Рішення

від 15.05.2018 по справі 703/66/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/66/17

2/703/53/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Харченко М.О., Бойко Л.М., Литвин Г.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Агудалічева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Посуд - БЦ про скасування наказу про припинення трудового договору, розірвання трудового договору та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

10 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ПП ВІРУС СССР , яку уточнила 01 березня 2017 року та просить: визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Приватного підприємства ВІРУС СССР від 28 грудня 2016 року №00000000082-000000123 про припинення з нею трудового договору з 28 грудня 2016 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин; розірвати трудовий договір між нею та Приватним підприємством ВІРУС СССР з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю; зобов'язати Приватне підприємство ВІРУС СССР змінити в трудовій книжці дату та формулювання причини звільнення на 17 листопада 2017 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь невиплачену за час роботи частину заробітної плати, в зв'язку з незаконним зменшенням посадового окладу в липні 2015 року з 4400 гривень до 2487 гривень в сумі 29876 гривень 91 копійку; зобов'язати Приватне підприємство ВІРУС СССР нарахувати та виплатити їй невиплачену компенсацію за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі, у період її роботи з 01 травня 2015 року по 17 листопада 2016 року, виходячи з середнього заробітку обрахованого з посадового окладу в сумі 4400 гривень 00 копійок; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь невиплачену їй вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 21524 гривні 13 копійок; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь середній заробіток за неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці та за затримку видачі трудової книжки з вини відповідача, що перешкоджало її працевлаштуванню, за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по дату розгляду справи; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь заробітну плату за роботу в надурочний час в сумі 20941 гривня 39 копійок; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС ССР на її користь завдану моральну шкоду в сумі 20000 гривень; стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 травня 2015 року вона працевлаштувалася до Приватного підприємства ВІРУС СССР на посаду фасувальника товару аптечного закладу Аптека №12№, що розташована по вул. Незалежності, 20а, в м. Сміла Черкаської області, яка є структурним підрозділом відповідача, з посадовим окладом в сумі 4400 гривень. З липня 2015 року без будь-якого повідомлення про зміну істотних умов праці її посадовий оклад було зменшено відповідачем до 2487 гривень. Тобто відбулося грубе порушення трудового законодавства відносно неї зі сторони останнього. 15 листопада 2016 року відповідач знову порушив трудове законодавство по відношенню до неї, видавши наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 про переведення її на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, а саме з посади фасувальника товару аптечного закладу з окладом 2487 гривень на посаду фасувальника товару аптечного закладу з окладом 1450 гривень, з яким її було ознайомлено під розпис та надано його копію 16 листопада 2016 року, тобто в день переведення на іншу посаду з іншим посадовим окладом. 17 листопада 2016 року в зв'язку з порушенням відповідачем двохмісячного строку повідомлення її про зміну істотних умов праці, вона звернулася до відповідача з заявою про розірвання трудового договору відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з 17 листопада 2016 року. Оскільки юридичною адресою відповідача є м. Біла Церква, один примірник заяви про звільнення від 17 листопада 2016 року нею цього дня було передано своєму безпосередньому керівникові - завідуючому аптекою №12 ОСОБА_5, яку останній передав електронною поштою до центрального офісу відповідача, а один примірник направлено цінним листом з описом вкладення за юридичною адресою м. Біла Церква. Після подання нею 17 листопада 2016 року заяви про звільнення, в цей же день, її було ознайомлено під розпис та надано копію нового наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу, але вже з 16 січня 2017 року та з посадовим окладом в сумі 1600 гривень. При поданні нею 17 листопада 2016 року заяви про звільнення цього дня їй не було видано наказ про звільнення та не надано жодної вичерпної відповіді на її заяву. Наступні дні - 18, 19, 20 та 21 листопада 2016 року вона приходила за місцем колишньої роботи а Аптеку №12, щоб дізнатися про результат розгляду її заяви про звільнення, але відповіді не отримувала. Натомість 19 листопада 2016 року її знову було ознайомлено під розпис та надано копію чергового наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу з 21 січня 2017 року. В зв'язку з чим, вона 21 листопада 2016 року подала до відповідача чергову заяву з вимогою розірвати трудовий договір на підставі раніше поданої нею 17 листопада 2016 року заяви. Один примірник заяви від 21 листопада 2016 року під розпис про отримання цього ж дня було передано завідуючому Аптекою №12 ОСОБА_5, а один примірник направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення за юридичною адресою відповідача в м. Біла Церква. 01 грудня 2016 року на її адресу від відповідача надійшла відповідь від 24 листопада 2016 року, в якій зокрема зазначено, що 21 листопада 2016 року від завідуючого Аптекою №12 надійшло повідомлення, що вона бажає припинити трудові відносини з відповідачем з 17 листопада 2016 року та що станом на 21 листопада 2016 року вона з письмовою заявою з даного приводу до підприємства не зверталася. Зазначене у вказаному листі відповідача від 24 листопада 2016 року не відповідає дійсності. В той же час, з відповіддю від 24 листопада 2016 року на її адресу також надійшла копія наказу від 21 листопада 2016 року про відміну наказу №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року. 10 грудня 2016 року на її адресу від відповідача надійшла чергова відповідь від 02 грудня 2016 року, в якій зокрема зазначено, що 02 грудня 2016 року на адресу відповідача надійшла її заява про припинення трудових відносин з відповідачем з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, зазначений в заяві наказ від 15листопада 2016 року відповідач не видавав, а тому відсутні підстави звільнення її відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП. Однак, зазначені у вказаному листі обставини не відповідають дійсності. В той же час, з відповіддю від 02 грудня 2016 року на її адресу надійшла копія наказу (розпорядження) від 01 грудня 2016 року №00000000070-000000123 про переведення на іншу роботу з 06 лютого 2017 року з посадовим окладом в 1600 гривень. Оскільки, вищевказані обставини щодо порушення відповідачем по відношенню до неї трудового законодавства знайшли своє підтвердження в наказах, які останнім видавалися та в діях останнього по зменшенню її посадового окладу в липні 2015 року без видачі відповідного наказу та ознайомлення з ним, заява від 17 листопада 2016 року про звільнення на її переконання підлягала до задоволення. З 21 листопада 2016 року вона на своє робоче місце не з'являлася, та чекала на відповіді поштою. 03 січня 2017 року на її адресу від відповідача надійшла відповідь від 28 грудня 2016 року, в якій зокрема зазначено, що відповідно до доповідних записок завідуючого Аптеки №12 від 22 листопада 2016 року, 23 листопада 2016 року, 26 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року та актів про не вихід на роботу вона була відсутня протягом вказаних днів на робочому місці, що є порушенням трудової дисципліни та стало наслідком її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. З вказаною відповіддю надійшла копія наказу (розпорядження) від 28 грудня 2016 рок №00000000082-000000123 про припинення трудового договору (контракту) з 28 грудня 2016 року. Вважає, що виданий наказ (розпорядження) від 28 грудня 2016 року №00000000082-000000123 про припинення з нею трудового договору з 28 грудня 2016 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин, є незаконним, оскільки на підставі вищевикладеного, вона підлягала звільненню 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням по відношенню до неї законодавства про працю. Не звільнивши її 17 листопада 2016 року та приймаючи незаконні один за одним накази, відповідач допустив незаконні дії та бездіяльність, а також незаконне звільнення 28 грудня 2016 року, в зв'язку з чим вважає, що наказ про її звільнення 28 грудня 2016 року повинен бути скасований та трудовий договір між нею та відповідачем повинен бути розірваний з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю.

Також на її користь підлягає стягненню невиплачена їй за час роботи частина заробітної плати (різниця в посадових окладах). Так, при прийнятті її на роботу за трудовим договором її заробітна плата обраховувалася виходячи з посадового окладу в сумі 4400 гривень, які вона отримувала до червня 2015 року включно. Починаючи з липня 2015 року відповідач почав виплачувати їй заробітну плату виходячи з посадового окладу в сумі 2487 гривень, при тому ставлячи її перед фактом при самій виплаті та не повідомляючи за два місяці, як того вимагає ст.32 КЗпП України. Таким чином, відповідачем з липня 2015 року їй було незаконно зменшено розмір посадового окладу, який передбачено трудовим договором, в зв'язку з чим вона недоотримала заробітну плату в сумі 29876 гривень 91 копійку.

Крім того, відповідачем не було виплачено їй компенсацію у подвійному розмірі за роботу у вихідні та святкові дні. Так, в період роботи у відповідача вона працювала у вихідні та святкові і неробочі дні. Під час звільнення та розрахунку відповідач розрахувався з нею не в повному обсязі, а саме: відповідачем так і не було виплачено позивачу компенсацію за роботу у вихідні у грошовій формі у подвійному розмірі, а також не було проведено оплату у подвійному розмірі роботи у святкові та неробочі дні. Таким чином, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що виразилась в невиплаті позивачу в період її роботи з 01 травня 2015 року по 17 листопада 2016 року, компенсації за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі, а також в нездійсненні оплати у подвійному розмірі за роботу у святкові та неробочі дні. Невиплачена їй компенсація за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі в період її роботи з 01 травня 2015 року по 17 листопада 2016 року підлягає донарахуванню відповідачем виходячи з середнього заробітку, обрахованого з посадового окладу в сумі 4 400 гривень 00 копійок.

Також, у відповідності до ст.44 КЗпП з відповідача на її користь підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає суму 21 524 гривні 13 копійок.

Внаслідок незаконних дій відповідача щодо формулювання іншої причини її звільнення, яку вона вимагала у заяві від 17 листопада 2016 року та передбачав КЗпП України, в зв'язку з затримкою вирішення питання її звільнення та видачі трудової книжки, відповідач позбавив її можливості працевлаштуватися за фахом після 17 листопада 2016 року. Позбавлена вона цієї можливості і на час подання позовної заяви, оскільки належним чином оформленої трудової книжки своєчасно не отримала. Таким чином, з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці та за затримку видачі трудової книжки з вини відповідача, що перешкоджало її працевлаштуванню за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по дату розгляду справи.

Крім того, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем вона працювала в надурочний час, що підтверджується табелями робочого часу, а сума невиплаченої заробітної плати за роботу в надурочний час складає 20 941 гривня 39 копійок, яка підлягає стягненню на її користь.

Також, внаслідок порушення відповідачем прав та її намагання в судовому порядку відновити їх, порушено її стосунки з оточуючими людьми, а саме з колегами по роботі та керівництвом підрозділу відповідача, в якому позивач працювала, що завдає їй душевних страждань, в зв'язку з чим вона втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Своїми незаконними діями відповідач змушує її захищати свої порушені права в судовому порядку, позбавив її можливості після 17 листопада 2016 року працевлаштуватися на інше підприємство за фахом. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 20 000 гривень 00 копійок.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2017 року відповідача Приватне підприємство ВІРУС СССР замінено на належного відповідача Приватне підприємство ПОСУД - БЦ .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник відповідача Приватного підприємства ПОСУД-БЦ - Агудалічев О.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач обґрунтовує незаконність прийняття оскаржуваного в позові наказу тим, що 16 листопада 2016 року їй вручено наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу із зменшенням посадового окладу без попереднього повідомлення за 2 місяці, в зв'язку з чим 17 листопада 2016 року подала до підприємства заяву про звільнення її цього ж числа на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України в зв'язку з невиконанням по відношенню до неї законодавства про працю. Разом з тим, відповідачем по справі наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року, копію якого надано позивачем до суду, не видавався. Як вбачається з копії вказаного наказу, на такому відсутня печатка підприємства та підпис керівника підприємства виконаний не ним. Враховуючи ненадання суду оригіналу вищевказаного наказу позивачем, просив виключити його ксерокопію з числа доказів. Заява ОСОБА_1 про її звільнення датована 17 листопада 2016 року, проте 18 та 19 листопада вона перебувала на робочому місці. Нормами статті 38 КЗпП передбачено право працівника розірвати договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. До закінчення двотижневого строку працівник не має права самовільно залишати роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу й не виявив бажання розірвати трудовий договір, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою. Отже, позивач в супереч її твердженням про порушення відповідачем по відношенню до неї законодавства про працю, роботу не залишила, а продовжила виконувати свої обов'язки 18 та 19 листопада 2016 року. Також позивач не заперечує, що 19 листопада 2016 року її ознайомлено під підпис з наказом №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу з 21 січня 2017 року. Вказане твердження не заперечується відповідачем, адже зазначений наказ було винесено з дотриманням вимог законодавства, підписано керівником та скріплено печаткою підприємства. Однак, в зв'язку з тим, що на юридичну адресу підприємства не повернувся оригінал примірника наказу №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року з підписом про ознайомлення з ним ОСОБА_1 його було скасовано та видано інший №00000000070-000000123 від 01 грудня 2016 року про зміну умов праці ОСОБА_1, який направлено їй рекомендованим листом та нею отримано. Крім того, позивачем до позовної заяви додано копії листів, які направлялися на її адресу відповідачем, якими ОСОБА_1 попереджено про необхідність прийняти участь у ревізії товарно-матеріальних цінностей, матеріально - відповідальною особою за які вона була. Також, неодноразово пропонувалося надати пояснення з підстав її відсутності на робочому місці, проте позивач для участі в ревізії не прибула та пояснень з приводу відсутності на такому не надала. За таких обставин, в зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці впродовж тривалого періоду, відповідачем було прийнято рішення про її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України про що видано наказ №00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року, який рекомендованим листом направлено на її адресу та нею отримано.

Крім того, позивач вказує, що 01 травня 2015 року вона працевлаштувалася в ПП Вірус СССР з посадовим окладом в сумі 4400 гривень, при цьому письмових доказів, які підтверджують вказаний факт нею не надано. ПП Вірус СССР надано копію наказу №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 з окладом 2487 гривень 00 копійок. З травня по серпень 2015 року дохід працівника показувався загальною сумою за місяць (посадовий оклад + премія + доплата за роботу у святкові дні), з вересня 2015 року після внутрішньої перевірки та внесення змін до комп'ютерного програмного забезпечення, суму доходу працівника стало можливим розділяти на оклад по днях та премію. Як зазначила під час судового розгляду позивач, вона дізналася про зменшення розміру заробітної плати у серпні 2015 року, однак до моменту її звільнення вона продовжувала працювати і не виявляла жодних претензій з приводу отриманої заробітної плати.

Також, позивач стверджує, що в період її роботи їй не здійснювалася компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні. Зазначена обставина не відповідає дійсності. Так, позивачем на підтвердження своїх доводів не надано жодного належного доказу, натомість ПП Вірус СССР надано належним чином завірені витяги з табелів обліку робочого часу та графіків виходу на роботу працівників аптеки №12 м. Сміла, де й працювала позивач. Відповідно до вказаних документів, підсумований робочий час не перевищував допустимих норм та понаднормова робота не виконувалась. Крім того, позивач до роботи у свої вихідні дні не залучалась, а робота у святкові дні оплачена в подвійному розмірі, як того вимагає ст.107 КЗпП України, та входить в суму премії.

Крім того, позивач стверджує, що їй вчасно не видано належним чином оформлену трудову книжку, однак до позовної заяви нею додано копію листа відповідача від 28 грудня 2016 року, яким її повідомлено про звільнення та запропоновано отримати трудову книжку в зручний для неї час за юридичною адресою відповідача або повідомити, на яку адресу надіслати її цінним листом. Оскільки жодного повідомлення від позивача з даного приводу не надійшло, відтак можливо зробити висновок, що позивач не отримує трудову книжку з власної волі. Позивачем не надано жодного доказу, що в зв'язку з неотриманням нею належним чином оформленої трудової книжки, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися за фахом після 17 листопада 2016 року. Крім того, позивачу повторно запропоновано отримати трудову книжку в зручний для неї час за юридичною адресою відповідача або повідомити, на яку адресу надіслати її цінним листом. Вказаний лист позивачем отримано 09 лютого 2018 року, однак жодного повідомлення від неї з даного приводу не надійшло.

Позивачем не надано жодного доказу щодо погіршення її здоров'я, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу, ділової репутації тощо, що ставить під сумнів не тільки розмір визначної моральної шкоди, а і завданих таких страждань.

Також, Головним управлінням держпраці в Київській області з грудня 2016 року розглядалось звернення ОСОБА_1 щодо викладених нею в позовній заяві обставин. За результатами розгляду вказаного звернення позивача, порушень в діях відповідача не встановлено, про що свідчить відсутність будь-яких юридичних наслідків до відповідача з боку Головного управління держпраці в Київській області. Жодних протоколів, постанов, приписів, чи будь-яких інших заходів реагування з вказаного приводу до відповідача не застосовувалось.

Вважає, що наказ №00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України є законним, виданим у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні. Позивач не довела жодної з обставин, на які вона посилається в позовній заяві, а навпаки, досліджені в судових засіданнях докази, свідчать про безпідставність та надуманість вимог позивача. Крім того, позивачем свої письмові докази було надано лишу в копіях, їх оригінали суду не надано, а відповідачем відповідно було надано до суду всі докази в оригіналах, належним чином завірені копії яких долучено до справи. Копії письмових доказів надані позивачем, не відповідають оригіналам, які було надано до суду відповідачем, відтак суд не може взяти їх до уваги. З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Посуд - БЦ відмовити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання надав покази, що він являється керівником Приватного підприємства Вірус СССР . Наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу посаду співробітника ПП Вірус СССР ОСОБА_1, яка працювала в Аптеці №12 м. Сміла Черкаської області, Приватним підприємством Вірус СССР не видавався та ним не підписувався. На вищевказаному наказі підпис, не належить йому. У Приватного підприємства Вірус СССР інших осіб, які наділені правом підписувати вищевказаний наказ, немає. Всі накази Приватного підприємства Вірус СССР підписуються особисто ним, печатка підприємства зберігається в його сейфі. На довідці про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 від 24 березня 2016 року №00000000009 підпис поставлений не ним. Відтиск печатки на вказаній довідці схожий на відтиск печатки Приватного підприємства Вірус СССР . На даний час Приватне підприємство Вірус СССР має назву Приватне підприємство Посуд БЦ . Назва підприємства була змінена у вересні 2017 року. ОСОБА_1 була прийнята на посаду фасувальника, однак працювала касиром аптеки, при цьому одночасно перебувала на пенсії. Листування з аптеками, які входили до складу Приватного підприємства Вірус СССР здійснювалося за допомогою поштового відправлення через Укрпошта . В разі термінового надання документу, такий сканувався та направлявся електронною поштою. Особисто ним, жодного документу електронною поштою до підрозділів ПП Вірус СССР не направлялося. Не виключає можливість такого направлення підпорядкованими йому особами. Чи направлялися заяви працівників структурних підрозділів до ПП Вірус СССР електронною поштою він не пам'ятає. Точної дати надходження до ПП Вірус СССР заяви працівника ОСОБА_1 про звільнення не пам'ятає, однак зазначених заяв було декілька. Після першої заяви ОСОБА_1 продовжила працювати в аптеці, потім після другої чи третьої її заяви, точно не пам'ятає, така не з'явилася на роботу, про що був складений відповідний акт завідуючим аптекою. У Приватного підприємства Вірус СССР було дві печатки, однією він користувався особисто, іншою користувалися працівники бухгалтерії. На накладних, які надсилалися постачальникам, ставився відбиток другої печатки.

Інші свідки, які були заявлені стороною позивача, у судове засідання з невідомих суду причин не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення неодноразово повідомлялися належним чином.

В зв'язку з неодноразовою неявкою свідків у судові засідання, з врахуванням позиції позивача та її представника, які не заперечували проти розгляду справи без їх допиту, судом прийнято рішення про розгляд справи без допиту заявлених стороною позивача свідків.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, заслухавши доводи позивача, її представника, представника відповідача та покази свідка, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Так, в ході проведення судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року керівника Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 прийнята на роботу з 01 травня 2015 року до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу, на невизначений термін.

Вищевказаний факт як стороною позивача, так і стороною відповідача не заперечується.

Згідно доповідної записки завідуючого аптеки №12 ОСОБА_5 від 22 листопада 2016 року, на якій, крім підпису останнього, наявний підпис фармацевта аптеки №12 ОСОБА_7, яка адресована директору ПП Вірус СССР ОСОБА_6, перший доповів, що 22 листопада 2016 року фасувальник аптеки №12 ОСОБА_1 не з'явилася на робоче місце та в зв'язку з тим, що вона є матеріально - відповідальною особою, просить провести ревізію в її присутності (а.с.52 т.1).

Відповідно до доповідної записки завідуючого аптеки №12 ОСОБА_5 від 22 листопада 2016 року, адресована директору ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6, перший доповів, що після невиходу на роботу 22 листопада 2016 року фасувальника аптеки №12 ОСОБА_1, ним було з'ясовано, що вона бажає розірвати трудовий договір з ПП ВІРУС СССР і на роботу виходити не збирається (а.с.53 т.1).

Згідно доповідної записки завідуючого аптеки №12 ОСОБА_5 від 28 листопада 2016 року, на якій, крім підпису останнього, наявні підписи фармацевта аптеки №12 ОСОБА_7 та провізора аптеки №12 ОСОБА_8, яка адресована директору ПП Вірус СССР ОСОБА_6, перший доповів, що 23 листопада 2016 року, 26 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року фасувальник аптеки №12 ОСОБА_1 не з'явилася на робоче місце та в зв'язку з тим, що вона є матеріально - відповідальною особою, просить провести ревізію в її присутності (а.с.54 т.1).

Відповідно до доповідної записки завідуючого аптеки №12 ОСОБА_5 від 02 грудня 2016 року, на якій, крім підпису останнього, наявні підписи фармацевта ОСОБА_7, провізора ОСОБА_8, фасувальника ОСОБА_9, яка адресована директору ПП Вірус СССР ОСОБА_6, перший доповів, що фасувальник аптеки №12 ОСОБА_1 не з'явилася на ревізію 02 грудня 2016 року (а.с.55 т.1).

Згідно акту про відсутність на роботі складеного завідуючим аптеки ОСОБА_5, провізором ОСОБА_8 та фасувальником ОСОБА_9, 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 фасувальник аптеки №12 ПП ВІРУС СССР була відсутня на робочому місці без поважних причин з 08 години ранку до 20 години впродовж робочого дня. Дата складання акту відсутня (а.с.59 т.1).

Відповідно до акту про відсутність на роботі складеного завідуючим аптеки ОСОБА_5, провізором ОСОБА_8 та фасувальником ОСОБА_9, 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 фасувальник аптеки №12 ПП ВІРУС СССР була відсутня на робочому місці без поважних причин з 08 години ранку до 20 години впродовж робочого дня. Дата складання акту відсутня (а.с.56 т.1).

Згідно акту про відсутність на роботі складеного завідуючим аптеки ОСОБА_5, провізором ОСОБА_8 та фасувальником ОСОБА_9, 26 листопада 2016 року ОСОБА_1 фасувальник аптеки №12 ПП ВІРУС СССР була відсутня на робочому місці без поважних причин з 08 години ранку до 20 години впродовж робочого дня. Дата складання акту відсутня (а.с.57 т.1).

Відповідно до акту про відсутність на роботі складеного завідуючим аптеки ОСОБА_5, провізором ОСОБА_8 та фасувальником ОСОБА_9, 27 листопада 2016 року ОСОБА_1 фасувальник аптеки №12 ПП ВІРУС СССР була відсутня на робочому місці без поважних причин з 08 години ранку до 20 години впродовж робочого дня. Дата складання акту відсутня (а.с.58 т.1).

28 грудня 2016 року керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 видано наказ (розпорядження) №00000000082-000000123 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 з посади фасувальника товару аптечного закладу, а саме Аптека №12 м. Сміла , на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин в період 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року, на підставі довідних записок завідуючого аптеки ОСОБА_5 від 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року та актів про невихід на роботу від 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року (а.с.22 т.1).

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 не заперечувала факт відсутності 22, 23, 26 та 27 листопада 2016 року на робочому місці, що розташоване в Аптека №12 м. Сміла , яка являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , однак зазначила, що в зазначені дні вона не повинна була виходити на роботу, оскільки 17 листопада 2016 року нею була подана заява про звільнення її з займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з порушенням чинного законодавства про працю ПП ВІРСУ СССР відносно неї, що виразилося у істотному порушенні умов її праці при винесенні наказу №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу із зменшенням посадового окладу з 2487 гривень до 1450 гривень з 16 листопада 2016 року, який вона отримала 16 листопада 2016 року.

Так, позивачем на підтвердження своїх доводів суду надано копію наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР (а.с.7 т.1).

Відповідно до вищевказаного наказу (розпорядження), вирішено тимчасово перевести ОСОБА_1 з попередньої посади - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 2487 гривень на нову посаду - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 1450 гривень, з 16 листопада 2016 року. Підставою переведення зазначено - недостатній об'єм роботи фасувальника. На вказаному наказі наявні: підпис керівника ОСОБА_6; підпис працівника про отримання такого 16 листопада 2016 року; підпис особи, яка засвідчила отримання наказу працівником; відбиток штампу, на якому вбачається напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а (а.с.7 т.1).

Крім того, під час судового розгляду позивачем до матеріалів справи долучено кольорову копію наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР (а.с.173 т.1).

Відповідно до вищевказаної фотокопії наказу (розпорядження), вирішено тимчасово перевести ОСОБА_1 з попередньої посади - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 2487 гривень на нову посаду - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 1450 гривень, з 16 листопада 2016 року. Підставою переведення зазначено - недостатній об'єм роботи фасувальника. На вказаній фотокопії наказу наявний підпис керівника ОСОБА_6 та відтиск печатки, на якому частково читається напис: місто Біла Церква, ********** область, Приватне підприємство, ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 377**810, №2 . Крім того, у верхній частині аркушу паперу, на якому роздрукована копія наказу містить напис: наказ1.jpg - 166К, в нижній частині: 1 із 2. З зворотної сторони аркушу паперу, на якому роздрукована копія наказу наявний печатний текст: 19.04.2017, (Нет темы) * ссср_арteka12@ukr.net, пошук, ссср_арteka12@ukr.net, (Нет темы), аптека №11 ПП Вирус СССР &l>;ссср_арteka11@ukr.net&?о;, кому: Лена А-12 Сміла &?т;ссср_арteka12@ukr.net&gк;, 15 листопада 2016, 13:26, З повагою, зав. аптеки №11 ПП Вірус СССР , м. Чернігів, вул. Комсомольська, 53, тел.0673220667, https:mail.ukr.net/desktop#readmsg/14792091650674556662/f0 (а.с.173 т.1).

Зазначений, у верхній, нижній частинах аркушу паперу та на його звороті, на якому роздрукована кольорова копія вищевказаного наказу, печатний текст свідчить його пересилання за допомогою електронної пошти через мережу Інтернет та його роздрукування з такої.

Крім того, як зазначив представник позивача під час судового розгляду, вказана копія наказу була роздрукована з електронної пошти Аптека №12 м. Сміла .

Під час судового розгляду представник відповідача заперечив існування вищевказаного наказу, оскільки такий ПП ВІРУС СССР не видавався, в зв'язку з чим звернувся з клопотанням про виключення його копії з числа доказів, зазначивши, що оригінал такого суду не надано, на ньому відсутня печатка ПП ВІРУС СССР та підпис керівника на ньому виконаний не керівником ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6

Згідно ч.1 та ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.2 ст.91 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Допитай як свідок керівник ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6 зазначив, що наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 ним не видавався та не підписувався. Підпис на копії вказаного наказу, який знаходиться в матеріалах справи, належить не йому. У Приватного підприємства Вірус СССР інших осіб, які наділені правом підписувати вищевказаний наказ, не має. У Приватного підприємства Вірус СССР було дві печатки, однією він користувався особисто, іншою користувалися працівники бухгалтерії.

Крім того, під час судового розгляду судом була оглянута Книга кадрових наказів ПП ВІРУС СССР за 2016 рік .

Так, під час огляду вищевказаної книги, встановлено, що до неї здійснено запис наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_1, наказу від 21 листопада 2016 року про відміну наказу №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року, наказу №00000000070-000000123 від 01 грудня 2016 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 та наказу №00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 Інші накази стосовно ОСОБА_1 у вказаній книзі відсутні.

Відповідно до наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу вирішено тимчасово перевести ОСОБА_1 з попередньої посади - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 2487 гривень на нову посаду - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 1600 гривень, з 21 січня 2017 року. Підставою переведення зазначено - недостатній об'єм роботи фасувальника (а.с.10, 49 т.1).

Як вбачається з вищевказаного наказу, такий ОСОБА_1 отримала 19 листопада 2016 року, при цьому факт його отримання працівником засвідчено підписом, який, відповідно до інших документів за аналогічним підписом, є підписом завідуючого Аптеки №12 м. Сміла ОСОБА_5 (а.с.10 т.1).

Підставою видання вищевказаного наказу, на думку суду, являється доповідна записка завідуючого аптеки №12 ОСОБА_5 від 01 листопада 2016 року адресованої директору ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6, відповідно до якої, він доповів, що в зв'язку із зменшенням об'єму роботи фасувальника аптеки №12 ОСОБА_1, пропонує переглянути її заробітну плату (а.с.48 т.1).

Таким чином, приймаючи до уваги, твердження представника відповідача, свідка ОСОБА_6 про те, що ПП ВІРУС СССР наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року не видавався, та записи, виконані в Книзі кадрових наказів ПП ВІРУС СССР за 2016 рік , в якій такий відсутній, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 повинна була довідатися про переведення її на іншу роботу саме 19 листопада 2016 року, тобто після ознайомлення та отримання наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року.

Однак, відповідно до заяви фасувальника аптеки №12 ОСОБА_1 адресованої директору ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6, в якій вона просить звільнити її на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, така датована 17 листопада 2016 року. При цьому, як вбачається з рукописного тексту виконаного на ній, таку 17 листопада 2016 року отримав ОСОБА_5, який відповідно до матеріалів цивільної справи являється завідуючим Аптека №12 м. Сміла , яка була місцем роботи ОСОБА_1, про що поставив свій підпис, який аналогічний іншим підписам виконаним завідуючим Аптека №12 м. Сміла на документах, що знаходяться в матеріалах цивільної справи (а.с.8 т.1).

Крім того, вищевказана заява ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року була направлена рекомендованим листом на адресу ПП ВІРУС СССР , що розташоване в м. Біла Церква Київської області по вул. Гординського, 2, кім.409 (а.с.11 т.1).

Таким чином, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про звільнення була датована 17 листопада 2016 року, суд приходить до обґрунтованого висновку, що їй станом на 17 листопада 2016 року було відомо про винесення наказу про переведення її на іншу роботу, що являється неможливим при ознайомленні та отриманні 19 листопада 2016 року наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу.

Поміж вище перелічених наказів (розпоряджень) в матеріалах цивільної справи наявна копія наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР , відповідно до якого вирішено тимчасово перевести ОСОБА_1 з попередньої посади - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 2487 гривень на нову посаду - фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла з окладом у розмірі 1600 гривень, з 16 січня 2017 року. Підставою переведення зазначено - недостатній об'єм роботи фасувальника. На вказаному наказі наявний підпис працівника про отримання такого 17 листопада 2016 року, підпис, яким засвідчено отримання наказу працівником, який відповідно до інших документів за аналогічним підписом, є підписом завідуючого Аптеки №12 м. Сміла ОСОБА_5, та відбиток штампу, на якому вбачається напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а (а.с.9 т.1).

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що стороною відповідача будь-яких доказів, які б свідчили про об'єктивну можливість ОСОБА_1 дізнатися про переведення її на іншу роботу, окрім наказів (розпоряджень), виданих Приватним підприємством ВІРУС СССР , не надано, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 мала можливість дізнатися про своє переведення на іншу роботу виключно з наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року, який вона отримала 16 листопада 2016 року, та наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року, який вона отримала 17 листопада 2016 року.

Як вбачається з вищевказаних наказів (розпоряджень) такі за формою складання та реквізитами повністю аналогічні наказам (розпорядженням) №00000000062-0000000123 від 17 листопада 2016 року, №00000000070-000000123 від 01 грудня 2016 року, №00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року, які, відповідно до доводів сторони відповідача, видані Приватним підприємством ВІРУС СССР та внесені до Книги кадрових наказів ПП ВІРУС СССР за 2016 рік , які такі, що видані на зазначеному підприємстві.

При цьому, як вбачається з доповідної записки ОСОБА_5 від 01 листопада 2016 року, доповідної записки ОСОБА_5 від 22 листопада 2016 року, доповідної записки ОСОБА_5 від 28 листопада 2016 року, доповідної записки ОСОБА_5 від 02 грудня 2016 року, акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 23 листопада 2016 року, акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 26 листопада 2016 року, акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 27 листопада 2016 року, акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 22 листопада 2016 року, на які сторона відповідача посилається, як на підставу звільнення ОСОБА_1 та не заперечує їх дійсності та достовірності викладених в них обставин, підписані завідуючим Аптека №12 м. Сміла , яка є структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , ОСОБА_5 та на них наявний відтиск штампу, на якому наявний напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а (а.с.48, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59 т.1).

Крім того, як вбачається з заяви ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року та 21 листопада 2016 року такі отримані завідуючим Аптека №12 м. Сміла ОСОБА_5, про свідчить його підпис, який аналогічний підписами такого виконаних на інших документах, що містяться в матеріалах цивільної справи, та засвідчений відтиском штампу, на якому наявний напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а (а.с.8, 9 т.1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що будь-яка документація, яка виникла в ході діяльності Аптека №12 м. Сміла , яка є структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , засвідчується завідуючим такої ОСОБА_5 та відтиском штампу, на якому наявний напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а.

Як вбачається з наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року та наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року, факт отримання таких ОСОБА_1 засвідчено підписами, які аналогічні підписам завідуючого Аптеки №12 м. Сміла ОСОБА_5, що виконані на інших документах, які містяться в матеріалах цивільної справи, та засвідчені відтиском штампу, на якому наявний напис: ПП ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 37736810, Аптека №12, 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 20а.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року та наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року, утворилися в ході діяльності Аптека №12 м. Сміла , та видані Приватним підприємством ВІРУС СССР , в зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, Приватним підприємством ВІРУС СССР не видавався.

Отже, приймаючи до уваги, що в заяві ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року підставою для звільнення зазначено наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, відтак суд вважає, що саме з нього вона першочергово довідалася про своє переведення на іншу роботу.

При цьому, як вбачається з наказу №07 виданого директором Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 29 березня 2012 року: право підпису належить лише директору ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6; всі офіційні документи підприємства (договори, накази, розпорядження, тощо) в обов'язковому порядку скріплюються печаткою підприємства, зразок якої додається; наказ довести до відома керівників структурних підрозділів та працівників підприємства (а.с.91 т.1).

Разом з тим, доказів доведення вищевказаного наказу до працівника Аптека №12 м. Сміла , яка являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , та ознайомлення з ним, ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано, так само як і не додано доказів, які б свідчили, що їй був достовірно відомий підпис директора ПП ВІРУС СССР , в зв'язку з чим суд вважає, що остання з вказаним наказом не ознайомлювалася, зміст його та достовірний підпис директора ПП ВІРУС СССР їй не відомі.

Зазначені обставини об'єктивно позбавляли можливості ОСОБА_1 при отриманні наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення її на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, дійти висновку щодо його відповідності вимогам наказу №07 виданого директором Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 29 березня 2012 року.

При цьому, як вбачається з кольорової копії наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР з 16 листопада 2016 року, на такому наявний підпис керівника ОСОБА_6 та відтиск печатки, на якому частково читається напис: місто Біла Церква, ********** область, Приватне підприємство, ВІРУС СССР , Ідентифікаційний код 377**810, №2 (а.с.173 т.1).

Допитай як свідок керівник ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6, зазначив, що у Приватного підприємства Вірус СССР було дві печатки, однією він користувався особисто, іншою користувалися працівники бухгалтерії.

Враховуючи, що на кольоровій копії наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР з 16 листопада 2016 року, наявний відтиск печатки ПП ВІРУС СССР під №2, яка відповідно до показів ОСОБА_6, перебувала в розпорядженні працівників бухгалтерії ПП ВІРУС СССР , та підпис від імені керівника ОСОБА_6 візуально аналогічний підпису, який виконаний на копії наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу виданого керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР з 16 листопада 2016 року, відтак суд не виключає можливості виконання підпису на вказаних наказах від імені керівника працівниками бухгалтерії ПП ВІРУС СССР .

При цьому, стороною відповідача суду не надано жодного доказу, який спростовує належність підпису виконаного від імені керівника на наказі (розпорядженні) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року саме керівнику Приватного підприємства ВІРУС СССР .

Також, суд може прийняти до уваги покази свідка ОСОБА_6 про те, що ним наказ (розпорядженні) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року не підписувався, оскільки такі жодним доказом не підтверджені та він являється керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР , а отже безпосередньо зацікавлений у вирішенні спору на користь відповідача.

Крім того, як вбачається з наявних у цивільній справі документів, на яких виконані підписи від імені керівника Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6, такі різняться між собою, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку, який з них відповідає дійсному підпису керівника Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, за клопотанням сторони позивача, судом витребувано у представника відповідача оригінал наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, який як встановлено судом був виданий Приватним підприємством ВІРУС СССР , однак він такого суду не надав та заперечив його існування.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, який вона отримала 16 листопада 2016 року, таким ОСОБА_1 змінено істотні умови праці, шляхом зменшення розміру оплати праці, а саме окладу у розмірі 2487 гривень на оклад у розмірі 1450 гривень, з 16 листопада 2016 року, відтак суд приходить до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 повідомлена про істотні зміни умов праці з порушенням ч.3 ст.32 КЗпП України.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

17 листопада 2016 року фасувальник аптеки №12 ОСОБА_1 звернулася з заявою на адресу директора ПП ВІРУС СССР , яку в цей же день отримав завідуючий Аптека №12 м. Сміла ОСОБА_5 (а.с.8 т.1).

Відповідно до вказаної заяви, ОСОБА_1 16 листопада 2016 року отримала наказ №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення на іншу роботу із зменшенням посадового окладу з 2487 гривень до 1450 гривень з 16 листопада 2016 року та в зв'язку з порушенням чинного законодавства про працю ПП ВІРУС СССР відносно неї, просить розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, з 17 листопада 2016 року з виплатою вихідної допомоги, згідно ст.44 КЗпП України, у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Допитаний як свідок керівник ПП ВІРУС СССР ОСОБА_6 зазначив, що листування Приватного підприємства ВІРУС СССР з його структурними підрозділами здійснювалося за допомогою поштового відправлення через Укрпошту . Лише у невідкладних випадках листування між такими здійснювалося за допомогою електронної пошти.

Доказів листування Приватного підприємства ВІРУС СССР з його структурним підрозділом, яким являється Аптека №12 м. Сміла за допомогою поштового відправлення через Укрпошта матеріали цивільної справи не містять.

Крім того, як вбачається з витягів, виконаних з офіційного сайту Укрпошта в мережі Інтернет листування, строк надходження поштових відправлень, які здійснювалися між Приватним підприємством ВІРУС СССР , адреса: м. Біла Церква Київської області, та ОСОБА_1, адреса: м. Сміла Черкаської області, до кінцевого адресата становить не менше 5 (п'яти) днів (а.с.13, 14, 16, 19, 23 т.1).

Отже, строк надходження поштових відправлень від Приватного підприємства ВІРУС СССР , адреса: м. Біла Церква Київської області, до його структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла , адреса: м. Сміла Черкаської області, також становить не менше 5 (п'яти) днів.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, з таким ОСОБА_1 була ознайомлена 16 листопада 2016 року; з наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 січня 2017 року - 17 листопада 2016 року, з наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 21 січня 2017 року - 19 листопада 2016 року (а.с.7, 9, 10 т.1).

Отже, строк ознайомлення та отримання ОСОБА_1 з наказами, виданими Приватним підприємством ВІРУС СССР , становить не більше 2 (двох) днів з моменту винесення таких.

Таким чином, суд приходить до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 не могла ознайомитися з наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 січня 2017 року, з наказом (розпорядженням) №00000000062-000000123 від 17 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 21 січня 2017 року, та отримати їх копії в разі направлення таких поштовим відправленням через Укрпошта , в зв'язку з чим суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_6 про те, що листування Приватного підприємства ВІРУС СССР з його структурними підрозділами, у тому числі Аптека №12 м. Сміла , здійснювалося за допомогою поштового відправлення через Укрпошту .

Під час судового розгляду представник позивача надав суду наступні документи з назвами: нова аптека, контактні номера, накази, акти ОСОБА_1, акти про відсутність на роботі, доповідна записка, заява, наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (а.с.155-164, 166-173 т.1).

Як зазначив представник позивача, вищевказані документи були роздруковані з електронної пошти Аптека №12 м. Сміла .

Будь-яких доказів, які спростовують вищевказане твердження представника позивача, стороною відповідача не надано, в зв'язку з чим суд вважає, що таке відповідає дійсності.

При цьому, зазначені, у верхніх, нижніх частинах аркушу паперу та на їх зворотах, на яких роздруковані надані представником позивача вищевказані документи, відомості свідчить його пересилання за допомогою електронної пошти через мережу Інтернет та його роздрукування з такої.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що листування Приватного підприємства ВІРУС СССР з його структурними підрозділами, серед яких Аптека №12 м. Сміла , на якому працювала ОСОБА_1, відбувалося за допомогою електронної пошти через мережу Інтеренет .

Як вбачається з роздрукованого електронного листа заступника директора ПП ВІРУС СССР , такий 05 травня 2015 року через електронні адреси, серед яких адреса cccp_trade@ukr.net, повідомив про створення Аптека №12 в м. Сміла , з електронною адресою - cccp_apteka12@ukr.net (а.с.155 т.1).

Відповідно до роздрукованого електронного листа акти ОСОБА_1 , 26 грудня 2016 року з електронної адреси - cccp_apteka12@ukr.net на адресу ВІРУС СССР, електронна адреса - cccp_trade@ukr.net, направлено акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 та доповідні записки (а.с.158-164 т.1).

Вищевказані акти та доповідні записки, як вже встановлено судом, стали підставою для винесення 28 грудня 2016 року керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 наказу (розпорядження) №00000000082-000000123 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 з посади фасувальника товару аптечного закладу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що електронна адреса - cccp_trade@ukr.net являється електронною адресою Приватного підприємства ВІРУС СССР , а cccp_apteka12@ukr.net - електронною адресою Аптека №12 м. Сміла , яка являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР .

Відповідно до роздруківки заяви ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року, роздрукованої з електронної пошти - cccp_apteka12@ukr.net, яка є електронною поштою Аптека №12 м. Сміла , таку 17 листопада 2016 року о 09 годині 59 хвилин направлено на електронну адресу - cccp_trade@ukr.net, яка являється електронною адресою Приватного підприємства ВІРУС СССР .

Таким чином, суд приходить до беззаперечного висновку, що заяву ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року, Приватне підприємство ВІРУС СССР отримало 17 листопада 2016 року та було ознайомлене з її змістом, відтак було зобов'язане припинити трудовий договір з ОСОБА_1 з 17 листопада 2016 року, як про це вказала остання, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Разом з тим, відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Враховуючи, що Приватне підприємство ВІРУС СССР повинно було звільнити ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, відтак зобов'язане було сплатити останній вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Разом з тим, при звільненні працівника на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, виплата вихідної допомоги не передбачена.

Таким чином, суд вважає, що Приватне підприємство ВІРУС СССР порушивши вимоги ч.3 ст.32 КЗпП України при повідомлені ОСОБА_1 про істотні зміни умов праці та отримавши заяву останньої від 17 листопада 2016 року, з проханням розірвати з нею трудовий договір з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, з метою уникнення небажаних для підприємства наслідків такого розірвання трудового договору, не здійснило запис у Книзі кадрових наказів ПП ВІРУС СССР за 2016 рік про винесення наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 січня 2017 року, як підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, та в подальшому винесли інші накази, які жодним чином не можуть бути підставами для звільнення працівника на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Враховуючи, що як достовірно встановлено судом, наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року був виданий Приватним підприємством ВІРУС СССР , відтак суд вважає, що оригінал такого знаходиться у відповідача, представник якого такий в судовому засіданні не надав, оскільки зацікавлений у прийнятті рішення не на користь позивача.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що копія наказу (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року є належним та достовірним доказом, з якого можна встановити дійсні обставини справи, в зв'язку з чим клопотання представника відповідача про виключення такого з числа доказів задоволенню не підлягає.

Крім того, представником відповідача не надано жодного доказу, який свідчить про те, що ОСОБА_1 являлася матеріально - відповідальною особою, та не проведення ревізії товарно - матеріальних цінностей в Аптека №12 м. Сміла , позбавляло можливості Приватне підприємство ВІРУС СССР звільнити її в зазначений в її заяві про звільнення від 17 листопада 2016 року день на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та не заперечується ОСОБА_1, вона 18 та 19 листопада 2016 року перебувала на робочому місці в Аптека №12 м. Сміла та здійснювала реалізацію товару.

Разом з тим, вказане перебування на робочому місці ОСОБА_1 суд не може врахувати як підставу неможливості Приватним підприємством ВІРУС СССР звільнення її з роботи, оскільки така 17 листопада 2016 року подала заяву про звільнення зазначивши в ній точну дату, як цього передбачає ч.3 ст.38 КЗпП України, її звільнення, а саме 17 листопада 2016 року.

При цьому, матеріали справи будь-яких доказів відкликання заяви ОСОБА_1 про звільнення від 17 листопада 2016 року не містить, натомість як зазначила позивач, на робочому місці після подачі вказаної заяви вона перебувала в зв'язку з неотриманням будь-якої відповіді від роботодавця на неї.

Крім того, як зазначила під час судового розгляду ОСОБА_1, вона приходила на робоче місце Аптека №12 м. Сміла 20 та 21 листопада 2016 року для отримання відповіді на подану нею заяву про звільнення від 17 листопада 2016 року.

Зазначені доводи стороною відповідача не спростовані та підтверджуються заявою ОСОБА_1 від 21 листопада 2016 року, відповідно до якої, вона вимагала припинити трудовий договір згідно поданої нею заяви від 17 листопада 2016 року. Зазначену заяву отримав завідуючий Аптека №12 м. Сміла (а.с.11 т.1).

Вищевказані обставини свідчать про небажання ОСОБА_1 продовжувати з Приватним підприємством ВІРУС СССР трудовий договір, суд вважає, що її перебування на робочому місці 18 листопада 2016 року та 19 листопада 2016 року було вимушеним та зумовлено порушенням роботодавцем КЗпП України, який, як достовірно встановлено судом, отримавши 17 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про звільнення з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, наказу про припинення трудового договору з нею не виніс, їй не вручив, трудову книжку не видав та не здійснив з нею повний розрахунок.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що в зв'язку з виходом на роботу 18 та 19 листопада 2016 року Приватне підприємство ВІРУС СССР було позбавлено можливості звільнити ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що під час судового розгляду достовірно встановлено, що: наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року був виданий Приватним підприємством ВІРУС СССР ; наказ (розпорядження) №00000000062-000000123 від 15 листопада 2016 року про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу з 16 листопада 2016 року, який остання отримала 16 листопада 2016 року, виданий з порушенням вимог ч.2 ст.32 КЗпП України; заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2016 року про її звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з зазначенням дати звільнення - 17 листопада 2016 року, Приватне підприємство ВІРУС СССР отримало 17 листопада 2016 року.

Згідно ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24 жовтня 2008 року відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 травня 2013 року за результатами розгляду справи № 6-34 цс13, для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01 листопада 1996 року №9, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи вищевказану позицію Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що при вирішенні питання щодо визначення дати звільнення ОСОБА_1 повинні бути застосовані норми ч.3 ст.38 КЗпП України, яка прямо вказує на визначення строку розірвання трудового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) Приватного підприємства ВІРУС СССР від 28 грудня 2016 року №00000000082-000000123 про припинення з ОСОБА_1 трудового договору з 28 грудня 2016 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин; розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю; зобов'язання Приватне підприємство ВІРУС СССР змінити в трудовій книжці дату та формулювання причини звільнення на 17 листопада 2017 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь невиплачену за час роботи частину заробітної плати, в зв'язку з незаконним зменшенням посадового окладу в липні 2015 року з 4400 гривень до 2487 гривень в сумі 29876 гривень 91 копійку суд має зазначити наступне.

Відповідно до ст.29 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ст. 110 КЗпП України при кожнiй виплатi заробiтної плати власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника про загальну суму нарахованих коштів з розшифровкою за видами виплат; розмiри i пiдстави відрахувань та утримань зі заробiтної плати, а також суму заробiтної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ст.103 КЗпП про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як вже встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року керівника Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 прийнята на роботу з 01 травня 2015 року до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу, на невизначений термін.

Так, до матеріалів цивільної справи стороною відповідача додано наказ (розпорядження) №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року про прийняття на роботу виданий Приватним підприємством ВІРУС СССР , відповідно до якого, ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року прийнята на роботу до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу з окладом 2487 гривень 00 копійок (а.с.92 т.1).

Одночасно, до матеріалів цивільної справи стороною позивача додано наказ (розпорядження) №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року про прийняття на роботу виданий Приватним підприємством ВІРУС СССР , відповідно до якого, ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року прийнята на роботу до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу з окладом 3800 гривень 00 копійок (а.с.165 т.1).

Відповідно до штатного розкладу Аптека №12 м. Сміла , що являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , на період травня 2015 року фасувальник аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла має оклад 2487 гривень 00 копійок (а.с.93 т.1).

Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу виданого Приватним підприємством ВІРУС СССР , відповідно до якого, ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року прийнята на роботу до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу з окладом 4400 гривень 00 копійок матеріали цивільної справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи зміна істотних умов праці працівників структурних підрозділів Приватного підприємства ВІРУС СССР здійснюється шляхом видачі останнім наказу (розпорядження), на підставі доповідної записки завідувача структурного підрозділу з врахування об'єму роботи, яка виконується працівником.

Разом з тим, матеріали цивільної справи будь-якої доповідної записки про зміну об'єму виконаної роботи ОСОБА_1 в липні 2015 року завідувача Аптеки №12 м. Сміла та наказу (розпорядження) Приватного підприємства ВІРУС СССР , яким би було збільшено або зменшено визначений наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу ОСОБА_1 від 01 травня 2015 року, не містять.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу від 23 січня 2017 року виданих Смілянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області, Приватним підприємством ВІРУС СССР ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в травні 2015 року у сумі 4400 гривень, у червні 2015 року 4400 гривень, у липні 2015 року - 3800 гривень, у серпні 2015 року - 4973 гривні, у вересні 2015 року - 3987 гривень 34 копійки, у жовтні 2015 року - 4352 гривні, у листопаді 2015 року - 5011 гривень, у грудні 2015 року - 5411 гривень 62 копійки (а.с.78 т.1).

Разом з тим, вказані індивідуальні відомості, які надані стороною позивача на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 працюючи фасувальником товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла , що є структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , мала посадовий оклад 4400 гривень, жодним чином такої обставини не доводить, оскільки такі відомості місять лише нараховану заробітну плату в цілому за визначений місяць, без роз'яснення її складових, в тому числі і розміру посадового окладу.

Також відомостей про розмір посадового окладу ОСОБА_1 в 2015 році не містить довідка №00000000009 від 24 березня 2016 року про дохід ОСОБА_1 з травня 2015 року по грудень 2015 включно, яка видана Приватним підприємством ВІРУС СССР та довідка №00000000011 від 30 липня 2015 року про доходи ОСОБА_1 з травня 2015 року по липень 2015 року включно, яка видана Приватним підприємством ВІРУС СССР (а.с.85, 86 т.1).

Відповідно до розрахункових листів фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла, що являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося на підставі окладу по днях. Так, у травні 2015 року за 20 робочих днів, за які відпрацьовано 159 годин, нараховано 4400 гривень; у червні 2015 року за 21 робочий день, за які відпрацьовано 161 годину нараховано 4400 гривень; у липні 2015 року за 23 робочі дні, за які відпрацьовано 184 години, нараховано 3800 гривень; у серпні 2015 року за 20 робочих днів, за які відпрацьовано 160 годин, нараховано 4973 гривні. Виплата заробітної плати здійснювалася як чергова виплата та аванс (по попередньому розрахунку) (а.с.126, 127 т.1).

Згідно роздрукованого з електронної пошти cccp_apteka12@ukr.net, яка є електронною поштою Аптека №12 м. Сміла , що являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , листа, направленого ПП ВІРУС СССР , за назвою Ознайомтесь з новим нарахуванням з/п , який надійшов на електронну адресу Аптека №12 м. Сміла 01 липня 2015 року о 15 годині 04 хвилини, працівнику Аптека №12 м. Сміла ОСОБА_1: всього нараховано ОКЛАД СТАРИЙ 4400,00, всього виплачено на карточку 3539,00, всього нараховано ОКЛАД НОВИЙ 2409,00, всього виплачено на карточку 2000,00, премія на карточку в кінці місяця 1,5% від виручки (а.с.136 т.1).

Разом з тим, такий лист не містить місяця та року з яких вводяться нові умови праці для працівника ОСОБА_1, та за який місяць здійснені виплати в сумі 3539,00 гривень та 2000,00 гривень.

Крім того, вказаний лист не містить даних про ознайомлення з ним, в зв'язку з чим суд позбавлений об'єктивної можливості дійти висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлена з таким в день його надходження до Аптека №12 м. Сміла .

При цьому, як вбачається з розрахункових листів фасувальник товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла, який являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , нарахування заробітної плати ОСОБА_1 з вересня 2015 року здійснювалося на підставі місячної премії та окладу по днях, а в подальшому - на підставі індексації заробітної плати, місячної премії та окладу по днях. Так у вересні 2015 року за 22 робочих дні, за які відпрацьовано 176 годин нараховано 3987 гривень 34 копійки; у жовтні 2015 року за 22 робочі дні, за які відпрацьовано 176 годин нараховано 4352 гривень; у листопаді 2015 року за 21 робочий день, за які відпрацьовано 168 годин нараховано 5011 гривень; у грудні 2015 року за 23 робочі дні, за які відпрацьовано 183 години нараховано 5411 гривень 62 копійки; у січні 2016 року за 19 робочих днів, за які відпрацьовано 151 годину нараховано 4688 гривень 16 копійок; у лютому 2016 року за 21 робочий день, за які відпрацьовано 168 годин нараховано 5227 гривень 96 копійок; у березні 2016 року за 22 робочі дні, за які відпрацьовано 175 годин нараховано 5029 гривень 82 копійки; у квітні 2016 року за 11 робочих днів, за які відпрацьовано 88 годин, та 12 днів відпустки нараховано 5459 гривень 23 копійки; у травні 2016 року за 20 робочих днів, за які відпрацьовано 160 годин нараховано 5211 гривень 90 гривень; у червні 2016 року за 20 робочих днів, за які відпрацьовано 159 годин нараховано 4959 гривень 15 копійок; у липні 2016 року за 21 робочий день, за які відпрацьовано 168 годин нараховано 5167 гривень 15 копійок; у серпні 2016 року за 14 робочих днів, за які відпрацьовано 111 годин, та 12 днів відпустки, нараховано 5378 гривень 27 копійок; у вересні 2016 року за 22 робочих дні, за які відпрацьовано 176 годин нараховано 4719 гривень 15 копійок; у жовтні 2016 року за 20 робочий день, за які відпрацьовано 159 годин нараховано 4506 гривень 15 копійок; у листопаді 2016 року за 15 робочих днів, за які відпрацьовано 120 годин, та за 14 днів компенсації відпустки, нараховано 5653 гривні 35 копійок. Виплата заробітної плати здійснювалася як чергова виплата та аванс (по попередньому розрахунку) (а.с.128-135 т.1).

Враховуючи вищевказані розрахункові листи фасувальника товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла, що являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , ОСОБА_1, суд приходить до беззаперечного висновку, що умови оплати праці такої у бік погіршення не змінювалися.

Крім того, навіть при умові нового нарахування оплати праці ОСОБА_1, ніж це було передбачено умовами трудового договору, які зазначені в роздрукованому з електронної пошти листі під назвою Ознайомтесь з новим нарахуванням з/п , який датований 01 липня 2015 року до моменту нового нарахування заробітної плати у вересні 2015 року, як це зазначено в розрахункових листах, пройшло 2 (два) місяці, тобто строк передбачений ст.103 КЗпП України.

Під час судового розгляду представник відповідача зазначив, що з травня 2015 року по серпень 2015 року заробітна плата працівникам Приватного підприємства ВІРУС СССР , в тому числі і його структурним підрозділам, серед яких Аптека №12 м. Сміла , працівником якої являлася ОСОБА_1, нараховувалася з посадового окладу та премії, які були в розрахункових листах позначені як одне ціле під назвою оклад по дням .

Враховуючи, що стороною позивача будь-яких доказів укладення трудового договору між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР , згідно якого першій на посаді фасувальника товару аптечного закладу з 01 травня 2015 року було визначено посадовий оклад у розмірі 4400 гривень, не надано, відтак суд вважає, що вищевказані доводи представника відповідача відповідають дійсності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що при укладенні трудового договору між нею та Приватним підприємством ВІРУС СССР їй було визначено посадовий оклад у розмірі 4400 гривень, в липні 2015 року були введені нові умови оплати праці в бік погіршення та що при цьому Приватним підприємством ВІРУС СССР були порушені строки, передбачені ст.103 КЗпП України, в зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь невиплачену за час роботи частину заробітної плати, в зв'язку з незаконним зменшенням посадового окладу в липні 2015 року з 4400 гривень до 2487 гривень в сумі 29876 гривень 91 копійку, слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 20941 гривня 39 копійок суд має зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) №00000000040-000000123 від 01 травня 2015 року керівника Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 прийнята на роботу з 01 травня 2015 року до структурного підрозділу Аптека №12 м. Сміла на посаду фасувальника товару аптечного закладу, на невизначений термін, з тривалістю робочого тижня 40 годин 00 хвилин (а.с.92, 165 т.1).

Зазначена обставина сторонами позивача та відповідача не заперечується, в зв'язку з чим суд вважає, що така відповідає дійсності.

Будь-яких доказів незгоди ОСОБА_1 з визначенням їй тривалості робочого тижня 40 годин 00 хвилин матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Враховуючи зазначену норму, суд приходить до висновку, що Приватне підприємство ВІРУС СССР під час укладення трудового договору з ОСОБА_1 та визначенні тривалості робочого тижня 40 годин 00 хвилин дотрималося чинного законодавства України.

Згідно наказу №09 від 31 березня 2012 року Приватного підприємства ВІРУС СССР , таким затверджено графік роботи підрозділів ПП ВІРУС СССР з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без перерви та вихідних та робочий час працівників згідно графіків виходу на роботу (а.с.87 т.1 ).

Отже, тривалість робочого дня фасувальника аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла , який являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , ОСОБА_1 становила 12 годин 00 хвилин.

Таким чином, при тривалості робочого тижня 40 годин 00 хвилин нормальна тривалість робочого часу працівників в місяць, в залежності від кількості днів у місяці, становить 180-192 годин.

Як вбачається з витягів з табелів робочого часу працівників аптеки №12 м. Сміла за травень 2015 року по листопад 2016 року, які підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печатками Приватного підприємства ВІРУС СССР , фасувальник ОСОБА_1 в травні 2015 року відпрацювала 180 годин, у червні 2015 року - 180 годин, у липні 2015 року - 192 години, у серпні 2015 року - 180 годин, у вересні 2015 року - 180 годин, у жовтні 2015 року - 180 годин, у листопаді 2015 року - 180 годин, у грудні 2015 року - 192 години, у січні 2016 року - 180 годин, у лютому 2016 року - 180 годин, у березні 2016 року - 180 годин, у квітні 2016 року - 108 годин, у травні 2016 року - 192 години, у червні 2016 року - 168 годин, у липні 2016 року - 192 години, у серпні 2016 року - 108 годин, у вересні 2015 року - 152 години, у жовтні 2016 року - 192 години, у листопаді 2016 року - 120 годин (а.с.94-96 т.1).

При цьому, як вбачається з вищевказаних витягів, ОСОБА_1 працювала за графіком: 2 (два) дні - робочі, 2 дні - вихідні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що підсумковий робочий час ОСОБА_1 за місяць не перевищував норми, визначеної чинним законодавством України.

Стороною позивача, на підтвердження своїх вимог, щодо стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час надано табелі робочого часу співробітників аптеки №12 (а.с.115-125, 214-232 т.1).

Під час судового розгляду позивачем зазначено, що табелі, що знаходяться на аркушах справи 214-232 тому №1, роздруковані з електронної пошти Аптека №12 м. Сміла .

Однак, як вбачається з табелів, що знаходяться на аркушах справи 214-232 тому №1, аркуші паперу, на яких вони роздруковані, мають ознаки їх роздрукування з електронної пошти лише з зворотної частини, яка будь - якої інформації щодо норм роботи не містить, натомість сторони аркушу, на якій роздруковані самі табелі, жодних ознак роздрукування їх з електронної пошти не містить.

При цьому, як вбачається з вже врахованих судом документів як письмових доказів, які роздруковані з електронної пошти, такі мають ознаки такого роздрукування як зі сторони, на якій розташований документ, що містить інформацію, так і зі зворотної сторони.

Таким чином, суд приходить до висновку, що табелі, які знаходяться на аркушах справи 214-232 тому №1, з електронної пошти Аптека №12 м. Сміла не роздруковувалися та їх походження не встановлено.

Крім того, табелі, що розташовані на аркушах справи 115-125 тому №1 візуально відрізняються від табелів, що розташовані на аркушах справи 214-232 тому №1.

Також, як вбачається з табелів, що розташовані на аркушах справи 115-125 тому №1, позивачем самостійно визначено норми годин, які вона повинна була відпрацювати за місяць, та з яких визначила, що працювала у надурочний час.

Однак, будь-яких розрахунків визначення, зазначених у вищевказаних табелях, норм годин, які вона повинна була відпрацювати за місяць, матеріали справи не містять, відтак суд вважає, що такі обставинами є припущеннями, на яких рішення суду ґрунтуватися не може.

Крім того, під час судового розгляду представник заперечив існування вищевказаних табелів.

Таким чином, суд, при вирішенні спору, не приймає до уваги вищевказані табелі, оскільки оригіналів таких суду для огляду не надано, такі належним чином не засвідчені, з яких неможливо встановити ким вони виготовлені та їх походження, в зв'язку з чим, навіть у сукупності з іншими документами, які перебувають в матеріалах справи, неможливо встановити достовірність зазначеної в них інформації.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що стороною позивача не доведено, що ОСОБА_1 перебуваючи у трудових відносинах з Приватним підприємством ВІРУС СССР та працюючи фасувальником товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла , що являється структурним підрозділом першого, виконувала роботу в надурочний час, в зв'язку з чим позовна вимога стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 20941 гривня 39 копійок, задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Приватне підприємство ВІРУС СССР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі, у період її роботи з 01 травня 2015 року по 17 листопада 2016 року, виходячи з середнього заробітку обрахованого з посадового окладу в сумі 4400 гривень 00 копійок слід зазначити наступне.

Під час судового розгляду, позивач зазначила, що вона працювала у вихідні, святкові та неробочі дні, при цьому така праця їй не оплачувалася.

Відповідно до ч.1 ст.71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Як вбачається з табелів робочого часу працівників аптеки №12 м. Сміла за травень 2015 року по листопад 2016 року, які підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печатками Приватного підприємства ВІРУС СССР , фасувальник ОСОБА_1 дійсно працювала у вихідні дні (а.с.94-96 т.1).

Згідно ст.72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно наказу №09 від 31 березня 2012 року Приватного підприємства ВІРУС СССР , таким затверджено графік роботи підрозділів ПП ВІРУС СССР з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без перерви та вихідних та робочий час працівників згідно графіків виходу на роботу (а.с.87 т.1 ).

Враховуючи графік роботи підрозділів ПП ВІРУС СССР , зазначений у вищевказаному наказі, суд приходить до висновку, що структурні підрозділи ПП ВІРУС СССР , в тому числі Аптека №12 м. Сміла , в якій працювала ОСОБА_1, є безперервно діючими.

Відповідно до ст.69 КЗпП України на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Як вбачається з витягів з табелів робочого часу працівників аптеки №12 м. Сміла за травень 2015 року по листопад 2016 року, які підписані директором ОСОБА_6 та скріплені печатками Приватного підприємства ВІРУС СССР , фасувальник ОСОБА_1 працювала за графіком: 2 (два) дні - робочі, 2 дні - вихідні. При цьому ОСОБА_1 до роботи у свої вихідні дні до роботи не залучалася (а.с.94-96 т.1).

При цьому, матеріали справи будь-яких доказів незгоди ОСОБА_1 з вищевказаним графіком роботи не містять, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з однієї сторони та Приватне підприємство ВІРУС СССР з іншої, дійшли згоди щодо днів роботи та відпочинку першої, яка не суперечить вимогам ст.69 КЗпП України.

Таким чином, суд вважає, що вихідний день, в який ОСОБА_1 працювала, компенсувався за рахунок іншого дня відпочинку, згідно графіку роботи працівників Аптека №12 м. Сміла .

Крім того, як вже встановлено судом, стороною позивача не доведено, що при укладенні трудового договору між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР їй було визначено посадовий оклад у розмірі 4400 гривень, відтак підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі виходячи з середнього заробітку обрахованого з посадового окладу в сумі 4400 гривень 00 копійок, відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що стороною позивача не доведені підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі, у період її роботи з 01 травня 2015 року по 17 листопада 2016 року, виходячи з середнього заробітку обрахованого з посадового окладу в сумі 4400 гривень 00 копійок, в зв'язку з чим у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 невиплаченої їй вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 21524 гривні 13 копійок, суд має зазначити наступне.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки позовна вимога про розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю, підлягає задоволенню, відтак позивачу Приватним підприємством ВІРУС СССР повинна бути виплачена вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Матеріали справи не містять доказів укладення будь-якого колективного договору, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачу повинна бути виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Так, позивачем в уточненій позовній заяві від 01 березня 2017 року здійснено розрахунок вихідної допомоги, яка повинна бути їй виплачена, наступним чином: заробітна плата за вересень 2016 року - 7432 гривні 15 копійок (4719 гривень 15 копійок по факту виплачена + 1913 невиплачена різниця в окладах + 800 невиплачена заробітна плата за роботу в надурочний час) + за жовтень 2016 року - 6917 гривень 26 копійок (4506 гривень 15 копійок по факту виплачена + 1913 не виплачена різниця в окладах + 498 гривень 11 копійок невиплачена заробітна плата за роботу в надурочний час) = 14349 гривень 41 копійка поділити на 2 місяці = 7174 гривні 71 копійок (середньомісячна) помножити на 3 місяці = 21524 гривні 13 копійок (а.с.106 т.1).

Як вбачається з вищевказаного розрахунку до такого внесені відомості про невиплачену різницю в окладах та невиплачену заробітну плату за роботу в надурочний час.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 невиплаченої за час роботи частину заробітної плати, в зв'язку з незаконним зменшенням посадового окладу в липні 2015 року з 4400 гривень до 2487 гривень в сумі 29876 гривень 91 копійку та заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 20941 гривня 39 копійок, задоволенню не підлягають, відтак не можуть бути враховані при визначенні середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1

При цьому, обчислення розміру вихідної допомоги передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок). Зокрема відповідно до абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до розрахункових листів фасувальника товару аптечного закладу Аптека №12 м. Сміла, що являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , ОСОБА_1 у вересні 2016 року за 22 робочих дні отримала 4719 гривень 15 копійок та у жовтні 2016 року за 20 робочий день - 4506 гривень 15 копійок (а.с.134 т.1).

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 219 гривень 65 копійки (4719 гривень 15 копійок + 4506 гривень 15 копійок = 9225 гривень 30 копійок, 22 робочі дні + 20 робочих днів = 42 дні, 9225 гривень 30 копійок поділити на 42 дні = 219 гривень 65 копійки).

Отже, середньомісячна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги позивачеві складає 4722 гривні 48 копійок, виходячи з наступного розрахунку: добуток середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 219 гривень 65 копійок і середньомісячного числа робочих днів 21.

Отже, розмір вихідної допомоги, яку мав отримати позивач при звільненні суд обчислює таким чином: 4722 гривні 48 копійок помножити на 3 місяці = 14167 гривень 44 копійки. Саме такий розмір вихідної допомоги суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13, справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 невиплаченої їй вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 21524 гривні 13 копійок, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 14167 гривень 44 копійки вихідної допомоги, без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці та за затримку видачі трудової книжки з вини відповідача, що перешкоджало її працевлаштуванню, за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по дату розгляду справи.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

28 грудня 2016 року керівником Приватного підприємства ВІРУС СССР ОСОБА_6 видано наказ (розпорядження) №00000000082-000000123 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 з посади фасувальника товару аптечного закладу, а саме Аптека №12 м. Сміла , на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин в період 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року, на підставі довідних записок завідуючого аптеки ОСОБА_5 від 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року та актів про невихід на роботу від 22, 23, 26, 27 листопада 2016 року (а.с.22 т.1).

Доказів видачі ОСОБА_1 трудової крижки на час прийняття судом рішення у даній справі матеріали справи не містять, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що така їй не видана.

Враховуючи вищевказаний наказ, суд вважає, в трудовій книжці ОСОБА_1 Приватним Підприємством ВІРУС СССР зроблений запис про її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин.

Як встановлено під час судового засідання, звільнення ОСОБА_1 з вищевказаних причин є незаконним, в зв'язку з чим позовна вимога позивача про зобов'язання Приватне підприємство ВІРУС СССР змінити в трудовій книжці дату та формулювання причини звільнення на 17 листопада 2017 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю, підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду стороною позивача зазначено, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало її працевлаштуванню.

Разом з тим, матеріали справи будь-яких доказів, що ОСОБА_1 намагалася працевлаштуватися та їй було відмовлено у такому з причин звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, яка зазначена в її трудовій книжці Приватним підприємством ВІРУС СССР , не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало її працевлаштуванню.

Разом з тим, відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29 липня 1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускаєтся тільки за письмовою згодою працівника.

Як встановлено судом, Приватне підприємство ВІРУС СССР повинно було звільнити ОСОБА_1 17 листопада 2016 року, в зв'язку з чим їй в цей же день мала бути видана трудова книжка.

Відповідно до витягу з табеля робочого часу за листопад 2016 року ОСОБА_1 17 листопада 2016 року була відсутня на роботі в день, коли її повинні були звільнити (а.с.96 т.1).

При цьому, як встановлено судом юридичною адресою Приватного підприємства ВІРУС СССР є м. Біла Церква Київської області, де і перебувала трудова книжка ОСОБА_1, а остання працювала в Аптека №12 м. Сміла , що розташована в м. Сміла Черкаської області, яка являється структурним підрозділом Приватного підприємства ВІРУС СССР , де, на думку суду, мав бути оголошений наказ про її звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Приватне підприємство ВІРУС СССР 17 листопада 2016 року зобов'язане було надіслати ОСОБА_1 поштове повідомлення із вказівкою про необхідність трудової книжки.

Разом з тим, Приватне підприємство ВІРУС СССР вищевказаних дій не виконало, що призвело до затримки видачі трудової книжки ОСОБА_1 з вини підприємства.

Лише 29 грудня 2016 року Приватним підприємством ВІРУС СССР на адресу ОСОБА_1 було направлено лист від 28 грудня 2016 року, яким останню повідомлено про можливість отримання її трудової книжки за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 45, приміщення, 7, в зручний для неї час, або повідомити, на яку адресу надіслати таку цінним листом (а.с.21, 23 т.1).

Вищевказаний лист ОСОБА_1 отримала 03 січня 2017 року о 11 годині 05 хвилин, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошта про рух поштового відправлення (а.с.23 т.1).

Отже, з 03 січня 2017 року ОСОБА_1 мала змогу отримати свою трудову книжку за юридичною адресою відповідача або ж направити відповідачу письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу зазначену нею.

Однак, вищевказаних дій не виконала, в зв'язку з чим суд вважає, що ОСОБА_1 з 03 січня 2017 року не отримувалася свою трудову книжку з власної ініціативи та жодним чином не з вини відповідача.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що саме з вини Приватного підприємства ВІРУС СССР , таким затримано видачу трудової книжки ОСОБА_1 починаючи з 18 листопада 2016 року по 02 січня 2017 року включно, що становить 32 робочі дні.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 рокувизначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вже встановлено судом, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 219 гривень 65 копійки.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки видачі трудової книжки з вини відповідача з 18 листопада 2016 року по 02 січня 2017 року включно, становить 7028 гривень 80 копійок (середньоденна заробітна плата - 219 гривень 65 копійок помножити на кількість робочих днів за час затримки видачі трудової книжки - 32 дні = 7028 гривень 80 копійок).

При цьому, суд не приймає до уваги розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, який виконаний в уточненій позовній заяві від 01 березня 2017 року, відповідно до якого, такий виконаний наступним чином: заробітна плата за вересень 2016 року - 7432 гривні 15 копійок (4719 гривень 15 копійок по факту виплачена + 1913 невиплачена різниця в окладах + 800 невиплачена заробітна плата за роботу в надурочний час) + за жовтень 2016 року - 6917 гривень 26 копійок (4506 гривень 15 копійок по факту виплачена + 1913 не виплачена різниця в окладах + 498 гривень 11 копійок невиплачена заробітна плата за роботу в надурочний час) = 14349 гривень 41 копійка поділити на 43 (кількість робочих днів) = 333 гривні 71 копійка (а.с.107 т.1).

Так, як вбачається з вищевказаного розрахунку до такого внесені відомості про невиплачену різницю в окладах та невиплачену заробітну плату за роботу в надурочний час.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 невиплаченої за час роботи частину заробітної плати, в зв'язку з незаконним зменшенням посадового окладу в липні 2015 року з 4400 гривень до 2487 гривень в сумі 29876 гривень 91 копійку та заробітної плати за роботу в надурочний час в сумі 20941 гривня 39 копійок, задоволенню не підлягають, відтак не можуть бути враховані при визначенні середньоденної заробітної плати позивачу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на її користь середнього заробітку за неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці та за затримку видачі трудової книжки з вини відповідача, що перешкоджало її працевлаштуванню, за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по дату розгляду справи, підлягає частковому задоволенню та з відповідача належить стягнути 7028 гривень 80 копійок, без утримання податків й інших обов'язкових платежів, за затримку у видачі трудової книжки останній з його вини.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС ССР на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в сумі 20000 гривень, суд повинен зазначити.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови вищевказаного Пленуму Верховного Суду України, відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Позивач обґрунтовує свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 гривень тим, що внаслідок порушення відповідачем прав та її намагання в судовому порядку відновити їх, порушено її стосунки з оточуючими людьми, а саме з колегами по роботі та керівництвом відповідача, що завдає їй душевних страждань, в зв'язку з чим вона втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Своїми незаконними діями відповідач змушує її захищати свої порушені права в судовому порядку, позбавив її можливості після 17 листопада 2016 року працевлаштуватися на інше підприємство за фахом.

Однак, матеріали цивільної справи будь-яких доказів, які б свідчили, що діями Приватного підприємства ВІРУС СССР порушено стосунки ОСОБА_1 з оточуючими людьми, а саме з колегами по роботі та керівництвом відповідача, порушення таких призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлення її можливості після 17 листопада 2016 року працевлаштуватися на інше підприємство за фахом, матеріали справи не містить, відтак суд вважаю такі обставини позивачем не доведені.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач у зв'язку з неправомірними діями порушив трудові права позивача, що призвело до її моральних страждань, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, оцінює розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС ССР на її користь завданої моральної шкоди в сумі 20000 гривень, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на її користь слід стягнути 2000 гривень моральної шкоди.

Крім того, позивачем при подачі цивільного позову було сплачено судовий збір в розмірі 3520 гривень, а саме:

1) за позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) Приватного підприємства ВІРУС СССР від 28 грудня 2016 року №00000000082-000000123 про припинення з ОСОБА_1 трудового договору з 28 грудня 2016 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин - 640 гривень;

2) за позовну вимогу про розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю - 640 гривень;

3) за позовну вимогу про зобов'язання Приватне підприємство ВІРУС СССР змінити в трудовій книжці дату та формулювання причини звільнення на 17 листопада 2017 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю - 640 гривень;

4) за позовну вимогу про стягнення з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в сумі 20000 гривень - 1600 гривень.

Оскільки, вищевказані перші три позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, відтак відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем при подачі позовної заяви за такі судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Приймаючи до уваги, що вищевказана четверта позовна вимога ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, відтак відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, на її користь підлягає стягненню з відповідача частина сплаченого судового збору при зверненні до суду пропорційно до суми задоволеної судом вимоги. Так, загальна сума задоволеної вимоги становить 2000 гривень, що відповідає 10% від заявленої ціни позову, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (10% від 1600 гривень становить 160 гривень).

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави за позовні вимоги про стягнути з Приватного підприємства ВІРУС СССР на користь ОСОБА_1 невиплаченої їй вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 76, 77, 79, 81, 89, 91, 95, 141, 259, 263-265, 273, 354 п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.3, 32, 38, 40, 44, 47, 48, 50, 69, 71, 72, 97, 103, 110, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24 жовтня 2008 року, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01 листопада 1996 року, постановою Пленуму Верховного Суду України №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року, №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Посуд - БЦ про скасування наказу про припинення трудового договору, розірвання трудового договору та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Приватного підприємства ВІРУС СССР від 28 грудня 2016 року №00000000082-000000123 про припинення з ОСОБА_1 трудового договору з 28 грудня 2016 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин.

Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 та Приватним підприємством ВІРУС СССР з 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю.

Зобов'язати Приватне підприємство Посуд - БЦ змінити в трудовій книжці дату та формулювання причини звільнення з 28 грудня 2016 року на 17 листопада 2016 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням Приватним підприємством ВІРУС СССР законодавства про працю.

Стягнути з Приватного підприємства Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810, на користь ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 14167 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень 44 (сорок чотири) копійки невиплаченої їй вихідної допомоги, без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного підприємства Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810, на користь ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 7028 (сім тисяч двадцять вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок за затримку видачі трудової книжки, без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного підприємства Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810, на користь ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810, на користь ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810, на користь держави 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до п.п.5 п.15 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - Приватне підприємство Посуд-БЦ , адреса: вул. Ярослава Мудрого, 4, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 37736810.

Головуючий О.П.Опалинська