Ухвала

від 04.06.2018 по справі 916/1420/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1420/15-г Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши зареєстровану 23.05.2018 р. за № 2-2626/18

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ТРАНСБУД»

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

по справі № 916/1420/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, буд. 12-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ТРАНСБУД» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 11)

про стягнення 252198299,33 грн.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ПАТ „ІМЕКСБАНК» ) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ТРАНСБУД» (далі - ТОВ СБК „ТРАНСБУД» ) про стягнення 10491542,38 грн. заборгованості, з яких: 10023794,36 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 467748,02 грн. - пеня, вказуючи на неналежне виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 16.05.2014 р. № 20/14.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ „ІМЕКСБАНК» послалось на положення ст.ст.175,193 ГК України, ст.ст.526,530,549,611,625,629,1048,1049,1054 ЦК України, умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 16.05.2014 р. № 20/14, додаткові угоди до нього, банківські виписки по рахунку, вимогу про дострокове повернення кредиту від 05.03.2015 р. № 1527 тощо.

В процесі вирішення спору ПАТ „ІМЕКСБАНК» подало прийняту судом до розгляду заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 252198299,33 грн. (в тексті заяви помилково вказано 253157651,91 грн.) заборгованості, з яких: 229980000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 21050803,63 грн. - заборгованість по відсоткам, 1167495,70 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. по справі № 916/1420/15-г позов задоволено, стягнуто з ТОВ СБК „ТРАНСБУД» на користь ПАТ „ІМЕКСБАНК» 229980000,00 грн. заборгованості за кредитом, 21050803,63 грн. заборгованості за відсотками, 1167495,70 грн. пені за прострочення платежів по кредитному договору, стягнуто з ТОВ СБК „ТРАНСБУД» в дохід державного бюджету 73080,00 грн. судового збору.

23.06.2015 р. Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

23.05.2018 р. ТОВ СБК „ТРАНСБУД» подало до суду заяву (вх. № 2-2626/18), в якій просить на підставі ст.328 ГПК України визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 р. по справі № 916/1420/15-г (в прохальній частині заяви зазначено № 916/1386/15-г, що є опискою за посиланнями представника відповідача, присутнього в засіданні суду) про стягнення з ТОВ СБК „ТРАНСБУД» на користь ПАТ „ІМЕКСБАНК» 229980000,00 грн. заборгованості за кредитом, 21050803,63 грн. заборгованості за відсотками, 1167495,70 грн. пені за прострочення платежів по кредитному договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2018 р. прийнято заяву ТОВ СБК „ТРАНСБУД» (зареєстрована 23.05.2018 р. за вх. № 2-2626/18) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призначено її до розгляду в засіданні суду на 04.06.2018 р. з повідомленням стягувача та боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2018 р. задоволено письмове клопотання ПАТ „ІМЕКСБАНК» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Апеляційному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/1420/15-г, призначеного на 04.06.2018 р., в режимі відеоконференції.

Згідно із приписами ст.233 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Мотивуючи необхідність вчинення процесуальної дії, передбаченої ст.328 ГПК України, заявник вказує, що банком здійснено позасудове задоволення вимог шляхом реєстрації за собою права власності на іпотечне майно, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець» загальною площею 80289,00 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене та зміст ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» , якою передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, ТОВ СБК „ТРАНСБУД» вважає відсутніми його обов'язки, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії від 16.05.2014 р. № 20/14 та додаткових угод до нього.

В запереченнях на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ПАТ „ІМЕКСБАНК» просить у її задоволенні відмовити, оскільки:

- посилання заявника на ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» є хибними, адже звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами інших боржників, відмінних від TOB СБК „ТРАНСБУД» , тому положення даної статті не можна застосовувати в цьому випадку, а, отже, зобов'язання відповідача по справі № 916/1420/15-г не слід вважати погашеними;

- на час розгляду заяви боржника повне погашення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки не відбулось, у зв'язку з чим кредитор має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника (аналогічні правові висновки викладено у постанові ВГС України від 05.10.2015 р. по справі № 903/313/15, ухвалі ВСС України від 18.11.2015 р. по справі № 6-21742ск15);

- положення ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» спрямовані на захист боржника від подвійного стягнення боргу, однак на практиці сформувало хибну позицію у боржників, відповідно до якої реалізація предмета іпотеки в позасудовому порядку тягне за собою припинення основного зобов'язання, яке забезпечено іпотечним договором;

- постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 р. по справі № 918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 р. по справі № 907/600/17 встановлено, що стягнення на предмет іпотеки відбулось в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від того, що є предметом розгляду даної справи, тому зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитним договором не є погашеними. На підставі ч.4 ст.75 ГПК України ПАТ „ІМЕКСБАНК» звільняється від доказування цих обставин;

- доказів того, що за рахунок іпотечного майна сплаченого борг TOB СБК „ТРАНСБУД» за кредитним договором не надано (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. по справі № 914/1316/16, де предметом дослідження були аналогічні викладеним у заяві боржника доводи);

- між сторонами по справі № 916/1420/15-г існує спір щодо чинності зобов'язань за кредитним договором, який має вирішуватись в порядку позовного провадження, а не в рамках вирішення процесуального питання згідно ст.328 ГПК України;

- фактично заявник намагається спонукати суд до повторного розгляду справи по суті, що порушує принцип правової визначеності.

Перевіривши відповідність доводів сторін нормам українського законодавства та фактичним обставинам, з'ясованим у процесі розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд її задовольняє, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. по справі № 916/1420/15-г, стягнута ним заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням укладеного між сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 16.05.2014 р. № 20/14 та додаткових угод до нього.

Виконання позичальником умов вказаного кредитного договору забезпечено укладеним між ПАТ ,,ІМЕКСБАНК» (іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_3 ,,Футбольний клуб ,,Чорноморець» (іпотекодавець) іпотечним договором від 25.12.2014 р., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 6134.

На підставі цього договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець» загальною площею 80289,00 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20.

Згідно п.1.1 іпотечного договору він забезпечує вимоги іпотекодержателя, зокрема, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 16.05.2014 р. № 20/14 (з урахуванням додаткових угод), який укладено між іпотекодержателем та TOB СБК „ТРАНСБУД» (боржник-33) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).

05.04.2017 р. ПАТ ,,ІМЕКСБАНК» оформлено вимогу про усунення порушення № 845, яку адресувало ОСОБА_3 ,,Футбольний клуб ,,Чорноморець» та TOB СБК „ТРАНСБУД» , з попередженням про необхідність у 30 денний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором від 16.05.2014 р. № 20/14. Цією ж вимогою повідомлено, що у разі залишення її без задоволення банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності. За посиланнями представника ПАТ ,,ІМЕКСБАНК» , вказану вимогу TOB СБК „ТРАНСБУД» не отримало. Між тим, у судовому засіданні 04.06.2018 р. представник боржника проти факту неодержання вимоги заперечив, в підтвердження своїх доводів надавши для огляду оригінали вимоги та конверту зі штемпелем поштової установи, датованим 07.04.2017 р.

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 16.05.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ ,,ІМЕКСБАНК» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ,,Чорноморець» загальною площею 80289,00 кв.м.

В ч.1 ст.598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України ,,Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV (із змінами) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України ,,Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ч.ч.1 та 3 ст.33 Закону України ,,Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. ОСОБА_3 іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В ч.1 ст.35 Закону України ,,Про іпотеку» закріплено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

В ч.1 ст.37 Закону України ,,Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Проаналізувавши наведені вище норми спеціального закону про іпотеку, господарський суд зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе договірних обов'язків іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі шляхом, зокрема, передачі (набуття) права власності на предмет іпотеки.

При цьому передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст.36,37 Закону України ,,Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання спору між боржником і кредитором.

Згідно ч.ч.1,2 ст.7 Закону України ,,Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

З тексту іпотечного договору вбачається, що ним забезпечено виконання зобов'язань TOB СБК „ТРАНСБУД» за кредитним договором від 16.05.2014 р. № 20/14 у повному обсязі.

Також в іпотечному договорі (пп.3.1.6, 3.1.7) сторони передбачили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а при незадоволенні вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору за, зокрема, невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором; звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п.3.1.6 договору...

В п.5.1. іпотечного договору закріплено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, у т.ч. якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі...

Пункт 6.1 іпотечного договору, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в розумінні ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» , надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України ,,Про іпотеку» .

Як вже вказано вище, 16.05.2017 р. ПАТ ,,ІМЕКСБАНК» в позасудовому порядку набув у власність майно, яке є предметом іпотеки, реалізувавши відповідне право.

В ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» законодавець зазначив, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відтак, після завершення позасудового врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки жодні наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання не можуть бути задоволені, адже обов'язок вважається припиненим на підставі норми закону, що цілком кореспондується зі змістом ч.1 ст.598 ЦК України.

Враховуючи викладене, ту обставину, що ч.2 ст.328 ГПК України зобов'язує господарський суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, заява TOB СБК „ТРАНСБУД» (зареєстрована 23.05.2018 р. за № 2-2626/18) підлягає задоволенню.

Не приймаються до уваги наведені у запереченнях на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, твердження ПАТ „ІМЕКСБАНК» про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами інших боржників, відмінних від TOB СБК „ТРАНСБУД» , оскільки після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки усі існуючі борги позичальників, забезпечені згідно іпотечного договору, є недійсними.

При цьому, у випадку обрання такого способу погашення заборгованості як набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, останній несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, тому що сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя не забезпечує в повній мірі реалізацію прав як боржника, так і іпотекодавця у разі їх відмінності. Задля погашення лише частини зобов'язань боржника, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель мав звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст.39 Закону України ,,Про іпотеку» , де в рамках судового процесу за участю зацікавлених осіб в обов'язковому порядку мають встановлюватись як розмір невиконаного зобов'язання, так і початкова вартість реалізації предмету іпотеки.

Окремо потрібно зауважити, що під час розгляду заяви в порядку ст.328 ГПК України судом з'ясовано у представника банку, чому він вважає погашеними лише зобов'язання декількох боржників з усіх, вказаних у іпотечному договорів. Таку позицію ПАТ „ІМЕКСБАНК» обґрунтовано неотриманням іншими боржниками вимог про усунення порушення. Між тим, судом встановлено шляхом огляду відповідних доказів (оригіналів вимоги та конверту зі штемпелем поштової установи, датованим 07.04.2017 р.), що TOB СБК „ТРАНСБУД» також отримало таку вимогу, в зв'язку з чим не зрозумілим є невключення відповідача по справі № 916/1420/15-г до переліку боржників, зобов'язаннях котрих припинились зверненням стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Висновок ПАТ „ІМЕКСБАНК» про те, що положення ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» спрямовані на захист боржника від подвійного стягнення боргу, однак на практиці сформувало хибну позицію у боржників, відповідно до якої реалізація предмета іпотеки в позасудовому порядку тягне за собою припинення основного зобов'язання, яке забезпечено іпотечним договором, судом оцінюються як такий, що зроблений при неправильному тлумаченні припису, наведеного в ч.4 ст.36 Закону України ,,Про іпотеку» , де виключно для процедури позасудового задоволення вимог закріплено правило, яке жодним чином не передбачає у разі її обрання іпотекодержателем можливість подальшого стягнення боргу, не погашеного за рахунок предмета іпотеки.

Доводи позивача стосовно преюдиційності на підставі ч.4 ст.75 ГПК України постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 р. по справі № 918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 р. по справі № 907/600/17 являються помилковими з огляду на різний суб'єктний склад учасників цих справ та справи № 916/1420/15-г. При цьому будь-які обставини по відношенню до TOB СБК „ТРАНСБУД» судовими рішеннями по справам №№ 918/539/17 та 907/600/17 не встановлювались.

Відносно змісту постанови Верховного Суду від 04.04.2018 р. по справі № 914/1316/16 потрібно зазначити, що висновків щодо застосування норм матеріального права, які відповідно до ч.3 ст.236 ГПК України мають бути враховані в контексті обставин даної справи, в ній не містяться. Відсутність доказів того, що за рахунок іпотечного майна сплаченого борг, про яку йдеться в постанові касаційної інстанції, стосується обставин іншої конкретної справи, в рамках провадження по якій TOB СБК „ТРАНСБУД» та питання щодо погашення боргу між ним та ПАТ „ІМЕКСБАНК» за кредитним договором від 16.05.2014 р. № 20/14 не вивчалось.

Інші доводи банку про те, що між сторонами по справі № 916/1420/15-г існує спір з приводу чинності зобов'язань за кредитним договором, який має вирішуватись в порядку окремого позовного провадження, суд теж вважає хибними, т.я. оцінка судом фактів, які зумовлюють існування/припинення обов'язку боржника за виконавчим документом, має відбуватись саме під час вчинення процесуальної дії згідно ст.328 ГПК України.

Повторний розгляд справи по суті також не відбувається, адже події, які досліджуються судом під час розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, стосуються правовідносин, які виникли вже після прийняття рішення та пов'язані з його виконанням, у зв'язку з чим принцип правової визначеності ніяким чином не порушується.

Керуючись ст.ст.233-235,328 ГПК України, постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ТРАНСБУД» (зареєстрована 23.05.2018 р. за № 2-2626/18) задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Одеської області від 23.06.2018 р. № 916/1420/15-г, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ТРАНСБУД» на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК» 229980000,00 грн. заборгованості за кредитом, 21050803,63 грн. заборгованості за відсотками, 1167495,70 грн. пені за прострочення платежів по кредитному договору.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 08 червня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман