Постанова

від 05.06.2018 по справі 709/2211/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/783/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 19,23 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року 05 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Нерушак Л.В., Карпенко О.В.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року (ухвалене 05 березня 2018 року о 12 год. 58 хв. під головуванням судді Кваші І.М. у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства Нива про визнання договору оренди землі недійсним,:

в с т а н о в и в :

30 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПСП Нива про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569, яка знаходяться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району.

02 січня 2011 року між нею та ПСП Нива було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, терміном на 20 років, який зареєстрований Державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області 07 вересня 2014 року, індексний номер 15623532.

Проте, до цього часу свого примірника договору оренди вона не отримала.

Вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки його укладено в порушенням вимог визначених ст. 15 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), так як у ньому відсутні істотні умови.

Так, договір виготовлено друкарським текстом Чорнобай поліграф підприємство, 2011, отже вважає, що він фізично не міг бути укладений 02.01.2011 року, так як бланки було замовлено у 2011 році.

Акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 датований 12.08.2011 року, схема розміщення земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористування датований 18.06.2014 року. Акт прийому-передачі земельної ділянки відсутній.

У договорі від руки зроблено запис в п. 8 про те, що він укладений на 20 років та в п. 9, який визначає орендну плату її форму і розмір - 4 % від вартості оцінки земельного паю виплата проводиться у формі за бажанням орендодавця . Зазначає, що вказані істотні умови, так як і дата його укладання, були визначені відповідачем самостійно без узгодження та після підписання спірного договору позивачем.

Крім того у п. 11 зазначено про те, що орендна плата вноситься на протязі року, проте відповідач самостійно визначає коли він здійснюватиме таку виплату.

У п. 14 договору не вказано розмір пені, у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, у наслідок чого відповідач не несе будь-якої матеріальної відповідальності за несвоєчасне внесення орендної плати.

Тому просить суд визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду, визнати недійсним договір оренди від 02 січня 2011 року, а також стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний правочин містить всі необхідні істотні умови, і з підстав, які зазначені у позовній заяві ОСОБА_3, не може бути визнаний недійсним.

Посилання позивача на невчасну виплату орендної плати, не зміну розміру орендної плати, у зв'язку з підвищенням цін і тарифів, також не є підставою для визнання договору недійсним. Вимоги про розірвання договору оренди позивачем не заявлялися.

В апеляційній скарзі, поданій 04 квітня 2018 року, ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 44 договору, вказаний договір складений в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію. Вказує, що ні на її усний запит, ні на письмовий, оригінал договору з додатками надано не було.

Крім того, п. 9 договору не відповідає ст. 15 ЗУ Про оренду землі , так як позивач не володіє інформацією, який розмір становить орендна плата, що виплачується та на якій підставі і який документ підтверджує повний розрахунок за договором. Вважає, що за 2013 - 2016 роки їй не в повному обсязі була виплачена орендна плата.

Вважає, що й інші пункти договору не в повній мірі відповідають вимогам ст. 15 ЗУ Про оренду землі , тому на цій підставі він повинен бути визнаний недійсним.

Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЧР № 050021 від 19 листопада 2002 року на праві власності належить земельна ділянка площею 2,6540 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569 (а.с. 20).

02 січня 2011 року між ОСОБА_3, як орендодавцем, та ПСП Нива , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець, відповідно до п. 8, передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку строком на 20 років (а.с. 12-13).

Пунктом 44 приведеного договору визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Статтею 20 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), яка регламентує державну реєстрацію договору оренди землі, визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського РУЮ Черкаської області 07 вересня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 15623532, на підставі договору оренди землі б/н, виданого 02.01.2011 ПСП, згідно з яким зареєстровано право оренди належної позивачу земельної ділянки за ПСП Нива строком на 20 років, з орендною платою, яка вноситься орендарем у формі 4 % від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця. (а.с. 19).

За викладеного, суд дійшов правомірного висновку, що спірний договір є укладеним оскільки в установленому законом порядку було здійснено його державну реєстрацію.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, а потім і апеляційною скаргою, ОСОБА_3 вказала на відсутність у спірному договорі оренди землі основних істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а саме розміру орендної плати, порядку та строків її виплати, та відповідальності за її несплату. На цій підставі вважає, що суд першої інстанції прийняв незаконне рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог, оскільки є всі підстави для визнання договору недійсним.

Крім того, стверджує, що в неї відсутній сам договір і це позбавляє її можливості контролювати виконання договору з боку орендаря.

Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 15 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей четвертої - шостої, одинадцятої, сімнадцятої, дев'ятнадцятої цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Статтею 21 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до статті 22 приведеного Закону орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Згідно до статті 23 даного Закону, яка регламентує зміну орендної плати, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку - стаття 24 приведеного Закону.

Як вбачається з оспорюваного договору оренди землі, питання щодо орендної плати врегульовані п. 9 договору, яким визначено, що орендна плата вноситься за земельну ділянку орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю, виплата проводиться у формі за бажанням орендодавця. Умова щодо відповідальності за несплату орендної плати в договорі сторонами обумовлена, визначено, що орендар такої відповідальності не нестиме. Вказане є правом сторін договору.

Відповідно до п. 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Пункт 11 договору визначає, що орендна плата вноситься на протязі року.

Згідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема у разі зміни коефіцієнту індексації, визначеного законодавством, у інших випадках передбачених законом.

Колегія суддів вважає, що враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір містить всі необхідні істотні умови і підстави, на які вказує позивач для визнання його недійсним, відсутні.

Посилання особи, що подає апеляційну скаргу на невчасне отримання, на її думку, орендної плати, не зміну розміру орендної плати, не є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір та досліджуючи акт прийому-передачі, правильно зазначив, що неналежне оформлення такого акту само по собі не тягне недійсність договору, на що вказував позивач.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним не навела обґрунтованих та переконливих підстав для його задоволення.

Разом з тим колегія суддів враховує і те, що у відповідності до п. 37 спірного договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку, що узгоджується із статтею 24 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Отже позивач, у разі непогодження з істотними умовами, які були визначені сторонами спірного договору під час його укладання, зокрема розміром орендної плати, строками внесення орендної плати, відсутністю пені у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, наділена правом звернутися до орендаря щодо їх зміни, а у разі недосягнення згоди - до суду.

За викладеного доводи, приведені в апеляційній скарзі, зокрема щодо невиплати в повному обсязі орендної плати, оскільки договір не містить чіткого граничного терміну такої виплати, розміру орендної плати в гривнях, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та визнання договору недійсним.

Водночас судом першої інстанції правомірно було враховано і те, що вимоги щодо розірвання договору оренди землі, за умов визначених законодавством, позивачем не заявлялись.

Беручи до уваги, що наведені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводи щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді Л.В. Нерушак

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.