Рішення

від 08.06.2018 по справі 817/744/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2018 року м. Рівне №817/744/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ОСОБА_1І.М." доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ОСОБА_1І.М." звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 28.09.2017 р.

Ухвалою від 06.04.2018 провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 54620,00 грн. та заниження податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 41804,00 грн. є протиправним, оскільки понесені витрати позивача на сплату судового збору належать до складу адміністративних витрат та зменшують значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а списання кредиторської заборгованості перед постачальниками не спричиняє податкових наслідків щодо коригування податкового кредиту по податку на додану вартість. За наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До початку судового засідання представник позивача подав клопотання, згідно якого просив розглядати справу без участі представника позивача.

Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, позов не визнало, подало відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення пп. 14.1.11, п. 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 54620,00 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2017 року на суму 41804,00 грн.. В ході перевірки встановлено, що понесені витрати позивача на сплату судового збору не є безнадійною заборгованістю та безпідставно не включені до дебіторської заборгованості, що спричинило завищення інших операційних витрат. Разом з тим, списання кредиторської заборгованості перед постачальниками спричинило податкові наслідки, а позивач безпідставно не вчинив дій щодо коригування податкового кредиту по податку на додану вартість. У зв'язку з чим, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято оскаржувані рішення, якими зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за відповідні періоди. За наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини, в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ОСОБА_1І.М." зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради 14.03.2012; код ЄДРПОУ: 38116857; взяте на податковий облік 15.03.2012 за № 18-209/6766 ДПІ у м. Рівне, було зареєстроване платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 01.03.2015 № 200208580 до 31.07.2017.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 17.08.2017 р. № 1157, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "ОСОБА_1І.М." з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 17.08.2017.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 781/17-00-14-01/38116857 від 01.09.2017 р., яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 54 620 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 41 804 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.09.2017 №0006841401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52255,00 грн., з яких за основним платежем на суму 41804,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10451,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення форми П від 28.09.2017 №0006851401, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 54620,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з акту перевірки, висновки контролюючого органу зводяться до порушення позивачем приписів Податкового кодексу України при коригуванні податкового кредиту у зв'язку із списанням кредиторської заборгованості та не включенні присудженого судового збору до дебіторської заборгованості, що спричинило завищення інших операційних витрат.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо прийняття податкового повідомлення-рішення форми П від 28.09.2017 № НОМЕР_2, суду слід зазначити наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

У вересні 2014 р. ТОВ ТД ОСОБА_1І.М. звернулось до Господарського суду Рівненської області (справа № 918/1360/14) щодо стягнення заборгованості за поставлені товари, сплативши відповідно до виписки відділення ПАТ АТ "Укргазбанк" за особовим рахунком за 23.09.2014 р. встановлений законом судовий збір в сумі 73 080,00 грн. (60 розмірів мінімальних зарплат).

За приписами ст. 1 Закон України Про судовий збір судовий збір включається до складу судових витрат.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Мінфіну України 31.12.1999 № 318 та зареєстровано в Мінюсті України 19.01.2000 р. за № 27/4248.

Витрати на врегулювання спорів у судових органах, в тому числі, сума сплаченого судового збору належать до складу адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16 "Витрати") та обліковується на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

Оскільки судові витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Порядок виправлення помилок у бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 137 від 28.05.1999 р. та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

П(С)БО 6 не містить визначення поняття "помилка".

За МСБО 8 помилки попередніх періодів - це пропуски або викривлення у фінансовій звітності суб'єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, що виникають через спотворення інформації.

Такі помилки можуть бути помилками у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, помилками, допущеними внаслідок недогляду або неправильної інтерпретації фактів тощо.

Відповідно з п. 5 П(С)БО 6 виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Помилки поточного періоду, виявлені протягом цього періоду, виправляють до затвердження (подання) фінансової звітності, а виявлені в подальший період, то такі помилки попереднього періоду виправляють у порівняльній інформації, поданій у фінансовій звітності за такий подальший період (п. 41 МСБО 8).

Отже, у бухгалтерському обліку не передбачене подання уточненої фінансової звітності. Виправлення помилок попередніх періодів здійснюється у звітному періоді шляхом повторного відображення порівняльної інформації у фінансовій звітності.

З огляду на наведене, на відміну від податкової звітності, помилки в якій можуть виправлятися у будь-який час шляхом подання уточнюючих декларацій чи розрахунків, для фінансової звітності подання будь-яких уточнюючих звітів законодавством не передбачено. Помилки у фінансовій звітності виправляють лише шляхом відображення уточнених (відкоригованих) показників у складі наступних чергових звітів. Тобто порівняно з податковою фінансова звітність може виправлятися лише одним варіантом.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Діючими нормами Податкового кодексу України, зокрема розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств", коригування фінансового результату на суму сплаченого судового збору, не передбачено.

Таким чином, зазначена операція з метою оподаткування враховуються при розрахунку фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

З системного аналізу зазначених вище норм права, суд дійшов висновку, що відповідач зробив хибне припущення про порушення позивачем п. 4 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", адже дане П(С)БО 10 не регулює обліку сум витрат на врегулювання спорів у судових органах, зокрема, сум сплаченого судового збору, який не розглядається чинними нормативними актами як дебіторська заборгованість, бо належать до складу адміністративних витрат та регулюється П(С)БО 16 "Витрати".

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2017, то суду слід зазначити наступне.

Так, за результатами проведеної перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем не здійснене коригування податкового кредиту по податку на додану вартість при списанні кредиторської заборгованості перед постачальниками до доходів підприємства.

Як зазначено в Акті перевірки, отримані платником ПДВ товари/послуги, які не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, враховуючи те, що "на підставі п. 198.3 ст. 198 ПКУ за такими товарами немає факту їх придбання, тож права на податковий кредит щодо таких товарів/послуг платник ПДВ не має. Таким чином, якщо платник податку при придбанні послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, то він повинен відкоригувати суму податкового кредиту.

Судом встановлено, що вказане порушення, пов'язане з наступними господарськими операціями:

- ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) кредиторська заборгованість, яка виникла в зв'язку з поставкою товарів до 01.01.2014 р., в розмірі 102 129,82 грн., в т.ч. ПДВ - 17 023,64 грн.;

- ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) кредиторська заборгованість, яка виникла в зв'язку з поставкою товарів до 01.01.2014 р., в розмірі 104 971,68 грн., в т.ч. ПДВ - 17 495,28 грн.;

- ФОП ОСОБА_4 (ІПН 30013170006) кредиторська заборгованість, яка виникла в зв'язку з поставкою товарів до 01.01.2014 р., в розмірі 43 722,98 грн., в т.ч. ПДВ - 7 287,16 грн.;

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Частиною 3 підпункту 14.1.257 Податкового кодексу України визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з підпунктом 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються суми безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під безоплатно наданими товарами, роботами, послугами розуміються:

- товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорам;: за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

- роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Також, в листі від 19.09.2013 №11534/6/99-99-19-04-02-15, Міністерство доходів і зборів України зазначає, що пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що:

- не є об'єктом оподаткування;

- звільнені від оподаткування;

- здійснюються в межах балансу;

- не відносяться до господарської діяльності платника.

Товари/послуги, необоротні активи, при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту і в подальшому використані в операціях з постачання товарів/послуг є використаними в операціях, що підлягають оподаткуванню згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу. А тому нарахування податкових зобов'язань за такими операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу не здійснюється.

Щодо твердження відповідача про віднесення операції із списання заборгованості до операції з безоплатно наданих товарів/послуг, то суду слід зазначити наступне.

Так, поняття "безоплатно надані товари, роботи, послуги" визначено підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу. Відповідно до зазначеної норми безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Роботи (послуги) вважаються наданими безоплатно в разі якщо не висовуються вимоги щодо компенсації їх вартості.

Крім того, стаття 192 Податкового кодексу України "Особливості значення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) стосується випадків, коли сторони здійснюють будь-яку зміну суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов'язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов'язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

При цьому, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких платник ПДВ повинен коригувати податковий кредит чи нараховувати податкові зобов'язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.

Товари є оплатним, а отже, товари отримані позивачем не відповідають визначенню "безоплатно наданих (отриманих)" (пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, встановлене Актом ГУ ДФС у Рівненській області від 01.09.2017 р. №80/22/00479712 заниження податкового зобов'язання в розмірі 40 804 гри. за липень 2017 року документально не підтверджується.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм, податковим органом у ході перевірки не досліджувались відповідні угоди та інші первинні документи, що фіксують операцій придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 З огляду на що, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно донараховано податкове зобов'язання позивачеві в сумі 40 804 грн.

Крім того, суду слід зазначити, що порядок формування податкового кредиту визначається статтями 198 та 199 Податкового кодексу України.

Загальне правило формування податкового кредиту, встановлене пунктом 198.1 статті 198 розділу V Кодексу, залишилося без змін. Так, відповідно до вказаної норми право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому згідно із пунктом 198.4 статті 198 розділу V Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, шс сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківськії установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг та ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ПКУ податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10. ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 198 ПКУ, право платника ПДВ на включення до податкового кредиту сум цього податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням (виготовленням, будівництвом, спорудженням) товарів/послуг та необоротних активів, залежить від подальшого напрямку використання таких товарів/послуг та необоротних активів у межах господарської діяльності та в оподатковуваних операціях.

Платник податку у разі придбання та/або виготовлення товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, має право віднести до податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 ПК України).

Слід звернути увагу на те, що стаття 199 ПК України застосовується лише в тому випадку, коли придбані товари/послуги та необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні. У разі якщо придбані товари/послуги, необоротні активи повністю використовуються в неоподатковуваних операціях, або повністю використовуються у звільнених від ПДВ операціях, стаття 199 ПК України не застосовується.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 28.09.2017, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплачених згідно квитанції № 0.0.999281493.1 від 28.03. 2018 року, що наявна в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.09.2017 № 0006841401та № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ОСОБА_1І.М." (код ЄДРПОУ 38116857, вул. Млинівська, 18, м. Рівне, Рівненської області, 33024) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Віденська, 12, м. Рівне, 33023) у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 червня 2010 року.

Суддя Зозуля Д.П.