Рішення

від 06.06.2018 по справі 909/280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/280/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер"

до відповідача: Івано-Франківська міська рада

про визнання недійсним частини пункту договору оренди землі

за участю:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним частини пункту 13 договору оренди землі від 28.03.2018, укладеного між Івано-Франківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №242, в частині: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: - у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором".

Заявлені вимоги мотивовані тим, що п.13 договору оренди землі від 28.03.2018 є незаконним та такими, що суперечить вимогам та принципам чинного законодавства України. Також зазначено, що оскаржуваний пункт договору є несправедливим, оскільки встановлює жорстку відповідальність за порушення умов договору орендаря та вказано, що даним пунктом договору забезпечено захист інтересів лише орендодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов"язками сторін договору.

Позивач жодного разу в судове засідання не з"явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами від 05.04.2018, 25.04.2018, 15.05.2018 та 29.05.2018 .

Ухвали від 05.04.2018 та від 25.04.2018 повернулися до господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Ухвали направлялися позивачу, у відповідності до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Незалежності, 152/71, м.Івано-Франківськ, 76018.

Факт не отримання копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав позивачу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, свідчить про суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи по суті без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданні суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 06.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги , давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога про визнання недійсним частини пункту договору оренди землі.

28.03.2018 за ініціативою організатора земельних торгів Івано-Франківської міської ради проведено земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, участь у яких прийняло Товариство з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер" та стало переможцем торгів за лотом №21145 - право оренди терміном 5 (п"ять) років земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,1000га, кадастровий номер 2610100000:12:001:1178, що розташована за адресою: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Івасюка, навпроти будинку 52 (в межах населеного пункту); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання земельної ділянки - для торгівлі саджанцями декоративних дерев, без права капітального будівництва, що підтверджується Протоколом №142 (а.с.23).

На підставі зазначеного вище Протоколу земельних торгів між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер" укладено договір оренди землі від 28.03.2018 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №242 (а.с.20).

Згідно договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі(п.1 договору).

Сторони погодили у п.8 договору, що договір укладено терміном на 5 (п"ять) років.

Пунктом 9 договору встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку на рік, який становить 615031,90 грн, визначений на підставі земельних торгів, що складає 74,13 відсотків нормативно грошової оцінки та вноситься щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.11 договору, орендна плата вноситься у такі строки:

за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів:

- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року- відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 13 договору оренди землі встановлена відповідальність за порушення орендарем строку внесення орендної плати, згідно якого у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10- денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

На думку позивача зазначена вище частина пункту 13 договору оренди землі щодо встановлення розміру штрафу у 100 відсотків річної орендної плати є незаконною, непропорційною та дискримінаційною по відношенню до орендаря, є порушенням п.3 ч.2 ст.207 ГК України та стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до господарського суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 124 Земельного Кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Виконавцем земельних торгів є суб'єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Згідно ч.1 статті 135 Земельного кодексу України - земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Приписами ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендодавцеві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ України №890 від 22.11.2017) затверджено Типовий договір оренди землі та встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, дотримання яких є обов"язковим при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли взаємні права та обов"язки за наслідком проведення земельних торгів та на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки №242 від 27.03.2018 власником якої є Івано-Франківська міська рада. Зважаючи на це, договір оренди земельної ділянки із переможцем торгів укладено на основі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220, що відповідає ч.3 ст.184 ГК України, згідно якої укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Закону України "Про оренду землі").

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства та положень договору в цілому, судом встановлено, що зміст частини пункту 13 договору оренди землі №242 від 28.03.2018 відповідає змісту типового договору та вимогам закону, договір нотаріально посвідчений та пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору, про що свідчить прийняття пропозиції та підписання договору на умовах типового після отримання результату аукціону, а також встановлено відсутність неправомірності дій відповідача стосовно позивача та диспропорції між правами та обов"язками сторін договору.

Таким чином, твердження позивача про незаконність та дискримінацію по відношенню до нього є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до приписів статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер" про визнання недійсним частини пункту договору оренди землі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 129 Конституції України, керуючись статтями 74,129, 222, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним частини пункту 13 договору оренди землі від 28.03.2018 укладеного між Івано-Франківською міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБ-Лідер", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №242, в частині: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:- у 10- денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором" - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.06.2018

Суддя Максимів Т.В.