Рішення

від 16.05.2018 по справі 826/1784/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2018 року № 826/1784/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ

ГРУП"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від 06.12.2016 року №2682615147 та №2692615147

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду у місті Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000202800; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000192800.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання Позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Судом ухвалено про розгляд справу у порядку письмового провадження.

При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 051 035 грн. за грудень 2014 року.

За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 3496/26-58-28-01-38513827 від 13.07.2015 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме, безпідставно віднесено до податкового кредиту листопад 2014 року суму податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою на суму ПДВ розмірі 2050000 гривень та підлягає зменшенню; п. 200.1. та п. 200.3 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість з листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн. та підлягає зменшенню.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 року: №0000202800, згідно якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2050000 грн.; №0000192800, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2050000 грн. та зобов'язано ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" сплатити штрафні санкції у розмірі 512500 грн.

Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Скеровуючи справу №826/1784/16 на новий розгляд, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року зазначено про необхідність встановлення, що сам факт наявності у Позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що з огляду на рух грошових коштів, а саме відповідно до договору фінансової допомоги від 27.09.2014 № ФП-27/09-14 ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" отримало від ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" 09.10.2014 р. фінансову допомогу в сумі 12300000 грн., а згідно доручень від 24.11.2014 р. перераховано кошти в сумі 12300000 грн. ТОВ "Техно Сіті" за договором купівлі - продажу від 31.07.2013 р., яке в свою чергу здійснило оплату ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" згідно договору купівлі - продажу від 20.12.2012 р.

Судом встановлено, що 20.12.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпродзержинський автомобільний завод" (Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" передало у власність, а ТОВ "ТЕХНО СІТІ" прийняло у власність майновий комплекс - автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м.

В подальшому, 31.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" (Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ТОВ "ТЕХНО СІТІ" передало у власність, а ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" прийняло у власність майновий комплекс автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., що складається з головного корпусу в літері за планом "А-2" (цегла), загальною площею 9800, 1 кв.м., станція очищення масел в літері за планом "Б-1" (цегла), загальною площею 43,3 кв.м., будівля котельної в літері за планом "В-1" (залізобетонні панелі), загальною площею 315,6 кв.м., вагон-будиночок в літері за планом "Г-1 (цегла), загальною площею 230,1 кв.м., будівля складу нафтопродуктів в літері за планом "Ж-1" (цегла), загальною площею 13,0 кв.м., насосна станція в літер: за планом " 3-1" (цегла), загальною площею 60,4 кв.м., мобільна будівля в літері за планом "К-1" (цегла), загальною площею 196,2 кв.м., фідерна підстанція в літері за планом "Л-1" (цегла), будівля гаражу для електрокарів в літері за планом "М-1" (цегла), загальною площею 333,6 кв.м., склад-ДЧР в літері за планом "Р-1" (металеві), загальною площею 842,3 кв.м., будівля автомобільного гаражу в літері за планом "С-1" (цегла), загальною площею 325,4 кв.м., склад для зберігання матеріалів в літері за планом "У-1" (металеві), загальною площею 425,4 кв.м., будівля складу запасних частин в літері за планом "Ф-1" (цегла), загальною площею 213,5 кв.м., огорожі літ. 1-10, сміттєзбірник літ. 11, труба димова літ. 12, будівля складу нафтопродуктів в літері за планом "Д-1" (цегла), загальною площею 132,9 кв.м., (в подальшому разом іменуються Об'єкти).

Зі змісту договору від 31.07.2013 року слідує, що продаж майнового комплексу вчинено за суму 12300000,00 (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ 2050000,00 (два мільйони п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок, яку "Покупець" повинен сплатити на поточний рахунок "Продавця" повністю протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього Договору.

Разом з тим, передача об'єктів здійснюється "Продавцем" "Покупцю" шляхом підписання Сторонами Акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

В подальшому 03.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" був укладений Договір про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року, за умовами якого зміни викладені до вказаного договору в наступній редакції: "Після передачі "Продавцем" "Покупцю" майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору та виконання "Покупцем" у повному обсязі його зобов'язань з оплати "Продавцю" вартості майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору, Сторонами, шляхом підписання Акту приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та видачі "Продавцем" "Покупцю" нотаріальної Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором, засвідчується факт повного виконання їх зобов'язань за цим Договором, а саме виконання "Продавцем" його зобов'язання з передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ "Покупцю" та виконання "Покупцем" зобов'язання з оплати вартості АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ "Продавцю".

На виконання вказаних договорів, сторонами оформлені Акти приймання - передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ від 24.11.2014 №2, про те, що на підставі Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року відбулася передача у власність майнового комплексу - автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" до ТОВ "ТЕХНО СІТІ".

Згідно виписки ПАТ "Агрокомбанк" по особовому рахунку №26001001941301, ВАТ "Дніпродзержинский автомобільний завод" з 12.08.2014 року по 03.07.2015 року, 24.11.2014 року ТОВ "ТЕХНО СІТІ" на користь ВАТ "Дніпродзержинский автомобільний завод" була здійснена оплата згідно Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн.

Крім того, Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 р. по справі № Б24/40/15/176/02 заяву (позовну заяву) ліквідатора ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" б/н від 15.02.2016р. до відповідача ТОВ "ТЕХНО СІТІ", третя особа - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу автомобільного заводу, що знаходиться за адресою м. Кам'янське, вул. Стасова, 79а, укладений між ТОВ "ТЕХНО СІТІ", м. Київ (код ЄДРПОУ 35212165) та ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод", м. Кам'нське (код ЄДРПОУ 05482481).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Сіті" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 у справі № Б24/40/15/176/02 повернути без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року у справі № Б24/40/15/176/02 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Техно Сіті задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 р. по справі № Б24/40/15/176/02 скасовано. У задоволені заяви (позовної заяви) ліквідатора ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" б/н від 15.02.2016р. до відповідача ТОВ "ТЕХНО СІТІ", третя особа - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу - відмовлено.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, Суд вважає невірними та необґрунтованими висновки Відповідача, що надані Позивачем первинні документи отримані від контрагентів не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами, що Позивачем майновий комплекс отримано безкоштовно, свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право Позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, під час розгляду справи доведено фактичного виконання саме контрагентом спірної операції та встановлено у цьому контексті наявності у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм чинного законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000202800.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000192800.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ "КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 69188 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят вісім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук