковою для договорів іпотеки та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя. Через те, що ТОВ Т-Фактор ухиляється від нотаріального укладення вказаних договорів, ОСОБА_1 не може зареєструвати право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпопетровська від 12 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ Т-Фактор залишено без змін. В частині визнання дійсними договорів та визнання права власності ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що положення частини другої статті 220 ЦК України в редакції, чинній на момент звернення до суду, не застосовуються до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов`язується з державною реєстрацією. Крім цього, судом першої інстанції не перевірено наявність заборони відчуження чи арешту спірного майна та ухвалено рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, яким порушено права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Т-Фактор до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного прпавочину не оскаржується, а тому в касаційному порядку в цій частині не переглядається.

Заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу. Посилаючись на те, що оскільки за нею визнано майнове право на частку в об'єкті незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну квартиру в„– 242 , а тому вона має право вимоги безпосередньо до ТОВ Т-Фактор , в разі відчуження об`єкта незавершеного будівництва ОСОБА_1 . ОСОБА_2 втратить право вимоги на отримання квартири, просить рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2017 року залишити без змін.

У травні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу. Заперечення обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 з метою отримання квартири в багатоквартирному житловому будиноку АДРЕСА_1 , забудовником якого було ТОВ Т-Фактор , сплатила 328 375 грн. Оскільки будинок в експлуатацію не був введений, рішенням Броварського міськрайонного суду від 01 березня 2013 року з ТОВ Т-Фактор на користь ОСОБА_3 стягнуто внесені на будівництво кошти.

Уважає, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпопетровська від 12 липня 2016 року порушено її право отримати від ТОВ Т-Фактор грошові кошти за рахунок реалізації єдиного майна, яке знаходилося у власності ТОВ Т-Фактор , а саме об'єкта незавершеного будівництва, тому просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 листопада 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір про відступлення права вимоги № 01/11/12, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 право вимоги до ТОВ Т-Фактор за договором підряду на капітальне будівництво від 03 листопада 2010 року, укладений між ТОВ Українська будівельно-промислова компанія та ТОВ Т-ФАКТОР .

01 листопада 2012 року між ТОВ Т-Фактор та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого ТОВ Т-Фактор передав в іпотеку ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва, а саме багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000000300535.

01 вересня 2013 року між ТОВ Т-Фактор та ОСОБА_1 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності на предмет іпотеки - об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000000300535.

21 жовтня 2013 року відділом ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції складено акт опису й арешту майна - незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

29 жовтня 2013 року відділом ДВС Броварського міськрайонного управління винесено постанову про арешт та оголошено заборону на його відчуження.

08 листопада 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження спірного майна арештом та забороною його відчуження.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2015 року за ОСОБА_2 визнано майнове право на частку в об`єкті незавершеного будівництва у вигляді проінвестованої однокімнатної квартири в спірному об`єкті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

В апеляційних скаргах на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не були учасниками справи при її розгляді судом першої інстанції, наполягали на порушенні оскаржуваним рішенням їх прав та інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне оскарження судових рішень.

Указана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Тлумачення статті 13, частини першої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, дозволяє стверджувати, що правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції наділені, у тому числі й особи, які не брали участі в справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Установивши, що оскаржуваним рішенням у цій справі суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , апеляційний суд зробив правильний висновок, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Т-Фактор про визнання договорів дійсними, визнання права власності та для відмови в задоволенні таких вимог.

Підстави вважати, що апеляційний суд, встановивши обставини, що мають значення для вирішення даної справи, неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Т-Фактор про визнання договорів дійсними та визнання права власності залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук