Постанова

від 13.11.2018 по справі 826/1784/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1784/16 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Седика Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" (далі - ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2015 року 0000202800; № 0000192800.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, у даній справі позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу №826/1784/16 на новий розгляд, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року зазначено про необхідність встановлення реальності господарських операцій, оскільки сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 051 035 грн. за грудень 2014 року.

За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки № 3496/26-58-28-01-38513827 від 13.07.2015 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме, безпідставно віднесено до податкового кредиту листопад 2014 року суму податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою на суму ПДВ розмірі 2050000 гривень та підлягає зменшенню; п. 200.1. та п. 200.3 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість з листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн. та підлягає зменшенню.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 року: №0000202800, згідно якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2050000 грн.; №0000192800, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2050000 грн. та зобов'язано ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" сплатити штрафні санкції у розмірі 512500 грн.

Позивач вважаючи висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи отримані від контрагентів є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпродзержинський автомобільний завод" (Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" передало у власність, а ТОВ "ТЕХНО СІТІ" прийняло у власність майновий комплекс - автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м.

В подальшому, 31.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" (Продавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ТОВ "ТЕХНО СІТІ" передало у власність, а ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" прийняло у власність майновий комплекс автомобільний завод, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., що складається з головного корпусу в літері за планом "А-2" (цегла), загальною площею 9800, 1 кв.м., станція очищення масел в літері за планом "Б-1" (цегла), загальною площею 43,3 кв.м., будівля котельної в літері за планом "В-1" (залізобетонні панелі), загальною площею 315,6 кв.м., вагон-будиночок в літері за планом "Г-1 (цегла), загальною площею 230,1 кв.м., будівля складу нафтопродуктів в літері за планом "Ж-1" (цегла), загальною площею 13,0 кв.м., насосна станція в літер: за планом " 3-1" (цегла), загальною площею 60,4 кв.м., мобільна будівля в літері за планом "К-1" (цегла), загальною площею 196,2 кв.м., фідерна підстанція в літері за планом "Л-1" (цегла), будівля гаражу для електрокарів в літері за планом "М-1" (цегла), загальною площею 333,6 кв.м., склад-ДЧР в літері за планом "Р-1" (металеві), загальною площею 842,3 кв.м., будівля автомобільного гаражу в літері за планом "С-1" (цегла), загальною площею 325,4 кв.м., склад для зберігання матеріалів в літері за планом "У-1" (металеві), загальною площею 425,4 кв.м., будівля складу запасних частин в літері за планом "Ф-1" (цегла), загальною площею 213,5 кв.м., огорожі літ. 1-10, сміттєзбірник літ. 11, труба димова літ. 12, будівля складу нафтопродуктів в літері за планом "Д-1" (цегла), загальною площею 132,9 кв.м., (в подальшому разом іменуються Об'єкти).

Зі змісту договору від 31.07.2013 року слідує, що продаж майнового комплексу вчинено за суму 12300000,00 (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ 2050000,00 (два мільйони п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок, яку "Покупець" повинен сплатити на поточний рахунок "Продавця" повністю протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього Договору.

Разом з тим, передача об'єктів здійснюється "Продавцем" "Покупцю" шляхом підписання Сторонами Акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

В подальшому 03.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" був укладений Договір про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року, за умовами якого зміни викладені до вказаного договору в наступній редакції: "Після передачі "Продавцем" "Покупцю" майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору та виконання "Покупцем" у повному обсязі його зобов'язань з оплати "Продавцю" вартості майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору, Сторонами, шляхом підписання Акту приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та видачі "Продавцем" "Покупцю" нотаріальної Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором, засвідчується факт повного виконання їх зобов'язань за цим Договором, а саме виконання "Продавцем" його зобов'язання з передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ "Покупцю" та виконання "Покупцем" зобов'язання з оплати вартості АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ "Продавцю".

На виконання вказаних договорів, сторонами оформлені Акти приймання - передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ від 24.11.2014 №2, про те, що на підставі Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року відбулася передача у власність майнового комплексу - автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79 а, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" до ТОВ "ТЕХНО СІТІ".

Згідно виписки ПАТ "Агрокомбанк" по особовому рахунку №26001001941301, ВАТ "Дніпродзержинский автомобільний завод" з 12.08.2014 року по 03.07.2015 року, 24.11.2014 року ТОВ "ТЕХНО СІТІ" на користь ВАТ "Дніпродзержинский автомобільний завод" була здійснена оплата згідно Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 року у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн.

Крім того, Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 р. по справі № Б24/40/15/176/02 заяву (позовну заяву) ліквідатора ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" б/н від 15.02.2016р. до відповідача ТОВ "ТЕХНО СІТІ", третя особа - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу автомобільного заводу, що знаходиться за адресою м. Кам'янське, вул. Стасова, 79а, укладений між ТОВ "ТЕХНО СІТІ", м. Київ (код ЄДРПОУ 35212165) та ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод", м. Кам'нське (код ЄДРПОУ 05482481).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Сіті" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 у справі № Б24/40/15/176/02 повернуто без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року у справі № Б24/40/15/176/02 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Техно Сіті задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 р. по справі № Б24/40/15/176/02 скасовано. У задоволені заяви (позовної заяви) ліквідатора ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" б/н від 15.02.2016р. до відповідача ТОВ "ТЕХНО СІТІ", третя особа - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 20.12.2012р. майнового комплексу - відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи доведено фактичне виконання саме контрагентом спірної операції та встановлено наявність у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, а тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2018 року.