Постанова

від 06.06.2018 по справі 283/1544/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/1544/17 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 20 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2018 року під головуванням судді Ярмоленка В.В.

у цивільній справі №283/1544/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку в с.Українка Малинського району вул.Шевченка,34, вчинений між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в червні 2003 року та визнати за ним право власності на вказаний будинок. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що наприкінці 2002 року отримав пропозицію від ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_6 купити спірний житловий будинок, який належав їм на праві спільної власності по 1/2 частині кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Домовившись щодо всіх істотних умов договору, в червні 2003 року він сплатив ОСОБА_4 та ОСОБА_6 6 000 гривень та уклав договір про користування електричною енергією в будинку, вважаючи, що договір купівлі-продажу будинку №34 в с.Українка Малинського району по вулиці Шевченка між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_6 фактично укладений. Вважаючи себе власником будинку, він зробив капітальний ремонт, встановив бетонну огорожу, сплачує комунальні платежі, пов'язані з утриманням будинку та укладає договори страхування будівель, вільно та відкрито володіє будинком вже понад 14 років.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що факт продажу спірного будинку, ціна продажу, факт передачі грошей продавцям підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Вважає, що ті обставини, що вже протягом 2004-2005 років з ним були укладені договори страхування будівлі, постачання електроенергії, що він почав вкладати в ремонт будинку особисті кошти, та на даний час вже 15 років безперешкодно володіє придбаним будинком, свідчать про досягнення домовленості сторонами щодо усіх істотних умов договору та про фактичне його укладення.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2000 року співвласниками житлового будинку №34 по вулиці Шевченка в с.Українка Малинського району Житомирської області були ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_6, яка померла 19 серпня 2016 року. Спадкоємцем останньої згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є її дочка ОСОБА_5.

Право власності на житловий будинок зареєстровано 03 липня 2002 року ОСОБА_10 РДКПТІ, а на земельну ділянку площею 0,1800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА №131870 - 05 січня 2005 року.

Про те, що позивач відкрито, безперервно користується даним об'єктом нерухомості саме з 2003 року свідчать і довідка Українківської сільської ради Малинського району №400 від 17.07.2017 року, договір з ОСОБА_10 від 13.05.2005 року про користування електричною енергією, дані робочого проекту газопостачання житлового будинку №34 в с.Українка.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для задоволення позову не було.

При цьому судом враховано, що спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року,чинного на час їх виникнення.

У ч.1 ст.227 ЦК УРСР зазначалося, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Згідно зі ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Правило ч.2 ст.47 ЦК УРСР про визнання угоди дійсною не може бути застосоване, якщо сторонами не досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Таким чином, дійсність договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст.47 ЦК УРСР, має доводитись письмовими доказами.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47ЦК , суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

В даному випадку відповідачі категорично заперечують факт продажу спірного будинку.

Вирішуючи спір, суд на підставі об єктивної оцінки наданих сторонами доказів дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано будь-яких доказів ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу в момент його укладення та під час його виконання, не надано належних та допустимих доказів передачі грошових коштів продавцям та складення у зв язку з цим відповідної розписки, не зазначено обставин, фактів, які б свідчили про узгодження між сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов договору, чому договір не було нотаріально посвідчено протягом тривалого часу.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Проте, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 06 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 07.06.2018 року.